2015-10-22
1327Розділ 1. Робота психолога у психолого-медико-педагогічній комісії.
Лекція№1 Організація психолого-медико-педагогічної комісії та її завдання.
Мета вивчення: розглянути організацію, склад, завдання ПМПК та контингент дітей, які підлягають обстеженню.
Обладнання: схема обстеження дітей на ПМПК.
План лекції
1. ЗагальнаконцепціяПМПК, принципи, критерії.
2. Обстеження дітей в умовах ПМПК (медичне обстеження).
3. Поняття про розумову відсталість. Направлення дітей з відхиленнями в розвитку в спеціальні навчальні заклади.
Література.
1. Венгер А.А., Леонгард Э.И. Отбор детей в специальные дошкольные учреждения. М.: Просвещение, 1979г.
2. Забрамная С.Д. От діагностики к развитию. М.: Новая школа, 1998г.
3. Психолого-медико-педагогическое обследование ребенка. Комплект робочих материалов (Под редакцией М.М. Семаго.) М.,1999г.
Ключові поняття: розумовавідсталість, консиліум, концепція, комплексність, цілісність, адекватність, критичність, діагноз, обстеження, колегіальність.
Головна ідея психолого-медико-педагогічного супроводження дітей з особливими потребами – це створення цілісної системи, що забезпечує оптимальні педагогічні умови для дітей з обмеженими можливостями відповідно до вікових та індивідуально-типологічних особливостей, стану соматичного та нервово-психічного здоров,я.
Основна задача діяльності ПМПК-визначення шляхів та засобів корекційно-ровиваючої роботи, а також можливостей дитини на основі виявлення у неї несформованності або порушень у когнітивній, моторній, соматичній, соціально-особистісній сферах та поведінці.
Вся процедура психолого-медико-педагогічного консультування повинна підпорядковуватись певним принципам:
1. Комплексного вивчення;
2. Стеріогнозиса (оцінка стану дитини з різних точок зору);
3. Цілісності;
4. Структурно-динамічний.
5. Індивідуально-колегіальний.
Основними критеріями, які визначають той чи інший навчальний маршрут дитини, є:
1.Адекватність поведінки в процесі обстеження.
2. Критичність по відношенню до результатів, успішності рішення діагностичних завдань.
3. Навчання як основний педагогічний критерій.
Важливе місце у психологічному обстеженні належить дослідженню сформованості програмних і контрольних функцій. Таке обстеження являється краєугольним каменем визначення видів і типу навчального закладу, а також необхідного ступеню індивідуалізації колекційної роботи з дитиною.
Побудування всього процесу консультування з необхідністю визначається індивідуальним обстеженням дитини кожним спеціалістом. Це положення являється вирішальним для виявлення труднощів дітей, які направляються у класи корекційно-розвивального навчання. Індивідуальність обстеження не означає автономність кожного спеціаліста у кваліфікації стану дитини, але забезпечує найбільш адекватні і якісні визначення як рівня актуального розвитку, так і прогноза можливостей навчання дитини, змоги дати адекватні рекомендації з організації відповідного навчального маршрута і позаурочної колекційної роботи спеціалістів.
Питання для самостійної роботи:
1. Неускладнена форма олігофренії.
Олігофренія, ускладнена нейродинамічними розладами
ПМПК – психолого-медико-педагогическая комиссия. Это тот самый консилиум специалистов, который вправе профессионально определить уровень развития ребенка, выявить отклонения и предложить тот или иной курс лечения и реабилитации. Здесь работает отделение психолого-медико-педагогической диагностики развития детей. Есть логопед, дефектолог, педагог- психолог, социальный педагог. Они в зависимости от состояния интеллектуальных, физических и личностных особенностей определяют программу и формы лечения, реабилитации и обучения, консультируют по различным вопросам, касающимся детей с отклонениями в развитии.
Цель ПМПК – на основании достоверной диагностики – определение специальных образовательных потребностей и условий, обеспечивающих развитие, получение образования, адаптацию и интеграцию в социум детей и подростков с отклонениями в развитии.
Порядок создания и организации работы психолого-медико-педагогического консилиума (ПМПк) образовательного учреждения
1. ПМПк является одной из форм взаимодействия специалистов образовательного учреждения, объединяющихся для психолого-медико-педагогического сопровождения обучающихся, воспитанников с отклонениями в развитии и/или состояниями декомпенсации.
2. ПМПк может быть создан на базе образовательного учреждения любого типа и вида независимо от организационно-правовой формы приказом руководителя образовательного учреждения при наличии соответствующих специалистов.
3. Общее руководство ПМПк возлагается на руководителя образовательного учреждения.
4. ПМПк образовательного учреждения в своей деятельности руководствуется уставом образовательного учреждения, договором между образовательным учреждением и родителями (законными представителями) обучающегося, воспитанника, договором между ПМПк и ПМПК.
5. Примерный состав ПМПк: заместитель руководителя образовательного учреждения по учебно-воспитательной работе (председатель консилиума), учитель или воспитатель дошкольного образовательного учреждения (ДОУ), представляющий ребенка на ПМПк, учителя (воспитатели ДОУ) с большим опытом работы, учителя (воспитатели) специальных (коррекционных) классов/групп, педагог-психолог, учитель-дефектолог и/или учитель-логопед, врач-педиатр (невропатолог, психиатр), медицинская сестра.
6. Целью ПМПк является обеспечение диагностико-коррекционного психолого-медико-педагогического сопровождения обучающихся, воспитанников с отклонениями в развитии и/или состояниями декомпенсации, исходя из реальных возможностей образовательного учреждения и в соответствии со специальными образовательными потребностями, возрастными и индивидуальными особенностями, состоянием соматического и нервно-психического здоровья обучающихся, воспитанников.
7. Задачами ПМПк образовательного учреждения являются:
— выявление и ранняя (с первых дней пребывания ребенка в образовательном учреждении) диагностика отклонений в развитии и/или состояний декомпенсации;
— профилактика физических, интеллектуальных и эмоционально-личностных перегрузок и срывов;
— выявление резервных возможностей развития;
— определение характера, продолжительности и эффективности специальной (коррекционной) помощи в рамках имеющихся в данном образовательном учреждении возможностей;
— подготовка и ведение документации, отражающей актуальное развитие ребенка, динамику его состояния, уровень школьной успешности.
8. Специалисты, включенные в ПМПк, выполняют работу в рамках основного рабочего времени, составляя индивидуальный план работы в соответствии с реальным запросом на обследование детей с отклонениями в развитии и/или состояниями декомпенсации. Специалистам может быть установлена доплата за увеличение объема работ, размер которой в соответствии со ст. ст. 32 и 54 Закона Российской Федерации «Об образовании» определяется образовательным учреждением самостоятельно. С этой целью необходимые ассигнования для оплаты труда специалистов за работу в составе ПМПк следует планировать заблаговременно.
9. Обследование ребенка специалистами ПМПк осуществляется по инициативе родителей (законных представителей) или сотрудников образовательного учреждения с согласия родителей (законных представителей) на основании договора между образовательным учреждением и родителями (законными представителями) обучающихся, воспитанников. Медицинский работник, представляющий интересы ребенка в образовательном учреждении, при наличии показаний и с согласия родителей (законных представителей) направляет ребенка в детскую поликлинику.
10. Обследование проводится каждым специалистом ПМПк индивидуально с учетом реальной возрастной психофизической нагрузки на ребенка.
11. По данным обследования каждым специалистом составляется заключение и разрабатываются рекомендации.
12. На заседании ПМПк обсуждаются результаты обследования ребенка каждым специалистом, составляется коллегиальное заключение ПМПк.
13. Изменение условий получения образования (в рамках возможностей, имеющихся в данном образовательном учреждении) осуществляется по заключению ПМПк и заявлению родителей (законных представителей).
14. При отсутствии в данном образовательном учреждении условий, адекватных индивидуальным особенностям ребенка, а также при необходимости углубленной диагностики и/или разрешения конфликтных и спорных вопросов специалисты ПМПк рекомендуют родителям (законным представителям) обратиться в психолого-медико-педагогическую комиссию (ПМПК).
15. Заседания ПМПк подразделяются на плановые и внеплановые и проводятся под руководством председателя.
16. Периодичность проведения ПМПк определяется реальным запросом образовательного учреждения на комплексное, всестороннее обсуждение проблем детей с отклонениями в развитии и/или состояниями декомпенсации; плановые ПМПк проводятся не реже одного раза в квартал.
17. Председатель ПМПк ставит в известность родителей (законных представителей) и специалистов ПМПк о необходимости обсуждения проблемы ребенка и организует подготовку и проведение заседания ПМПк.
18. На период подготовки к ПМПк и последующей реализации рекомендаций ребенку назначается ведущий специалист: учитель и/или классный руководитель, воспитатель Доу или другой специалист, проводящий коррекционно-развивающее обучение или внеурочную специальную (коррекционную) работу. Ведущий специалист отслеживает динамику развития ребенка и эффективность оказываемой ему помощи и выходит с инициативой повторных обсуждений на ПМПк.
19. На заседании ПМПк ведущий специалист, а также все специалисты, участвовавшие в обследовании и/или коррекционной работе с ребенком, представляют заключения на ребенка и рекомендации. Коллегиальное заключение ПМПк содержит обобщенную характеристику структуры психофизического развития ребенка (без указания диагноза) и программу специальной (коррекционной) помощи, обобщающую рекомендации специалистов; подписывается председателем и всеми членами ПМПк.
20. Заключения специалистов, коллегиальное заключение ПМПк доводятся до сведения родителей (законных представителей) в доступной для понимания форме, предложенные рекомендации реализуются только с их согласия.
21. При направлении ребенка в ПМПК копия коллегиального заключения ПМПк выдается родителям (законным представителям) на руки или направляется по почте, копии заключений специалистов направляются только по почте или сопровождаются представителем ПМПк. В другие учреждения и организации заключения специалистов или коллегиальное заключение ПМПк могут направляться только по официальному запросу.
ПЕРЕЧЕНЬ
документов, представляемых на ребенка на ПМПК комиссию
1. Выписка из решения педагогического Совета или ПМПк школы, о направлении ребенка на ПМПК
2. Копия свидетельства о рождении (3 экземпляра)
3. Копия страхового полиса (2 экземпляра)
4. Выписка из медицинской карты учащегося
5. Копия справки МСЭ и ИПР (2 экземпляра), если имеются
6. Копия табеля оценивания (2 экземпляра) (не менее 2-х двоек)
7. Характеристика об учебных достижениях ребенка, подписанная кл.руководителем и заверенная директором школы (2 экземпляра)
8. Самостоятельные и контрольные работы учащегося, рисунки.
9. Дополнительные материалы (результаты обследований психолога, логопеда, копии заключений медицинских учреждений) (2 экземпляра).
Внимание!!!
Обследование проводится только в присутствии законных представителей ребенка: родителей (опекунов).
Задачи ПМПК
1. Достоверная диагностика отклонений в развитии детей и подростков.
2. Определение специальных образовательных потребностей детей и подростков с отклонениями в развитии.
3. Определение специальных условий получения образования детьми и подростками с отклонениями в развитии в соответствии с диагностированной структурой дизонтогенеза.
4. Контроль эффективности разработанных рекомендаций на основании следующих критериев:
А. Динамические критерии:
— обеспечение развития по законам нормального онтогенеза путем устранения отклонений в развитии;
— адаптированность к рекомендованным ПМПК образовательным условиям;
— интеграция в рекомендованные ПМПК образовательные условия.
Б. Прогностические критерии:
— прогноз развития в соответствии со структурой психического дизонтогенеза;
— адаптивность (способность к адаптации) в меняющихся социальных условиях;
— способность к интеграции в социум на разных возрастных этапах.
Функции ПМПК
1. Экспертно-диагностическая
ПМПК осуществляет диагностику развития ребенка, процесс образования которого затруднен. Речь идет об образовании ребенка в широком смысле слова: формирование знаний, умений и навыков общесоциального и академического плана и целостное развитие личности, способной к самореализации, адаптации и интеграции в социум на каждом возрастном этапе (от 0 до 18 лет). Экспертные аспекты предполагают высокопрофессиональный уровень диагностики развития ребенка, обучение и воспитание которого в семье или образовательном учреждении требует специальной психолого-педагогической и сопутствующей медицинской и социальной помощи. Экспертно-диагностическая функция обеспечивает достоверность диагностики развития ребенка с опорой на следующие диагностические параметры:
а.) Своевременная, комплексная, всесторонняя, динамическая диагностика отклонений в развитии, препятствующих развитию детей от 0 до 18 лет и реализации по отношению к ним процесса образования.
Своевременность диагностики (ранняя диагностика). Речь идет о как можно более раннем выявлении отклонений в развитии или постановке вопроса о подозрении на наличие отклонений в развитии с последующей адекватной процедурой диагностики.
Комплексность предполагает учет медицинских, психологических, педагогических, социальных аспектов диагностики развития, выявляемых специалистами соответствующих профилей.
Всесторонняя диагностика развития ребенка осуществляется специалистами разных профилей в рамках их профессиональных задач и компетенции.
Динамические аспекты диагностики предполагают анализ анамнестических и катамнестических данных, "срезовые" или лонгитюдинальные исследования и наблюдения за развитием ребенка на разных возрастных этапах.
Целостный подход к ребенку реализуется на основании всех вышеперечисленных аспектов диагностики развития. Он заключается в понимании закономерностей развития и создании необходимых условий для адаптации и максимальной самореализации личности ребенка в социуме.
Б). Определение специальных образовательных потребностей детей с отклонениями в развитии. Имеются в виду потребности, связанные со следующими особенностями развития ребенка:
Индивидуальная структура развития (особенности отклонении и резервных возможностей развития)
Возрастные особенности развития
Интересы
Способности
"Социальная ситуация развития"
В). Определение специальных условий получения образования детьми с отклонениями в развитии:
Тип, вид образовательного учреждения, осуществляющего или курирующего обучение и воспитание ребенка.
Образовательная программа (содержание, уровень, направленность, степень дифференциации и индивидуализации).
Формы получения образования (семейное образование, самообразование, экстернат; в образовательном учреждении в форме очной, очно-заочной (вечерней), заочной).
Условия получения образования (фронтальное, индивидуальное, фронтально-индивидуальное обучение; обучение на дому; смешанное обучение — индивидуальный режим посещения уроков, один - два или более свободных дней в неделю в соответствии с показаниями и по согласованию с администрацией образовательного учреждения).
Г). Направление детей с отклонениями в развитии для консультирования в учреждениях других ведомств, чтобы обеспечить им сопутствующую или основную помощь вне системы образования:
Необходимость совмещения обучения и поддерживающего лечения.
Приоритетность лечения при поддерживающем развитие ребенка обучении и воспитании
Необходимость временного освобождения ребенка от учебной деятельности.
Необходимость совмещения обучения с решением вопросов социальной и правовой защиты ребенка.
д.) Оформление коллегиального заключения на ребенка и рекомендаций по реализации образовательного маршрута и сопутствующей помощи вне системы образования (см. "Оформление документации по результатам обследования ребенка на ПМПК").
(САМОСТОЯТЕЛЬНО РАСКРЫТЬ ОСТАЛЬНЫЕ ФУНКЦИИ ПМПК)
Диагностика в условиях ПМПК
Диагностика в условиях ПМПК имеет свои особенности, непосредственно вытекающие из цели и задач ПМПК. В контексте нашего руководства важно различать два основных аспекта диагностики — диагностику как процесс и диагностику как результат.
Диагностический процесс осуществляется в форме обследования ребенка разными специалистами ПМПК. Результатом диагностического процесса является диагностическое заключение. Вычленение диагностического процесса и диагностического заключения актуализирует вопросы процедуры обследования ребенка на ПМПК и процедуры составления и оформления заключения, о чем подробно будет сказано ниже (раздел «Алгоритм деятельности ПМПК»).
Диагностическое обследование ребенка направлено на определение причин, механизмов, проявлений и закономерностей (включая прогноз) дизонтогенетических вариантов развития детей и подростков с учетом биологических и социальных предпосылок и условий развития. Таким образом, диагностика как процесс выявляет внутреннюю структуру психического развития ребенка.
На основании выявленной структуры психического развития специалисты ПМПК проводят коллегиальное обсуждение, в результате которого вырабатывается обобщенное определение вида психического дизонтогенеза. Коллегиальное заключение, или коллегиальный диагноз, ПМПК отличается от частных диагнозов конкретных специалистов. Это — не медицинский диагноз, не психологическое или педагогическое заключение. Диагностика, как результат обследования ребенка в ПМПК, требует синтеза заключений всех специалистов. Для этого необходима приемлемая для цели ПМПК систематизация отклонений в развитии детей и подростков. На сегодняшний день в качестве рабочей систематизации можно рекомендовать специалистам ПМПК классификацию видов психического дизонтогенеза В.В. Лебединского.
Сам термин «дизонтогенез» представляется нам наиболее адекватным для целей ПМПК, так как он в буквальном смысле означает «различные формы нарушений онтогенеза». Фактически термин «дети и подростки с отклонениями в развитии», используемый в нормативно-правовых документах, тождественен определению «дети с различными формами нарушений онтогенеза», или — «с различными формами психического дизонтогенеза».
Ребенок с отклонениями от нормального развития — в фокусе внимания ПМПК.
Представим здесь лишь краткий перечень выделяемых В.В. Лебединским видов психического дизонтогенеза, адресуя всех специалистов ПМПК к его книге.5
В.В. Лебединский выделяет шесть видов психического дизонтогенеза детей и подростков:
1) психическое недоразвитие;
2) задержанное психическое развитие;
3) поврежденное психическое развитие;
4) дефицитарное психическое развитие: аномалии развития в связи с недостаточностью зрения и слуха; аномалии развития в связи с недостаточностью двигательной сферы;
5) искаженное психическое развитие;
6) дисгармоническое психическое развитие.
ПМПК осуществляет дифференциальную диагностику. Ее назначение - установить тип нарушения в развитии обследуемого, по результатам обследования определить направление обучения ребенка и его организационные формы. Задачи диагностики следующие:
– разграничение степени и характера нарушений умственного, речевого и эмоционального развития ребенка;
– выявление первичного и вторичного нарушений и системный анализ структуры нарушения;
– оценка особенностей нарушений психического развития при недостатках зрения, слуха, нарушениях функций опорно-двигательного аппарата;
– определение и обоснование педагогического прогноза.
Работа специалистов ПМПК состоит из двух важных компонентов – работы с ребенком, включающей в себя собственно диагностику, и разъяснительной работы с родителями, педагогами, обеспечивающими организацию жизни ребенка.
Беседуя с ребенком, нельзя забывать о его реакции на процедуру обследования или консультирование. Большинство детей, начиная уже со старшего дошкольного возраста, осознают диагностику на ПМПК как оценку своих недостатков, не отделяя их от проступков и от своей личности в целом. И то и другое вызывает тревогу, ухудшающую общее психическое состояние ребенка, провоцирует его на негативные действия, что отрицательно влияет на результаты обследования. Поэтому при общении с ребенком надо избегать позиции «сверху вниз» или, равным образом, - создания чрезмерно «утешительных» ситуаций. Беседа с обследуемым должна проходить, что называется, на равных. Разговаривать с ребенком во время обследования следует понятным ему языком. Общаясь с ним и его родителями, необходимо помнить, что, несмотря на демонстрируемое спокойствие, любой родитель во время обследования состояния его ребенка испытывает тревогу, которую сам не всегда осознает. Иногда родители полагают, что школьные проблемы их сына или дочери обусловлены недостаточным прилежанием в учебе и отсутствием мотивации к ней (ребенок, дескать, учиться может, но почему-то не хочет). Другие родители категорически отрицают, что у их ребенка есть какие-то проблемы (к нему, дескать, просто придираются - убеждают вас некоторые мамы и папы). Будут ли родителями приняты рекомендации членов ПМПК, зависит от степени их доверия к специалистам, работающим в комиссии. Обсуждая проблемы ребенка и возможные пути помощи ему, следует стремиться к тому, чтобы родители научились принимать его со всеми его особенностями. Сообщение семье ребенка установленного диагноза всегда связано с трудностями и редко проходит безболезненно. Тяжелые диагнозы, естественно, травмируют родителей, заставляют их испытывать чувство вины и безысходности, иногда ведут к подсознательному отторжению ребенка и нарушению внутрисемейных отношений. Но и относительно легкие диагнозы могут далеко не лучшим образом влиять на людей неосведомленных. В то же время сознательно скрывать от родителей диагноз их ребенка нельзя никоим образом: диагноз, как правило, объясняет целесообразность рекомендаций и служит основанием для направления ребенка в специализированные учебные и лечебные учреждения.
Результаты обследования ребенка обсуждаются специалистами ПМПК. Родители (законные представители) и ребенок при этом не присутствуют. По итогам диагностики составляется коллегиальное заключение специалистов комиссии, определяются тип образовательного учреждения, программы обучения ребенка и рекомендации по дальнейшему его развитию. Подобное заключение может быть представлено как в органы управления образованием (как основание для направления ребенка в образовательное учреждение), так и в учреждение, в которое он направлен (как основание для его зачисления в это учреждение и руководство по организации коррекционной работы с ним). С заключением ПМПК должен быть ознакомлен и инициатор направления ребенка на обследование ПМПК. Однако полное заключение инициатору обращения может быть передано только при согласии на это родителей. В случае возникновения противоречий между специалистами ПМПК по поводу оценки состояния ребенка и рекомендаций по дальнейшему его развитию и обучению принимаются компромиссные решения в пользу более благоприятных условий дальнейшего воспитания ребенка. В таких ситуациях могут быть рекомендованы диагностические периоды обучения и повторного обследования в условиях ПМПК с целью контроля динамики развития ребенка и возможной корректировки рекомендаций. Срок повторного обращения всегда индивидуален и соответствует психолого-педагогическим и медико-социальным показаниям.
В основной состав комиссии входят: врач-психиатр, учитель-дефектолог, учитель-логопед, педагог-психолог, поскольку изучение ребенка включает в себя как медицинское, так и психолого-педагогическое обследование.
Медицинское обследование, как правило, начинается с изучения данных анамнеза. Анамнез осуществляется врачом и оформляется на основании исчерпывающего знакомства с документацией ребенка и сведений, полученных при беседе с его родителями. Медицинское обследование и установление диагноза - дело врачей. Ни дефектолог, ни психолог не вправе брать на себя не свойственную им миссию. Хотя им необходимо знать, как влияют на развитие ребенка факторы физического и психического состояния обследуемых детей. Данные о развитии ребенка, полученные врачом во время беседы с матерью, а также объективные показатели состояния ребенка по материалам врачебных заключений помогут выбрать стратегию психолого-педагогического обследования. Так, при снижении слуха или при нарушениях речи у ребенка обязательным при обследовании является использование заданий невербального характера. При дефектах зрения обследование строится преимущественно на речевом материале.
В ходе психолого-педагогического обследования выявляются особенности психического развития ребенка; выясняется степень сформированности у него навыков самообслуживания и общения, определяется состояние моторики и др. Обязательным является изучение не только отдельных психических процессов, но и личности в целом.
Если дети еще не учились, то необходимо определить их готовность к школе, то есть установить уровень их умственного развития, эмоционально-волевой и социальной зрелости. Перед поступлением в школу ребенок может иметь определенный объем знаний и представлений об окружающем мире, у него должны быть сформированы такие психофизические и психические функции, как произвольное внимание, осмысленная память, пространственное восприятие, должным образом развитая моторика. Завтрашнему первокласснику необходимо владеть умением выполнять определенные умственные операции, иметь навыки речевого общения и т.д. В тех случаях, когда дети уже учились в школе, следует установить характер и причины имеющихся у них трудностей в учении, вскрыть их причины и выяснить степень серьезности того или иного дефекта. Необходимо обратить внимание на обучаемость, способность к обобщенной мыслительной деятельности, гибкость мыслительных процессов, темп усвоения учебного материала, способность реагировать на помощь со стороны. Педагогическое и психологическое обследование проводят дефектолог и психолог.
Логопедическое обследование в тех случаях, когда в нем есть необходимость, осуществляет логопед. Выявляя особенности развития речи, он вскрывает характер и причины имеющихся дефектов. В комплекс логопедического обследования входит обследование артикуляционного аппарата, импрессивной и экспрессивной речи. Исследуется письменная речь детей и речевая память. Логопеду необходимо выявить структуру речевого дефекта и установить степень речевого недоразвития детей.
Каждый член комиссии выполняет свою особую функцию, хотя заключение комиссии, является, естественно, результатом работы всех специалистов и основывается на тщательном анализе информации о ребенке.
3. У́мственная отста́лость (малоу́мие, олигофрени́я; др.-греч. ὀλίγος — малый + φρήν — ум) — врожденная или приобретенная в раннем возрасте задержка, либо неполное развитие психики, проявляющаяся нарушением интеллекта, вызванная патологией головного мозга и ведущая к социальной дезадаптации[1]. Проявляется в первую очередь в отношении разума (откуда название), также в отношении эмоций, воли, речи и моторики.
Термин «олигофрения» предложил Эмиль Крепелин[2]. Во многом он синонимичен современному понятию умственной отсталости. В то же время последнее понятие несколько шире, так как включает не только задержку психического развития, вызванную органической патологией, а, например, социально-педагогическую запущенность и диагностируется в первую очередь на основе определения степени недоразвития интеллекта без указания этиологического и патогенетического механизма[3].
Умственную отсталость как врожденный психический дефект отличают от приобретённого слабоумия, или деменции (лат. de — приставка, означающая снижение, понижение, движение вниз + лат. mens — ум, разум). Приобретённое слабоумие — снижение интеллекта от нормального уровня (соответствующего возрасту), а при олигофрении интеллект взрослого физически человека в своём развитии так и не достигает нормального уровня и она является непрогредиентым процессом. Степень умственной недостаточности оценивается количественно с помощью интеллектуального коэффициента по стандартным психологическим тестам[3].
Умственная отсталость - это стойкое необратимое нарушение психического развития (интеллектуального в 1 очередь), связанного с органическим недоразвитием мозга либо его ранним повреждением. По мнению Выготского, Лурии, Лебединской, Певзнер, Сухаревой к признакам умственной отсталости относится:
1. Органическая обусловленность нарушений психического развития
2. Стойкость нарушений, их необратимость к норме.
3. Нарушение преимущественно познавательной сферы.
В последние годы произошли существенные изменения в понимании умственной отсталости, ее причин, диагностики и т.д. Умственная отсталость включает в себя 2 основные формы: 1. Олигофрения 2. Деменция
Олигофрения проявляется на ранних этапах онтогенеза (до 1,5-2 лет), а деменция на более поздних этапах (после 3-х лет). Олигофрена преобладают. Многие из них практически здоровы, у них не отмечается психических заболеваний, с ранних этапов их развитие
протекает замедленно и нормы не достигает. Нарушено внимание, восприятие, память, мышление.
Деменция - умственная отсталость, возникающая в результате повреждения нормально сформированного мозга (после 3-х лет). В результате травм головного мозга, заболеваний цнс (менингита, энцефалита) происходит распад уже сформировавшихся психических функций. Чаще наблюдаются более резкие нарушения внимания, памяти, чем познавательных процессов. С возрастом у этих лиц патологические симптомы могут уменьшаться.
Умственная отсталость имеет разную этиологию. Все причины умственной отсталости можно разделить на 2 группы:
Эндогенные (внутренние)
а) различные наследственные заболевания родителей (по наследству на генетическом уровне передается от 50 до 70% форм умственной отсталости)
б) хромосомные нарушения (15% всех случаев) - синдром Дауна.
в) нарушение обмена веществ (15%).
Экзогенные (внешние)
A) хронические заболевания матери
Б) инфекционные болезни в период беременности
B) интоксикация при беременности Г) прием различных препаратов Д) курение,алкоголь, наркотики.
По современной международной классификации (МКБ - 10) на основе психометрических исследований и подсчета коэффициента интеллекта все формы умственной отсталости можно разделить на 4 степени глубины интеллектуального дефекта:
1. Легкая умственная отсталость (40-69 баллов) - дебильность. Встречается чаще всего. Такие дети отстают в физическом развитии. Нарушения познавательной деятельности становятся явными с налом обучения (в саду или школе). Они нуждаются в специальных образовательных условиях. Это осуществляет школа 8 вида. После окончания школы эти лица могут благополучно трудиться на производстве по полученной профессии и вести самостоятельную жизнь. Они дееспособны, несут воинскую повинность, наследуют имущество, участвуют в выборах и т.д.
2. Умеренная умственная отсталость (35-^9). Эти дети, обучаясь в школе 8 вида, выделяются в особую группу. Не все из них могут освоить учебную программу.
3. Тяжелая умственная отсталость (20-34). Имбицильность. Выявляется в ранние периоды развития. Значительно позже начинают ходить. Речь появляется к концу дошкольного возраста и представляет собой отдельные слова, редко фразы. Грубо нарушены ощущение, восприятие, внимание, память. Обучаются по особым программам счету, грамоте и другим предметам. После окончания школы могут выполнять простейший обслуживающий труд (склеивание коробок, конвертов и т.д.). Прекрасно справляются с сельскохозяйственным трудом, который доставляет им радость.
4. Глубокая умственная отсталость (ниже 20). Идиотия. Снижены пороги чувствительности, грубо нарушена моторика, пространственная ориентировка. Часто эти нарушения так велики, что вынуждают лиц с идиотией к лежачему образу жизни. Многие из них не в состоянии овладеть элементарными навыками самообслуживания, хотя некоторые могут научиться частично обслуживать себя. Недоступно осмысление окружающего. Речь развивается крайне медленно и часто остается на уровне звукоподражаний. Однако такие люди все-таки способны к развитию. Их можно обучить навыкам общения - речевым или безречевым, расширить их представление об окружающем мире. Чаще всего они определяются в интернаты, где за ними осуществляется уход.
Відкриті спеціальні навчальні заклади для дітей із відхиленнями в розвитку
Серед таких закладів виділяють:
1. Класи та школи для дітей із затримкою психічного розвитку.
З 1994 р. їх називають "школами (класами) інтенсивного педагогічного коригування" (виключене називання діагнозу, розголошення якого може виявитись психотравмуючим для дітей та батьків).
Ці школи та класи функціонують як неповні середні з дев'ятирічним терміном навчання. Головна коригувальна робота тут здійснюється у період початкового навчання. Для початкової ланки існує спеціальна програма, яка передбачає засвоєння знань в обсязі початкової масової школи, але не за 4, а за 5 років. На-повнюваність класів - до 12 учнів.
Діти з більш легкими формами затримки психічного розвитку після закінчення початкової ланки спеціальної школи можуть продовжувати навчатись у загальноосвітній масовій школі, куди переводяться рішенням педагогічної ради.
Більшість дітей потребує подальшого спеціального навчання, програми для 5-9 класів адаптовуються до такого контингенту дітей: з них вилучаються розділи, що потребують засвоєння складних теоретичних понять, збільшується час для практичних занять.
2. Допоміжні школи.
Сюди зараховують розумово відсталих дітей віком 7-9 років (як тих, які навчались у 1-2 класах загальноосвітньої школи, так і тих, які ще не навчались у школі).
Медичні показання для прийому в допоміжну школу:
а) олігофренія у ступені дебільності;
б) органічне ураження центральної нервової системи зі зниженням інтелекту;
в) епілептичне слабоумство;
г) шизофренічна деменція.
Медичні протипоказання для прийому в допоміжну школу:
а) тяжкі форми слабоумства (імбецильність, ідіотія);
б) стійкі психопатоподібні розлади;
в) часті судомні напади;
г) шизофренія зі стійкими психотичними розладами;
ґ) стани, при яких відхилення у психічному розвитку, пов'язані з порушеннями функції слуху, зору, мови, моторики.
Такі діти навчаються в будинках-інтернатах системи соціальної служби.
У допоміжній школі велика увага приділяється наочності, конкретності матеріалу, зв'язку отриманих знань з навколишнім світом. Є спеціальний предмет, мета якого - поліпшення соціальної адаптації. Більше часу і значення відводиться трудовому навчанню. У молодших класах головна увага приділяється розвитку навичок самообслуговування. У середніх класах дітей вчать орієнтуватись у побуті, налагоджувати стосунки з навколишнім середовищем (придбання продуктів у магазині, придбання одягу тощо). У старших класах учні оволодівають якоюсь спеціальністю (картонажника, палітурника, шевця та ін).
3. Школи для дітей з порушеннями мови.
У програму включаються спеціальні заняття з логопедами. Тут можна навчати дітей, які не засвоюють звичайної програми в результаті дисграфії чи дислексії. Навчання в цій школі дає змогу дітям зі складною мовною патологією перебороти дефекти у вимові звуків, адаптуватись у суспільстві.
При усуванні порушень мови можливе переведення до загальноосвітньої школи. Якщо ж дефекти розвитку усунути не вдається, то діти продовжують навчатися в цій школі до її закінчення.
До школи для дітей з порушеннями мови приймають дітей віком 7-8 років. Починати коригувати дефекти мови в старшому віці у межах шкіл такого типу недоцільно.
4. Школи для дітей з порушенням моторики.
Сюди направляються діти з церебральним паралічем (ДЦП), наслідками поліомієліту, вродженими чи набутими деформаціями опорно-рухового апарату, міопатією, якщо вони можуть самостійно пересуватись та обслуговувати себе.
Програма цих шкіл коливається в діапазоні від допоміжної школи до масової залежно від інтелекту учня. Проводяться заходи з коригування порушень моторики: масаж, лікувальна фізкультура, медикаментозне лікування.
Крім шкіл, для дітей з ДЦП існують санаторії та реабілітаційні центри, в яких продовжується навчання, лікування та заходи, спрямовані на компенсацію дефекту.
5. Школи-інтернати для дітей з психоневрологічними захворюваннями - для дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи, які супроводжуються різною симптоматикою: енурезом, підвищеною втомлюваністю, ускладненою впрацьовуваністю і т. д.
Належить до навчальних закладів санаторного типу. Діти навчаються у ній за програмою масової загальноосвітньої школи, але з меншою наповнюваністю класів, додатковим пояснюванням складних тем. За необхідності дітям призначається і проводиться лікування в межах школи (лікувальна фізкультура, фізіотерапія, медикаментозне лікування тощо).
До штату цієї школи входять лікар-психіатр та шкільний психолог, який здійснює:
– діагностику рівня розвитку дитини;
– спостереження за динамікою її психічного розвитку протягом навчання;
– надання консультативної допомоги педагогам, вихователям і батькам;
– проведення розвиваючих, психотренінгових заходів. Школа для дітей із психоневрологічними захворюваннями
–призначена для надання тимчасової допомоги дітям і передбачає повернення дитини до масової школи, якщо її самопочуття нормалізується.
Сюди зараховують дітей із 7-річного віку за направленням психолого-медико-педагогічної консультації. В середньому термін перебування дитини в такій школі не перевищує одного року. Проте учень знову може бути переведений сюди з масової школи й залишатись доти, доки не зможе повернутись до загальноосвітньої школи (учні можуть повертатися сюди по 3-4 рази, освіта тут - 9 класів).
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 136 від 13.05.93 р. Зареєстровано в Міністерствы юстиції України
1 вересня 1993 р. за N 120
{ Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства
освіти і науки
N 852 (z1219-08) від 15.09.2008 }
Про затвердження "Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку"
З метою реалізації державної політики в галузі освіти, виконання Закону України "Про освіту" та удосконалення організації навчання дітей з вадами фізичного або розумового розвитку
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити схвалене колегією Міністерства освіти України (протокол N 8/6 від 17.02.93 р.) Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школа, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку (додається).
2. Управлінням освіти Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити виконання вимог цього Положення.
3. Даний наказ та Положення опублікувати в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти України".
4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника міністра О.Г.Мороза.
Міністр П.М.Таланчук
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти України 13.05.1993 N 136
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 вересня 1993 р. за N 120
ПОЛОЖЕННЯ
про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку
IV. ПОРЯДОК НАПРАВЛЕННЯ УЧНІВ ДО СПЕЦІАЛЬНОЇ ШКОЛИ
32. До підготовчих класів різних типів спеціальних шкіл приймаються діти 6-7-річного віку. Допускається перевищення віку на 1-2 роки.
33. Направленню до спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату (школи) для дітей з наслідками поліомієліту і церебральними паралічами підлягають діти шкільного віку, які самостійно пересуваються, не потребують індивідуального догляду, з
акими захворюваннями:
– церебральними паралічами;
– наслідками поліомієліту у відновному і резидуальному станах;
– різними вродженими і набутими деформаціями опорно-рухового
апарату;
– аритрогрипозом, хондродистрофією, міопатією.
Діти з церебральними паралічами виділяються у спеціальні класи в складі школи.
Діти, у яких органічне ураження мозку, крім рухових розладів, проявляється у явищах олігофренії в ступені дебільності, виділяються у спеціальні допоміжні класи в складі даної школи.
34. Не підлягають направленню до спеціальної школи даного типу:
– діти, які не пересуваються без сторонньої допомоги, не обслуговують себе у зв'язку з грубими руховими порушеннями, потребують індивідуального догляду;
– діти, які страждають частими епілептичними припадками;
– діти, які страждають енурезом і енкопрезом внаслідок органічного ураження центральної нервової системи;
– діти, які страждають олігофренією в ступені імбецильності, ідіотії.
35. Направленню до спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату (школи, класу) для розумово відсталих дітей допоміжної школи) підлягають розумово відсталі діти, які навчалися у 1-2-х класах загальноосвітньої школи, так і ті, які не навчалися, з такими медичними показаннями:
– олігофренія в ступені дебільності різного походження, в тому числі дебільність при хворобі Дауна;
– органічна деменція негрубого ступеня, що є наслідком інфекційних, інтоксикаційних, траватичних та інших постнатальних уражень головного мозку;
– епілептична деменція (за відсутності денних або частих нічних судомних припадків);
– шизофренічна деменція (за відсутності психотичних розладів).
36. Не підлягають направленню до допоміжної школи діти:
– з важкою формою недоумства (олігофренія в ступені імбецильності і ідіотії, в тому числі і при хворобі Дауна, органічна деменція важкого ступеня з вираженою дезадаптацією, відсутністю навичок самообслуговування);
– з психічними захворюваннями, у яких, крім недоумства, спостерігаються інші важкі нервово-психічні порушення;
– з олігофренією або органічною деменцією з вираженими і стійкими психопатоподібними розладами;
– з органічним захворюванням головного мозку з денними або частими нічними судомними припадками;
– з шизофренією із стійкими психотичними розладами;
– різні відхилення у психічному розвитку, пов'язані з первинним порушенням функцій слуху, зору, моторики;
–с з затримкою психічного розвитку, пов'язаною із залишковими явищами органічних уражень головного мозку або педагогічною занедбаністю.
37. До спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів (шкіл) для глухих дітей приймаються діти:
– які не реагують на гучний голос;
– які не реагують на гучний голос, на голос розмовної гучності біля вуха;
– які розрізняють окремі мовні звуки (а, о, у, р), що вимовляються біля вуха голосом підвищеної гучності.
Ці діти мають середню втрату слуху у мовній зоні понад 80 децибел.
38. До спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів (шкіл) для дітей зі зниженим слухом приймаються діти:
– які мають середню втрату слуху у мовній зоні від 30 до 80 децибел, розрізняють мову (слова і словосполучення звичайної розмовної гучності на відстані до 3 метрів) і страждають внаслідок часткової втрати слуху різним ступенем недорозвитку мови і які глухли у шкільному або дошкільному віці, але зберегли мову (повністю або частково);
– які розрізняють мову розмовної гучності на відстані більше 3-х метрів, але мають значний недорозвиток мовлення, що заважає їх навчанню в загальноосвітній школі.
39. Залежно від стану розвитку мовлення діти направляються до I або II відділення спеціальної школи:
– до I відділення приймаються діти зі зниженим слухом, пізнооглухлі діти, які володіють розгорнутою мовою з деякими її недоліками (косноязичність, невеликий аграматизм і відхилення у письмі);
– до II відділення приймаються діти зі зниженим слухом і глибоким мовним недорозвитком; діти, які користуються фразовою мовою, але із значними порушеннями їх граматичного оформлення і обмеженим словниковим запасом.
40. Не підлягають направленню до шкіл-інтернатів для дітей глухих, зі зниженим слухом:
– діти з вадами слуху у поєднанні з розумовою відсталістю в ступені імбецильності або ідіотії; сліпоглухонімі діти;
– діти, які мають глибокі мовні порушення з нормальним слухом (алалія, афазія та ін.); з психопатоподібними розладами.
41. До спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів (шкіл) для дітей з важкими порушеннями мови приймаються діти з нормальним слухом, первинно збереженим інтелектом, які мають важкі системні мовні порушення, ринолалію, заїкуватість, що перешкоджають навчанню в загальноосвітній школі. Діти з важкими органічними порушеннями мови цетрального походження, як правило, мають специфічні відхилення у психічному розвитку.
Спеціальні школи цього типу мають два відділення:
– до I відділення приймаються діти, які мають загальний недорозвиток мови (насамперед діти з алалією, афазією, дизартрією). При зарахуванні до 1 відділення враховується рівень мовного розвитку;
– до II відділення приймаються діти з важкою заїкуватістю і нормальним мовним розвитком.
За наявності достатнього контингенту учнів з однорідними дефектами мови (алалія, афазія, заїкуватість та ін.) створюються окремі класи з обов'язковим обліком рівня мовного розвитку учнів.
42. Не підлягають направленню до спеціальних шкіл цього типу діти:
– які мають зниження слуху;
– які страждають олігофренією;
– хворі епілепсією, з денними або частими нічними судомними припадками;
– з психопатоподібними розладами;
– хворі шизофренією із стійкими психопатичними розладами;
– які не обслуговують себе у зв'язку з важкими фізичними вадами і потребують особливого догляду;
– мовні вади яких можуть бути виправлені на логопедичних пунктах.
43. До спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів для сліпих дітей приймаються діти:
– з гостротою зору 0,04 і нижче на оці, яке краще бачить з оптимальною корекцією;
–з гостротою зору 0,05-0,08 на оці, яке краще бачить з оптимальною корекцією, у разі складних порушень зорових функцій, прогресуючих очних захворювань, що ведуть до сліпоти.
44. До спеціальних загальноосвітніх шкіл-ітернатів (шкіл) для дітей зі зниженим зором приймаються діти:
– з гостротою зору 0,05-0,4 на оці, яке краще бачить з оптимальною корекцією; при цьому враховується стан інших зоровихфункцій (поле зору, гострота зору на близькій відстані, форми та плинність патологічного процесу). За відсутності прогресивного паталогічного процесу та астенопічних скарг діти з гостротою зору вище 0,2 можуть навчатися у масовій школі;
– більш високою гостротою зору у разі прогресуючих або рецидивних захворювань, а також за наявності астенопічних явищ, які виникають під час читання та письма на близькій відстані;
– у всіх випадках діти повинні читати шрифт N 9таблиці для визначення гостроти зору зблизька з оптимальною корекцією звичайним оптичним склом на відстані не ближче 15 см.
45. Не підлягають направленню до спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами зору:
– глибоко розумово відсталі діти (олігофренія в стадії імбецильності, ідіотії);
– діти з глибокими відхиленнями у поведінці, порушеннями емоційно-вольової сфери (органічного походження);
– діти із значними порушеннями рухової сфери, які самостійно не пересуваються і не обслуговують себе;
– сліпоглухонімі діти.
46. До спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату (школи з продовженим днем класи вирівнювання) для дітей з затримкою психічного розвитку (спеціальної школи інтенсивної педагогічної корекції) приймаються діти з повільним темпом психічного розвитку, в яких за потенційно збереженими можливостями інтелектуального розвитку спостерігається слабка пам'ять, увага, недостатність темпу й рухливості психічних процесів, знижена розумова працездатність, підвищена виснаженість, спостерігається головний біль, рухова загальмованість, емоційна збудливість або млявість, апатичність.
Медичні показання:
– затримка інтелектуального розвитку церебрально-органічного генезу (як правило, резидуального характеру у вигляді залишковихявищ інфекцій, травм, інтоксикацій нервової системи, рідше -у разі генетичних вад розвитку).
Затримка інтелектуального розвитку може бути у поєднанні з явищами емоційно-вольової недозрілості характеру обмеженого інфантилізму, з церебрастенічними, неврозоподібними синдромами, психомоторною розторможеністю, затримкою фізичного розвитку або загальною соматичною ослабленістю негрубого ступеня.
Як виняток, направляються діти з такими клінічними варіантами затримки психічного розвитку:
– затримка психічного розвитку за типом конституціонального (гармонійного) психічного і психофізичного інфантилізму;
– затримка психічного розвитку соматогенного походження з явищами стійкої соматичної астені, соматогенної інфантилізації;
– затримка психічного розвитку психогенного походження у разі патологічного розвитку особистості невротичного характеру з явищами психічної заторможеності, психогенної інфантилізації.
47. Не підлягають направленню до спеціальної школи діти з такими клінічними формами і станами:
– олігофренія;
– органічне недоумство;
– епілептичне недоумство;
– шизофренічне недоумство;
– виражені вади слуху, зору, опорно-рухового апарату;
– шизофренія;
– психопатія і психопатоподібні стани різного характеру;
– судомні пароксизми як денні, так і нічні;
– енурез (денний або стійкий нічний), енкопрез;
– різні нервово-психічні розлади, яі не спричиняють порушення пізнавальної діяльності і шкільної неуспішності;
– хронічні захворювання серцево-судинної системи, органів дихання, травлення та ін. у стані загострення і декомпенсації;
– педагогічна занедбаність, яка не зумовлена порушенням пізнавальної діяльності.
