Тема 1. Курс «історія України»: теоретико-методологічні підходи. Київська Русь у християнському цивілізаційному просторі

План лекції:

1. До питання про історіографію та методологію курсу «Історія України».

2. Київська Русь: держава та суспільство.

3. Хрещення Русі як ціннісно-цивілізаційний вибір.

Питання для самостійної роботи:

1. Характеристика основних комплексів джерел з історії України.

2. Визначте основні етапи вітчизняного історіографічного процесу.

3. Наукова періодизація історії України.

Методичні вказівки і рекомендації:

Готуючи відповідь на перше питання, студенти повинні звернути увагу, що джерелами з історії України є матеріальні носії історичної інформації, що безпосередньо відображають той чи інший бік діяльності людей (речові, етнографічні, лінгвістичні, усні, писемні).

Одне з чільних місць серед історичних джерел належить літописам. Окрему групу джерел з давньої історії України складають юридичні пам’ятки: договори Русі з Візантією, “Руська Правда” та ін.

У другому питанні слід зазначити, що вивчення історичного минулого нашого народу ґрунтується на ознайомленні з працями провідних вітчизняних науковців, що складають величезний доробок української історіографічної традиції. Серед них – комплексні дослідження з історії України М. Грушевського, Д. Дорошенка, В. Смолія, В. Литвина, О. Бойка, Я. Грицака, В. Даниленка, І. Колесник, Н. Яковенко та ін.

Історіографія (від грец. (h)istoria + graphe [описування]) – дослівно – «описування історії».

Починаючи від ХІХ ст. й до сьогодні під «історіографією» розуміють:

1) сукупність праць, присвячених тим чи іншим питанням історії;

2) наукову дисципліну, що вивчає стан історичної науки та історію історичного знання [11, с.31].

Зусиллями вітчизняних істориків і науковців засновано низку періодичних видань – „Український історичний журнал” (виходить з 1957 р.), “Київська старовина” (видається з 1992 р.), “Пам’ять століть” (публікується з 1997 р.).

На думку Л. Зашкільняка, загальними тенденціями еволюції сучасної історич­ної думки можна вважати зближення та інтеграцію історичних досліджень з іншими соціально-гуманітарними науками – соціоло­гією, економікою, антропологією, лінгвістикою, психологією, куль­турологією тощо, а також зміщення акцентів з соціальної та політичної історії в бік свідомісної й культурної. Використання істориками методологічних принципів цих наук сприяє формуванню комплексного уявлення про зміни мислення та поведінки людей і людських спільнот в часі та просторі, встановленню прямих зв’язків між наслідками людських діянь та станом індивідуальної та колективної свідомості. Порівнюючи сучасні дослідження з історіографією ХІХ-ХХ ст. Л. Зашкільняк підкреслює зростання ролі «внутрішньої» історії свідомості та мислення людини (ментальної історії) як рушійної сили «зовнішньої» історії подій та явищ соціального життя [4, с.5].

Відповідь на третє питання пов‘язана з усвідомленням того факту, що вивчення курсу історії України повинно ґрунтуватися на дотриманні наукової періодизації вітчизняного історичного поступу. На сьогоднішній день існує кілька варіантів наукової періодизації історії України. Студенти повинні ознайомитися із різними варіантами, вміти обґрунтовувати критерії виокремлення етапів історичного розвитку.

В сучасній історичній науці немає одностайності щодо періодизації вітчизняного історичного процесу. Більшість дослідників виокремлюють такі етапи в історії України:

І. Праісторичний період (до ІХ ст. н.е.).

ІІ. Княжа доба (ІХ ст. – 1349 р.).

ІІІ. Литовсько-польська доба (початок XIV ст. – 1648 р.).

IV. Доба козацько-гетьманської держави (1648 р. – кінець XVIII ст.).

V. Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій (ХІХ – початок ХХ ст.).

VI. Українська революція 1917-1920 рр.

VII. Україна в 20-30-х роках ХХ ст.

VIII. Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945 рр.).

ІХ. Україна в 1945-1991 рр.

Х. Розбудова Української держави (з 1991 р.).

Загальноєвропейській періодизації історії відповідає періодизація, запропонована вітчизняними дослідниками Гісемом О. В. та Мартинюком О.О. [2, с.8]:

Назва періоду	Хронологічні рамки
Стародавня історія України	Від появи першої людини на українських землях до V ст. (до ІХ ст.)
Середньовічна історія України	V – XV ст. (ІХ ст. – 1569 р.)
Нова історія України	XVI ст. – 1914 р. (1569-1914 рр.)
Новітня історія України	1914 р. – до сьогодення

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення предметної сфери курсу «Історія України», розкрийте його місце і роль у формуванні світоглядних засад майбутніх спеціалістів.

2. Охарактеризуйте джерела з історії України, визначте їх типологізацію.

3. Проаналізуйте етапи становлення вітчизняної історіографії. Назвіть основні наукові напрями та школи.

4. Поясність критерії наукової періодизації історії України, порівняйте її із періодизацією загальноєвропейського історичного процесу.

Література [4; 9; 39; 50; 70; 83; 91; 92; 93; 176; 236; 241]