Введення–виведення С

Файли та потоки

Як приклад реалізації концепції процедурного програмування можна розглянути систему введення–виведення С. Ця система є набором відповідних функцій, об'єднаних у бібліотеку stdio.h.

Для користувача файл, відкритий на зовнішньому рівні, є послідовністю байтів, що зчитуються та записуються. Щоб підкреслити цю особливість, використовується термін потік. Коли програма починає виконуватись, відкриваються п'ять стандартних потоків: stdin (пов'я­заний зі стандартним пристроєм введення), stdout (виведення), stderr (пристрій помилок), stdprn (принтер), stdaux (порт). Ці потоки мають відповідно дескриптори 0, 1, 2, 3, 4.

Стандартні імена можна легко перепризначити:

FILE *f;

stdin=f;

Усі функції введення–виведення можна поділити на три класи:

a верхнього рівня;

a консольного термінала та порту;

a нижнього рівня.

Є також функції для роботи з послідовним портом (com). Умовно їх можна зарахувати до другої групи.