І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

__________________2017 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді _________________.

за участю секретаря Троян Л.К.

представника відповідача Томарової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

 

ОСОБА_2 звернулась до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, в якому просить визнати неправомірною бездіяльність Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення їй виплати пенсії та зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити позивачу невиплачену пенсію і відновити виплату належної їй пенсії з 01 січня 2017 року. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України, що підтверджується відповідною довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, № __________________, виданої 27 квітня 2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради. В липні 2015 року їй без будь-якого повідомлення припинено виплату пенсії, у зв'язку з чим вона звернулась до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, де їй було повідомлено про те, що виплату пенсії припинено через те, що її місце проживання за адресою, зазначеною у довідці, під час проведення відповідної перевірки не підтверджено. Відповідне рішення позивач не отримувала та вважає, що воно взагалі пенсійним органом не приймалось. ОСОБА_2 зазначає, що дійсно періодично виїжджала до міста Єнакієве Донецької області, де зареєстрована та фактично проживала до початку проведення антитерористичної операції, оскільки має там у власності нерухомість (квартиру) та близьких родичів, а законодавством України не передбачена заборона пересування по території України. Вважає дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії незаконними та такими, що порушують її права як громадянина України, зокрема, право на соціальний захист, у зв'язку з чим звернулась до суду з вказаною позовною заявою.

В судове засідання позивач не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі.

В судовому засіданні представник відповідача Томарова А.П. адміністративний позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні на підставі викладених в письмовому запереченні на позовну заяву та його уточненні обставин. Так, з заперечення на позовну заяву по адміністративній справі № 219/45/17-а за вих. № 391/13 від 13 січня 2017 року та уточненого заперечення на позовну заяву за вих. № 1984/13 від 13 лютого 2017 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 22 вересня 2014 року звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі як особа, переміщена з тимчасово окупованої території, із заявою про витребування пенсійної справи з УПФУ в м. Єнакієве. 10 жовтня 2014 року на підставі розпорядження № 39504 електронна пенсійна справа позивача взята на облік. За період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року позивачу нарахована та виплачена через банківську установу «Ощадбанк» пенсія на загальну суму 10597,76 гривень. Розмір пенсії 2649,44 гривень, дата виплати - 19 числа кожного місяця, пенсія виплачена по 31 липня 2015 року. Виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій, регулюються постановою КМУ № 595 від 07 листопада 2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей», Постановою КМУ № 509 від 01 жовтня 2014 року «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», постановою КМУ № 365 від 08 червня 2016 року «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постановою КМУ № 136 від 18 лютого 2016 року «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації…» та деякими іншими. Розпорядженням начальника УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області від 22 липня 2015 року ОСОБА_2 (пенсійна справа № 815357) призупинено виплату пенсії до з'ясування місця проживання з 01 серпня 2015 року. Вказане розпорядження позивачем не оскаржувалось. Позивачем не вжито заходів, спрямованих на отримання належної їй суми пенсійних виплат, у зв'язку з чим вона не змогла отримати пенсійні виплати, тобто реалізувати гарантоване Конституцією України право, оскільки нею не надано суду доказів того, що вона позбавлена права та можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення в порядку, передбаченому, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», тобто не встановлено порушення її прав. Також відповідно відповіді начальника Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 03 лютого 2017 року № 04 позивач перебувала на обліку в зазначеній установі, однак вибула в інший район, що підтверджується довідкою № 14250552017 від 27 квітня 2016 року, виданою Управлінням соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, наданою до позовної заяви. Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України, права позивача порушені не були, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради - в судове засідання не з'явився за невідомою суду причиною, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило.

За таких підстав суд вважає можливим продовжити розгляд справи за відсутності учасників судового розгляду, які не з'явились до суду, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позовну заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на пенсії, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_4 (а.с. 9).

З копії довідки від 29 грудня 2014 року № 1419026181 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, вбачається, що з 29 грудня 2014 року фактичним місцем проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є наступна адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 31).

22 вересня 2014 року позивач звернулась до Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою запит пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України м. Єнакієве та виплатою пенсії за фактичним місцем проживання (а.с. 29).

Згідно відповіді начальника Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради Сподіної І.В. від 22 лютого 2017 року за № 04 вх. 01-496 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на обліку в Управлінні з 29 грудня 2014 року як переміщена особа у зв'язку з проведенням АТО відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» за адресою: АДРЕСА_1, згідно інформації із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб 31 травня 2016 року вибула в інший район (а.с. 78).

Відповідно до копії довідки від 27 квітня 2016 року № 1425055207 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що з 01 березня 2016 року фактичним місцем проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є наступна адреса: АДРЕСА_3 (а.с. 8). Станом на 08 лютого 2017 року вказана довідка є дійсною і безстроковою, що підтверджується відповіддю начальника Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 08 лютого 2017 року за № 01-20-1086-06 (а.с. 76).

Розпорядженням начальника УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області від 22 липня 2015 року призупинено виплату пенсії ОСОБА_2 до з'ясування (а.с. 46). З вказаного розпорядження не вбачається до з'ясування яких саме підстав позивачу призупинено виплату пенсії. Також відповідачем не надано доказів, коли вказане розпорядження було направлено позивачу, та чи було взагалі направлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Як встановлено у судовому засіданні, виплату пенсії позивачу призупинено у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання. В своїх запереченнях відповідач посилається на призупинення виплати пенсії на підставі ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи проведене співставлення бази отримувачів пенсій та Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб, яка ведеться управлінням праці та соціального захисту населення у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, однак суду не надано достовірних доказів щодо отримання даних в результаті обміну інформацією УПСЗН з УПФУ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Пунктом 8 «Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 визначено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 509 затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. До того ж, пунктом 2 наведеного порядку встановлена процедура отримання такої довідки, згідно з якою повнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі за текстом - уповноважені органи).

05 листопада 2014 року Постановою Кабінету Міністрів України № 637 встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Зазначені виплати, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 31 грудня 2014 року такої довідки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 715 від 12 грудня 2014 року змінено положення абзацу другого пункту Постанови в частині того, що зазначені виплати, призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 01 лютого 2015 року такої довідки. В подальшому зазначений абзац було змінено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 636 від 26 серпня 2015 року та зазначено, що зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії цієї довідки. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі за текстом - Тимчасовий порядок), відповідно до пункту 8 якого встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Отже з урахуванням вищенаведеного вбачається, що особа, яка не перемістилась з непідконтрольної Україні території, але бажає й надалі отримувати пенсію повинна у відповідності до вищенаведених Порядків № 595 та № 637 переміститись на контрольовану українською владою територію для вирішення питання отримання соціальної виплати (пенсії), за місцем фактичного проживання звернутись до управління ПФУ (за місцем проживання) та надати заяву про переведення пенсійної справи (призначення пенсій, виплату допомоги на поховання, виплату недоотриманої пенсії), а також довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього Закону.

Відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у раз недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як до з'ясування певних обставин, на що посилався відповідач у своєму розпорядженні про припинення виплати пенсії з 01 серпня 2015 року. Відповідач не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 136 від 18 лютого 2016 року затверджено «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Зазначеним порядком передбачено, що з метою здійснення верифікації та моніторингу на запит Мінфіну розпорядники бюджетних коштів, Національний банк, Пенсійний фонд України, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, підприємства, установи і організації, банки та інші фінансові установи незалежно від форми власності подають інформацію, в тому числі персональні дані, про відкриті рахунки (поточні, кредитні, депозитні тощо), операції, залишок коштів на рахунках. У разі нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, призначених на сім'ю або домогосподарство, інформація подається щодо кожного члена сім'ї або домогосподарства.

Верифікація та моніторинг державних виплат здійснюються структурним підрозділом Мінфіну.

У разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

Посилання відповідача на зазначений Порядок, об'єктивно нічим не обґрунтовані та не надано доказів, підтверджуючих наявність підстав для припинення виплат позивачу пенсії із наведених підстав, оскільки відсутня рекомендація Мінфіну щодо зупинення або припинення таких виплат позивачу. За таких обставин посилання відповідача на зазначену Постанову КМУ не обґрунтовані та не можуть прийматись до уваги.

Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу припинення виплати пенсії, як ненадання довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення.

Зауваження відповідача щодо переміщення позивача до міста Костянинівка Донецької області суд вважає такими, що не стосуються вирішення спірного питання цієї справи щодо правомірності дій Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2, оскільки відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу ще до того, як йому стало відомо про переміщення позивача до іншого фактичного місця проживання. Вказані дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії до з'ясування певних обставин суперечать принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. НормиКонституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року встановлено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року № 816/4505/14 та в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Крім того, Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

З огляду на вищевикладене, постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

За висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07 жовтня 2009 року в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Це свідчить про те, що п. 2 Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області, не сприяє виконанню державою позитивного зобов'язання щодо виплати належної позивачам відповідної пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а навпаки, перешкоджає цьому.

Постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, а саме № 509 від 01 жовтня 2014 року «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції»; № 637 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції»; № 595 від 07 листопада 2014 року «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Право на обмеження конституційних прав громадян, вказаними нормами законів Кабінету Міністрів Верховною Радою України не надано.

Постанова, якою затверджено «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового соціального страхування», та на яку посилається відповідач, як на підставу припинення виплати пенсії позивачу з 01 жовтня 2016 року, не є законом і не може змінювати (звужувати) встановлене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право позивача на отримання пенсії за віком.

У п. 9 цього Порядку зазначено, що у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

У рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат зазначається виявлена Мінфіном інформація, яка не узгоджується з нормативно-правовими актами, які регулюють державні виплати. (п. 10 Порядку)

П. 12 Порядку верифікації та моніторингу державних виплат, передбачено, що розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфін протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Таким чином, судом встановлено, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 серпня 2015 року було пов'язано з невідомої причини (як зазначено в розпорядженні - до з'ясування), але як вбачається з пояснень представника відповідача в судових засіданнях та письмових заперечень на позов: саме з перевіркою інформації щодо фактичного місця проживання позивача, не підтвердження останнім свого фактичного місця перебування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

В 2015-2016 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської області.

Відповідно до встановлених у справі обставин, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, зазначені вище рішення: «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», суд приходить до висновку, що припинення відповідачем 01 серпня 2015 року виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним, а тому бездіяльність Бахмутського об'єднання управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії слід визнати протиправною та необхідно зобов'язати Бахмутське об'єднання управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату позивачу пенсії з 01 січня 2017 року, як вона просить в позовних вимогах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує на користь позивача понесені нею судові витрати з Державного бюджету України, які складаються із судового збору в розмірі 551,20 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4-6, 8, 10-11, 94, 158-163, 167, 184-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплати пенсії.

Зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, невиплачену пенсію і відновити виплату належної їй пенсії з 01 січня 2017 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, сплачений нею за подання до суду позову судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Повний текст постанови суду виготовлено 03 березня 2017 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Артемівський міськрайонний суд Донецької області до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.С. Конопленко