Зміст і структура балансу

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” визначається зміст та форма балансу і загальні вимоги до розкриття його статей.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображуються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. Згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, коли це передбачено відповідними положеннями. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Згідно П(С)БО 2 баланс має таку структуру:

Актив:

1) необоротні активи;

2) оборотні активи;

3) витрати майбутніх періодів;

4) необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття.

Пасив:

1) власний капітал;

2) довгострокові зобов'язання і забезпечення;

3) поточні зобов'язання і забезпечення

4) зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття.

В балансі інформація про активи, зобов’язання і власний капітал може бути наведена за наступних умов:

- актив відображується в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням;

- зобов’язання відображається в балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення;

- власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.

Для заповнення статей балансу використовуються дані залишків по балансовим рахункам. Рахунки витрат і доходів у Балансі підприємства не відображаються, а використовуються для складання Звіту про фінансові результати.

Засоби та їх джерела утворення відображуються в балансі не загальною сумою, а у розрізі певних економічних груп, які одержали назву статті балансу. Стаття балансу – це показник, який характеризує певний вид засобів господарювання. При цьому групи економічно однорідних засобів та їх джерел об’єднаних під однією назвою і виражених однією загальною сумою та показують відповідно в активі або пасиві балансу на одному рядку.

Однорідні за економічним змістом статті об’єднуються в групи, а групи в розділи активу і пасиву.

В активі в першому розділі «Необоротні активи» у статті «Нематеріальні активи» та «Основні засоби» наводяться окремо первісна та нарахована у встановленому порядку сума накопиченої амортизації. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченої амортизації. До підсумку балансу включається залишкова вартість.

Статті активу відповідно до чинного законодавства розміщено за певною системою, в основу якої покладено ступінь рухомості майна, інакше кажучи, ступінь ліквідності, тобто прямої залежності від того, з якою швидкістю ця частина майна переходить у господарському обороті у грошову форму. У статті активу розміщено у порядку зростаючої ліквідності, за якою у першому розділі балансу показується нерухоме майно, що практично до кінця використання зберігає свою первинну форму.

Пасив балансу показує величину коштів (капіталу), вкладених у господарську діяльність підприємства. В умовах ринкової економіки важливим є групування зобов’язань: одні з них є зобов’язаннями перед власниками господарства, інші – перед третіми особами (кредиторами, банками тощо). Такий поділ зобов’язань у балансі має принципове значення при визначені терміновості їх погашення, тобто вилучення джерел коштів. Тоді як зобов’язання перед власником – це практично постійна частина балансу, яка не підлягає погашенню під час діяльності підприємства, зобов’язання другого виду мають різну терміновість погашення.

Зобов’язання перед власником, в свою чергу, поділяють на два види. Одні виникають у момент первинного внеску власника при створенні господарства і наступних додаткових внесках, або зовнішніх внесках, і не пов’язаних із внутрішніми процесами господарства, такі джерела називають статутним капіталом. Інші зобов’язання перед власником – ті, що перевищують внески над статутним капіталом, є накопичування коштів у результаті використання частини прибутку підприємства. Цю частину зобов’язань відображують на таких статтях пасиву, як «Резервний капітал», «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)». Обидва види зобов’язань перед власниками об’єднуються поняттям власний капітал.

Другою складовою частиною пасиву є зовнішні зобов’язання (борги), які поділяються на довгострокові і поточні (короткострокові). На практиці ці зобов’язання називають позичковим капіталом.

Бухгалтерський баланс у загальних рисах можна представити за такою схемою:

А = К+З

 

Зліва зображено активи підприємства (А), справа — власний капітал (К) і зобов'язання (З).

За цими даними можна скласти такі аналітичні співвідношення:

А = П; А = К + З; К = А – З.

 

Кожне з них має свої певні характеристики.

Так, перше співвідношення, або балансове рівняння, А = П є необхідною умовою розгляду балансу як за формою, так і за змістом. Власне з цього розпочинається ознайомлення з бухгалтерським балансом.

Друге співвідношення А = К + З умовно можна назвати структурним, оскільки засвідчує, з одного боку, склад майна — основні, оборотні засоби, тобто величину засобів вкладених у господарську діяльність, а з іншого — хто і в якій формі брав участь у створенні (формуванні) майна підприємства (власний капітал, кредити банків, кредиторська заборгованість постачальникам тощо). Зміна частки власних і залучених засобів буде свідчити про ступінь фінансової залежності підприємства від власників, акціонерів та кредиторів. За структурою бухгалтерського балансу можна визначити належність підприємства до певної галузі (виду) економічної діяльності (промисловості, сільського господарства, торгівлі, банківської, бюджетної діяльності тощо); організаційно-правових форм господарювання (приватне, колективне, комунальне, державне підприємство, господарське товариство тощо), за економічним призначенням продукту (продукція, виконані роботи, надані послуги).

Третє співвідношення К = А — З завжди характеризує вартість чистих активів, тобто майна, яке остаточно, після вирахування зобов'язань, є власністю підприємства і може бути об'єктом розподілу між засновниками чи акціонерами при ліквідації підприємства чи його закритті.

Як відомо з попереднього, баланс — це моментний показник зафіксованих на певну дату активів і пасивів підприємства. Причому у звітній формі балансу є дві дати: на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду. Ця обставина дає можливість зіставляти показники балансу як у цілому, так і складові активу і пасиву в часі, визначати динаміку активів, зміни частки окремих статей чи розділів балансу, тобто структурні зрушення.