Методичні вказівки до складання конспекту

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПО СКЛАДАННЮ КОНСПЕКТУ

З дисципліни

«ГРОШІ І КРЕДИТ»

Для освоєння і теоретичного осмислення проблем з дисципліни «Гроші і кредит» доцільним є складання конспектів на основі опрацювання підручників, монографій, статей або представлення анотації двох-трьох статей періодичного друку, присвячених питанням, що вивчаються, аналізу існуючих точок зору з актуальних питань дисципліни. Ця робота розподіляється викладачем, що проводить практичні заняття, між студентами, у вигляді контрольного завдання та індивідуалізується.

Основний спосіб оволодіння вищезгаданою літературою – це самостійна робота студента з науковими джерелами.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО СКЛАДАННЯ КОНСПЕКТУ

Самостійна робота в цьому напрямі складається з наступних етапів:

1. Читання.

2. Запис, конспектування.

3. Виявлення концепції.

4. Виділення проблеми та її вирішення. Вирішення проблеми – перетворення отриманих знань на переконання.

Перший етап – читання

1. Робота по вивченню статті та підручника повинна бути цілеспрямованою. Розпочинаючи читання статті, студент повинен уявляти собі мету вивчення даної роботи, чітко знати, на які питання він повинен отримати відповіді, і які проблеми його хвилюють.

2. Вивчаючи дані статті чи підручника необхідно: визначити основний, головний матеріал, що лежить в основі концепції автора; з’ясувати аргументи автора, на яких базується дана концепція; систему доказів, логічних конструкцій, інші прийоми і методи. При цьому необхідно знайомитися з літературою, на яку посилається автор, стежити за тим, щоб система доказів не була вирвана з контексту, логіка міркування незмінна.

3. Необхідно звертати увагу на різні поняття, терміни, категорії, що зустрічаються в тексті. По-перше, стежити за тим, як їх розуміє автор, як даний термін визначається більшістю економістів, яка позиція читача щодо даного поняття. По-друге, студент повинен чітко визначитися, які основні висновки та аргументи приводить автор на підтвердження даних понять та визначень.

4. Дуже важливо чітко уявляти собі весь логічний ланцюжок міркувань, думки автора. Послідовне та логічне засвоєння прочитаного - це перший крок до вивчення проблеми.

5. Формування системи записів, обґрунтування знань та положень статті повинно бути з доказами, аргументацією, підтвердженням цифровим матеріалом, критичними зауваженнями та висновками.

6. Запис необхідно робити після достатнього вивчення і опрацювання тексту, інакше вони перетворюються на невдале переписування джерела і будуть розпливчатими, бездоказовими.

Другий етап – запис

Запис на відміну від ксерокопіювання:

1. Включає в роботу не тільки зорову, але і рухову пам’ять.

2. Формує коротку систему знань.

3. Служить тривалий час.

4. Є творчим процесом (якщо не зводиться до переписування, ксерокопіювання), оскільки читач аналізує матеріал, що вивчається, систематизує, осмислює його.

Записи бувають:

1) Повні, розгорнуті, які послідовно, близько до тексту відображають думки автора (вони близькі до конспектів);

2) Короткі (близькі до виписки).

Якщо студент знайшов цікаву думку, систему аргументації, необхідні цифрові дані, визначення категорій, які необхідно точно цитувати близько до тексту. Це виписка. Біля такої виписки необхідно вказувати джерело, сторінку. Вказані цитати не можна механічно виривати з тексту автора – це може перекрутити зміст вислову. Також, з іншого боку, необхідно пам’ятати, що численне використання цитат без власних висновків і аналізу вказують на поверхові знання проблеми, оскільки зникає логіка і думка читача. Більш повна форма запису, що відображає за пунктами основні положення роботи, за допомогою яких передається основний зміст, називається тезами. Коротке узагальнення змісту роботи, яке здійснюється тільки після повного прочитання і осмислення матеріалу і дає загальні уявлення про роботу, називається анотацією. Якщо дається коротка оцінка прочитаного наукового матеріалу, що характеризується висновками і оцінкою автора, – це резюме. Універсальна форма запису прочитаного матеріалу, який включає позначки, план, виписки, тези – це конспекти. Конспекти – короткий виклад прочитаного матеріалу.

Єдиної форми конспекту не існує; можна вести записи, слідуючи логіці автора; можна записувати тільки найважливіші думки та висновки; можна доповнювати конспекти своїми зауваженнями, думками, незгодою, нерозумінням, додатковими аргументами, новим цифровим матеріалом, таблицями, схемами (для систематизації і спрощення запам’ятовування).