2017-12-14
341
Метою виконання реферату є закріплення і систематизація студентами отриманих знань у процесі участі в аудиторних заняттях і самостійної роботи.
Для виконання реферату студенти повинні використовувати законодавчі та підзаконні акти, інструктивно-методичні матеріали, науково-монографічну літературу, статистичні дані, аналітичну інформацію органів управління, а також практику та специфіку діяльності установ.
Тема реферату обирається студентом добровільно або закріплюється за студентом викладачем протягом семестру.
Роботи виконуються комп’ютерним способом з одностороннім розміщенням тексту на папері формату А4 (210 мм х 297 мм) шрифтом Times New Roman кеглем 14 з півторачним міжрядковим інтервалом з дотриманням прийнятих у діловодстві стандартних берегів: лівого – 30 мм, верхнього та нижнього – 20 мм, правого – не менше 10 мм.
Реферат починається з титульного аркуша, з якого також починається нумерація його аркушів. Номер на титульному аркуші не проставляється.
Титульний аркуш реферату оформлюється за зразком 1.
Зразок 1
| ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА ФАКУЛЬТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ЕКОНОМІКИ Кафедра публічного управління та адміністрування | |||||||||
| Навчальна дисципліна: | |||||||||
| Управління комунальною власністю | |||||||||
| РЕФЕРАТ | |||||||||
| на тему: | |||||||||
| „... назва теми... „ | |||||||||
| Виконав: | |||||||||
| Іванов Іван Іванович, | |||||||||
| студент магістратури за спеціальністю 281 Публічне управління та адміністрування | |||||||||
| Перевірила: | |||||||||
| Ковтун Ірина Броніславівна, | |||||||||
| кандидат наук з державного | |||||||||
| управління, доцент | |||||||||
| Хмельницький, 2017 | |||||||||
В тексті реферату структурно виділяються вступ, розділи та висновки. Після тексту реферату подається список використаних джерел, нижче якого рукописним способом зазначаються дата виконання реферату і особистий підпис студента.
Загальні правила подання ілюстрацій
Основними видами ілюстративного матеріалу в контрольній роботі є схеми та діаграми. Схема – це зображення, котре передає, зазвичай за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу, основну ідею явища або процесу, показує взаємозв'язок їх головних елементів. Діаграма – це один із способів графічного зображення залежності між величинами. Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки, лінії.
Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (запис під ілюстрацією). Ілюстрації (діаграми, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок.
Ілюстрації нумерують послідовно. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні записи розміщують безпосередньо під ілюстрацією.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається матеріал, пов'язаний із ілюстрацією, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках (рис. 1) або ".. як це показано на рис. 1".
При виборі типу діаграми необхідно враховувати характер вихідних даних та мету побудови, наприклад, для відображення динаміки показників доцільно застосувати лінійний графік або стовпчикову діаграму, а складу та структури – секторну діаграму.
Подання формул
При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід подавати безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
Рівняння і формули потрібно виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули залишають не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків «плюс», «мінус», множення.
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується. Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.
Подання таблиць
Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у таблиці. Таблиця є таким способом подання інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується в рядки і графи, відокремлені одна від іншої вертикальними та горизонтальними лініями.
За змістом таблиці поділяються на аналітичні та неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом обробки і аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводиться до тексту словами, наприклад: “дані таблиці 2.3. дають змогу зробити висновок, що …”, “із таблиці 3.1. видно, що …” і т. ін. Часто такі таблиці сприяють виявленню і формулюванню певних закономірностей. До неаналітичних таблиць вміщують здебільшого необроблені статистичні дані, необхідні лише для подання інформації або констатації певного стану речей.
Таблиці нумерують послідовно. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Назву таблиці розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.
Приклад побудови таблиці:
Таблиця (номер)
Назва таблиці
| Заголовки граф | ||||
| Підзаголовки граф | ||||
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту контрольної роботи або з поворотом за стрілкою годинника. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».
При застосуванні у роботі ілюстрацій (рисунків, схем, діаграм тощо) та таблиць необхідно обов’язково посилатись на джерела, матеріали чи окремі результати, що використані при їх побудові. Такі посилання дають змогу підтвердити достовірність відомостей (у тому числі цифрових даних), що використані при написанні дослідження, підкреслити самостійність розробок автора тощо. При цьому необхідно виходити з наступних правил:
- у випадку запозичення ілюстрації чи таблиці з певного джерела та представлені їх у роботі без змін, під таблицею чи підписом під ілюстрацією пишуть слово «Джерело:» та наводять посилання на нього за загальними правилами (Джерело: [7, с.151].);
- якщо автор запозичає частину відомостей ілюстрації чи таблиці з певного джерела, творчо їх опрацьовує, удосконалює, робить розрахунки тощо, про це вказують у примітці під таблицею чи підписом під ілюстрацією та наводять джерело (джерела), взяті за основу (Примітка. Складено автором за даними [7, с.151; 15, с. 351].);
- якщо при побудові ілюстрації чи таблиці використані дані з недрукованих джерел (первинних джерел, що не публікуються), про це вказують у примітці під таблицею чи підписом під ілюстрацією (Примітка. Складено автором за даними Головного управління економіки Хмельницької області.).
Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
У тексті роботи автор зобов’язаний посилатися на джерела, з котрих використано матеріали, окремі результати, ідеї чи висновки для розробки власних проблем, задач, питань. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність цитування певних наукових робіт, повідомляють необхідну інформацію про них, допомагають з’ясувати їх зміст та використаний обсяг. Посилатися слід на останні видання творів. Більш ранні видання можна зазначати лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включений до останнього видання.
Науковий етикет визначає загальні вимоги до цитування:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручування думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на відповідне літературне джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на літературне джерело.
Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке зроблено посилання в контрольній роботі. Посилання в тексті контрольної роботи на джерела роблять згідно з їхнім переліком у квадратних дужках, наприклад, “… у працях [1-7]…”.
Приклад оформлення посилань:
Цитата в тексті: “… сьогодні важливо те, що макроекономічну стабільність та можливість інтеграції у світову економіку зможуть реалізувати ті країни з перехідною економікою, які матимуть темпи зростання на рівні не меншому як 5-6% …” [6, с. 5]. Таке посилання свідчить, що 6 – це порядковий номер джерела, позначеного у списку літератури, складеного відповідно до вимог, а с. 5 – сторінка із вказаного джерела.
Обсяг реферату не має перевищувати 15 сторінок, при цьому слід мати на увазі, що головною вимогою до реферату є розкриття теми, а не кількість сторінок.
Наприкінці студент обов’язково повинен поставити підпис та дату виконання реферату.
Теми рефератів
1. Адміністративно-територіальний устрій України як основа побудови системи управління комунальною власністю.
2. Досвід та перспективи концентрації коштів місцевих бюджетів для виконання спільних проектів.
3. Досвід управління комунальною власністю у Федеративній Республіці Німеччині.
4. Досвід управління муніципальною власністю в Болгарії.
5. Досвід управління муніципальною власністю в Іспанії.
6. Досвід управління муніципальною власністю в країнах Прибалтики.
7. Досвід управління муніципальною власністю у Великобританії і можливості його запровадження в Україні.
8. Досвід управління муніципальною власністю у республіці Польща і можливості його запровадження в Україні.
9. Досвід управління муніципальною власністю у Швеції і можливості його запровадження в Україні.
10. Законодавча основа земельно-майнових відносин в Україні.
11. Інноваційна модель реалізації управління власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах та їх спільною власністю у системі місцевого самоврядування в Україні.
12. Компетенції і повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в управлінні комунальним майном.
13. Компетенції і повноваження сільських, селищних, міських рад в управлінні комунальною власністю.
14. Компетенції районних та обласних державних адміністрації у сфері управління комунальною власністю.
15. Компетенції та повноваження районних та обласних рад у сфері управління майном спільної власності територіальних громад.
16. Механізм управління комунальною власністю в Україні.
17. Місце і роль Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права комунальної власності.
18. Місце комунальної власності в інституті власності України.
19. Напрями забезпечення фінансової самодостатності територіальних громад України.
20. Напрями розвитку власності територіальних громад в Україні.
21. Напрями удосконалення взаємодії (партнерства) органів місцевого самоврядування з підприємницькими структурами різних форм власності.
22. Напрями удосконалення нормативно-правового забезпечення управління комунальною власністю в Україні.
23. Напрями удосконалення системи місцевого оподаткування в Україні.
24. Нормативно-правове забезпечення реалізації права комунальної власності в Україні.
25. Нормативно-правове регулювання розмежування державного майна в Україні.
26. Організаційно-правові аспекти довірчого управління комунальної власності.
27. Організаційно-правові аспекти застави майна комунальної власності.
28. Організаційно-правові аспекти здійснення лізингу при управлінні комунальною власністю.
29. Організаційно-правові аспекти іпотеки нерухомого майна комунальної власності.
30. Організаційно-правові аспекти концесії в управлінні комунальною власністю.
31. Організаційно-правові аспекти оренди в процесі управління комунальною власністю.
32. Організаційно-правові аспекти оренди комунальної власності.
33. Організаційно-правові аспекти приватизації об’єктів комунальної власності.
34. Організаційно-правові аспекти самостійного використання в процесі управління комунальною власністю.
35. Організаційно-правові аспекти спільного використання об’єктів комунальної власності.
36. Основні етапи формування комунальної власності в Україні.
37. Основні підходи оцінки результативності та ефективності управління комунальною власністю.
38. Особливості управління господарською діяльністю в комунальному секторі економіки.
39. Особливості управління спільною власністю територіальних громад на регіональному рівні в Україні.
40. Проблеми та напрями реформування управління житлово-комунальним господарством в Україні.
41. Проблеми та перспективи створення акціонерних товариств, частина власності яких належить громаді.
42. Проблеми формування належної матеріальної основи місцевого самоврядування у зарубіжних державах та напрями їх вирішення.
43. Розвиток власності територіальних громад в Україні в контексті поглядів українських та зарубіжних науковців.
44. Суб'єкти права комунальної власності в Україні.
45. Сутність, роль та особливості здійснення державного кадастрового обліку в Україні.
46. Сутність, склад та значення географічних інформаційних систем.
47. Удосконалення взаємодії органів місцевого самоврядування з підприємницькими структурами різних форм власності.
48. Удосконалення нормативно-правового забезпечення управління комунальною власністю в Україні.
49. Удосконалення системи місцевих податків і зборів в Україні.
50. Управління комунальною власністю у республіці Франція: досвід і можливості його запровадження в Україні.
Підсумковий контроль
Підсумковий семестровий контроль проводиться у формі письмового заліку. Структура залікового білету включає 2 теоретичних питання та 5 тестових завдань.
1.5.1. Питання для підсумкового контролю
1. Характеристика поняття "право комунальної власності".
2. Місце комунальної власності в інституті власності України.
3. Досвід управління комунальною власністю у республіці Франція і можливості його запровадження в Україні.
4. Характеристика поняття комунальної власності відповідно до ст. 142 Конституції України.
5. Характеристика підходу, згідно з яким комунальна власність вважається різновидом державної.
6. Досвід управління муніципальною власністю у республіці Польща і можливості його запровадження в Україні.
7. Характеристика видів власності територіальних громад в Україні.
8. Досвід управління комунальною власністю у Федеративній Республіці Німеччині і можливості його запровадження в Україні.
9. Елементи системи управління комунальною власністю в Україні.
10. Досвід управління муніципальною власністю у Швеції і можливості його застосування в Україні.
11. Завдання управління комунальною власністю територіальних громад.
12. Характерні риси управління комунальною власністю територіальних громад.
13. Принципи управління комунальною власністю територіальних громад.
14. Характеристика суб'єктів права комунальної власності в Україні.
15. Досвід управління муніципальною власністю у Великобританії і можливості його запровадження в Україні.
16. Характеристика управління спільною власністю територіальних громад на регіональному рівні в Україні.
17. Досвід управління муніципальною власністю в Іспанії та можливості його запровадження в Україні.
18. Основні етапи формування комунальної власності в Україні.
19. Приватизація і лізинг як форми управління комунальною власністю.
20. Характеристика тенденції розвитку управління комунальною власністю в Україні, яка передбачає запровадження обґрунтованої системи місцевих податків і зборів.
21. Характеристика тенденції розвитку управління комунальною власністю в Україні, яка передбачає передачу у сферу управління органів місцевого самоврядування значної частини державного майна.
22. Проблемні питання, що виникають в управлінні комунальною та спільною власністю територіальних громад в Україні.
23. Напрями подальшого розвитку власності територіальних громад в Україні.
24. Нормативно-правові акти, завдяки яким відбулося розмежування державного майна в Україні.
25. Нормативно-правове забезпечення реалізації права комунальної власності в Україні.
26. Загальна характеристика утворення та формування власності територіальних колективів у зарубіжних країнах.
27. Проблеми формування належної матеріальної основи місцевого самоврядування у зарубіжних державах та напрями їх вирішення.
28. Сутність тенденції розвитку управління комунальною власністю в Україні, яка передбачає створення акціонерних товариств, частина власності яких належить громаді, її представницькому органу.
29. Сутність тенденції розвитку управління комунальною власністю в Україні, яка передбачає удосконалення взаємодії органів місцевого самоврядування з підприємницькими структурами різних форм власності.
30. Сутність тенденції розвитку управління комунальною власністю в Україні, яка передбачає концентрацію коштів місцевих бюджетів для виконання спільних проектів та залучення до цього структур інших форм власності.
31. Сутність тенденції розвитку управління комунальною власністю в Україні, яка передбачає створення органами місцевого самоврядування необхідних для життєзабезпечення територіальних громад комунальних підприємств.
32. Сутність та еволюція поняття "власність".
33. Місце і роль Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права комунальної власності.
34. Положення Цивільного та Господарського кодексів України про комунальну власність.
35. Удосконалення нормативно-правового забезпечення управління комунальною власністю в Україні.
36. Повноваження сільського, селищного, міського голови щодо управління комунальною власністю.
37. Повноваження органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст та районів у містах в сфері управління комунальною власністю.
38. Інноваційні моделі управління власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах та їх спільною власністю у системі місцевого самоврядування в Україні.
39. Повноваження районних та обласних рад у сфері управління об'єктами спільної власності територіальних громад.
