Повітря, землі, вогню та води

апейрона

атомів

Завдання № 418, варіант 0, розділ 3, рівень 1, тип 1, час 60

Як називав першоелементи всесвіту Анаксагор, який вважав, що світ складається з „незліченного сімя”, вважаючи що кожен об’єкт світу містить сімя усіх елементів, і у кожному об’єкті насінини одного елементу домінують („У всіх речах, є частинка усього...):

космос

Гомеомерії

апейрони

атмани

логос

 

Завдання № 419, варіант 0, розділ 3, рівень 1, тип 1, час 60

Анаксагор погоджувався з Емпедоклом, що потрібна якась сила для пояснення руху і зміни, але він замінює дві міфічні сили на одну ментальну, яку називає:

Метафізика

Істина

Вогонь

Любов

Нус (Розум).

Завдання № 420, варіант 0, розділ 3, рівень 1, тип 1, час 60

Демокріт - розглядав світ як такий що складається з тимчасових матеріальних тіл, які самі складаються з груп неподільних вічних частинок, які позбавлені порожнечі і називаються:

гомеомерії

мікроелементи

апейрони

Атоми

електрони

Завдання № 421, варіант 0, розділ 3, рівень 1, тип 1, час 60

У якому напрямку античної філософії один з філософів стверджував, що людина є мірою всіх речей, тих які є, що вони є, тих що нема, що їх нема. Тобто те, що уявляється одній людині істинним є істинне для неї, а те що уявляється іншій людині є істинним для неї:

стоїцизм

Софізм

кінізм

епікуреїзм

піфагореїзм

Завдання № 422, варіант 0, розділ 3, рівень 1, тип 1, час 60

Метод якого філософа полягає не у переказуванні знання, що призвело б до давання відповідей на питання учнів, а навпаки, на випитуванні. Він хоче щось від співрозмовника навчитись. Тим самим стверджуючи, що істина не лежить десь готова, а що її слід шукати, самому витворювати. Сам нічого не знає і не вчить, задовольняється задаванням питань, і власне ці питання допомагають його співрозмовникам народити власну істину:

Геракліт

Демокріт

Анаксімандр

Арістотель

Сократ

Завдання № 423, варіант 0, розділ 3, рівень 1, тип 1, час 60

З якого твору взятий даний уривок і кому належать ці слова: «Боятись смерті, то ніщо інше, як лише вважати себе мудрим, не будучи ним. Бо це значить мислити, що знаєш те, чого людина знати не може. Бо про смерть жодна людина не знає, чи часом не є для нас найбільшим зі всіх благ, а так її люди бояться, ніби добре знають, що є найбільшим злом. А чи не є це глупість, і то найгірша: мислити, що знаєш те, чого людина не знає?»: