Порядок виконання роботи. Природні кам’яні матеріали

Лабораторна робота №2

Природні кам’яні матеріали

Короткі відомості

Природними кам’яними матеріалами називають матеріали і вироби, які одержують механічною обробкою (подрібненням, розколюванням, розпилюванням тощо) гірських порід, не змінюючи при цьому їхньої природної структури та властивостей. Серед будівельних матеріалів природні кам’яні матеріали займають одне з основних місць: загальна частка витрат у будівництві на ці матеріали перевищує 20%.

Гірські породи – це природні мінеральні утворення, які сформувались внаслідок геологічних процесів у земній корі, відрізняються ступенем щільності, складаються з одного або кількох мінералів, і характеризуються відносно сталим мінералогічним складом, певними будовою та властивостями і мають досить великі площі залягання. Залежно від кількості породотвірних мінералів гірські породи поділяють на мономінеральні, що складаються лише з одного мінералу, та полімінеральні – з двох або більше мінералів. Більшість гірських порід є полімінеральними.

Властивості гірських порід оцінюють переважно за їхнім хіміко-мінералогічним складом, структурою та умовами формування, фізичними та фізико-механічними характеристиками.

Природні мінерали – це новоутворення, що відрізняються постійними хімічним складом, структурою й властивостями та беруть участь у формуванні гірських порід.

Визначальними характеристиками для ідентифікації мінералів є хімічний склад і структура, істинна густина, твердість, спайність, оптичні властивості (колір, блиск, світлозаломлення) тощо.

У сучасному будівництві визначилися такі основні напрями використання природних кам‘яних матеріалів: штучне каміння та вироби для зведення стін будівель, улаштування підлог, сходів тощо; облицювальні (декоративні) вироби – плити, каміння, профільовані вироби; каміння та вироби для дорожнього будівництва – бруківка, плити, бордюрний камінь; каміння та вироби різних типів для гідротехнічних та інших споруд; нерудні матеріали – бутовий камінь, заповнювачі для бетону (щебінь, гравій, пісок); сировина для виготовлення мінеральних в’яжучих речовин, керамічних, скляних виробів тощо.

Метою роботи є ознайомлення з основними породотвірними мінералами, гірськими породами та вивчення їхніх властивостей і технічних характеристик, а також доцільних галузей використання.

Нормативне забезпечення

1. ДСТУ Б В.2.7-37-95 Будівельні матеріали. Плити і вироби з природного каменю. Технічні умови

 

2. ДСТУ Б В.2.7-59-97 Будівельні матеріали. Блоки із природного каменю для виробництва облицювальних виробів. Загальні технічні умови

 

Визначення твердості основних породотвірних мінералів

Матеріали: зразки мінералів

Прилади: олівець, сталевий ніж, скло.

Порядок виконання роботи

Для приблизного визначення твердості мінералів використовують систему, запропоновану у XIX столітті німецьким вченим Фрідріхом Моосом. До шкали Мооса входять 10 еталонних мінералів, твердість яких (в умовних одиницях), відповідає їх номерам (табл.2.1).

Зразки основних породотвірних мінералів піддають пошкодженню спочатку олівцем, потім нігтем, сталевим ножем або еталонним мінералом, який входить до шкали твердості. Залежно від того, який предмет залишає сліди пошкоджень, що визначаються візуально, встановлюється номер, який відповідає твердості мінералу за шкалою Мооса. Наприклад, якщо невідомий мінерал пошкоджується (дряпається) ортоклазом (твердість 6) і не пошкоджується апатитом (твердість 5), то твердість досліджуваного мінералу – 5,5.

Таблиця 2.1.