Види ризиків, пов’язаних з державним боргом

Термін	Визначення
Відсотковий ризик	Ризик зростання плаваючих відсоткових ставок, передбачених умовами діючих зобов’язань за державним боргом
Валютний ризик	Ризик знецінення національної валюти відносно іноземних валют, у яких номіновано зобов’язання за державним боргом
Ризик рефінансування	Ризик зменшення ємності відповідних ринків, що унеможливлює запозичення в обсягах, достатніх для рефінансування боргу за прийнятною ціною
Кредитний ризик	Ризик невиконання контрагентами зобов’язань перед державою
Ризик ліквідності	Ризик тимчасової нестачі коштів державного бюджету на виконання зобов’язань за державним боргом
Бюджетний ризик	Ризик значного недовиконання дохідної частини державного бюджету порівняно з планом, що може призвести до збільшення державних запозичень та/або невиконання боргових зобов’язань з обслуговування державного боргу
Рейтинговий ризик	Ризик зниження суверенного рейтингу
Операційний ризик	Ризик дії людського, технічного факторів і обставин непереборної сили

Управління ризиками здійснюється з дотриманням таких принципів:

— абсолютної несхильності до ризику: уникнення ризику або його мінімізація з урахуванням умов на фінансових ринках;

— економності й ефективності: витрати на управління ризиками не повинні перевищувати витрати, що можуть бути понесені під дією фактора ризику;

— узгодження завдань управління ризиками з цілями і завданнями управління державним боргом;

— незалежності: прийняття рішень щодо управління ризиками має бути об’єктивним та без впливу на такі рішення з боку осіб, що не здійснюють управління ризиками;

— інтеграції: у виявленні і управлінні ризиками беруть участь усі структурні підрозділи Департаменту державного боргу;

— культури: управління ризиками є невід’ємною складовою усіх заходів з управління державним боргом;

— безперервності: моніторинг рівня ризиків та контроль за результатами здійснених заходів з управління ними здійснюється постійно;

— періодичного перегляду політики управління ризиками: здійснення аналізу доцільності використання визначених раніше методів оцінки ризиків, доцільності подальшого впливу на рівень ризиків способами, визначеними раніше, доцільності досягнення визначених раніше цільових показників та прийняття відповідних змін;

— публічності та прозорості: інформація щодо рівня ризиків, здійснених заходів з управління ними та результатів таких заходів, а також інформація щодо методики і механізмів здійснюваних розрахунків, обґрунтування доцільності здійснених заходів та причини отриманих результатів цих заходів є публічною та оприлюднюється;

— системності: усі види ризиків розглядаються, як складові частини однієї системи;

— достатності і достовірності інформаційного забезпечення управління ризиками;

— максимізації: найширше охоплення всіх можливих джерел виникнення ризиків та розгляд і використання на практиці всіх можливих способів впливу на них;

— оперативного реагування: розроблення заходів, які слід використовувати у разі негативного розвитку подій на внутрішньому ринку державних цінних паперів і на світових ринках капіталу, та їх застосування за потреби;

— диверсифікації: уникнення концентрації вартісних характеристик державного боргу на одному з видів факторів ризику;

— реалізованість декларованих способів управління ризиками та реалістичність досягнення цільових показників.

Управління ризиками здійснюється Міністром фінансів або заступником Міністра фінансів відповідно до розподілу обов’язків. Управління ризиками забезпечується Департаментом державного боргу Міністерства фінансів України.

Під час складання проекту закону про державний бюджет на відповідний рік до нього формуються пропозиції стосовно:

— граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду з відповідними обґрунтуваннями (як складової управління бюджетним і рейтинговим ризиками);

— обсягу фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок державних запозичень або мінімального обсягу профіциту державного бюджету, що має бути спрямованим на погашення державного боргу, з відповідними обґрунтуваннями;

— сум внутрішніх і зовнішніх запозичень у відповідному бюджетному періоді з відповідними обґрунтуваннями (як складової управління валютним ризиком);

— сум короткострокових, середньострокових і довгострокових запозичень з відповідними обґрунтуваннями (як складової управління ризиком рефінансування).

Після набрання чинності законом про державний бюджет на відповідний рік Департаментом державного боргу розробляється програма управління державним боргом на такий бюджетний період на основі показників цього закону.

Програма управління державним боргом формується Департаментом державного боргу і затверджується наказом Міністерства фінансів України в строк, що не перевищує одного місяця після набрання чинності законом про державний бюджет на відповідний рік, та оприлюднюється не пізніше трьох робочих днів з дати її затвердження.

Програма управління державним боргом містить інформацію щодо:

— показників закону про державний бюджет на відповідний рік в частині державного боргу і державних запозичень;

— боргових інструментів, за допомогою яких планується забезпечити фінансування державного бюджету у відповідному році в розрізі сум, термінів погашення, валют і виду відсоткової ставки, а також допустимі інтервали відхилень від них, з відповідними обґрунтуваннями (як складової управління відсотковим і валютним ризиками та ризиком рефінансування);

— еталонних інструментів, які планується розмістити у відповідному році, за термінами погашення з відповідними обґрунтуваннями;

— цільових значень та допустимих інтервалів відхилень від них на кінець відповідного бюджетного періоду:

— частки державного боргу в іноземній валюті у загальній сумі державного боргу (як складової управління валютним ризиком);

— частки державного боргу з плаваючими відсотковими ставками у загальній сумі державного боргу (як складової управління відсотковим ризиком);

— середньозваженого терміну погашення для внутрішнього і зовнішнього державного боргу (як складової управління ризиком рефінансування);

— показника рефіксації відсотків (як складової управління ризиком рефінансування)з відповідними обґрунтуваннями;

— запровадження на практиці і здійснення операцій активного управління державним боргом з відповідними обґрунтуваннями;

— заходів з управління кредитним, рейтинговим, операційним ризиками та ризиком ліквідності з відповідними обґрунтуваннями;

— інших питань у разі потреби.

Програма управління державним боргом може переглядатися у разі потреби, зокрема у разі суттєвих змін на внутрішньому ринку державних цінних паперів і на світових ринках капіталу, суттєвих змін в макроекономічній ситуації та бюджетній, грошово-кредитній або валютній політиці, а також через інші суттєві причини, які унеможливлюють виконання затвердженої програми управління державним боргом.

Упродовж бюджетного періоду щокварталу, не пізніше дати оголошення першого аукціону планового кварталу, Департаментом державного боргу формуються і затверджуються заступником Міністра фінансів відповідно до розподілу обов’язків та оприлюднюються не пізніше наступного робочого дня з дати затвердження квартальні плани управління державним боргом.

Квартальні плани управління державним боргом містять інформацію щодо:

— очікуваних обсягів надходжень за рахунок боргових джерел у плановому кварталі відповідно до бюджетного розпису;

— боргових інструментів, за допомогою яких планується забезпечити фінансування державного бюджету у плановому кварталі в розрізі сум, термінів погашення, валют і виду відсоткової ставки, а також допустимі інтервали відхилень від них;

— цільових значень показників та допустимих інтервалів відхилень від них, визначених у програмі управління державним боргом, на кінець планового кварталу;

— операцій з активного управління державним боргом;

— заходів з управління кредитним, рейтинговим, операційним ризиками та ризиком ліквідності у плановому кварталі;

— інших питань у разі потреби.

Не пізніше ніж через три місяці після закінчення бюджетного періоду Департаментом державного боргу формується звіт про виконання програми управління державним боргом за звітний бюджетний період, який затверджується наказом Міністерства фінансів України та підлягає оприлюдненню не пізніше трьох робочих днів з дати затвердження.

Звіт про виконання програми управління державним боргом містить інформацію щодо:

— стану державного боргу на кінець звітного бюджетного періоду;

— ситуації та основних тенденцій на внутрішньому ринку державних цінних паперів і на світових ринках капіталу, суттєвих змін або явищ в макроекономічній ситуації, які мали місце у звітному бюджетному періоді;

— рівня ризиків станом на кінець звітного бюджетного періоду;

— виконання запланованих заходів і досягнення показників, визначених в програмі управління державним боргом, та причини і обґрунтування існуючих відхилень;

— інших питань у разі потреби.

Оцінка рівня ризиків здійснюється за допомогою таких показників:

1. Показники оцінки відсоткового ризику

1.1. Питома вага державного боргу з плаваючими відсотковими ставками у загальній сумі державного боргу.

1.2. Структура державного боргу з плаваючими відсотковими ставками у розрізі видів цих ставок.

1.3. Ціна одного відсотка річних плаваючої відсоткової ставки (зростання витрат на обслуговування державного боргу при зростанні плаваючої відсоткової ставки на один відсоток річних

1.4. Чутливість (еластичність) витрат на обслуговування державного боргу до змін у плаваючій відсотковій ставці:

1.5. Зростання середньозваженої вартості обслуговування усього державного боргу при збільшенні плаваючої ставки на один відсоток річних:

1.6. Графік залежності витрат на обслуговування усієї суми державного боргу від рівня певної плаваючої відсоткової ставки станом на певну дату.

2. Показники оцінки ризику рефінансування

2.1. Питома вага державного боргу, який має бути рефінансованим у певному періоді, у загальній сумі державного боргу.

2.2. Структура державного боргу в розрізі строків до погашення.

2.3. Середньозважений строк до погашення державного боргу.

2.4. Ціна одного відсотка річних відсоткової ставки за боргом, який рефінансується, (зростання витрат на обслуговування державного боргу при зростанні відсоткової ставки за боргом, який рефінансується, на один відсоток річних

2.5. Зростання середньозваженої вартості обслуговування усього державного боргу при зростанні певної ставки за боргом, який рефінансується, на один відсоток річних:

2.6. Графік погашення державного боргу.

3. Показники оцінки відсоткового ризику і ризику рефінансування

3.1. Рефіксація відсотків (відношення зобов’язань з плаваючою відсотковою ставкою і зобов’язань, які мають бути рефінансовані, до загальної суми державного боргу) („interest rate refixing”, „IRR”):

3.2. Середній час до рефіксації відсотків („average time to refixing”, „ATR”):

4. Показники оцінки валютного ризику

4.1. Питома вага державного боргу в іноземній валюті у загальній сумі державного боргу.

4.2. Структура державного боргу в іноземній валюті у розрізі іноземних валют.

4.3. Зростання витрат на погашення державного боргу при девальвації національної валюти на одиницю:

4.4. Еластичність витрат на погашення державного боргу до змін у валютних курсах виражена таким чином:

4.5. Графік залежності витрат на погашення і обслуговування усієї суми державного боргу від валютного курсу станом на певну дату.

5. Показники оцінки ризику ліквідності

Відношення платежів з погашення і обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу в короткостроковому періоді до залишків на єдиному казначейському рахунку та валютних рахунках уряду.

6. Показники оцінки бюджетного ризику

6.1. Відношення державного боргу до валового внутрішнього продукту і до доходів державного бюджету, динаміка такого відношення.

6.2. Відношення платежів з погашення і обслуговування державного боргу у відповідному бюджетному році до надходжень державного бюджету у цьому році.

6.3. Котирування дохідностей єврооблігацій України, їх спред до еталонних цінних паперів, котирування свопів кредитного дефолту за суверенними зобов’язаннями України.

6.5. Інші макроекономічні показники.

Для оцінки рівня ризиків можуть використовуватися інші показники для забезпечення усестороннього відображення рівня ризиків або, у разі потреби, виділення окремих їх аспектів.

Департамент державного боргу здійснює вивчення іноземного досвіду оцінки ризиків та дослідження щодо реалізації на практиці різних методів і методик такої оцінки.

Операції з активного управління державним боргом включають: зворотний викуп зобов’язань за державним боргом, обмін державних цінних паперів на державні цінні папери з більшим строком обігу, дострокове погашення державних цінних паперів, розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду, операції з деривативами.

Департамент державного боргу при здійсненні операцій з активного управління державним боргом оцінює ризики, які при цьому виникають, та вживає заходів щодо їх зменшення.