Валюта - це грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу.
Залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют:
• національна валюта - платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, марка, фунт стерлінгів тощо);
• іноземна валюта - грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;
• колективна валюта - міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).
Залежно від режиму використання:
• конвертована валюта (повно або частково);
• неконвертована.
Залежно від сфери і мети використання:
• валюта оплати - валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту;
• валюта кредиту - валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;
|
|
· валютні угоди (ціни) - валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту
Міжнародна торгова валюта - це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.
Міжнародна резервна валюта - це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги тощо. її головною функцією є створення валютних державних резервів.
Типовою міжнародною торговою і, водночас, резервною валютою є долар США (2/3 міжнародної торгівлі здійснюється за його допомогою.
Валютні відносини - це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері.
Учасники валютних відносин:
• держави;
• міжнародні організації;
• юридичні особи;
• фізичні особи.