Антикризове фінансове управління підприємством

ТЕМА 12

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у підприємства потенціалу для успішного функціонування.

Антикризове фінансове управління - це система прийомів та методів управління фінансами, спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства.

Основною метою антикризового фінансового управління є відновлення фінансової рівноваги, тобто нормальної фінансово-господарської діяльності підприємства, усунення можливих негативних наслідків фінансової кризи і недопущення істотного зниження доходів власників і ринкової вартості підприємства, унаслідок фінансової кризи.

В процесі реалізації основної мети антикризового фінансового управління підприємством, вирішуються такі завдання:

1. Діагностування передкризового фінансового стану підприємства.

2. Ухвалення необхідних фінансово-економічних, організаційно-управлінських і інших необхідних мерів по попередженню фінансової кризи.

3. Усунення поточної і довгострокової неплатоспроможності підприємства і підвищення його ліквідності.

4. Відновлення або підвищення фінансової незалежності і фінансової стійкості, як найважливіших умов подолання передкризових і кризових явищ.

5. Недопущення банкрутства і ліквідації підприємства, а при певних умовах оголошення своєчасного банкрутства, щоб зберегти можливість відновити підприємство через певний час.

6. Мінімізація негативних наслідків фінансової кризи, що наступила, і банкрутства підприємства.

Принципи антикризового фінансового управління:

1. Принцип постійної готовності реагування. Суть даного принципу полягає в тому, що фінансова криза має об'єктивну природу і циклічний характер розвитку. У зв'язку з цим фінансові менеджери винні знаходиться в постійній готовності. Вони повинні своєчасно розпізнати початок кризових явищ і запропонувати відповідну систему заходів, адекватну ситуації. Запропонована система заходів повинна дозволити усунути загрозу кризи на початковій стадії, не допустити її перехід в повномасштабну фінансову кризу.

2.Принцип превентивності дій. Цей принцип означає, що краще запобігти настанню фінансової кризи, чим вирішити її і ліквідовувати її негативні наслідки. Реалізація цього принципу досягається ранньою діагностикою передкризового фінансового стану підприємства і своєчасним використанням можливостей нейтралізації фінансової кризи.

Етап 1. Організація постійного контролю і прогнозування фінансового стану підприємства з метою своєчасного виявлення симптомів фінансової кризи.

Етап 2. При виявленні загрози фінансової кризи проводиться розробка системи профілактичних заходів, а при діагностуванні настання фінансової кризи проводиться ідентифікація його параметрів.

Етап 3. Проводиться виявлення умов і чинників, що спричинили фінансову кризу, і оцінюються потенційні можливості підприємства по його подоланню за рахунок використання внутрішніх можливостей.

 

12.2 Система раннього попередження та реагування (СРПР).

 

Система раннього попередження та реагування - це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так із внутрішнього середовища.

Процес створення системи раннього попередження може складатися з таких етапів:

1. Визначення сфер спостереження

2. Вибір індикаторів раннього попередження,

3. Розрахунок граничних значень індикаторів та безпечних інтервалів їх зміни.

4. Формування конкретних аналітичних завдань для аналітичних центрів.

5. Формування інформаційних каналів:

6. Узагальнення одержаних аналітичних висновків та підготовка пропозиції і рекомендації Розрізняють дві підсистеми СРПР:

- система, орієнтована на внутрішні параметри діяльності підприємства. Внутрішньо орієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків та шансів, які криються всередині підприємства. В своєму розвитку дана підсистема пройшла три покоління. Системи першого покоління були зорієнтовані в основному на ідентифікацію наслідків дії тих чи інших факторів; другого - на визначення симптомів; третього - на виявлення першопричин.

- система, орієнтована на зовнішнє середовище. Предметом дослідження останньої є завчасне прогнозування загроз, перш за все зі сторони контрагентів, держави, конкурентів тощо.

 

12.3. Прогнозування банкрутства підприємства

 

Найбільш відомими моделями однофакторногодискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

застосування багатофакторного дискримінантного аналізу. В процесі аналізу підбирається ряд показників, для кожного з яких визначається вага в так званій “дискримінантній функції”.

Величина окремих ваг, характеризує різний вплив окремих показників (змінних), на загальний фінансовий стан підприємства.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, покращення структури капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

При організації фінансової санації підприємств розрізняють три основні функціональні блоки:

1. Розробка плану санації.

2. Проведення санаційного аудиту.

3. Менеджмент санації.

Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що знаходиться у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації.

За формальними ознаками розрізняють два види санації:

а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство та

б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

В першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:

· зменшення номінального капіталу підприємства;

· конверсія власності в борг;

· конверсія боргу у власність;

· пролонгація строків сплати заборгованості;

· добровільне зменшення заборгованості;

· самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може приймати такі форми:

· альтернативна санація;

· зменшення номінального капіталу з послідуючим його збільшенням (двоступінчата санація);

· безповоротна фінансова допомога власників;

· безповоротна фінансова допомога персоналу;

· емісія облігацій конверсійного займу;

· залучення додаткових позик.

Реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Виділяють такі форми реструктуризації:

1. Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін в організаційній та у виробничо-господарській сфері підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності

2. Реструктуризація активів включає в себе заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу.

3. Фінансова реструктуризація пов’язана зі зміною структури та розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства.

4. Найбільш складним видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Корпоративна реструктуризація пов’язана з реорганізацією підприємства, її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного капіталу, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу.