Тема 10. Міжнародні розрахункові операції

1. Міжнародні фінансові та розрахункові операції.
2. Основні форми міжнародних розрахунків.
3. Особливості акредитивної форми міжнародних розрахунків.
4. Інкасова форма міжнародних розрахунків.

 

Рекомендована література:

1. Бойцун Н.Є., Стукало Н.В. міжнародні фінанси: Навчальний посібник. – 2-ге вид. – К.: ВД “Професіонал”, 2005. – С. 62 – 94.

2. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – с. 295-297.

3. Міжнародні фінанси в питаннях та відповідях: Навчальний посібник / за ред.. Ю.Г.Козака, В.В.Ковалевського, К.І.Ржепішевського. – Київ: ЦУЛ., 2003. – С. 37-55.

4. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І.Рогач, А.С.Філіпенко, Т.С. Шемет та ін..; за ред.. О.І.Рогача. – К.: Либідь, 2003. – С. 332-341, 569-586, 601 - 608.

5. Рут Френклін Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - С. 320-325.

6. Школа І.М., Козменко В.М, Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред.. І.М.Школи. – Київ: КНТЕУ, 2003. – С. 341-350.

1. Диверсифікація міжнародних фінансових і валютних відносин на початку ХХІ ст. пов’язана з необхідністю здійснення грошового забезпечення світо господарських зв’язків, які значно розширилися і поглибилися під впливом інтернаціоналізації та глобалізації виробництва й обміну.

Фінансові операції – дії, спрямовані на вирішення певного завдання з організації та управління грошовими відносинами, що виникають при формуванні та використанні відповідних коштів.

Фінансові операції (трансакції) можуть зумовлюватись як грошовими платежами (розрахунки, трансферти тощо), так і рухом капітальних ресурсів (лізинг, траст, кредит, франчайзинг та ін.). об’єктами фінансових операцій є різноманітні фінансові активи, до яких належать національні гроші, іноземна валюта, цінні папери, дорогоцінні метали, нерухомість.

Розрізняють такі види фінансових операцій:

1) операції з переказу грошей, що охоплюють трансфери (рух грошей в одному напрямку і міжнародні розрахунки (операції з обміну “гроші - товар”);

2) інвестиційні операції, що пов’язані з переміщенням капіталу з метою його приросту (оренда, лізинг, траст, кредит, франчайзинг, рента та інші операції тривалістю понад 180 днів);

3) спекулятивні операції – короткострокові фінансові дії з отримання прибутку у вигляді різниці у процентах з отриманих кредитів (валютний арбітраж, процентний арбітраж, операції своп, валютна спекуляція тощо);

4) операції з капіталом, що спрямовуються на управління ним в умовах ризику та невизначеності економічної кон’юнктури (страхові операції, включаючи хеджирування, операції застави, в тому числі іпотека).

Міжнародні розрахунки являють собою систему регулювання платежів за грошовими вимогами, які виникають між державами, організаціями, громадянами різних країн. Міжнародні валютні розрахунки здійснюються в основному через банки.

Загалом міжнародні розрахунки можуть мати вигляд:

а) комерційних платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникають між підприємствами, банками, установами й окремими особами різних країн, пов’язаних зі світовою торгівлею, міжнародним кредитом і прямими зарубіжними інвестиціями;

б) некомерційних платежів, пов’язаних з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон тощо.

Міжнародні розрахунки бувають двосторонніми, коли вони здійснюються між двома країнами, або багатосторонніми, коли суми, виручені від реалізації товарів в одній країні, використовуються для платежів третім країнам.

Переважна частина міжнародних розрахунків здійснюється в порядку безготівкових розрахунків, через банки різних країн, які підтримують взаємні кореспондентські зв’язки, тобто відкривають один одному рахунки, зберігають на них грошові кошти у відповідній валюті і виконують платіжні та інші доручення на засадах взаємності. Платежі готівкою в міжнародних розрахунках використовуються в основному під час подорожей за кордон делегацій, туристів або приватних осіб, які обмінюють у банках валюту своєї країни на відповідну іноземну валюту. В сучасній практиці розрахунки між банками різних країн з боргових вимог і зобов’язань здійснюються в основному у ВКВ.

Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків:

- безпосередній (повний) розрахунок, тобто повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця;

- розрахунок у кредит (з розстроченням), тобто способом надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі.

Від вибору форм і умов розрахунків залежить швидкість і гарантія отримання платежу, сума витрат, пов’язаних з проведенням розрахунків через банк, тому зовнішньоторговельні партнери у процесі переговорів обумовлюють деталі умов платежу і закріплюють їх в контракті.

Основними інструментами міжнародних розрахунків є:

1) готівкові гроші;

2) кредитні засоби:

- тратта (переказний вексель - це письмовий беззастережний наказ кредитора (трасанта) позичальнику (трасату) про сплату визначеної суми ремітенту (третій особі, на яку виписано тратту і/або яка бере на себе зобов’язання платежу чи гарантує оплату за векселем).

- банківський акцепт - це переказний вексель, що виписується на банк, котрий його акцептує, тобто дає згоду на оплату цього векселя.

- платіжне доручення - це письмове розпорядження покупця своєму банку про перечислення визначеної суми грошей з його рахунку на рахунок продавця.

- платіжна вимога - це письмове розпорядження своєму банку про перечислення на його рахунок грошей, що надійшли чи надійдуть від покупця, супроти товарних документів. Реквізит платіжної вимоги: назва платника (покупця); номер його рахунку і банк, в якому цей рахунок відкрито; те саме і про постачальника; станція відправлення і станція призначення вантажу; дата і номер договору або замовлення на постачання; загальна назва товару чи послуг; сума платежу.

 

2. Основними формами міжнародних розрахунків у міжнародній торгівлі є товарний акредитив і акцепт документів, переданих банкові на інкасо. При більш розгорненому підході серед головних форм міжнародних розрахунків виділяють (у порядку спаду вигідності для експортера):

1) Аванс - це оплата товарів та послуг до їх поставки. За дорученням експортера банк видає імпортеру гарантію повернення одержаного авансу в разі невиконання умов контракту. Такий вид розрахунку найбільш вигідний для експортера, тому що оплата здійснюється імпортером до відвантаження товару, а іноді ще й до його виробництва. Як правило, практикується частковий аванс - у міжнародній практиці він становить 10-33 % від загальної суми контракту. Також прийнято оплачувати авансом такі товари, як дорогоцінні метали, ядерне паливо, зброя.

2) Акредитивні розрахунки, що здійснюються у вигляді доручення банку (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі фізичні або юридичній особі в межах визначеної суми на умовах, указаних в акредитиві. Акредитив - це платіжний документ, за яким кредитна установа (банк тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар чи виплатити пред’явникові акредитиву визначену суму грошей. Акредитив є вигідним для експортера, бо забезпечує надійність платежу і швидке його отримання, захищає експортера від валютних і політичних ризиків. Імпортеру ж акредитив не є таким вигідним, бо передбачає іммобілізацію на акредитивному ринку, а це гальмує оборотність його коштів.

3) Інкасо - це банківська операція, згідно з якою банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця з подальшим зарахуванням цих сум на рахунок самого клієнта. Розрахунки при інкасо здійснюються у відповідності з “Уніфікованими правилами з інкасо”, прийнятими Міжнародною торговою палатою. Для експортера інкасо є вигідною формою розрахунків, так як такі операції до певної міри гарантуються оплату до того, як імпортер отримає товар. Але при інкасо існує певний ризик, бо між відвантаженням товару, передачею документів банку і оплатою завжди буває перерва, під час якої може відбутися зміна кон’юнктури ринку чи платоспроможності імпортера. Імпортери погоджуються на інкасові операції частіше, ніж акредитивну форму розрахунку, і віддають перевагу документарному інкасо. А банки, звичайно, за виконання інкасо стягують комісійні.

4) Розрахунки при відкритому рахунку, при яких відсутні надійні гарантії для експортера, який направляє на адресу покупця товар і товарні документи, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок імпортера гроші.

Відкритий рахунок використовується, як правило, при розрахунках між:

- фірмами, пов’язаними традиційними торговими відносинами;

- транснаціональними корпораціями та їхніми закордонними філіями при експортному постачанні;

- змішаними фірмами за участю експортера.

Після вивірювання (верифікації) розрахунків кінцеве погашення заборгованості за відкритим рахунком здійснюється через банки, як правило, з використанням банківського переказу або чека, у зв’язку з чим банківська статистика часто включає розрахунки за відкритим рахунком до банківських переказів.

5) Банківський переказ - це форма розрахунків, яка використовується при погашенні боргів за кредити, при видачі авансів, при врегулюванні рекламацій, при розрахунках за неторговельними операціями. Суть банківського переказу полягає в дорученні одного банка іншому виплатити переказоотримувачу визначену суму. У формі банківського переказу здійснюється також оплата інкасо, тобто банківські перекази можуть поєднуватись з іншими формами розрахунків, як інкасо, а також з гарантіями. Банківський переказ здійснюється поштою, телеграфом за допомогою системи SWIFT.

6) Розрахунки з використанням векселів і чеків. У тих же випадках, що й банківські перекази, застосовують розрахунки чеками й переказними векселями (а останні ще й при наданні комерційного кредиту).

Вексель - це цінний папір, що засвідчує незабезпечене зобов’язання сплатити в зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником у разі простого векселя, а також боржником чи іншою особою в разі переказного векселя (тратта). Векселі знаходяться в обігу й можуть переходити від одного власника до іншого через передаточний напис – Індосамент. У разі вексельного обігу також вживають такі терміни, як аваль (поручительство за векселем) та акцепт (згода на оплату векселя). У розрахунках з використанням векселя експортер передає тратту та товарні документи своєму банку, який одержує валюту з імпортера. Імпортер стає власником цих документів лише після оплати або акцепту тратти.

Чек - це спеціальний грошовий документ певної форми, який містить розпорядження банку видати або перерахувати певну суму з поточного рахунку особи, яка підписала чек. Користуючись чеком, покупець або самостійно виставляє цей чек або доручає його виписку банку. Чек підлягає оплаті за пред’явленням. У міжнародних розрахунках використовують дорожні чеки та єврочеки. Дорожній (туристський) чек - платіжний документ, грошове зобов’язання виплатити зазначену в ньому суму валюти його власнику. Єврочек - чек у євровалюті - виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівки в рахунок банківського кредиту терміном до одного місяця і оплачується в будь-якій країні-учасниці угоди “Єврочек”. Ці обидві форми чеків сприяють удосконаленню розрахунків у міжнародному туризмі.

Також у міжнародних розрахунках активно використовують кредитні картки - іменні грошові документи, які дають право їх власнику купувати товари та користуватися послугами з використанням безготівкових розрахунків.

 

3. Акредитивна форма розрахунків є досить складною й дорогою, так яка за виконання акредитивних операцій (авізування, підтвердження, перевірку документів, платежі) банки стягують вищу комісію, ніж за операції при інших формах розрахунків. До того ж, для відкриття акредитиву імпортер бере банківський кредит, а плата процентів призводить до подорожчання цієї форми розрахунків.

Механізм здійснення акредитивних розрахунків:

а) експортер та імпортер домовляються про здійснення платежу за посередництвом акредитиву;

б) іноземний покупець дає доручення банку, клієнтом якого він є, відкрити акредитив на користь експортера (якого називають беніфіциаром) на визначених умовах;

в) банк імпортера (банк-емітент) домовляється з банком експортера (авізуючим банком) про надання експортеру грошей після пред’явлення тим транспортних документів;

г) експортер відправляє товар і передає вантажні документи у свій банк, який переказує відповідну суму на рахунок експортера;

д) авізуючий банк передає документи в банк-емітент, який передає їх імпортеру.

Акредитиви бувають:

- грошові - це іменні грошові документи, в яких зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами. При міжнародних розрахунках грошові акредитиви оплачуються або у зазначеній у них валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред’являються, за курсом на день платежу.

- документарні - передбачають, що покупець дає доручення банку, який його обслуговує, відкрити такий товарний акредитив. У даному документі вказуються:

- назва й адреса постачальника;

- сума акредитиву;

- термін його дії;

- рід товарів, які потрібно оплатити;

- документи, які повинні бути пред’явлені постачальником для отримання платежу (транспортні документи, страхові поліси, сертифікати про якість товарів тощо).

Види товарного акредитиву:

- відкличний (покупець має право в довільний час анулювати його або змінити умови);

- безвідкличний (протягом установленого терміну дія акредитиву не може бути анульованою без згоди постачальника);

- підтверджений (авізуючий банк гарантує бенефіциару оплату відвантажених ним товарів; або є ще інший варіант: крім відповідальності банку експортера передбачається відповідальність ще й іншого банку, але для імпортера це не вигідно, так як виникають додаткові витрати);

- непідтверджений (банк імпортера повідомляє про відкриття акредитиву, але робить застереження, що дане повідомлення не є підтвердженням; таке робиться тоді, коли хочуть зекономити на підтвердженні, але для експортера це є дуже невигідний спосіб фінансування);

- покритий (банк-емітент переказує валюту в сумі акредитиву авізуючому банку; застосовується при розрахунках з фірмами окремих країн або при відкритті акредитивів банками, які не мають кореспондентських відносин з даним банком);

- непокритий (банк-емітент не переказує валюту авізуючому банку на користь беніфіциара; цей вид акредитиву використовується частіше, ніж покритий);

- трансферабельний (переказний) (це такий акредитив, який може бути переданий цілком або частково первісним бенефіциаром другому бенефіциару /чи декільком другим бенефіциарам/; трансферабельний акредитив може переказуватись тільки один раз і не може переказуватись від другого бенефіциара до третього бенефіциара);

- револьверний (роловерний, відновлювальний) (сума акредитиву в міру виплати коштів автоматично відновлюється в межах установленого ліміту й терміну дії акредитиву).

Переваги та недоліки акредитивної форми розрахунків:

Переваги:

1) надійність, гарантованість оплати та поставки;

2) вивільнення обігових коштів для імпортера та швидкість одержання виручки для експортера;

3) часто це єдина доступна форма розрахунків з експортно-імпортних операцій;

4) можливість додаткового маневрування.

Недоліки:

1) подорожчання банківської комісії - до 3 %;

2) довготривале відволікання коштів за необхідності їх депонування у випадку покритого акредитива;

3) можливість невиконання акредитива через формальні неточності в документах;

4) складність розрахунків, ймовірність шахрайства.

 

4. Інкасо (інкасування) – отримання, передача і пред’явлення платежу, векселя, тратта або іншого платежу банку, що інкасує для клієнта і наступне направлення грошових коштів на рахунок останнього.

Механізм міжнародних розрахунків при інкасо:

а) відвантаживши товар, експортер оформляє документи і передає їх у свій банк, доручаючи йому проведення інкасової операції;

б) банк-ремітент (банк експортера, довірителя) пересилає документи в банк імпортера (інкасуючий банк);

в) інкасуючий банк передає документи імпортеру, одночасно отримуючи від клієнта суму чи право на суму (якщо платежі здійснюються на умовах кредиту, банк забирає термінову тратту);

г) інкасуючий банк зачисляє на кореспондентський рахунок банка-ремітента суму платежу й повідомляє його про це;

д) банк експортера розраховується з довірителем (експортером).

Інкасо – це операція, в якій банк виступає у ролі посередника між експортером та імпортером. Інкасові операції можуть здійснюватись банками на основі отриманих інструкцій за документами, що видаються:

1) платнику проти платежу;

2) проти акцепту.

За характером документів інкасо ділиться на:

1) просте (чисте) інкасо - це інкасо переказних і простих векселів, чеків, інших подібних платіжних документів, тобто це стягування платежу за фінансовими документами, які не супроводжуються комерційними документами;

2) документарне (комерційне) інкасо - це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами або це інкасо тільки комерційних документів (вантажних і страхових документів, рахунків, різноманітних сертифікатів). Іншими словами, документарне інкасо - це доручення експортера банку отримати від імпортера платіж супроти товарних документів з наступним переказом сум платежу експортеру.

Інкасо з негайною оплатою - це вид інкасо, при якому банк-ремітент, одержавши від клієнта платіжну вимогу та документи про відвантаження, без попередньої згоди імпортера, негайно виплачує необхідну суму експортерові, а товарні документи направляє банку імпортера, котрий їх негайно передає своєму клієнту, стягуючи з його рахунку необхідну суму і переказуючи їх на кореспондентський рахунок банка-ремітента, а якщо на рахунку покупця необхідних коштів немає, то інкасуючий банк надає імпортеру позику.

Телеграфне інкасо - це операція, при якій переказ суми платежу на рахунок експортера здійснюється негайно, як тільки отримується телеграфне повідомлення інкасуючого банка про прийняття товарних документів на інкасо.