double arrow

Управлінський облік у системі рахунків

Тема 11. Взаємозв'язок управлінського і фінансового обліку

План

Відмінності між управлінським та фінансовим обліком

Управлінський облік у системі рахунків

 

Відмінності управлінським та фінансовим обліком

Управлінський облік суттєво відрізняється від традиційного бух-галтерського обліку, зорієнтованого на складання фінансової звітності. Розглянемо ці відмінності за допомогою порівняльної таблиці:

Таблиця 1

Відмінності між управлінським та фінансовим обліком

Ознаки Управлінський облік Фінансовий облік
Основні користувачі Менеджери Зовнішні користувачі
Обмеження Зіставлення витрат і вигід Загальноприйняті принципи (стандарти)
Застосування Впливає на дії менеджерів Дає змогу оцінити економіч­ний стан підприємства
Спрямованість у часі Погляд у майбутнє Погляд у минуле
Періодичність звітування Гнучка Менш гнучка
Звіти Детальні Узагальнені
Відкритість даних Комерційна таємниця Широкий доступ

 

Перша відмінність — це споживачі інформації. Фінансова звітність призначена насамперед для зовнішніх споживачів (банків, акціонерів тощо), хоча вико­ристовується і керівництвом підприємства.

Але для управління підприємством необхідна детальніша інформація, котра Враховує технологію й організацію саме цього підприємства. Тому інформація управлінського обліку формується і подається саме з урахуванням потреб керів­ними конкретного підприємства.

По-друге, на відміну від фінансового обліку, який ведеться з дотриманням певних офіційних регламентів (інструкцій, стандартів тощо), встановлених державними органами або професійними організаціями, управлінський облік не обмежений у виборі методів та правил.

Його розробляє саме підприємство з урахуванням різних параметрів, беручи) уваги при підготовці варіантів управлінських рішень якісні чинники. Це також відрізняє його від фінансового обліку, де всі операції відображаються у рамках та у звітності в єдиному грошовому вимірнику.

Фінансова звітність відображає фінансовий стан і результати діяльності підприємства за рік або за квартал. Така звітність не дає змоги оцінювати й аналізувати діяльність окремих підрозділів та оперативно впливати на відхилення від запланованих параметрів.

Тому в системі управлінського обліку інформація про діяльність окремих сегментів (підрозділів, ринків збуту тощо) готується і надається менеджерам за стисліше проміжки часу (доба, тиждень, місяць), або мірою потреби прийняття рішень.

Важливою рисою, що відрізняє фінансовий та управлінський облік, є спрямованість. Якщо фінансовий облік описує операції, що вже мали місце, то головним завданням управлінського обліку є передбачення наслідків майбутніх операцій.

Безумовно, в управлінському обліку історичну інформацію використовують, але головним чином для прогнозування.

 

 

Управлінський облік у системі рахунків

 

Важливим питанням організації управлінського обліку є вибір відображення облікової інформації, зокрема принципів побудови плану рахунків. Міжнародна практика виробила два основних варіанти зв’язку між управлінською і фінансовою бухгалтерією. Цей зв'язок здійснюється за допомогою контрольних рахунків, до яких належать рахунки витрат і доходів фінансової бухгалтерії (рахунки 9 та 7 класу національного плану рахунків). У світовій практиці застосовують дві основні системи побудови плану рахунків обліку:

- автономну (двоколову) систему, тобто використання двох автономних систем рахунків управлінського і фінансового обліку, які не кореспондуються між собою. Зв'язок між ними здійснюється за допомогою парних контрольних рахунків, що називаються дзеркальними, або рахунками – екранами і відображаються як у фінансовому обліку, так і в управлінському. Фінансовий результат визначається як у фінансовому обліку, так і в управлінському, і в кінцевому підсумку фінансовий облік спрямований на визначення фінансового результату з метою оподаткування, а в автономному управлінському обліку повинен бути виявлений економічно обґрунтований результат (з позицій фірми). Організація управлінського обліку базується на використанні методів визначення повної собівартості, але при цьому застосовуються й інші методи: простий та розвинений «директ - костинг», нормативний метод, «стандарт - костинг». Цей підхід характерний для великих промислових підприємств країн так званої англосаксонської групи – США, Великобританії, Австралії, Канади. Для них характерна відсутність жорсткого регулювання обліку з боку держави і як наслідок відсутність єдиного національного плану рахунків. Бухгалтерський облік у цих країнах є саморегулівною системою, оскільки його правила, принципи і концепції розробляються та приймаються професійними організаціями облікових принципів. Системи рахунків підприємств цих країн вибирають самостійно виходячи з масштабів і характеру своєї діяльності;

- інтегровану (моністичну) систему, при застосуванні якої рахунки фінансового та управлінського обліку існують у межах єдиної системи рахунків і кореспондують між собою. Для підприємств України, де існує жорстка система державного регулювання обліку та звітності, доцільніше використовувати досвід європейських країн зі значним регулюванням економіки, і насамперед Франції і Німеччини, для яких характерний саме інтегрований підхід до побудови плану рахунків. За такого підходу рахунки фінансового і управлінського обліку кореспондують в межах єдиної системи, а їх взаємозв’язок відбувається за допомогою контрольних рахунків, які прямо кореспондують з рахунками управлінського обліку.

У процесі історичного розвитку сформувалися 3 основні варіанти побудови системи обліку:

- загальна – застосовують на підприємствах торгівлі, сфери послуг і невеликих промислових підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Ця система ґрунтується на періодичному обліку запасів, згідно з яким протягом звітного періоду на спеціальних рахунках ведуть облік придбання запасів, а в кінці звітного періоду проводять їх інвентаризацію;

- інтегрована – забезпечує калькулювання витрат за окремими об’єктами обліку та контроль витрат. При інтегрованій системі обліку використовують спеціальні синтетичні рахунки управлінського обліку витрат: виробництво, виробничі накладні витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати тощо, до яких відкривають відповідні аналітичні рахунки згідно з прийнятою схемою деталізації інформації.

- переплетена – передбачає окреме ведення рахунків фінансового та управлінського обліку, взаємозв’язок між якими досягається через спеціальні контрольні рахунки.

При загальній системі витрати підприємства обліковуються за елементами, кількість і склад яких визначає підприємство. Доходи обліковуються за їх видами: від реалізації продукції (товарів), інвестицій у цінні папери та ін. наприкінці звітного періоду всі рахунки витрат і доходів закриваються через списання їх сальдо на рахунок «Прибутки та збитки», за даними якого визначається фінансовий результат діяльності підприємства. На промислових підприємствах поряд з обліком витрат за елементами застосовується зведений рахунок виробництва, за даними якого визначається собівартість випущеної продукції. У дебет цього рахунка наприкінці звітного періоду списуються залишки незавершеного виробництва на початок періоду, а також усі елементи виробничих витрат звітного періоду. З кредиту цього рахунку списуються залишки незавершеного виробництва на кінець періоду, визначені інвентаризацією. У результаті сальдо Зведеного рахунка виробництва відображатиме виробничу собівартість готової продукції і списується в дебет Зведеного рахунка прибутку. У дебет Зведеного рахунка прибутку списується також залишок готової продукції на початок періоду і дебетове сальдо рахунків невиробничих витрат. За кредитом Зведеного рахунка прибутку відображаються доходи звітного періоду і залишок готової продукції на кінець періоду. Кінцеве сальдо Зведеного рахунку прибутку відображаються доходи звітного періоду і залишок готової продукції на кінець періоду. Кінцеве сальдо Зведеного рахунка прибутку відображає фінансовий результат звітного періоду.

Більшість промислових підприємств США, Великобританії, Канади та інших країн англосаксонської групи використовують інтегровану систему обліку, яка забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції і контроль витрат на її виробництво. Це досягається через «вмонтування» рахунків виробничого обліку в загальну систему рахунків, у результаті чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку. Інтегрована система обліку базується на безперервному обліку запасів сировини, готової продукції та незавершеного виробництва відображаються на рахунках відповідних запасів. В основу відокремлення рахунків для обліку витрат при інтегрованій системі обліку покладено функціональну ознаку. Для цього застосовуються рахунки, ідентичні рахункам 23 «Виробництво», 91 «Загально виробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». На перших двох з наведених рахунків відображаються витрати, пов’язані з виробництвом продукції. Прямі виробничі витрати відображаються безпосередньо на рахунку 23 «Виробництво», а непрямі накопичуються на рахунку 91 і наприкінці звітного періоду списуються на рахунок 23 та розподіляються між об’єктами калькулювання. Витрати підрозділів, що займаються невиробничою діяльністю (управління, збут, дослідження), не включаються у виробничу собівартість, а списуються на рахунок фінансових результатів у тому обліковому періоді, в якому були здійснені.

Змішана система обліку передбачає відокремлене ведення рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують один з одним. У системі рахунків виробничого обліку здійснюється облік запасів, калькулювання собівартості продукції і визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства. У системі рахунків фінансового обліку відображаються розрахунки з дебіторами і кредиторами, а також визначається загальний фінансовий результат діяльності підприємства. Взаємозв’язок фінансового та виробничого обліку здійснюється за допомогою спеціальних контрольних рахунків. У фінансовому обліку використовується Контрольний рахунок управлінського обліку, а в управлінському – Контрольний рахунок фінансового обліку. Ці рахунки мають протилежну будову і дзеркально відтворюють один одного. Сума прибутку, розрахованого за даними виробничого обліку, не збігається із сумою прибутку фінансового обліку. Це пояснюється тим, що в системі виробничого обліку формується прибуток від основної діяльності підприємства, а в системі рахунків фінансового обліку відображається ще й прибуток чи збиток від позареалізаційних операцій, фінансової та інвестиційної діяльності, зокрема одержані та сплачені відсотки, дисконти, дивіденди. На практиці розбіжності у прибутку можуть зумовлюватися також застосуванням різних методів оцінки запасів. Наприклад, застосування методу ФІФО у фінансовому обліку, а методу нормативних витрат в управлінському призведе до розбіжностей в оцінці прибутку.

Для українських підприємств рекомендовано застосовувати загальну або інтегровану систему обліку відповідно до особливостей будови національного плану рахунків.

Фінансовий облік витрат здійснюється у системі таких рахунків:

- рахунки за елементами (восьмий клас): матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати, інші витрати;

- рахунки витрат діяльності (дев'ятий клас): собівартість реалізації, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати, податки на прибуток, надзвичайні витрати;

- окремі рахунки запасів (другий клас): виробництво, брак у виробництві, напівфабрикати;

- рахунок третього класу «Кошти, розрахунки та інші активи» - витрати майбутніх періодів;

- рахунок сьомого класу «Доходи і результати діяльності»- результати діяльності.

У фінансовому обліку витрати відображають одночасно зі зменшенням активів чи збільшенням зобов’язань підприємства.

 

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: