2017-12-14
2824
Формування ринку та ринкової інфраструктури, нових механізмів встановлення господарських зв’язків, розвитку підприємництва, зростання конкуренції вимагають поглиблення теорії підприємницького ризику, методів його оцінювання та регулювання на всіх рівнях господарювання: державному, регіональному, місцевому, галузевому, а також підприємства, цеху, дільниці незалежно від форми власності.
Конкуренція змушує підприємців активно вивчати інформацію, щоб уникнути можливих помилок при здійсненні обтяжених ризиком виробничих, фінансових, комерційних та інших операцій. Зовнішні та внутрішні чинники, що обумовлюють ділову активність в умовах ринкової економіки, - динамічні, тому найчастіше слідкувати за ними та контролювати їх можна лише за допомогою різних елементів та важелів маркетингу. Щоб розумно використовувати закони ринку і не бути його жертвою, слід застосовувати найпередовіші форми аналізу функціонування складових процесу відтворення.
В економічній літературі відомі чисельні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.
Невизначеність ситуації характеризується тим, що вона залежить від багатьох змінних чинників – контрагентів, дії яких неможливо спрогнозувати зприйнятною точністю. Впливає на неї також і відсутність чітко визначених цілей та критеріїв їх оцінки, зміни у суспільних потребах і споживчому попиті, непередбачувана поява нових технологій і техніки, зміна кон’юнктури світового ринку, коригування траєкторії руху економіки з політичної необхідності, непередбачуваність природних явищ тощо.
З ризиком підприємницькі фірми зіштовхуються завжди при розв’язанні як поточних, так і довгострокових завдань.
Існують визначені види ризиків, під впливом яких підпадають усі без винятку підприємницькі організації, але поряд із загальними є, специфічні види ризику, характерні тільки для певних видів діяльності: так, банківські ризики відрізняються від ризиків у страховій діяльності, а останні у свою чергу відрізняються від ризиків у виробничому підприємництві.
Чисті ризики означають можливість отримання негативного та нульового результатів. До цих ризиків відносять природні, екологічні, політичні, транспортні та частину комерційних ризиків - майнові, виробничі, торгові (у залежності від причин виникнення).
Так виробничий ризик виникає у процесі виробництва і пов’язаний з неможливістю виконання фірмою своїх обов’язків за контрактом або угодою із замовником. Джерелами його виникнення є:
- невірно вибрана стратегія фірми;
- незбалансованість розподілу внутрішніх ресурсів фірми;
- зростання витрат на виробництво;
- зниження обсягів виробництва;
- непродумані нововведення, нові технології;
- незлагоджені дії окремих підрозділів фірми;
- зниження рівня конкурентоспроможності фірми;
- незадоволення робітників фірми і ризик страйків;
- розголошення комерційної таємниці;
- прийняття невірного рішення керівниками;
- втрата майна.
План семінарського заняття
10.1. Формування облікової інформації в управлінні економічними ризиками підприємством.
10.2. Управління бухгалтерськими ризиками для забезпечення безперервності діяльності підприємства. 
Термінологічний словник основних понять
Ризик — можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки.
Навчальні завдання
Завдання 10.1
Проаналізуйте критерії прийняття і, відповідно, оцінки фінансових рішень, які задовольняють фінансові цілі (обсяг отриманого прибутку, підвищення ліквідності підприємства, підвищення фінансової стійкості за рахунок покращання структури капіталу), а також оцінити ризикованість даних рішень
Тести для самоперевірки знань
1 Основні ознаки кризової ситуації з погляду фінансової стійкості:
а) порушення пропорційності активів і пасивів,
б) абсолютна ліквідність балансу,
в) збільшення заборгованості підприємства по зобов'язаннях,
г) високий рівень платоспроможності,
д) ріст доходів,
е) падіння прибутковості підприємства.
2. До якого виду реакції підприємства на його кризовий стан відноситься різке скорочення всіх видів витрат, закриття, розпродаж підрозділів, обладнання:
а) наступальна тактика;
в) вижидальна тактика;
б) захисна тактика;
г) оборонна тактика.
3. Реінжинірінг це:
а) це різке покращення результатів діяльності підприємства за рахунок реструктурування та оновлення підприємства;
б) це фундаментальне переосмислення та радикальне перепроектування управлінських процесів, щоб різко покращити результати діяльності підприємства та його конкурентоспроможність;
в) це фундаментальне переосмислення та радикальне перепроектування ділових процесів, щоб різко, стрімко покращити результативні показники діяльності підприємства;
г) це перепроектування господарських процесів, щоб різко покращити результати його діяльності та отримати довгострокові конкурентні преваги.
4. До якої моделі виходу з кризової ситуації відноситься швидке реагування і спроможність швидко скоротити втрати.
а) реактивне управління;
б) активне управління;
в) планове управління;
г) антикризове управління.
5. Визначити, які заходи виконуються для відновлення структури балансу.
а) ліквідація лишків запасів і незавершеного виробництва;
б) створення комунікаційної мережі і нетрадиційних засобів зв'язку;
в) сканування внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства;
г) заходи щодо зростання обсягів продажу, рентабельності підприємства.
6. Конкурентні позиції підрозділу оцінюються за наступними показниками:
а) частка ринку, рентабельність;
б) стійкий ринок збуту, технологічна автономність;
в) інноваційний потенціал, ступінь привабливості товарної марки;
г) конкурентоспроможність продукції, потенціал рентабельності;
д) характеристика продукції, конкурентоспроможність її за ціною та якістю;
7. Ступінь передбачуваності кризових явищ і ситуацій залежить:
а) тільки від зовнішніх чинників, що не залежать від суб'єкту управління,
б) тільки від внутрішніх чинників, що залежать від суб'єкту управління,
в) від зовнішніх чинників, таких як політика держави щодо формування економічної інфраструктури і ін. і від внутрішніх чинників, таких як нестача фінансових коштів на модернізацію обладнання, низький рівень кваліфікації кадрів, недостача джерел достовірної інформації і ін.
8. Фінансові ризики відносяться до:
а) чистих ризиків;
б) спекулятивних ризиків;
в) комерційних ризиків.
Програмні питання для самостійного вивчення теми
1. Усі комерційні ризики є фінансовими?
2. Яка облікова інформація є корисною для мінімізації фінансових ризиків?
3. Чи залежить величина ступеня ризику від невизначеності підприємницької діяльності?
ТЕМА 11. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИ ПРИЙНЯТТІ ЕКОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ
одним з факторів формування екологічної кризи. Розроблена Конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку, що відбулася у Ріо-де-Жанейро у 1992 р., концепція стійкого розвитку не набула реалізації через непідготовленість науки та відсутність суспільної екологічної свідомості. В межах інтеграції наук на екологічному підґрунті, в економіці підприємства запропоновано виділити екологічну діяльність, що надає можливість налагодити систему мікро- та макроекономічного управління антропогенним впливом на навколишнє природне середовище.
В економічній теорії природні ресурси розглядалися як дар природи людині, що спричинило зневажливе ставлення до довкілля. Причиною такої ситуації є виокремлення людини з навколишнього природного середовища у результаті процесу індустріалізації. Прагнення до максимізації прибутку спричинило незацікавленість власників капіталу в охороні довкілля. Факторами впливу на власника підприємства у напрямі екологізації його діяльності є такі: налагодження системи інформування; активні дії споживачів через формування попиту на екологічно чисту продукцію; формування екологічної свідомості суспільства.
Відсутність достовірної, своєчасної та повної інформації про вплив людини на довкілля спричиняє нерегульованість процесу використання засобів навколишнього природного середовища. Системою, що спроможна забезпечити формування та оприлюднення екологічної інформації є бухгалтерський облік, який нині системно не відображає екологічну діяльність суб’єкта господарювання. З метою підвищення рівня регулювання антропогенного впливу на навколишнє природне середовище обґрунтовано необхідність розробки теорії та методології бухгалтерського обліку екологічної діяльності для надання інформації управлінцям мікро- та макрорівнів.
Нерозвиненість наукових досліджень у сфері еколого-облікових проблем спричиняє ігнорування ролі бухгалтерського обліку у забезпеченні реалізації положень концепції стійкого розвитку економіки. Встановлено поступове збільшення кількості досліджень у сфері економіки у зв’язку з екологією з початку ХХ ст., що зумовлено наростанням екологічних загроз людству. Найбільш дослідженими з наукової точки зору є загальні екологічні питання: екологічна економіка, екологічна діяльність, екологічні відносини, стійкий розвиток тощо, паралельно з ними піднімалися питання, пов’язані з природно-ресурсним потенціалом і земельними ресурсами. В Україні за еколого-обліковою проблематикою наукових досліджень на рівні докторських дисертацій не проводилось, що зумовлює нерозробленість зазначеного напряму.
Недосконалість теорії бухгалтерського обліку проявляється у невключенні до складу облікових об’єктів тих, що пов’язані з екологічною діяльністю. Це зумовлює відстороненість бухгалтерського обліку від екологічних проблем сучасності. Запропоновано до складу об’єктів бухгалтерського обліку включати такі (згруповані згідно з ознаками розробленої класифікації): господарські засоби (природно-ресурсний потенціал, генетично модифіковані організми, відходи виробництва, необоротні активи природоохоронного призначення), джерела утворення господарських засобів (екологічні зобовʼязання), результати діяльності (екологічні доходи, екологічні витрати, фінансові результати від екологічної діяльності). Відображення таких об’єктів в бухгалтерському обліку дозволить забезпечити екологодоцільну діяльність суб’єкта господарювання, яка відповідала б концепції стійкого розвитку.
Недосконалість методології бухгалтерського обліку зумовлена невідображенням об’єктів, пов’язаних з екологічною діяльністю. Відсутність відображення в бухгалтерському обліку зазначених об’єктів призводить до проблем в управлінні екологічною діяльністю на мікрорівні (сплата штрафів за порушення законодавчих норм щодо екологічної діяльності, недоотримання доходів, пов’язаних з екологізацією виробництва тощо) та природним капіталом на макрорівні (втрата природного капіталу у кількісному та якісному вираженні). За результатами дослідження запропоновано методологію бухгалтерського обліку об’єктів, пов’язаних з екологічною діяльністю суб’єкта господарювання, яка включає пропозиції за елементами його методу. Впровадження пропозицій дозволить формувати достовірну, своєчасну та повну інформацію про екологічну діяльність підприємства.
Відсутність методології бухгалтерського обліку природно-ресурсного потенціалу (як сукупності природних ресурсів, які використовуються або можуть бути використані у господарській діяльності людини без нанесення шкоди навколишньому природному середовищу) та економічної інформації про його стан, а також вид і ступінь антропогенного впливу на нього призводить до його нераціонального використання, виснаження, знищення. Складові природно-ресурсного потенціалу запропоновано в бухгалтерському обліку відображати у розрізі таких операцій: з руху природних ресурсів, з оренди природних ресурсів, з охорони природних ресурсів від забруднення та знищення. Ведення бухгалтерського обліку у розрізі запропонованих операцій дозволяє посилити зовнішній і внутрішній контроль за впливом діяльності суб’єкта господарювання на природно-ресурсний потенціал.
Налагодження реалізації вимог нормативного регулювання щодо земельних відносин в Україні може бути здійснене через розробку методології бухгалтерського відображення земельних угідь. Оцінку земель сільськогосподарського призначення доцільно здійснювати за справедливою вартістю з встановленням нижньої межі такої вартості – експертна оцінка, передбачена Законом України “Про оцінку земель”. Така методика дозволить враховувати екологічну, соціальну та економічну характеристику об’єкта оцінки. В бухгалтерському обліку суб’єкта господарювання запропоновано відображати: земельні ділянки, якщо вони є власністю цього суб’єкта; операції з операційної оренди сільськогосподарських угідь; операції з охорони земель від забруднення. Впровадження пропозицій дозволить формувати інформацію про наявність, склад, стан і рух земельних ресурсів сільськогосподарського призначення як одного з елементів національного багатства.
Неадекватність екологічної інформації на мікро- та макрорівнях спричиняє нерозвиненість суспільної екосвідомості та ігнорування екологічних проблем. Екологічну інформацію запропоновано формувати на мікрорівні в бухгалтерському обліку суб’єкта господарювання. Оприлюднювати інформацію доцільно у Примітках до річної фінансової звітності, доповнених розділом, де розкриваються основні показники екологічної діяльності підприємства, які регламентуються законодавчо. Розкриття інформації створюватиме передумови для поважного ставлення людства до навколишнього природного середовища та запобігання безконтрольного знищення природного капіталу країни.
Відсутність екологічного управління суб’єктом господарювання спричинене нерозвиненістю у їх власників суспільної відповідальності за вплив на життя та здоров’я нації шляхом порушення навколишнього природного середовища. З метою удосконалення управління природокористуванням на рівні підприємства запропоновано сформувати і впровадити систему управління екологічною діяльністю, ключовим моментом у якій повинна стати налагоджена система бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік екологічної діяльності має бути спрямований на фіксацію фактів господарського життя, які стосуються взаємодії підприємства, як основного споживача ресурсів, і біосфери, як ресурсопостачальника. Ведення бухгалтерського обліку екологічної діяльності дозволить суб’єктам господарювання ідентифікувати додаткові вигоди від екологізації виробництва, що стимулюватиме їх до подальшої екологізації діяльності.
З метою виконання положень екологічного законодавства пропонується затвердити бухгалтерський облік екологічної діяльності як складову стійкого розвитку країни, закріпити обов’язковість ведення обліку екологічної діяльності на підприємствах всіх організаційно-правових форм і форм власності, розробити теорію та методологію бухгалтерського обліку екологічної діяльності. Пропозиції дозволять забезпечити збереження та ефективне використання природних ресурсів як на окремо взятих підприємствах, так і на рівні держави.
Нерозвинутість суспільної екологічної свідомості спричиняє нераціональне використання та виснаження ресурсів навколишнього природного середовища. Можливість залучення суспільства до інформаційних ресурсів впливає на формування у населення екологічної свідомості та виховання екологічної культури як нового способу мислення, що ґрунтуються на розумінні соціально-економічних і екологічних процесів. Донесення екологічної інформації, сформованої в системі бухгалтерського обліку та певним чином обробленої до широкої громадськості дозволить зробити спосіб мислення людства більш екологічним та запобігти глобальній екологічній кризі, що сформувалася на Землі.
Впровадження пропозицій, наведених у монографії, дозволить:
1) на мікрорівні – формувати своєчасну, достовірну та адекватну потребам мікро- та макроуправління інформацію щодо екологічної діяльності суб’єкта господарювання, яка буде основою прийняття виважених рішень у сфері регулювання впливу на навколишнє природне середовище та гарантуватиме бережливе природокористування; отримувати додаткові вигоди від оприлюднення інформації про екологодоцільну діяльність;
2) на макрорівні – отримувати достовірну зведену інформацію, яка забезпечуватиме обґрунтованість формування державної екологічної політики відповідно до концепції стійкого розвитку економіки; здійснювати контроль за екологічною діяльністю суб’єктів господарювання з метою регулювання антропогенного впливу на навколишнє природне середовище; формувати та реалізовувати заходи з відновлення та збереження природного капіталу країни та світу в цілому.
План семінарського заняття
11.1 Методичні основи формування інформаційного забезпечення управління екологічними процесами.
11.2 Екологічні витрати в бухгалтерському обліку.
11.3 Використання даних бухгалтерського обліку в процесі прийняття екологічних рішень.
Термінологічний словник основних понять
Екологічний облік на підприємстві – це система виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання, оброблення та підготовки релевантної інформації про діяльність підприємства в галузі природокористування з метою передачі її внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень
Навчальні завдання
Завдання 11.1
Проведення засідання круглого столу з приводу обговорення доповідей, підготовлений студентами на тему: “Екологічний облік є ключем до сталого розвитку у планетарному масштабі”.
Тести для самоперевірки знань
1. Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку відбулася у Ріо-де-Жанейро у:
а) 1992 р.
б) 2000 р.
в) 2012 р.
2. У результаті якого процесу відбулося виокремлення людини з навколишнього природного середовища?
а) індустріалізації
б) приватизації
в) дискримінації
3. Системою, що спроможна забезпечити формування та оприлюднення екологічної інформації є
а) бухгалтерський облік
б) статистичний облік
в) економічний аналіз
Програмні питання для самостійного вивчення теми
1. Яка специфіка прийняття та реалізації екологічних рішень?
2. Яка інформація необхідна для ухвалення екологічних рішень?
ТЕМА 12. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИ ПРИЙНЯТТІ
СОЦІАЛЬНИХ РІШЕНЬ
При здійсненні економічних реформ в державі з соціально орієнтованою ринковою економікою необхідно перебудовувати не лише економіку, але й духовне сприйняття людиною цієї економіки, що розглядається в рамках неоінституційної теорії Особливої актуальності набувають питання соціалізації всього наукового знання, і в першу чергу – гуманітарних та суспільних наук, до складу яких входить і бухгалтерський облік. Він розглядається як чинник, який впливає на прийняття рішень щодо подальшої організації та впорядкування господарського життя: удосконалення методології бухгалтерського обліку передбачає врахування основних тенденцій світового соціально-економічного розвитку, методика бухгалтерського обліку визначає порядок обліку нових об’єктів, організація бухгалтерського обліку передбачає врахування як законодавчо закріплених норм, так і необхідність формування власної облікової політики.
Розвиток економіки з початку ХХІ ст. характеризується великою кількістю кризових явищ на глобальному рівні, у зв’язку з чим важливим постає питання сталого розвитку людського суспільства як такого. Вирішення цього питання є, в першу чергу, завданням економічної теорії, основною характеристикою якої на сучасному етапі є існування абсолютних різних напрямів та течій. Нагальним питанням є розвиток політичної економії в напрямі інтеграції економічного знання та економічних наук, в тому числі і бухгалтерського обліку (використання при виявленні закономірностей достовірної інформації, яка забезпечується цією прикладною наукою). Саме на умовах взаємопроникнення та взаємного узгодження політичної економії та бухгалтерського обліку повинні зароджуватись концепції суспільно-економічного розвитку суспільства.
Справедливість є метою та регулятором найважливіших ціннісних орієнтирів, але є суб’єктивним поняттям. Враховуючи вищезазначене, обґрунтовано недоцільність використання такого поняття, як справедлива вартість, та достатність використання оцінки за ринковою вартістю, при чому для надання інформації керівництву та власникам суб’єктів господарювання про ситуацію на ринку, як додатковий захід, в окремих формах управлінської звітності.
Інформація, що формується в системі бухгалтерського обліку, повинна забезпечувати можливість співставлення господарських операцій підприємства з соціальними потребами суспільства з метою контролю за дотриманням принципу соціальної справедливості в умовах поєднання принципів ринкової економіки та соціальної направленості, що втілено в концепції соціально орієнтованої ринкової економіки. Бухгалтерський облік є соціально спрямованим, але не є соціально справедливим через надзвичайну суб’єктивність даного поняття. Соціальна справедливість є імперативом, тобто моральною передумовою ведення бухгалтерського обліку, дотримання якої сприятиме суспільному розвитку.
Для розвитку теорії та методології бухгалтерського обліку слід враховувати, яку модель держави він повинен обслуговувати та яка модель соціального захисту сформована в цій державі. Україна – це соціальна держава консервативної моделі з континентальною моделлю соціального захисту та континентальною моделлю бухгалтерського обліку, у зв’язку чим характерними рисами є втручання держави в ключові позиції соціального захисту та бухгалтерського обліку та варіативність соціальної та облікової політики суб’єктів господарювання. Врахування економічних, політичних та соціальних факторів при побудові системи бухгалтерського обліку значно підвищить його роль як достовірного джерела інформації як для кожного суб’єкта господарювання, так і для суспільства в цілому
Розглядаючи теорії управління, орієнтовані на різні групи осіб, зацікавлених в діяльності суб’єкта господарювання, за базу була обрана теорія зацікавлених осіб (стейкхолдерів). Бухгалтерський облік, організований за такої системи управління, надає інформацію, яка виступає як джерелом для прийняття відповідних рішень, так і засобом для задоволення інтересів різних груп зацікавлених осіб. Достовірна та об’єктивна інформація, сформована в системі обліку, сприяє зменшенню конфлікту інтересів різних груп зацікавлених осіб та більшому контролю за діями менеджерів. Це збільшує кількість завдань, які ставляться перед системою бухгалтерського обліку. Вимагається інформація не лише про фінансові показники діяльності, а й про їх соціальну складову.
Ознакою соціально орієнтованої ринкової економіки є ступінь дотримання підприємствами концепції соціальної відповідальності бізнесу, яка, в свою чергу, вимагає розвитку бухгалтерського обліку та його зміни адекватно реальній економічній ситуації. Дотримання підприємствами концепції соціальної відповідальності не суперечить, а сприяє одержанню прибутку в довгостроковій перспективі, що повністю відповідає бухгалтерському принципу безперервності діяльності.
Під соціально відповідальною діяльністю суб’єктів господарюваннязапропоновано розуміти самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) як гармонійне задоволення інтересів всіх груп зацікавлених осіб на взаємовигідних умовах з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, що допомагає досягти соціального, економічного та екологічного сталого розвитку
Аналіз англомовної періодичної літератури в частині питань, пов’язаних з бухгалтерським обліком та контролем соціально відповідальної діяльності підприємств, дозволив визначити, що: 1) бухгалтерський облік соціально відповідальної діяльності в Україні є новим поняттям та нероздробленим в частині теорії, методології та організації, що підтверджує проведений Інтернет-аналіз інноваційності термінології; 2) порівняння частоти згадування понять, пов’язаних з обліком соціально відповідальної діяльності, в англомовних, російськомовних та україномовних Інтернет-джерелах, підтверджує доцільність вивчення закордонного досвіду в частині англомовної періодичної літератури; 3) інформація про соціально відповідальну діяльність суб’єкта господарювання може бути відображена в системі бухгалтерського обліку. 4) найбільш актуальними є питання, пов’язані з роллю бухгалтерського обліку в соціально відповідальній діяльності підприємства. Активно розвивається теорія та методологія бухгалтерського обліку, в складі якого виділено окремий вид обліку – соціальний (соціально-економічний, облік соціально відповідальної діяльності тощо), результатом якого є складання соціальної звітності; 5) серед питань, висвітлених англомовними авторами, розглядається ідеологічне значення бухгалтерського обліку та звітності в суспільстві як достовірного джерела інформації про діяльність суб’єктів господарювання, вплив на облік культурних факторів, релігії, політики, кожне з яких має національні особливості. Це підтверджує необхідність розробки відповідної теорії та методології бухгалтерського обліку з урахуванням національних особливостей.
Доведено недоцільність поділу бухгалтерського обліку на окремі види, такі як соціальний, соціоекономічний, екологічний, зелений, облік соціальної відповідальності. Оскільки облік слугує для задоволення інформаційних потреб своїх користувачів (власники, менеджери, інші працівники, контрагенти, уряд, місцева громада та громадянські інститути), відображення такої інформації в системі бухгалтерського обліку є лише розширенням його меж.
Розглядаючи соціальну мету, значення та функцію бухгалтерського обліку, доведено, що: 1) бухгалтерський облік не може мати мети, оскільки мету мають ті люди, які беруть участь в розробці його методологічних засад та які організовують систему бухгалтерського обліку на кожному конкретному суб’єкті господарювання; 2) враховуючи необхідність відображення в системі бухгалтерського обліку соціальної діяльності підприємства та її вплив як на працівників, так і на місцеву громаду і суспільство в цілому, облік виконуватиме соціальну функцію; 3) за умови виконання обліком соціальної функції він набуває відповідного соціального значення. Окрім того, виявлено подвійну роль бухгалтерського обліку: з одного боку, інформація для керівництва того чи іншого підприємства повинна надходити з системи бухгалтерського обліку (від змісту та якості цієї інформації багато в чому залежить, яке саме рішення буде прийняте управлінцем); з іншого боку – бухгалтер як суб’єкт управлінської діяльності сам може ініціювати вжиття тих чи інших заходів економічного та соціального характеру та надати конкретні пропозиції керівництву.
Однією з груп осіб, зацікавлених в діяльності підприємства, є працівники, які здійснюють свій внесок в розвиток суб’єкта господарювання працею та очікують за це одержання гідної внеску винагороди. Методологія бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з розрахунками з працівниками, базується на таких теоретичних засадах як: суспільне виробництво, ринок праці, зайнятість, рівень життя населення, соціальна політика держави, які в Україні знаходяться на достатньо низькому рівні. З урахуванням існуючих реалій та в напрямі покращання соціального становища найманих працівників шляхом розвитку ринку праці в Україні необхідним є задіяння механізму соціального партнерства, надання пріоритету соціальній складовій бізнесу та проведення мотиваційної політики, які зумовлюють використання такої методології бухгалтерського обліку, за допомогою якої була б одержана інформація, що задовольняла інтереси як власників та керівного складу підприємства, так і самих працівників, а також зовнішніх користувачів.
Застосовувані суб’єктами господарювання системи мотивації включають як матеріальні, так і нематеріальні елементи. Однак, відображення їх в системі бухгалтерського обліку можливе лише у випадку достовірної оцінки та приведення до єдиного грошового вимірника, що не завжди є можливим. Необхідність мотивування працівників викликана потребою у вирівнюванні диспропорцій в оплаті праці в межах одного підприємства та забезпечення сприятливого клімату в трудовому колективі, що має супроводжуватись інформуванням персоналу стосовно можливостей та умов отримання таких винагород.
Вивчення підходів авторів до розуміння понять “виплати” та “винагороди”, які застосовуються при розгляді здійснення розрахунків з працівниками виявило недостатньо ґрунтовний підхід дослідників до вивчення кожного із цих понять. Ототожнення понять “виплати” та “винагороди” є неправомірним, оскільки під винагородами, слід розуміти форму відшкодування працівнику затрачених ним зусиль при виконанні посадових обов’язків, яка визначає ціну робочої сили на ринку праці. Виплатою, в свою чергу, є сукупність дій щодо надання працівнику даного відшкодування.
Основою методичного забезпечення бухгалтерського обліку нарахування винагород та здійснення їх виплати працівникам є документальне оформлення, оцінка та відображення таких операцій на рахунках синтетичного та аналітичного обліку. З цією метою всі господарські операції поділені на групи: врегулювання соціально-трудових відносин, організації трудових відносин, формування політики оплати праці, нарахування винагород працівникам та здійснення виплат, що супроводжується проведенням нарахувань та утримань із них. Джерелом інформації для відображення в системі бухгалтерського обліку відомостей щодо винагород працівникам є первинні документи та документи-підстави, складені з дотриманням вимог законодавства суб’єктом господарювання та його контрагентами, що запропоновано задекларувати в П(С)БО 26 “Виплати працівникам”.
Особливістю вітчизняного законодавства є неоднозначність підходів у визначенні можливих видів винагород та виплат працівникам. В роботі уточнено поняття та склад поточних виплат працівникам та інших виплат, які формуються з виплат інструментами власного капіталу підприємства та інших довгострокових виплат через застосування комплексного підходу до уніфікації нормативно-правового забезпечення щодо регламентації соціально-трудових відносин та розрахунків з працівниками на всіх рівнях, які повинні враховувати вимоги як П(С)БО 26 “Виплати працівникам” та інших П(С)БО, так й інших нормативних актів.
Визначення переліку можливих до виплати працівникам винагород послугувало передумовою розробки системи рахунків аналітичного обліку розрахунків з персоналом, яка в змозі забезпечити отримання інформації щодо всіх нарахованих та виплачених винагород як в контексті оплати праці, так і в контексті впровадження заходів мотиваційної політики. Сформована таким чином інформаційна система бухгалтерського обліку в частині розрахунків з персоналом забезпечує оперативне формування звітності, призначеної як внутрішнім користувачам для розробки політики оплати праці, так і зовнішнім, для вивчення фінансового стану підприємства, своєчасності погашення зобов’язань перед працівниками та державою стосовно нарахувань та утримань із нарахованих винагород.
Формування звітності, як заключного етапу облікових процедур в межах звітного періоду орієнтується на задоволення інформаційних потреб користувачів облікової інформації, прийняття рішень якими на основі такої звітності матиме значний вплив на функціонування підприємства в майбутньому. Держава, як користувач звітності щодо здійснення розрахунків суб’єкта господарювання з працівниками, більшою мірою зацікавлена у виконанні підприємствами фіскальних вимог, сформованих перед ними, ніж у виявленні рівня задоволеності потреб працівників в забезпеченні права на працю та її достойну оплату. Застосування жорсткого підходу до процесу звітування щодо здійснення винагород працівникам не сприяє повноцінному розкриттю інформації, а навпаки, призводить до поширення тіньового сектору економіки за участю як підприємств, так і найманих працівників. У такому разі, необхідним є внесення змін до державної політики в сфері соціально-трудових відносин в частині спостереження за своєчасністю виплати належних працівникам винагород, заохочення здійснення мотиваційних заходів та розгляду можливостей щодо послаблення податкового тиску на суб’єктів господарювання у випадку здійснення мотиваційної політики.
Представлення інформації стосовно стану розрахунків з працівниками у фінансовій звітності відбувається не в повній мірі, а лише з урахуванням деяких аспектів виплати винагород. Виправлення даної ситуації можливе шляхом включення до складу річного пакету фінансової звітності звіту щодо здійснення винагород працівникам з виділенням категорій зайнятого на підприємстві персоналу.
Термін “капітал” слід розглядати не лише в суто економічному значенні як самозростаючу вартість, а з акцентом на особливе значення соціальної складової сучасного суспільства. Одним з різновидів капіталу є соціальний капітал, який має не лише теоретичну, а й практичну цінність. Соціальний капітал є одним з факторів ефективності діяльності підприємств та розвитку економіки. Доведено, що: 1) при продажу фірми соціальний капітал відображається у вигляді позитивного або негативного гудвілу на відповідних рахунках бухгалтерського обліку; 2) вираженням соціального капіталу є різниця між номінальною та ринковою вартістю цінний паперів, що продаються на фондовому ринку; 3) доходи та витрати, які виникають в процесі створення та реалізації соціального капіталу, можна відображати в системі бухгалтерського обліку, але для цього слід розробити відповідну методику; 4) на рівень соціального капіталу впливає кінцевий результат функціонування системи бухгалтерського обліку – прозора та достовірна інформація, зазначена в фінансовій звітності підприємства.
Результати соціально відповідальної діяльності суб’єктів господарювання повинні знайти своє відображення в звітності підприємства, доступній для всіх груп зацікавлених осіб. Виділення соціальної компоненти в річній фінансовій звітності підприємства є зручним як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів. Внутрішні користувачі на підставі цієї інформації мають можливість перевірити темпи реалізації стратегії соціального розвитку та відкоригувати її. Зовнішні користувачі, в тому числі широкі верстви, які не мають необхідних спеціальних знань, повинні на підставі річної фінансової звітності скласти враження про діяльність підприємства, а особливо – його соціальну політику.
З метою спонукання підприємства до деталізації показників річної фінансової звітності, що не передбачено нормами чинного законодавства, дієвим заходом було б запровадження в Україні конкурсу на кращий річний звіт, обираючи серед критеріїв оцінки і такі, як наявність та змістовність розділів про соціальну та екологічну відповідальність підприємства, прикладів здійснення соціальних, освітніх та культурних проектів.
Необхідною умовою формування сучасного механізму управління і підвищення його ефективності є розвиток концепції соціальної відповідальності бізнесу, складовою якої є розробка та складання соціального звіту (звіти суб’єктів господарювання, які включають інформацію не лише про результати економічної діяльності (але вони залишаються обов’язковими), але й соціальні та екологічні показники). Соціальна звітність повинна складатися на основі облікових даних, бути невід’ємним елементом системи бухгалтерського обліку та виступати завершальним етапом облікового процесу, що зумовлює органічну єдність показників, які в ній відображаються, з первинною документацією та обліковими регістрами. Саме такий зв’язок звітності з первинною документацією надає можливість задовольнити різноманітні потреби користувачів та гарантувати об’єктивність її складання. В роботі рекомендована структура розділу соціального звіту щодо нарахування винагород працівникам. При складанні соціальної звітності слід враховувати стандарти, розроблені рядом міжнародних організацій з урахуванням національної специфіки.
Одним з основних законів соціально-економічного розвитку повинен бути закон адекватності наук рівню економічного розвитку країни, тоді бухгалтерський облік зможе виконати своє призначення: надати інформацію не лише на мікро-, а й на макрорівні для розвитку макроекономічних концепцій. Надання інформації з бухгалтерського обліку для побудови системи національних рахунків та матриці соціальних рахунків дозволить одержати достовірну інформацію про розмір національного багатства як характеристику рівня суспільного розвитку Це можливо лише за умови побудови системи бухгалтерського обліку, яка б дозволила поєднувати між собою результати господарювання підприємств, домогосподарств та держави, з урахуванням зовнішньоекономічних операцій (імпорту та експорту). Така система передбачає використання однакових для всіх методик бухгалтерського обліку. Окрім цього, якість суспільного обліку залежить від відповідальності суб’єкта господарювання за достовірність інформації, наданої в його звітності, що в широкому розумінні здійснює вплив на суспільство.
Питання безпеки можна та потрібно розглядати не лише на макро-, а й на мікрорівні, при чому доцільним є розгляд питання соціальної безпеки суб’єкта господарювання, під якою розуміється стан захищеності працівників підприємства, будь-якого класу та інших соціальних верств і груп від загроз з боку інших аналогічних соціальних структур і держави, а також наявність необхідних засобів для усунення таких загроз. При цьому виділено соціальну небезпеку внутрішнього та зовнішнього характеру. Виділено чинники соціальної небезпеки (серед яких нестабільність, швидка зміна форм та методів соціально-економічної політики держави, боротьба політичних сил, поява нових соціальних груп та інтересів) та негативні риси, притаманні суб’єктам господарювання в Україні, які пов’язані зі здійсненням соціальної діяльності і зумовлені недотриманням основних принципів бухгалтерського обліку та сліпим копіюванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та аудиту, що в підсумку знижує рівень соціальної безпеки.
Запропоновано додати до обов’язків суб’єкта ведення бухгалтерського обліку в сучасних умовах господарювання наповнення кількісних показників якісними характеристиками та надання інформації про них зацікавленим користувачам уже в такому вигляді, що призведе до: більш відповідального ставлення власників та керівників підприємств до показників діяльності; підвищення рівня соціальної діяльності підприємств; зменшення соціальної напруги в трудовому колективі; забезпечення вищого рівня соціальної безпеки суб’єктів господарювання та суспільства в цілому. Наведено показники, які характеризують рівень соціальної безпеки, та можуть бути одержані з системи бухгалтерського обліку, які дозволили б оцінити рівень соціальної безпеки суб’єкта господарювання. Врахування місця та ролі бухгалтерського обліку в питаннях підвищення рівня соціальної безпеки підприємства надасть можливість використання додаткових засобів для стабілізації соціально-економічного становища суб’єкта господарювання, його гармонійних відносин з бізнес-середовищем, суспільством та природою.
Рекомендації, надані на основі проведених досліджень з обліку соціально відповідальної діяльності, сприятимуть підвищенню достовірності бухгалтерського обліку, розширенню кола його користувачів, зменшенню асиметричності інформації та мінімізації конфлікту інтересів різних груп осіб, зацікавлених в діяльності суб’єктів господарювання. В кінцевому підсумку це сприятиме розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки та підвищенню рівня життя всіх членів суспільства.
План семінарського заняття
12.1 Специфіка соціального управління та його взаємозв’язок з бухгалтерським обліком.
12.2 Оцінка вартості і цінності трудових ресурсів для цілей управління.
12.3 Принципи і стандарти корпоративної соціальної звітності.
12.4. Облік соціальної відповідальності.
Термінологічний словник основних понять
Соціальна відповідальність бізнесу (СВБ) – це концепція залучення соціальних і екологічних аспектів у діяльність бізнесу на засадах добровільності та взаємодії між різними зацікавленими сторонами (групами впливу)
Навчальні завдання
Завдання 12.1
Проведення засідання круглого столу з приводу обговорення доповідей, підготовлений студентами на тему: “Соціальна відповідальність бізнесу і волонтерство: взаємодія бізнесу та освіти”
Тести для самоперевірки знань
1. Публічний інструмент інформування акціонерів, працівників, партнерів, клієнтів та громадськості про те, в який спосіб, як і якими темпами компанія реалізує закладені у своєму стратегічному плані цілі щодо економічної та екологічної стабільності, а також соціального добробуту, про реалізовані протягом року внутрішні та зовнішні соціальні проекти:
а) соціальний звіт
б) фінансовий звіт
в) статистичний звіт
2. Концепція, згідно з якою компанії добровільно інтегрують соціальні та екологічні аспекти у свою комерційну діяльність та взаємодію із зацікавленими сторонами – це:
а) неоінституціоналім
б) концепція бухгалтерського обліку
в) соціальна відповідальність бізнесу
Програмні питання для самостійного вивчення теми
1. Яка специфіка прийняття та реалізації соціальних рішень?
2. Яка інформація необхідна для ухвалення соціальних рішень
