Визначення поняття “оклюзія”

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Ортопедична стоматологія
Модуль №2	Протезування частковими знімними протезами
Змістовний модуль №7	Клініко-лабораторні етапи виготовлення часткових знімних пластинкових протезів
Тема заняття	Визначення та фіксація центральної оклюзії при І та ІІ групах складності дефектів зубних рядів за А.І.Бетельманом.
Курс	ІІІ
Факультет	Стоматологічний

 

 

Полтава 2011

1. Актуальність теми:

Залежно від виду дефектів зубних рядів А.І.Бетельман пропонує розрізняти декілька випадків за ступенем складності при визначенні центральної оклюзії.

Кінцевим результатом визначення центральної оклюзії є встановлення взаємовідносин зубних рядів у горизонтальному, сагітальному і трансверзальному напрямках. При визначенні центральної оклюзії використовується ряд прийомів, обумовлених характером співвідношення наявних зубів та клінікою вторинної адентії, в залежності від складності дефектів зубних рядів за А.І.Бетельманом.

Тому, визначення центральної оклюзії – важливий етап виготовлення часткових знімних пластинкових протезів, який потребує знання біомеханічних основ рухів ніжньої щелепи, основними з яких є висота прикусу, стан фізіологічного спокою нижньої щелепи, характер трансверзальних, сагітальних та вертикальних її рухів. Методика визначення центральної оклюзії залежить від складності клінічної картини, обумовленої кількістю та топографією дефектів зубних рядів.

 

2. Конкретні цілі:

- аналізувати клінічний стан порожнини рота пацієнта та обґрунтувати

метод визначення центральної оклюзії при І та ІІ групах складності

дефектів зубних рядів за А.І.Бетельманом.

- класифікувати групи складності дефектів зубних рядів за

А.І.Бетельманом при визначенні центральної оклюзії.

- запропонувати розібратися в ознаках які хорактерізують

центральну оклюзію.

- трактувати розібратися в кресленні меж на гіпсової моделі нижньої та

верхньої щелепах при визначенні центральної оклюзії при І та ІІ

групах складності дефектів зубних рядів за А.І.Бетельманом при

різноманітних клінічних умовах при виготовленні чзп.

- обґрунтувати нанесення меж часткового знімного пластинкового

протеза виходячи з певної клінічної ситуації на в/щ при І та ІІ групах

складності дефектів зубних рядів за А.І.Бетельманом.

- обґрунтувати нанесення меж часткового знімного пластинкового

протеза виходячи з певної клінічної ситуації на н/щ при І та ІІ групах

складності дефектів зубних рядів за А.І.Бетельманом.

 

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назва попередніх дисципліни	Отримані навики
1. Основні технології виготовлення зубних протезів.	Володіти знаннями про виготовлення знімних конструкцій зубних протезів, та клініко-лабораторні етапи їх виготовлення.
2. Зуботехнічне матеріалознавство.	Обґрунтувати застосування матеріалів при виготовленні знімних конструкцій зубних протезів.
3. Анатомія.	Оволодіти знаннями про анатомо-топографічні особливості будови н/щ та в/щ, та визначення центральної оклюзії при різноманітних клінічних умовах при плануванні чзп.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів та

альбом для самостійної роботи студентів.

4.2 Теоретичні питання до заняття:

Визначення поняття “оклюзія”.

2. Визначення поняття “артикуляція

3. Визначення поняття “нейтральне” положення нижньої щелепи.

4. Групи складності дефектів зубних рядів за А.І. Бетельманом при визначенні центральної оклюзії.

5. Етапи визначення центральної оклюзії при І групі дефектів за А.І. Бетельманом.

6. Етапи визначення центральної оклюзії при ІІ групі дефектів за А.І. Бетельманом.

7. Характеристика центральної оклюзії за її ознаками.

8. Особливості анатомо-морфологічної клінічної умови в/щ та н/щ при різноманітних дефектах зубних рядів та складності визначення центральної оклюзії.

9. Особливості конструкції чзп на в/щ та на н/щ при різноманітних клінічних умовах та визначення центральної оклюзії.

10. Значення правильного визначення центральної оклюзії в клініці ортопедичної стоматології.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

За допомогою діагностичних моделей, мікростендів студентами демонстративно розглядається:

1. На фантомном мікростенді демонструвати етапи виготовлення часткового знімного пластинкового протезу.

2. Використовуючи диагностичні моделі та клінічні випадки навчитися визначати дефекти зубних рядів в залежності від складності за А.І.Бетельманом.

3. Навчитися співставляти гіпсові моделі в положення центральної оклюзії при І групі дефектів зубних рядів складності за А.І.Бетельманом при різноманітних клінічних умовах.

4. Навчитися визначати центральну оклюзію при ІІ групі дефектів зубних рядів складності за А.І.Бетельманом при різноманітних клінічних умовах різноманітними методами.

Зміст теми:

За ступенем труднощів визначення центрального співвідношення щелеп розрізняють чотири групи зубних рядів. У першу групу входять зубні ряди, що мають велике число антогонуючих зубів праворуч і ліворуч. Їхні гіпсові моделі можуть бути легко складені в положення центральної оклюзії без застосування воскових шаблонів із прикусними валиками. У цю групу можна включити інтактні зубні ряди; зубні ряди, що мають симетричні дефекти праворуч і ліворуч при відсутності одного-двох зубів; і, нарешті, зубні ряди з великим числом дефектів у різних відділах, але зубів-антагоністів, що зберігають цілком достатньо, для точного встановлення моделей у положення центральної оклюзії. В останньому випадку, на нашу думку, потрібно уважна оцінка; більш того, ми вважаємо за доцільне в цій ситуації щоб уникнути можливих помилок визначати центральне співвідношення щелеп за допомогою прикусних валиків.

До другої групи відносяться зубні ряди, у яких збереглася частина зубів-антагоністів, однак кількість таких зубів і їхня топографія не дозволяють скласти гіпсові моделі в положення центральної оклюзії без застосування воскових шаблонів із прикусними валиками. У цій групі, як і в першої, має місце фіксована міжальвеолярна висота.

У третю групу входять зубні ряди, у яких немає жодної пари зубів-антагоністів. Прикус у цьому випадку позначається як нефіксований, оскільки міжальвеолярна відстань не утримується зубами-антагоністами.

У четверту групу звичайно включають беззубі щелепи.

Таким чином, у міру втрати зубів спочатку втрачається звична центральна оклюзія, а потім, із втратою останньої пари антагоністів, зникає і фіксована міжальвеолярна відстань. Найбільші труднощі спостерігаються саме в останньому випадку, коли потрібно повне відновлення центрального співвідношення щелеп.

При фіксованому прикусі і наявності антагоністів в оклюзійного валика (тобто при І та ІІ групах складності А.І.Бетельман) центральну оклюзію визначають у такий спосіб. Воскові шаблони з прикусними валиками обробляють спиртом, обполіскують у холодній воді, вводять у рот і просять хворого повільно зімкнути зуби. Якщо валики заважають змиканню зубів-антагоністів, визначають величину роз'єднання зубів і приблизно на стільки ж зрізують віск. Якщо при змиканні зубів валики виявляються роз'єднаними, то на них, навпаки, нашаровують віск доти, поки зуби і валики не будуть знаходитися в контакті.

Положення центральної оклюзії оцінюють по характеру змикання зубів, типовому для кожного виду прикусу. Для точного встановлення нижньої щелепи в центральне співвідношення застосовують спеціальні функціональні проби. Найкращі результати виходять при ковтанні. Однак у деяких хворих з неспокійним поводженням корисно підстрахувати цю пробу в такий спосіб. Перед тим як попросити хворого зробити ковтальний рух, необхідно домогтися розслаблення м'язів, що опускають і піднімають нижню щелепу. Для цього хворого просять кілька разів відкрити і закрити рот, максимально розслабивши м'яза.

У момент закривання нижня щелепа повинна легко зміщатися, а зуби — установлюватися точно в положення центральної оклюзії. Після попереднього тренування і досягнення звичного змикання на оклюзійні валики кладуть смужки воску, приклеюють їх до валика і розігрівають гарячим зуботехнічним шпателем. Воскові валики з базисами вводять у порожнина рота і просять хворого зімкнути зуби так само, як і під час тренування, тобто м'язи, що піднімають нижню щелепу, повинні бути розслаблені, а в кінцевій фазі закривання хворий повинний зробити ковтальний рух. На розм'якшеній поверхні воску одержують відбитки зубів протилежної щелепи, що служать орієнтиром для встановлення гіпсових моделей у положення центральної оклюзії.

Якщо антагоністами є оклюзійні валики верхньої і нижньої щелеп, спочатку варто домогтися одночасного змикання зубів і валиків, попередньо зрізуючи чи нашаровуючи віск. Необхідно звернути увагу на розташування оклюзійної площини валиків. Вона повинна збігатися з оклюзійною площиною зубних рядів або бути їх продовженням. Оклюзійна площина валиків є орієнтиром при моделюванні поверхні змикання протезів. Після визначення висоти валиків на оклюзійній поверхні верхнього валика роблять нарізки клиноподібної форми під кутом один до одного. З нижнього валика зрізують тонкий шар воску і на його місце приклеюють нову, попередньо розігріту смужку.

Хворого просять зімкнути зуби, контролюючи точність установлення нижньої щелепи в положення центральної оклюзії. Розігрітий віск нижнього валика заповнює нарізки на верхньому і здобуває вид виступів клиноподібної форми. Валики виводять з порожнини рота, прохолоджують, оцінюють чіткість отриманих відбитків і знову вводять у рот для контрольної перевірки точності визначення центрального співвідношення щелеп. Якщо виступи входять у клиноподібні вирізки, а ознаки змикання зубів відповідають положенню центральної оклюзії, отже, клінічний прийом задовольняє всім необхідним вимогам. Переконавшись в цьому, лікар виводить валики з порожнини рота, прохолоджує і встановлює на моделі. Перед гіпсовкою в артикуляторі моделі складають у положенні центральної оклюзії і порівнюють отримане співвідношення з характером змикання зубів у порожнині рота. Ще раз переконавшись в точності проведених маніпуляцій, моделі фіксують в артикуляторі для наступного етапу виготовлення.

 

Матеріали для самоконтролю:

Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):

1. Схематично нанести у вигляді малюнка межі чзп на верхній та нижній щелепах при різноманітних клінічних умовах.

2. У вигляді таблиці представити клінічні та лабораторні етапи виготовлення часткового знімного пластинкового протеза.

3. Заповнити поставлені завдання альбому для СПС.

Тестові завдання

1. Визначення центральної оклюзії – це наступний клінічний етап протезування частковими знімними протезами після виготовлення робочих моделей, який полягає у визначенні взаємовідношень зубних рядів:

А. Горизонтальному напрямку.

B. Сабітарному напрямку.

C. Трансверзальному напрямку.

D. Правильна відповідь А, В, С.

E. Правильної відповіді немає.

 

2. До другої групи дефектів зубних рядів за Бетельманом відносять:

А. Беззубі щелепи.

B. Беззуба верхня щелепа.

C. Беззуба нижня щелепа.

D. Щелепи, які мають неменш ніж одну пару зубів антагоністів.

E. Щелепи, які мають неменш ніж три пари зубів антагоністів.

 

3. До першої групи дефектів зубних рядів за Бетельманом відносять:

А. Щелепи, які мають неменш ніж три пари зубів антагоністів.

B. Щелепи, які мають неменш три пари зубів антагоністі розташованих по трикутнику.

C. Щелепи, які не мають зубів.

D. Щелепи, які мають одну пару зубів антагоністів.

E. Всі відповіді вірні.

 

4. Чи є можливим при ІІ групі дефектів зубних рядів за Бетельманом співставити моделі в положенні ЦО:

А. Можливо в кожному випадку.

B. Можливо тільки за допомогою воскових шаблонів з прикусними валиками.

C. Можливо в залежності від кількості зубів.

D. Можливо при задовільному стані природніх зубів.

E. Правильної відповіді немає.

 

5. Чи є необхідни при І та ІІ групах дефектів за Бетельманом визначати висоту прикусу:

А. Необхідно тільки при І групі дефектів.

B. Необхідно тільки при ІІ групі дефектів.

C. Висота прикусу визначається при всіх групах дефектів.

D. Необхідності немає у визначенні висоти прикусу.

E. Всі відповіді вірні.

 

6. Від чого залежить величина воскових шаблонів з прикусними валікама при ІІ групі дефектів:

А. Нахилу коронок збережених зубів

B. Кількості природних зубів.

C. Матеріалу, з якого буде виготовляється базис протезу.

D. Визначених меж протезу.

E. Стану опорних зубів-антагоністів.

 

7. Які призначення оклюдатора при визначенні ЦО в І і ІІ груп дефектів за Бетельманом:

А. Для визначення центральної оклюзії.

B. Для відтворення рухів нижньої щелепи.

C. Для вибору конструкції протеза.

D. Для фіксаціїї моделей у положенні центральної оклюзії і встановлення зубів.

E. Для визначення меж протеза.

 

8. Вкажіть призначення воскових шаблонів з восковими валиками при визначенні ЦО при І і ІІ групах дефектів за Бетельманом:

А. Для фіксації власне центральної оклюзії.

B. Для визначення висоти нижнього відділу обличчя.

C. Для визначення протетичної висоти прикусу.

D. Для визначення висоти прикусу.

E. Для визначення виду прикусу.

 

9. При якій групі дефектів за Бетельманом фіксована висота прикусу:

А. Тільки в ІV групі.

B. Висота прикуса фіксована при всіх групах.

C. Тільки в І групі.

D. ІІ, ІІІ, ІV групах.

E. І-ІІ групах.

 

10. Чи є можливим при ІІ групі дефектів за Бетельманом співставити моделі в положенні ЦО:

А. Без воскових шаблонів з прикусними валиками неможливо.

B. Можливо в кожному випадку.

C. Можливо без визначення ЦО.

D. Можливо при одержанні функціонального відтиску.

E. Можливо при співставленні в оклюдаторі.

 

Рекомендована література.

Основна:

1. Абдурахманов А.И., Курбанов О.Р. Материалы и технологии в ортопедической стоматологии. – Учебник. – М.: Медицина, 2002. – 208 с.

2. Аболмасов А.Г., Аболмасов Н.Н. Ортопедическая стоматология. – М.: Мед.Пресс-информ, 2002. – 576 с.

3. Жулев Е.Н. Несъемные протезы: Теория, клиника и лабораторная техника. – Нижний Новгород: Изд-во НГМА. 1995. – 365 с.

4. Гаврилов Е.І., Щербаков А.С. Ортопедическая стоматология. – М.: Медицина, 1984. – 576 с.

5. Жулев Е.Н. Частичные съемные протезы. - Н. Новгород: НГМА, 2000. – 428 с.

6. Трезубов В.Н., Штейнгарт М.З., Мишнев Л.М. Ортопедическая стоматология. Прикладное материаловедение.-Санкт-Петербург: Спец.Лит.,2001.-351с.

7. Фліс П.С., Банник Т.М. Техніка виготовлення знімних протезів. Підручник. – К.: Медицина, 2008. – 256 с.

 

 

Додаткова:

1. Матеріалознавство у стоматології. Під заг. ред. проф. М.Д. Короля. Навчальний посібник для стоматологічних факультетів.- Вінниця: НОВА КНИГА. 2008.-240 с.

2. Милерян В.Е. Методические основы подготовки и проведения учебных занятий в медицинских вузах (Методическое пособие): - Киев, Хрещатик, 1998. - 64с.

3. Семенюк В.М., Вагнер В.Д., Онгоев П.А. Стоматология в вопросах и ответах. – М. НГМА, 2000. – 180 с.

4. Жулев Е.Н., Манаков А.Л. Конструирование съемного протеза с металлическим базисом. – Н.Новгород: Изд-во НГМА, 1998. – 34 с.

 

Методичну розробку підготував

к.мед.н., доцент Рамусь М.О. ____________________

 

Рецензент: д.мед.н. Король Д.М. ____________________