Стаття 272. Здійснення особистих немайнових прав

Під здійсненням особистих немайнових прав слід розуміти реалізацію можливостей, які становлять зміст цього права. Так, особі може належати право, але вона не буде його здійснювати. За загальним правилом факт нездійснення права не є підставою для його при­пинення, крім випадків, прямо передбачених законом. Так, наприклад, факт того, що особа відмовляється отримати інформацію про стан свого здоров'я сьогодні, не припиняє можли­вість такої особи отримати цю інформацію в інший день.
За загальним правилом кожна фізична особа здійснює свої особисті немайнові права самостійно. В той же час, якщо розглядати особисті немайнові права як суб'єктивні цивіль­ні права, то можливість їх здійснення власними діями повинна безумовно залежати від обсягу дієздатності фізичної особи. Так, коментована стаття містить положення, згідно з якими в інтересах окремих категорій фізичних осіб їх немайнові права здійснюють батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники, тобто особи, що вважаються законними представниками. Можливість застосування у цій сфері відносин представництва визначається ха­рактером і змістом конкретного немайнового права. В більшості випадків представництво може використовуватися у відносинах з приводу реалізації прав, об'єкт яких можна від­окремити від людини. Так, неможливо передати повноваження з реалізації права на життя або на свободу іншій особі. В той час як право на використання імені можна реалізувати через представника.
Окремі зауваження викликає формулювання частини 2 статті, що коментується. Вважа­ючи, що особисте немайнове право є різновидом у цілому суб'єктивних цивільних прав, і здійснення його повинно відбуватися на загальних засадах. У зв'язку з цим закріплена в зазначеній частині можливість фізичної особи вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення особистого немайно­вого права, вимагає наявності відповідного обов'язку зазначеного кола осіб.