Модернізація системи освіти в період незалежності

З проголошенням державної незалежності розпочато перебудову в системі освіти. Згідно з розробленою 1992 р. Державною національною програмою "Українська освіта в XXI столітті", новостворена система національної освіти мала позбутися залишеної в спадок "репресивної педагогіки", гостро постала проблема атестації педагогічних кадрів, технічного забезпечення шкіл, видання підручників, упровадження нових критеріїв оцінки знань.

У 1992 р. Верховна Рада схвалила "Закон про освіту", а в грудні 1993 р. — зміни та доповнення до "Закону про підприємництво", які передбачали створення будь-яких приватних навчальних закладів тільки за дозволом Міністерства освіти.

Певних успіхів досягнуто в переведенні на україномовний режим середньої та вищої школи. За кілька років кількість першокласників, які навчаються українською мовою, зросла з 43,5 до 67,74% (станом на 1 вересня 1994 р.). На початок 1994 р. українською мовою велося викладання у 37% академічних груп вищої школи (1989 р. — 6, 1991 — 24, 1992 — 28%). Водночас у східному та південному регіонах через спротив антиукраїнських сил справи просувалися дуже повільно, а надання права учневі самому вирішувати, вивчати чи не вивчати йому державну мову, в школах Криму свідчило про відсутність належної політики держави в галузі освіти.На розвиток системи освіти були спрямовані Закони України „Про освіту” (1991 р.), „Про загальну середню освіту” (1999 р.), „Про професійно-технічну освіту” (1998 р.) На зміну радянській середній школі приходять загальноосвітні навчальні заклади І ступеня (початкова школа), котрі могли функціонувати інтегровано або самостійно: середні загальноосвітні школи, спеціалізовані школи (школа-інтернат); гімназії, ліцеї, колегіуми, загальноосвітні школи-інтернати для дітей, які потребують соціальної допомоги, корекції фізичного та розумового розвитку, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; За роки незалежності мережа загальноосвітніх навчальних закладів під впливом складних соціально-економічних тенденцій розвитку держави зазнавала змін у просторі, часі та структурі. 1998 року появилися загальноосвітні навчальні заклади приватної форми власності, навчально-виховні комплекси та об’єднання. Створювалися заклади нового типу: гімназії-інтернати, навчально- виховні комплекси, навчально-реабілітаційні центри, організовувалися спеціалізовані класи для обдарованих дітей, уводилася спеціалізації та індивідуальні форми навчання.