double arrow

Рада Безпеки (далі РБ ООН)


Рада Безпеки є найважливішим постійно діючим органом, на який покладено завдання з забезпечення міжнародного миру й безпеки. При виконанні цих обов’язків РБ ООН діє від імені всіх членів Організації (ст. 24).

Статутом ООН передбачена взаємодія РБ ООН з іншими органами – EКОСОР (ст. 65), Міжнародним судом (ст. 94); низку функцій РБ ООН здійснює спільно з ГА ООН.

Оскілки на РБ ООН покладена головна відповідальність за підтримку міжнародного миру й безпеки, цей орган уповноважений діяти шляхом швидких і ефективних дій. Рада Безпеки є постійно діючим органом і організується таким чином, щоб він міг функціонувати безперервно.

РБ ООН має обмежений склад, і кількість членів фіксується в Статуті (ст. 23), для зміни чисельного складу Ради необхідно внести зміни до статуту (до 1965 р. складався з 11 членів, нині Рада Безпеки складається з 15 держав-членів).

Постійними членами Ради, згідно ст. 23 Статуту, єп’ять держав: Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Великобританія, Франція й Китай.

ГА ООН обирає десять інших держав-членів ООН на дворічний строк, без права негайного переобрання, причому щорічно підлягають переобранню п’ять держав (принцип ротації). Встановлено такі квоти на «цивілізаційне» (регіональне) представництво у складі непостійних членів Ради Безпеки (резолюція ГА ООН 1963 р.):

· від Африки й Азії – 5 членів;

· від Східної Європи – 1;

· від Латинської Америки – 2;

· від Західної Європи й інших держав (Канада, Австралія, Нова Зеландія) – 2.

Отже заміна попередніх кандидатів наступними відбувається в межах квот з одного й того самого регіону.

Кожна держава-член РБ ООН має одного постійного представника, з одним голосом. У роботі РБ можуть брати участь (без права голосу) й інші держави-члени ООН.

Допоміжні органи Ради Безпеки:

Рада Безпеки може створювати допоміжні органи, необхідні для виконання нею своїх функцій (ст. 29). Зокрема допоміжними органами РБ ООН є:

· Військово-штабний комітет;

· Комісія з світобудови;

· Антитерористичні органи (комітет з санкцій; комітет з санкцій проти Аль-Каїди й руху Талібан; комітет 1540 – з запобігання поширенню ядерної, хімічної й бактеріологічної зброї та засобів її доставки та ін..

Функції Ради Безпеки:

Відповідно до Статуту ООН Рада Безпеки має розслідувати будь-яку суперечку або будь-яку ситуацію, що може призвести до міжнародних зіткнень, або викликати спір, з метою виявлення того, чи не може продовження цієї суперечки або ситуації загрожувати миру й безпеці. Визначивши наявність загрози – РБ ООН робить рекомендації або вирішує, які заходи слід застосувати для підтримки або відновлення міжнародного миру й безпеки (чи з – чи без використання збройних сил).




Дієвість резолюцій РБ про санкції обумовлена їхньою обов’язковістю для держав. Рада Безпеки може своєю резолюцією зажадати від членів ООН застосування належних заходів, а держави-члени ООН, згідно зі статтею 25 Статуту, зобов’язані підкорятися рішенням РБ ООН і виконувати їх. Держави-члени ООН з санкції Ради Безпеки можуть впливати на державу порушницю двома способами: без використання збройних сил(ст. 41), що тягне повне або часткове припинення:

· економічних відносин;

· залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо та ін. сполучень;

· розрив дипломатичних відносин[6].

 

Якщо перераховані в ст. 41 заходи недостатні РБ ООН уповноважена впливати на державу порушницю через держави-члени з використанням збройних сил, відповідно до ст. 42 Статуту, зокрема: вживати такі дії повітряними, морськими або сухопутними силами, які виявляться необхідними для підтримки або відновлення міжнародного миру й безпеки, останні можуть включати демонстрацію, блокаду й інші операції повітряних, морських або сухопутних сил членів ООН.

За ст. 43 Статуту всі члени ООН зобов’язані надавати на вимогу РБ у її розпорядження свої національні збройні сили та іншу необхідну допомогу.

Повноваження РБ не зачіпають, згідно ст. 51, невід’ємного права держав на індивідуальну або колективну (регіональну) самооборону у випадку збройного нападу, доки РБ не прийме необхідних заходів.

Рішення Ради Безпеки

Рада Безпеки приймає акти двох видів – рекомендації та рішення. Рішення, в свою чергу, можуть бути з процедурних питань і з питань непроцедурного характеру. Саме останні розглядаються як основних засіб забезпечення миру і безпеки



Рішення з процедурних питань вважаються прийнятими, коли за – дев’ять членів.

Рішення з питань не процедурного характеру в силу своєї важливості мають особливий порядок (п. 3 ст. 27) – вони вважаються прийнятими, коли «за» проголосували дев’ять членів РБ ООН, включаючи голоси постійних членів Ради Безпеки. З цих питань діє право вето: якщо хоч один з постійних членів РБ ООН голосує проти, рішення не приймається.

3. Економічна й соціальна рада (ЕКОСОР)

ЕКОСОР покликана виконувати роль координатора у сфері міжнародного економічного, соціального, культурного і гуманітарного співробітництва. Спочатку до складу ЕКОСОР входили 18 держав, з 31 серпня 1965р. – 27, а з 24 вересня 1973 р. й до теперішньогочасу – 54 члени. Зростання чисельного складу ЕКОСОР стало наслідком збільшення загальної кількості держав-членів ООН.

Члени ЭКОСОР обираються ГА ООН на три роки, щорічно підлягає ротації одна третина членів, отже щорічно обирається 18 нових членів ЕКОСОР.

Загальні завдання ЕКОСОР визначено у ст. 55 Статуту ООН, вона сприяє :

· підвищенню рівня життя;

· повній зайнятості населення;

· економічному й соціальному прогресу;

· подоланню проблем в економічній, соціальній, охорони здоров’я, культури й освіти;

· загальній повазі й дотриманню прав людини й основних свобод для всіх.

До компетенції ЕКОСОР належить обговорення міжнародних економічних, загальних і спеціальних соціальних проблем та розробка принципів діяльності ООН у цих сферах, розробка рекомендацій ГА ООН членам ООН, проектів конвенцій з відповідних питань, координація діяльності ООН у відповідних сферах, а також підготовки доповідей із загальних і спеціальних проблем соціально-економічного співробітництва держав. ЕКОСОР може також скликати міжнародні конференції у межах своєї компетенції.

Відповідно до ст. 62 Статуту ООН ЭКОСОР має досліджувати і доповідати з зазначених питань, робити відповідні рекомендації членам ООН, ГА ООН і спеціалізованим установам ООН.

Відповідно до ст. 63 Статуту ЕКОСОР здійснює координацію діяльності спеціалізованих установ ООН, через укладання особливих угод зі спеціалізованими установами ЭКОСОС опосередковує їхній зв’язок з ООН.

ЕКОСОР діє сесійно. Робота чергових сесій ЕКОСОР відбувається в трьох сесійних комітетах у складі всіх членів Ради: Першому (економічному), Другому (соціальному) і Третьому (з програм і корди нації). Відповідно до ст. 68 Статуту, що наділяє ЕКОСОР правом створювати комісії в економічній і соціальній сферах, у структурі ЕКОСОР діють дев’ять функціональних і п’ять регіональних комісій, а також чотири постійних комітети.

Кожний член ЕКОСОР має один голос. Рішення
приймаються звичайною більшістю голосів присутніх членів Ради.

4. Рада з опіки

З 1 листопада 1994 року діяльність призупинено. На підставі власної Резолюції від 23 травня 1994 р.

5. Міжнародний суд (далі МС ООН)

Це головний судовий орган ООН, що діє відповідно до Статуту ООН і Статуту Міжнародного Суду. У його склад входять 15 суддів, що обираються Генеральною Асамблеєю й Радою Безпеки за окремими списками. Компетенція Суду поширюється лише на розв’язання спорів між державами (ст.34 Статуту МС ООН), що взяли на себе зобов’язання виконувати його рішення[7], а також на надання консультативних висновків (ст. 65 Статуту МС ООН) з юридичних питань за запитами РБ ООН, ГА ООН та, з дозволу Генеральної Асамблеї, інших органів і спеціалізованих установ ООН (ст. 95 Статуту ООН).

Усі члени ООН є de facto учасниками Міжнародного суду (ст. 92-93 Статуту ООН). Відповідно до ст. 93(2) учасником Міжнародного суду може стати держава, яка не є членом ООН.

Штаб-квартира Міжнародного суду знаходиться в Гаазі (Нідерланди).

6. Секретаріат ООН

Секретаріат ООН складається з Генерального секретаря ООН і персоналу Секретаріату (ст. 97 Статуту ООН). Генеральний секретар і персонал ООН є міжнародними службовцями – кожен член ООН повинен поважати міжнародний характер обов’язків Генерального секретаря і персоналу Секретаріату і не намагатися здійснювати на них вплив (ст. 100 Статуту ООН).

Головне завдання Секретаріату – забезпечення нормального функціонування ООН. Загальна чисельність співробітників Секретаріату бл. 16 тис. чоловік. Основні підрозділи Секретаріату:

– департамент з політичних питань і справ РБ ООН;

– департамент з економічних і соціальних питань;

– управління з правових питань;

– управління з обслуговування конференцій.

 

Генеральний секретар є головною адміністративною посадовою особою ООН (ст. 97 Статуту ООН). Його повноваження є виконавчо-розпорядчими. Вони сприяють забезпеченню реалізації рішень ГА ООН, Ради Безпеки та інших органів ООН.

Генеральний секретар уповноважений доводити до РБ ООН будь-які питання, що можуть загрожувати міжнародного миру й безпеці (ст. 99 Статуту ООН).

Генеральний секретар має бути присутнім на засіданнях ГА ООН, Ради Безпеки, інших органів ООН, а також бере участь у роботі різних міжнародних конференцій і нарад.

За ст. 98 Статуту ООН, Генеральний секретар подає ГА ООН щорічний звіт про діяльність Організації. Генеральний секретар репрезентує ООН в її відносинах з іншими організаціями й державами. Ст. 99 Статуту надає особливі повноваження Генеральному секретареві в його діяльності з підтримки міжнародного миру й безпеки.

Генеральний секретар ООН призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки строком на 5 років. Він призначає своїх заступників та інших посадових осіб Секретаріату, що очолюють різні департаменти й бюро. Статут вимагає, щоб при доборі персоналу враховувалися компетентність, сумлінність і географічне представництво (ст. 101 Статуту ООН).

Заказать ✍️ написание учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Сейчас читают про: