Міжнародна правосуб’єктність МО

Оскільки МО є несуверенними суб’єктами міжнародного права, їхня міжнародна правосуб’єктність має такі ознаки:

1. міжнародні організації не наділені суверенною владою

2. міжнародні організації мають похідну правосуб’єктність, оскільки вона походить від правосуб’єктності держави, яка делегує МО-ї певні владні повноваження, обсяг яких визначається в рамках установчих актів;

3. міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій є спеціальною або функціональною, оскільки обсяг її повноважень (прав і обов’язків) визначається метою її створення.

4. м/н правосуб’єктність МО є унікальною для кожної МО, в силу того що засновнику створюють кожну організацію для певної мети і намагаються уникнути дублювання. Яке дорого коштує платникам податків.

Головною рисою правосуб’єктності міжнародної міжурядової організації є те, що її права й обов’язки є визначаються державами-засновниками, які делегують міжнародній організації повноваження, необхідні для досягнення мети, заради якої вона створена. В найбільш загальній формі права й обов’язки будь-якої організації закріплюються в її установчому акті, конкретизуючись чи доповнюючись у актах її вищих і виконавчих органів та в угодах між організаціями. Ці документи встановлюють і закріплюють наміри держав-членів і їх волю щодо повноважень міжнародної організації. Організація не може перевищити свої повноваження, держави-члени вправі не підтримати ініціативу органів МО стосовно тих чи інших дій, не проголосувавши за неї.

Отже при тому, що МО наділені самостійною волею, відмінною від простої суми воль держав-членів організації, їх правосуб’єктність не є суверенною, і жодна організація без згоди держав-членів не може вчиняти дії, що стосуються інтересів її членів. Проте необхідна згода може надаватися державами в різних формах, зокрема бути зафіксована в установчому договорі чи регламенті.

Організація не може чинити інші дії, ніж ті, що передбачені в її Статуті, регламентах, правилах процедури та інших документах, або в резолюціях організації-засновниці. Але в межах своєї компетенції будь-яка організація може самостійно обирати засоби і способи реалізації прав і обов’язків, покладених на неї державами-членами, тож у процесі своєї діяльності міжнародна організація набуває власні, відмінні від початково зафіксованих в установчому договорі, права та обов’язки, реалізуючи повноваження прямо не визначені, але обумовлені цілями і не суперечливі узгодженій волі держав-членів (доктрина домислюваної компетенції МО).

Правосуб’єктність МО як і будь-яких суб’єктів включає правоздатність і дієздатність.

Правоздатність МО розуміється як пасивна їх здатність мати права і обов’язки, що виникає з заснуванням міжнародної організації – тобто на момент набуття чинності її установчим актом. Елементами правоздатності міжнародної організації є: визнання її в якості міжнародної юридичної особи; наділення її певним обсягом компетенції; забезпечення її і її представників імунітетами й привілеями, властивими суб’єктам міжнародного права.

Важливими обмеженнями правоздатності є наступні.

· Жодна з МО не може бути стороною справи суду ООН.

· Для МО характерно одностороннє представництво (з боку держав-членів і спостерігачів), вони не посилають своїх представників в держави-члени (крім ООН, ОБСЄ і Ради Європи, і з часом обсяг таких МО, загалом, зростає),

· Для МО існують обмеження в праві укладати договори, це право визначена їх статутом.

· Для деяких МО існують обмеження в правотворчості (СОТ не наділена таким правом)

 

ДієздатністьМО включає самостійне виконання нею своїх функцій і здійснюється за такими принципами:

· при виконанні своїх функцій МО не повинні входити у суперечність з положеннями установчого документу, Статут ООН і основними принципами МП

· при виконанні своїх функцій МО виходять із домислюваної компетенції, тобто вони вправі надавати їй розширювальне тлумачення;

· при виконанні своїх функцій МО вправі вступати у певні правовідносини з державами, що не є їхніми членами;

· МО самостійно реалізують положення норм, що складають їх внутрішнє право;

· МО вправі створювати будь-які допоміжні органи, що необхідні для виконання функцій організації;

· МО вправі самостійно приймати правила процедури й інші адміністративні правила, при цьому організація має право вимагати у свого члена пояснень, якщо він не виконує її рішень чи навіть рекомендацій, вона також може позбавити голосу будь-якого члена, що не виконує своїх зобов’язань.

В межах своєї дієздатності МО може здійснювати такі повноваження:

1) здійснювати правотворчу діяльність шляхом видання односторонніх актів в межах своєї компетенції;

2) здійснювати правотворчу діяльність шляхом укладання міжнародних угод з державами й іншими міжнародними організаціями в межах своєї компетенції;

3) визнавати держави й уряди – шляхом їхнього прийому до організації (ця норма діє не завжди: іноді членство передбачає отримання згоди держави кандидата від кожної держави-члена на рівні їх двосторонніх зносин, як, наприклад, членство в СОТ, в НАТО чи в ЄС)

4) мати і надавати своїм працівникам імунітет і привілеї, що визначаються спеціальними угодами й національним законодавством держав, які уклали відповідну угоду з міжнародної організації;

5) забезпечувати дотримання норм профільних актів і загального міжнародного права, використовуючи при цьому такі засоби, як контроль, притягнення до відповідальності й застосування санкцій;

6) забезпечувати розв’язання спорів між державами-членами;

7) нести міжнародно-правову відповідальність.

 

Членство в МО

Формально всі держави-члени МО є суверенно рівними. Проте як зазначалося, в міжнародних економічних організаціях (далі МЕО) є специфічні критерії членства, що, по-перше, призводить до існування закритих для певних держав МЕО (принаймні неформально); по-друге, зберігає принцип «зваженого голосування», по-третє, обмежує доступ у виконавчі органи (і вплив на їх діяльність) непровідних держав-членів[5].

Ще однією рисою МЕВ є те, що крім держав-членів членство в МЕО все частіше отримують інші МО.

Процедура прийому до МО регламентується правилами прийому, які, зазвичай, визначають держави-засновники в установчому акті. Складною умовою прийому є вимога отримати позитивне рішення про приєднання нового члена від кожного дійсного члена МО. Часто ця умова обтяжується ще й додатковою вимогою отримати рекомендацію виконавчого органу стосовно майбутнього членства претендента. Такі правила встановлено і в ООН: для прийняття в ООН необхідна рекомендація Ради Безпеки ООН. Подібні процедури прийому (всі наявні члени повинні надати згоду, має бути надана рекомендація виконавчих органів) характерні також для СОТ, НАТО і ЄС.

Припинення членства може відбуватися у двох формах: виходу члена організації за власним бажанням і його виключення. Для виходу за власним бажанням необхідні письмові заяви з мотивацією виходу і документ про відсутність фінансової заборгованості. Виключення з організації можливе лише у випадках систематичних порушень її статутних положень.

Від припинення членства в організації варто відрізняти призупиненнячленства, що також може мати місце як з ініціативи організації, так і з ініціативи держави-члена.

Крім статусу члена МО практика діяльності МО знає кілька видів суб’єктів, які, не маючи членства у МО, так чи інакше беруть участь у її роботі. Можна виділити наступні категорії таких учасників:

· асоційовані члени;

· спостерігачі;

· неурядові організації з «консультативним статусом».

Статус асоційованого члена дозволяє державі брати участь у роботі міжнародної організації, але не дає права голосувати і бути обраним у виконавчі органи.

Статус спостерігача надає суб’єкту, який не має членства у організації, або має членство, але не входить до складу керівних органів, право брати участь у його роботі, але без права голосу й обрання.

Консультативний статус може бути надано неурядовій організації: він дає право брати участь у роботі МО й іншим суб’єкту МП з правом дорадчого голосу.

 

Органи МО

Міжурядові організації мають штаб-квартири і необхідну для ефективного здійснення своїх функцій систему головних (основних) та допоміжних органів, що включають три рівні:

1. Вищі органи.

2. Виконавчі й адміністративні органи.

3. Органи з врегулювання конфліктів.

 

Представництва держав при МО

При МО держави мають свої постійні представництва, юридичну основу діяльності яких визначено у Віденській конвенції про представництво держав в їх зносинах з міжнародними організаціями універсального характеру від 14 березня 1975 р.

Постійне представництво – це офіційна місія постійного характеру, утворена для представництва держави при організації. Як і посольства, представництва при МО входять в систему зарубіжних органів зовнішніх зносин і є складовою частиною дипломатичної служби держави. Головна відмінність їх від посольств і консульських установ полягає в тому, що останні завжди діють у сфері двосторонніх зв’язків між акредитуючою державою і країною перебування, тоді як постійні представництва при МО діють у сфері тристоронніх зв’язків: держави-члена; організації і країни перебування штаб-квартири МО або відділення цієї МО.

Відповідно до ст. 82 Конвенції, зносини акредитуючої держави з міжнародною організацією не повинні торкатися зносин акредитуючої держави з державою перебування МО. Відмова однієї з цих держав визнати іншу державу або її уряд, чи відсутність або розрив дипломатичних (консульських) зносин між ними не повинні впливати на зносини між МО і державою, що надсилає до організації представництво. заснування й перебування при МО представництва, акредитація чи присутність делегації чи місії спостерігача самі по собі не означають ні визнання представленою державою – держави перебування чи її уряду, ні визнання державою перебування представленої держави чи її уряду.

 

МП надає аналогічні дипломатичним привілеї й імунітети двом категоріям осіб які залучені до роботи МО: представникам держав і працівникам штату МО. Глава й інші працівники представництва, наділені дипломатичним статусом, не підпадають під процедуру запиту агремана і акредитації в державі перебування, а проходить акредитацію безпосередньо при органах Організації. працівники МО залучаються до роботи МО на основі строкового договору з нею і відповідно до квот, які визначаються відповідно до установчого акту чи інших правил МО.

Система ООН