Ієрархічні рівні організації інформаційної діяльності

Практика свідчить, що організована інформаційна діяльність часто має ієрархічний характер. А з позицій кібернетики найсуттєвішими характеристиками ієрархічних систем є вертикальна декомпозиція на відповідні підсистеми; пріоритет дій підсистем вищого рівня; залежність поведінки підсистем вищого рівня від фактичного виконання своїх функцій підсистемами нижчого рівня ієрархії. При цьому система або підсистема розглядаються як процес перетво­рення вхідних параметрів у вихідні.

На підставі цього можна виділити такі рівні організації інформаційної діяльності:

• міжнародний (наднаціональний, глобальний);

• загальнодержавний/національний;

• регіональний (у межах певної держави);

• підприємство або некомерційна організація, як правило, юри­дична особа (у межах певної держави);

• у межах структурних ланок підприємств і некомерційних організацій;

• індивідуальний.

На кожному з означених рівнів існує певна кількість суб’єктів (не менше одного), які виступають координаторами/організаторами по­токів інформації, а в певних випадках й інформаційних відносин взагалі. Таким чином, рівні організації інформаційної діяльності характеризуються:

• кількісним та якісним складом суб’єктів;

• характером самоорганізації цього рівня інформаційної діяль­ності, ступенем його централізації (децентралізації);

• співвідношенням економічних та адміністративних (нееконо­мічних) механізмів регулювання діяльності суб’єктів цього рівня;

• характером відносин між суб’єктами (відносини ієрархії, рівності тощо;

• швидкістю реакції суб’єктів на вплив зовнішніх чинників, ступенем мобільності (інертності) цього рівня організації інформаційної діяльності в цілому;

• обсягами, ступенем різноманіття та складності потоків інформації, що функціонують на цьому рівні ієрархії;

• потенційними можливостями (“пропускною спроможністю”) суб’єктів цього рівня ієрархії в царині збору, переробки, збері­гання та передачі інформації.

Для ілюстрації перелічених положень зупинимося на деяких характеристиках організації інформаційної діяльності, притаманних різним рівням ієрархії управління, починаючи з найнижчого.

Індивідуальний рівень організації інформаційної діяльності в основному розглядається у контексті вивчення інформаційно-аналітичного процесу.

Мета та ресурси інформаційної діяльності структурних ланок підприємств та організацій задаються, як правило, вищим керівництвом. Тому автономія цих суб’єктів обмежена. Взаємодія суб’єктів цьо­го рівня забезпечується переважно через адміністративні зв’язки. Великим підприємствам та організаціям, як правило, притаманна ієрархія внутрішньої будови. Так, у межах організації можуть створюватись управління, в межах управлінь — відділи, в межах відділів — сектори тощо. Подібна ієрархія формується для зменшення інформаційного перевантаження різних рівнів системи управління та підвищення мо­більності її структурних підрозділів. Хоча, як свідчить досвід, саме стосунки структурних підрозділів залишаються ахіллесовою п’ятою в інформаційній діяльності багатьох підприємств та організацій. Що ж стосується мобільності структурних ланок, їхньої “інформаційної по­тужності”, то вони залежать від величини підрозділів і виконуваних ними функцій.

Організації інформаційної діяльності юридичної особи, як єдино­го суб’єкта на цьому рівні управління (самоуправління), притаманна відносна автономія. До того ж ступінь самоорганізації інформацій­ної діяльності юридичної особи, як правило, досить високий і знахо­диться у зворотній залежності від величини суб’єкта. Причому треба зазначити, що одні технології вимагають децентралізації інформаційної діяльності, як, наприклад, торгівля. Інші, навпаки, — її кон­центрації та централізації. Перш за все це наукомісткі й водночас капіталомісткі галузі обробної промисловості. У межах окремої юри­дичної особи в основному переважають адміністративні механізми управління, а в її зовнішніх відносинах — економічні. Відповідним чином забезпечується і функціонування її внутрішніх і зовнішніх інформаційних відносин. З формально-правової точки зору всі юри­дичні особи рівноправні. Але місце конкретної юридичної особи у реальній ієрархії інформаційного простору залежить від її ресурсної забезпеченості у широкому значенні цього поняття і перш за все від її фінансово-економічного потенціалу. Ступінь мобільності органі­зацій переважно обернено пропорційний їхньої величині. Що ж сто­сується обсягів потоків інформації та ступеня їх різноманіття, то вони прямо пропорційні величині організації та залежать від її галузевої належності. Наприклад, у більш наукомістких і капіталомістких видах діяльності обсяги та ступінь різноманіття потоків інформації в основному відносно вищі. А “пропускна спроможність” інформаційної системи організації, як правило, прямо пропорційна величині цієї організації та залежить від її галузевої належності. Зно­ву ж таки, наукомісткі та капіталомісткі підприємства мають відносно потужніші системи пошуку, збору, обробки та зберігання інформації, ніж рівновеликі їм організації інших галузей.

Загальнодержавний/національний рівень організації інформаційної діяльності характеризується наявністю численних суб’єктів, по­в’язаних між собою переважно економічними відносинами. При цьо­му в деяких видах відносин між суб’єктами в межах цього рівня організації інформаційної діяльності спостерігаються відносини ієрархії. Наприклад, між державою та підприємствами, між мате­ринськими та дочірніми компаніями тощо. Саме функціональна різноманітність суб’єктів інформаційних відносин, а також продукування загальнодержавних правових норм є характерною ознакою цього ієрархічного рівня організації інформаційної діяльності. Водночас на національному рівні стрімко зростають сукупні обсяги інформаційних потоків та інертність інформаційної діяльності.

Глобальний рівень інформаційної діяльності поряд із карколомним зростанням кількості суб’єктів та обсягів потоків інформації характеризується подальшим ускладненням своєї організації, що сама по собі має складну ієрархічну структуру. За таких умов законо­мірно, що роль політичних і особливо економічних важелів є визначальною для організації інформаційної діяльності на цьому рівні ієрархії.