Особливості та методичні підходи до оцінки вартості бізнесу

Відповідно до міжнародних стандартів, оцінка вартості бізнесу - це акт чи процес формування умовиводу оцінювача та підрахунку вартості бізнесу, цілісного майнового комплексу або пов'язаних з ним прав. Визначення вартості окремих елемен­тів бізнесу досліджувалося у попередніх розділах, що дало змогу сформувати першооснову проведення системних оціночних робіт. Загалом при визначенні вартості бізнесу використовуються детально розглянуті раніше три основні підходи - витратний, результатний (дохідний) та аналоговий (порівняльний).

Головна складність визначення ринкової вартості бізнесу по­лягає у необхідності проведення системних розрахунків і узго­дження таких основних складових: ринкової вартості всіх активів підприємства (матеріальних і нематеріальних), ефективності роз­поділу та використання виробничих ресурсів, якості господарсь­ких процесів (виробничих та управлінських), ринкової позиції та конкурентоспроможності підприємства тощо.

Мета та характер розрахунків вимагають вирізняти внутрішню та зовнішню оцінку вартості бізнесу. Перша з них реалізує цільо­ві орієнтири менеджменту підприємства (власників) через облік вартості усіх внутрішніх елементів виробничо-комерційної сис­теми підприємства. Зовнішня оцінка передбачає врахування впли­ву зовнішніх (ринкових) чинників на вартість підприємства, ви­ходячи з доступної широкому загалу господарської інформації. Як правило, внутрішня оцінка бізнесу обмежена лише керовани­ми з боку підприємства факторами вартості, а зовнішня - ли­ше некерованими факторами за мінімальної кількості внутріш­ньої інформації. З метою проведення адекватних практичних розрахунків слід інтегрувати два вищевказані різновиди оцінок.

Щодо теоретичних досліджень даної проблеми, то їх цілком мо­жна розділити на два блоки, доповнивши механізмом системного агрегування.

Базова модель визначення ринкової вартості бізнесу, яка ґрун­тується на внутрішніх складових підприємницької діяльності, на­ведена на рис. 1.1.

 

 

Рис. 1.1. Загальна внутрішня модель оцінки вартості бізнесу

 

Кожен з поданих на моделі елементів знаходить своє вира­ження у конкретних вартісних показниках інтегративного ха­рактеру:

1. Вартість машин та обладнання.

2. Вартість земельної ділянки, будівель та споруд на ній.

3. Вартість сировинно-матеріальних запасів.

4. Вартість трудового потенціалу.

5. Вартість нематеріальних складових потенціалу підприємства.

6. Вартісна оцінка якості бізнес-процесів підприємства.

Визначені на схемі основні складові внутрішнього характеру слід доповнити зовнішнім (ринковим) елементом, таким як кон­курентоспроможність потенціалу підприємства. Саме через нього реалізується зв'язок внутрішньої оцінки вартості бізнесу з її зовнішнім еквівалентом. Конкурентоспроможність потенціалу під­приємства закладає основу для розроблення результатних моде­лей визначення вартості бізнесу.

Формуючи загальний показник вартості бізнесу, необхідно враховувати об'єктивну структуру елементів, що формують ви­робничо-комерційну систему (рис. 1.2).

 

 

Рис. 1.2. Структурно-логічний граф показників вартості бізнесу

 

З метою формалізації побудованої моделі показників варто­сті бізнесу можна запропонувати таку матрицю зв'язків, де кожен прямий зв'язок позначається 0,5, а у разі існування ще й зворотного зв'язку - 1; відсутність будь-яких зв'язків позна­чається 0.

Особливості бізнесу як об'єкта оцінки зумовлюють той факт, що методи його оцінки за своїм складом і змістом значно різноманітніші та складніші порівняно з методами оцінки елементів майнового потенціалу, хоча і поєднуються в три традиційних підходи:

þ доходний;

þ порівняльний (ринковий);

þ майновий (витратний, підхід з погляду акумуляції активів).

Результативний підхід заснований на очікуваннях власника щодо майбутніх вигод від володіння бізнесом і відіграє домінуючу роль в оцінці його вартості, тому що бізнес за своєю суттю є одним з варіантів інвестування коштів, метою якого є одержання певного прибутку на вкладений капітал.

Сутність методів результативного підходу полягає в про­гнозуванні майбутніх доходів підприємства на один або кілька років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість підприємства. Основні проблеми, пов'язані з застосу­ванням цього підходу, полягають у реалістичності прогнозів і адекватності ставки дисконту ризику, пов'язаному з оціню­ваним бізнесом.

Порівняльний (ринковий) підхід заснований на тому, що аналогічні підприємства повинні продаватися за подібними цінами. Також, як і під час оцінки елементів майна, основною проблемою застосування цього методу в процесі оцінки вартості бізнесу є якісний вибір повної та достовірної інформації про об'єкти порівняння, що в сучасних вітчизняних умовах господарювання далеко не завжди можливо.

Витратний підхід заснований на уявленні про підприємство як цілісний майновий комплекс, вартість якого «визначається вартістю всіх його активів, оцінених окремо, за винятком зобов'язань. Даний підхід також не може застосовуватися як єдино можливий, тому що його застосування вимагає значних коректувань вартості всіх балансових статей активів підприємства, не враховує ефективності використання цих активів і залишає поза увагою синергічний ефект від їх взаємодії.

Варто відзначити, що найбільшого поширення набули експертні методи оцінки, що базуються на використанні поряд з формалі­зованими кількісними (вартісними) критеріями якісних характе­ристик, котрі, як правило, неможливо виразити у конкретних цифрах. Спектр застосовуваних методів оцінки вартості бізнесу можна згрупувати відповідно до описаних вище підходів (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1.

Методи оцінки вартості бізнесу

 

Підхід	Метод оцінки	Базовий постулат
Витратний підхід	Простий балансовий метод	Вартість бізнесу визнається рівною різниці між активами та пасивами фірми
Метод регулювання балансу	Вартість бізнесу визначається підсумовуванням реальної вартості усіх компонентів цілісного майнового комплексу підприємства з вирахуванням сум його зобов'язань (боргів)
Метод ліквідаційної вартості	Вартість бізнесу дорівнює сумі коштів, яка може бути реально отримана при його ліквідації (продажу); або сумі ліквідаційних вартостей усіх видів майна підприємства. Визначається три види ліквідаційної вартості бізнесу: упорядкована, примусова і кінцева
Метод вартості заміщення	Вартість бізнесу визначається підрахуванням вартості створення ідентичного цілісного майнового комплексу у поточних цінах, який має аналогічну корисність для власників, але сформований відповідно до сучасних стандартів та вимог
Метод чистих активів	Вартість бізнесу визначається вирахуванням зі скоригованої вартості активів підприємства скоригованої вартості його пасивів. Коригування полягає у ціновому приведенні чи нормалізації бухгалтерської звітності
Метод нагромадження активів	Вартість бізнесу дорівнює різниці між ринковою вартістю всіх активів підприємства та ринковою вартістю усіх його пасивів (зобов'язань) у поелементному розрізі
Результатний підхід	Метод прямої капіталізація доходів	Вартість бізнесу дорівнює теперішній вартості майбутніх грошових потоків від його використання, що можуть бути капіталізовані учасниками (власниками).
Метод дисконтування грошового потоку	Вартість бізнесу дорівнює теперішній вартості грошових потоків, генерованих кожним його компонентом, з урахуванням відмінностей у рівнях дисконтів
Метод економічного прибутку	Вартість бізнесу визначається множенням су­ми інвестованого капіталу на ставку економіч­ної рентабельності, яка дорівнює різниці між рентабельністю інвестованого капіталу і серед­ньозваженими витратами на його залучення та використання
Метод додаткових доходів	Вартість бізнесу визначається урегулюванням балансу підприємства та оцінюванням можли­востей отримання доходів від його викорис­тання
Порів­няльний підхід	Метод мультипліка­торів	Вартість бізнесу оцінюється на основі визна­чених коефіцієнтів, що відтворюють суттєві характеристики аналогічних об'єктів, предста­влених на ринку
Метод галузевих співвідношень	Вартість бізнесу визначається на основі ціно­вих показників та інших якісних (чи фінансо­вих) співвідношень, характерних для даної сфери господарювання
Метод аналогових продаж чи ринку капіталу	Вартість бізнесу встановлюється на рівні ціни купівлі-продажу контрольних пакетів акцій компаній чи алогічних цілісних майнових комплексів

 

За недостатності наявної інформації, її сумнівного характеру чи неможливості формалізації отриманих даних прийнятним під­ходом до визначення вартості бізнесу можна вважати експертні технології.

У такому разі вартість бізнесу визначається за допо­могою опитування кваліфікованих експертів-оцінювачів щодо його вартості, основних факторів впливу, ключових показників оцінки, а також математично-статистичної інтерпретації одержа­них результатів.

Подана таблиця 1.1. класифікує найпоширеніші базові методи оцінки вартості бізнесу, хоча слід відзначити, що кожен з указа­них методів має багато модифікацій.

Обраний підхід до оцінки вартості бізнесу і його конкретний метод повинні спиратися на достовірну інформаційну базу та бути обґрунтовані з огляду на специфіку об'єкта й умов його функціонування у визначений проміжок часу. Зважаючи на це, надзвичайно цікавим є амери­канський досвід оцінки бізнесу, що концентровано подано у ста­ндартах BSV Американського товариства оцінювачів, перший з яких було прийнято в 1988 році.

Застосування того чи іншого підходу залежить від спе­цифіки бізнесу та цілей його оцінки. Так, наприклад, якщо оцінюється виробниче підприємство зі значними активами, необхідна ретельна оцінка з застосуванням майнового та ринкового підходів (щодо активів) одночасно з оцінкою майбутніх доходів. Якщо мова йде про оцінку торгового підприємства з метою виділення частки одного з засновників, переважає поєднання дохідного та ринкового підходів.

Під час обґрунтування вибору необхідних методів для проведення процесу оцінки бізнесу необхідно враховувати переваги та недоліки, які містить у собі кожний підхід і метод (таблиця 1.2.).

 

Таблиця 1.2.

 

Переваги та недоліки підходів до оцінки вартості бізнесу

 

Підхід	Переваги	Недоліки
1. Доходний	þ враховує майбутні очікування; þ враховує ринковий аспект (через ставку дисконту); þ враховує економічне застарівання.	þ трудомісткість прогнозування; þ результати мають імовірнісний характер.
2. Порівняльний (ринковий)	þ цілком ринковий метод; þ відображає реальне співвідношення попиту та пропозиції, практику угод.	þ заснований на минулому без урахування майбутніх очікувань; þ вимагає великого числа виправлень; þ труднощі зі збиранням необхідної інформації.
3. Майновий	þ ґрунтується на реально існуючих активах; þ єдино можливий для деяких видів підприємств.	þ не враховує вартість деяких нематеріальних активів; þ не враховує майбутні очікування; þ не враховує ефективність використання активів

 

Для отримання найбільш точної картини оцінки на попередніх етапах оцінюється вартість підприємства із застосуванням всіх доцільних підходів і методів з наступним підсумковим узгодженням отриманих результатів.