Теоретичні основи методу

В основі абсорбційно-оптичного методу аналізу складу рідин лежить властивість розчинів розрізнятися по складу та по здатності поглинати (абсорбувати) випромінювання оптичного діапазону. Кількісні співвідношення цього явища описуються законом Бугера-Ламберта-Бера:

(4)

або ; ,

де — монохроматичний потік випромінювання, що виходить із шару розчину товщиною l; T і — коефіцієнт пропуcкання й оптична густина розчину товщиною l на довжині хвилі випромінювання , -. монохроматичний потік випромінювання, що входить у шар розчину; — коефіцієнт поглинання випромінювання речовиною; C — концентрація поглинаючого розчину.

Якщо в розчині міститься п компонентів, то його оптична щільність залежить від коефіцієнтів поглинання і концентрацій усіх компонентів

(5)

Рівняння (5) показує, що для вибіркового вимірювання одного компонента необхідно, щоб коефіцієнти поглинання неконтрольованих компонентів () були значно менше коефіцієнта контрольованого компонента, тобто . Таким чином, довжину хвилі випромінювання для вимірювання концентрації абсорбційним методом вибирають з обліком двох умов: коефіцієнт поглинання обумовленого компонента повинний мати можливо велику абсолютну величину; коефіцієнти поглинання інших компонентів повинні бути менше коефіцієнта контрольованої речовини.

Молекули різних речовин, що складаються більш ніж із двох різних атомів, володіють характерними тільки для них спектрами і смугами поглинання випромінювання. Це визначає універсальність і широке застосування методу для аналізу складу розчинів.

У залежності від того, у якій спектральній області працюють абсорбціометри, їх підрозділяють на інфрачервоні (ІЧ) аналізатори, аналізатори ультрафіолетового поглинання і фотометри або фотоколориметри (поглинання у видимій частині спектра). При абсорбційно-оптичному методі аналізу використовують інфрачервону, видиму й ультрафіолетову області спектра.