Бюджетні видатки на національну оборону

Відповідно до Закону України «Про оборону України» оборона України – це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Видатки на оборону – це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків.

Згідно бюджетної класифікації бюджетні видатки за функцією «Оборона» мають наступні підрозділи:

0210 Військова оборона;

0220 Цивільна оборона;

0230 Військова допомога зарубіжним країнам;

0240 Військова освіта;

0250 Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у сфері оборони;

0260 Інша діяльність у сфері оборони.

Фінансування потреб національної оборони держави здійснюється виключно за рахунок і в межах коштів, визначених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Організаційно-правовим підґрунтям фінансування витрат на оборону держави є прийняття та виконання оборонного бюджету як складової Державного бюджету України. Відповідно до норм чинного законодавства, річний загальнодержавний кошторис готується урядом та приймається парламентом. Після підписання Президентом законопроект отримує статус Закону України - обов’язкового для виконання державними інститутами та громадянами України документа. Організація фінансового забезпечення ЗСУ та інших силових інститутів держави здійснюється за єдиним, унормованим Конституцією та законами України механізмом.

Видатки на оборону – це спрямування фінансових ресурсів на оборону держави для утримання Збройних сил, розвитку оборонної промисловості, проведення військових досліджень та ліквідації їх наслідків. Вони включають прямі, побічні і непрямі витрати (рис. 10.1).

Прямі оборонні видатки охоплюють витрати оборонних міністерств та відомств і складають основну частку оборонних видат­ків. До них належать: витрати на утримання та навчання особового складу Збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, воєнні науково-дослідні дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та ін.

 

Рис.10.1. Структура оборонних видатків

 

До поточних видатків належать витрати, пов’язані з підтримкою бойової могутності Збройних сил на досягнутому рівні (грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата цивільного вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, витрати, пов’язані з експлуатацією та ремонтом воєнної техніки).

До капітальних належать видатки, які відображають процес матеріально-технічного переоснащення Збройних сил та розвиток оборонної інфраструктури (витрати на воєнні НД і ДКР, купівля озброєння та воєнної техніки, військове будівництво).

Побічні оборонні видатки – це витрати, пов’язані з утриманням Збройних сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (відсотки та погашення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім’ям загиблих, витрати щодо відбудови руйнувань, спричинених війною, виплати репарацій тощо).

Приховані оборонні видатки за своїм характером та значимістю належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних міністерств і відомств.

За функціональною класифікацією видатків бюджету до складу видатків на оборону відносять видатки на:

— утримання Збройних сил України;

— закупівля озброєння та військової техніки;

— капітальне будівництво: капітальне будівництво і придбання обладнання в системі Міністерства оборони України;

— будівництво житла для військовослужбовців;

— фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

— інші видатки в галузі оборони: забезпечення участі у міжнародних миротворчих заходах; утримання науково-координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас; утримання Головної військової інспекції; фінансування заходів щодо ліквідації стратегічних озброєнь; фінансування підго­товки призовників для Збройних сил України та інших військових формувань в навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України; забезпечення оборонних видатків за рахунок надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, майна, передачі в оренду основних фондів Збройних сил України та інших військових формувань, а також за виконані ними роботи та надані послуги.

Фінансування оборони – це забезпечення фінансовими ресурсами Збройних сил України згідно з кошторисом видатків Міністерства оборони України на рік.

Основним принципом фінансування оборони є норми грошових витрат.

Особливості в кошторисах витрат на оборону вимагають і особливого контролю. Контроль за використанням грошових коштів та матеріальних цінностей провадять фінансові органи частин і фінансове управління Міністерства оборони України.

Фінансування оборони залежить від прийнятої воєнної доктрини. Виділяють три основні її типи:

1. Повна відмова від військових видатків.

2. Створення могутньої воєнної супердержави.

3. Фінансування оборони за принципом мінімальної достатності.

В Україні, яка відмовилась від ядерного арсеналу, фінансування здійснюється за третім типом.

На теперішній час забезпечення фінансовими ресурсами основних бюджетних програм від мінімальної потреби здійснюється на наступному рівні:

- утримання особового складу (77,4%);

- оперативної та фізичної підготовки військ (59,5%);

- обслуговування, утримання, експлуатація казармено-житлового фонду, будівель та споруд (48%);

- медичне обслуговування особового складу (32%);

- реформування та розвиток Збройних Сил України (73,1%);

- закупівля озброєння та військової техніки (34,2%);

- прикладні дослідження у сфері військової оборони (7,9%);

- забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів (9,8%);

- утилізація звичайних видів боєприпасів, не придатних для подальшого зберігання та використання (12%).

Утримання армійських частин здійснюється на основі кошторису. Основні статті видатків – грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата вільнонайманих.

Планування цих видатків здійснюється за загальноприйнятою методикою: кількість посад множиться на середній розмір грошового утримання чи ставку. Кількість посад визначається кількістю військових підрозділів (взводів, рот, батальйонів і т. ін.). Розмір грошового утримання залежить від двох основних чинників – посади та військового звання. Додатково встановлюється надбавка за вислугу років.

Важливе місце в кошторисі займають видатки на утримання військовослужбовців – харчування, обмундирування, витрати на проведення бойової підготовки (навчання, стрільби, польоти).

Фінансування придбання озброєння та військової техніки визначаться потребами, пов’язаними з постійною заміною техніки і озброєння в зв’язку із закінченням термінів експлуатації та моральним старінням.