Загальна характеристика ринку іноземних облігацій

Іноземні облігації (Foreign Bonds) - це цінні папери, які регулюють боргову діяльність та випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі і деноміновані в національній або іноземній валюті.

Залежно від країни емісії іноземні облігації мають спеціальні назви: Yankee Bonds у США, Bulldog Bonds у Великій Британії, Chocolate Bonds у Швейцарії, Samourai та Shibosai Bonds у Японії, Kangaroo Bonds в Австралії, Rembrand Bonds у Голландії тощо.

Місцеві інвестори найчастіше виступають основними покупцями іноземних облігацій, яким інвестування в такі інструменти надає можливість здійснити міжнародну диверсифікацію ризику неплатежу за облігаціями, незважаючи на коливання валютних курсів. Емітентів іноземні облігації приваблюють тим, що відкривають доступ до великих національних ринків позичкового капіталу. До того ж іноземні облігації мають ціну вищу, ніж єврооблігації. Цінові переваги випуску іноземних облігацій перевищують негативні наслідки урегульованості і є основною причиною постійного припливу іноземних бондів на національні ринки. Втім, з появою ринку єврооблігацій роль ринку іноземних облігацій помітно знизилася, а темпи його розвитку істотно відстають від темпів розвитку ринку міжнародних облігацій.

Доступ на ринок іноземних облігацій ускладнений для тих міжнародних позичальників, котрі не мають високого кредитного рейтингу та значного рівня капіталізації. Але випустити облігації на внутрішній ринок іншої країни, яка дозволяє відкрити у себе ринок іноземних облігацій, теоретично може будь-який емітент. Тому основними учасниками-емітентами цього ринку є міжнародні організації, національні уряди та корпорації з найвищим рейтингом кредитоспроможності ААА. Для позичальників із країн, що розвиваються, доступ на ринок іноземних облігацій обмежений.

На розвиток Ринків іноземних облігацій впливають національні економічні фактори. Це зумовлює відмінності в інвестиційних характеристиках аналогічних боргових інструментів, які випускаються на різних національних ринках. Проте можна визначити загальні риси іноземних облігацій. Звичайно іноземні облігації — це відносно довгостроковий борговий інструмент із терміном погашення 20 - 30 років. Це пояснюється тим, що головними інвесторами в іноземні облігації є інституційні інвестори, які інвестують кошти на тривалі строки. Відповідно довгострокові іноземні облігації часто передбачають застереження про неможливість їх дострокового погашення емітентом раніше визначеного терміну. У разі раннього погашення облігацій, наприклад, у перший рік після визначеного застереженням терміну, емітент має сплачувати інвесторам премію, яка компенсує їм утрачений прибуток. Іноземні облігації є переважно інструментом з фіксованим доходом, а процентні ставки за ним, як правило, визначаються рівнем процентних ставок, що склався на місцевому національному ринку довгострокових позичкових капіталів. Іншим фактором, що впливає на процентні ставки за іноземними облігаціями, є міжнародна кредитоспроможність того чи іншого позичальника. За інших рівних умов рівень процентного доходу за іноземними облігаціями залежить також від стабільності валюти емісії. Загальне правило таке: чим стабільнішою є валюта випуску, тим нижчими є процентні ставки.