Види та форми підприємств

ТЕМА 8. ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

 

План:

8.1. Підприємництво та його види.

8.2. Види та форми підприємств.

 

 

Підприємництво та його види

В умовах ринкової економіки будь-яка економічна діяльність в кінцевому результаті скерована на отримання максимального прибутку. Водночас висока прибутковість досягається не сама по собі, а є результатом певної активної діяльності суб’єктів ринку. Така діяльність отримала назву підприємництва.

 

Підприємництво – це самостійна ініціативна систематична і ризикована діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою отримання прибутку.

 

Людей, що займаються такою діяльністю, називають підприємцями. Вони беруть на себе ризик, пов’язаний з організацією нового підприємства, реалізацією нової ідеї чи випуском нової продукції.

 

В Україні підприємницька діяльність здійснюється на основі закону «Про підприємництво», який визначає, що обов’язковою умовою і ознакою підприємництва є свобода економічної діяльності людини, її самостійність у виборі господарської діяльності та джерела її організації, прийняття управлінських рішень.

 

Наявність підприємництва надає суспільству такі вигоди:

- підприємець особисто зацікавлений в успіхові свого діла, тому він якнайповніше використовує всі свої сили і знання;

- підприємець може найповніше задовольняти потреби суспільства, бо він прагне передбачити нові потреби споживачів;

- підприємець своєю діяльністю забезпечує ефективніше використання виробничих ресурсів.

 

Підприємницька діяльність – необмежене поле прикладання зусиль. Вона різноманітна, як різноманітні людські потреби. Але всі численні вияви підприємництва можна згрупувати у 5 видів:

· виробниче підприємництво є найважливішим видом підприємницької діяльності, спрямованим на виробництво товарів і надання послуг. Ця діяльність здійснюється підприємцями, що виготовляють різноманітну продукцію, виконують роботи (будівельні, ремонтні), надають послуги (побутові, інформаційні), створюють духовні блага.

 

· комерційне підприємництво – своїм змістом має товарно-грошові операції у вигляді угод з купівлі-продажу товарів. Представниками комерційного підприємництва є торговельні заклади, що продають предмети споживання та засоби виробництва. Прибуток комерсанта складається за рахунок продажу товару за ціною, що перевищує ціну купівлі.

 

· посередницьке підприємництво дедалі більше поширюється в ринковій економіці. Його представниками є установи та окремі особи, які посідають місце між продавцем і споживачем. Потреба в посередниках виникає тоді, коли виробник не може безпосередньо реалізувати товар, а споживач – придбати. Посередницькі фірми можуть надавати також інформаційні, консультаційні, маркетингові послуги, їхніми агентами є брокери та дилери. За надання таких послуг посередники отримують дохід у вигляді %.

 

· фінансове підприємництво – діяльність у сфері грошово-кредитних відносин. Об’єктом купівлі продажу тут є специфічний товар – гроші, валюта, цінні папери.

 

· страхове підприємництво – є особливою формою кредитно-фінансових відносин. Це вид діяльності, який полягає в тому, що підприємець за певну винагороду гарантує особі або організації компенсацію можливої втрати майна, цінностей, життя у випадку непередбаченого лиха.

 

 

Підприємницька діяльність здійснюється через певні організаційні структури – підприємства.

 

Види та форми підприємств

Різноманітність форм власності призвело до формування різних організаційних форм підприємств. Класичними формами підприємства є одноосібне володіння, партнерство і корпорація.

 

При одноосібному володінні все майно фірми належить одному власнику, який самостійно нею управляє і отримує прибуток. Така фірма дуже проста в управлінні, оскільки нею керує одна людина. Проте в такому підприємстві дуже обмежені можливості розширення виробництва, оскільки капіталу власника може бути замало.

 

Партнерство – форма організації бізнесу, при якій на підставі договору декілька осіб спільно ведуть справу. Найпоширенішою формою такого бізнесу в Україні є товариство з обмеженою відповідальністю. Учасники такого товариства несуть відповідальність за результати його діяльності лише своєю часткою майна статутного фонду. Перевагами партнерства є значно більші, порівняно з одноосібним володінням, фінансові можливості, удосконалення управління.

 

Корпорація (акціонерне товариство) – формується шляхом злиття капіталів його засновників, а також випуску цінних паперів (акцій, облігацій) та їх продажу.

Стимулом для придбання акцій є вищі дивіденди на них порівняно з вкладом певної суми в банк. Акція дає право на участь в управлінні підприємством. Оскільки акції є предметом купівлі-продажу, то вони мають свою ціну. Ціна, зазначена в акції, називається номінальною, а та, за яку її продано на ринку цінних паперів – курсом.

Курс акції визначається за формулою:

 

 

Курс акцій зростає зі зростанням розміру виплачуваних по них дивідендів та зниженням рівня банківського процента, і навпаки.

 

Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред’явника, привілейовані та прості.

Іменні акції, як правило, випускаються великим номіналом. Усі відомості про них та їх власників вносяться до книги реєстрації.

 

Акції на пред’явника випускаються малими номіналами, реєструється лише їх кількість.

 

Привілейовані та прості акції відрізняються розміром отриманого дивіденду.

На привілейовані виплачуються фіксовані дивіденди, незалежно від прибутку компанії, проте їх власники не беруть участі в управлінні акціонерним товариством.

На прості акції виплачуються дивіденди залежно від величини прибутку компанії, і їх власники мають право голосу на зборах акціонерів.

 

Формально кожен власник акції є співвласником компанії і має право приймати рішення. Проте, звичайно, один голос не є вирішальним у величезній кількості акціонерів. Для реального впливу на роботу компанії необхідно придбати певну кількість її акцій. А управляти акціонерним товариством можна, володіючи контрольним пакетом акцій (50% + одна акція). При дуже великій кількості випущених акцій компанії розмір контрольного пакета може становити не більше 5%.