Робота з історичними джерелами

Постанова Тимчасового уряду про скорочення робочого дня

Робочий день скорочується на одну годину. Тому для Парижа, де до цього часу було прийнято 11-годинний робочий день, він триватиме 10 годин, а для провінцій, де був 12-годинний, - 11 годин.

Чому в Парижі робітники мали право працювати на 1 годину менше, ніж у провінціях?

Утримання за державний кошт Національних майстерень ускладнило і без того важке фінансове становище країни. Тому Тимчасовий уряд збільшив прямі податки на 45 %. Селяни найбільше постраждали від цього підвищення. Податок не тільки позбавив їх сподівань на поліпшення свого становища, але й підірвав довіру до республіканського ладу.

У квітні 1848 р. у країні відбулися вибори до Установчих зборів. Більшість місць отримали республіканці. Збори підтвердили непорушність республіканського ладу у Франції, але відмовилися продовжити подальші соціальні реформи. Невдовзі було закрито революційні клуби, а їхніх членів заарештовано. У червні новий уряд видав розпорядження про розпуск Національних майстерень, що знову позбавило роботи і засобів до існування паризьких робітників.

Указ про розпуск майстерень викликав стихійне робітниче повстання у місті, жорстоко придушене урядовими військами на чолі з генералом Луї Кавеньяком. Опір робітників тривав чотири дні, але сили були надто нерівні. У місті почалися розправи. Декілька тисяч чоловік розстріляли без суду й слідства, а частину заслали на каторжні роботи до заморських колоній. Після придушення повстання Установчі збори обрали Кавеньяка головою уряду. На вимогу підприємців скасували декрет про скорочення робочого дня.

Документи свідчать

З розповідей робітників - учасників червневого повстання 1848 р.

З розповіді 18-річного робітника Нуррі: «Оскільки в нас не лишилося ніяких бойових запасів, даремно було продовжувати боротьбу... Одного з наших послали парламентером до генерала Бреа, який знову пообіцяв, що, коли ми складемо зброю, нам не тільки збережуть життя, а й нададуть можливість, не боячись, повернутися додому...

Ми поставили наші рушниці біля підніжжя барикади. Тільки-но ми це зробили, солдати і мобільна гвардія накинулися на нас і почали відводити наших групами... у глуху вулицю, що між будинками училища і бібліотеки... Солдати оточили таким чином 80 повстанців. І один з командирів наказав солдатам відкрити вогонь. Нещасні товариші впали під кулями. І така лють охопила солдатів, що після розстрілу вони почали колоти трупи багнетами».

Із свідчення на суді робітника-механіка Бартелемі: «Мене помістили в підвалі разом з іншими полоненими. Ми залишалися без хліба, без води, у задусі. 3 різних боків чути було скарги. Один офіцер прогулювався туди і сюди перед душником нашого підвалу.

Він почув скарги. "- Хто скаржився, - запитав він. - Ми голодні! - Почекайте... - Він узяв у вартового рушницю і вистрілив у душник, один з наших упав. -Хто ще голодний? - запитав офіцер. - Я і йому піднесу"».

Запитання

Чому, на вашу думку, урядові війська з такою жорстокістю розправилися з робітниками?

Висловіть своє ставлення до дій повстанців і урядових військ.

4 листопада 1848 р. Установчі збори прийняли Конституцію Другої республіки. Конституція не гарантувала право на працю, але визнавала основні громадянські права і свободи. Після придушення робітничого повстання французька буржуазія потребувала сильної влади, здатної протистояти революційному рухові. З цією метою було запроваджено посаду президента, наділеного надзвичайно широкими повноваженнями. Законодавча влада надавалася парламентові - Законодавчим зборам.