| Препарат
| Фармакологічна група
| Механізм дії
| Фармакологічні ефекти
| Показання до застосування
| Побічні ефекти
| Протипоказання
|
| Прокаїн (новокаїн)
| Препарати для місцевої анестезії. Ефіраміно бензойної кислоти
| знижує збудливість периферичних холінореактивних систем, проявляє блокуючу дію на вегетативні ганглії, зменшує спазм гладких м'язів, знижує збудливість провідних структур серця і моторних зон кори головного мозку.
| місцевоанестезуючий
протиаритмічний (в складі новокаїнамід – мембраностабілізатори
І a клас)
| інфільтраційна анестезія; лікувальні блокади (паранефральна).
| запаморочення, загальна слабкість, гіпотензія, алергійні реакції.
| підвищена чутливість до новокаїну та лікарських засобів аналогічної структури, парааміно бензойної кислоти, її похідних.
|
| Лідокаїн
| Засоби для місцевої анестезії
| блокує натрієві канали; у міокарді стабілізує клітинні мембрани, пригнічує автоматизм ектопічних осередків, головним чином у шлуночках; сприяє виходу іонів калію з клітин міокарда та прискорює процес реполяризації клітинних мембран, скорочує довго тривалість потенціалу дії та ефективного рефрактерного періоду у волокнах Пуркіньє, пригнічує їх автоматизм.
| місцевоанестезуючий
протиаритмічний (мембраностабілізатори
І b клас)
| інфільтраційна,
провідникова анестазія в хірургії, офтальмології, оториноларингології, стоматології
| алергія;
апатія, запаморочення, неспокій або нервозність, сонливість, дезорієнтація, блювання, нудота, пітливість, порушення зору, диплопія, тремор, тонікоклонічний напад, епілептичний напад, пригнічення дихання, апное, сплутаність свідомості.
гіпотензія, колапс, брадикардія, аритмія, шок або зупинка серця.
| епілептичних нападів; алергічних реакцій в минулому після введення Лідокаїну чи інших місцевих анестетик ів; АV блокадиII–III ступеня, брадикардії або синдрому слабкості синусового вузла, кардіогенного шоку; синдромуАдамса–Морганьї–Стокса чи/та блокади серця, включаючи передсердно-шлуночкову, внутрішньо–шлуночкову, синусно-передсердну, кардіогенний шок.
за наявності глаукоми розчин для ін’єкції Лідокаїн не можна застосовувати в ділянці за очним яблуком.
|
| Бензокаїн (Анестезін)
| Засоби для місцевої анестезії
| зменшення проникності клітинної мембрани для йонів Na+, витіснення Ca2+ з рецепторів, що знаходяться на внутрішній поверхні мембрани; блокування виникнення та проведення нервових імпульсів
| місцевоанестезуючий
знеболюючий
| внутрішньо: гастралгія, езофагіт, виразка шлунку та 12-п.к-ки,
місцево: гостре запалення ЛОР-органів (вуха); крапив'янка, захворювання шкіри;
перианальні тріщини, геморой;
в стоматології: поверхнева анестезія
| контактний дерматит або реакції гіперчутливості
(зуд, еритема, висип, крапив'янка, набряк), стійке зниження чутливості в місці застосування;
| гіперчутливість
|
| Танін
| В'яжучий, протизапальний засіб.
| утворення альбумінатів, зв'язування отрути
| в’яжучий, протизапальний,
| при стоматитах (запаленні слизової оболонки порожнини рота), гінгівітах (запаленні слизової оболонки ясен), фарингітах (запаленні глотки), запальних захворюваннях порожнини рота, зіву, при опіках, виразках, тріщинах, пролежнях (омертвіння тканин внаслідок тривалого тиску на них при лежанні), для промивання шлунка при отруєннях.
| диспепсія,
| алергічні реакції
|
| Активоване вугілля
| Ентеросорбенти. Вугілля активоване медичне; Адсорбуючий засіб.
| велика поверхнева активність і висока сорбційна здатність. Зменшує всмоктування з травного тракту токсичних речовин, солей важких металів, алкалоїдів і глікозидів, лікарських речовин, сприяючи їх виведенню з організму. Адсорбує на своїй поверхні гази.
| сорбційний
| диспепсія, харчові інтоксикації, отруєння алкалоїдами, глікозидами, солями важких металів. Призначають при метеоризмі для зменшення газоутворення, при підготовці до рентгенологічних і ендоскопічних досліджень.
| запор, діарея; при тривалому застосуванні може виникнути дефіцит в організмі вітамінів, білків, жирів. забарвлення стула
| виразкових ураженнях травного тракту, шлункових кровотечах.
|
| Розчин аміаку
| Засоби, які стимулюють рецептори слизових оболонок, шкіри та підшкірних тканин
| рефлекторному збудженні дихального центру через рецептори верхніх дихальних шляхів - закінчення трійчастого нерва. Розчин аміаку проявляє також протимікробну активність і добре очищає шкіру.
| подразнюючий
| для збудження дихання і виведення із непритомного стану. Крім того, препарат застосовують при укусах комах, для миття рук хірурга за методом Спасокукоцького-Кочергіна, а також як блювотний засіб.
| При тривалій експозиції (інгаляційне застосування) Аміаку розчин 10% може викликати рефлекторну зупинку дихання. Прийом нерозведеного розчину викликає опіки стравоходу і шлунка.
| Підвищена чутливість до препарату; дерматити, екземи та інші шкірні захворювання, а також відкриті травматичні ушкодження
|
| Сорбекс
| Ентеросорбенти.
| адсорбувати гази та рідкі токсичні сполуки, що утворюються і накопичуються у надлишковій кількості при гострих та хронічних захворюваннях або потрапляють в організм зовні.
| адсорбуючий
| – при хронічних отруєннях побутовими і промисловими токсинами (алкалоїдами, солями важких металів, іншими речовинами), продуктами харчування, лікарськими препаратами, алкогольно-харчових перевантаженнях з метою зменшення поглинання, попередження подальшого всмоктування і прискорення видалення з організму токсичних речовин;
– при проживанні у несприятливих екологічних умовах або дії шкідливих виробничих чинників, зміні звичайного способу харчування під час відпустки, відрядження, подорожей;
у якості допоміжної терапії:
– при розладах та інфекційних захворюваннях шлунково-кишкового тракту (диспепсія, метеоризм, кишкові інфекції, гострі та хронічні вірусні гепатити);
– при захворюваннях, що супроводжуються синдромом ендогенної інтоксикації: гострих та хронічних ураженнях печінки, нирок, алергічних, ауто імунних та онкологічних захворюваннях, а також при підвищеному вмісті холестерин
| побічної дії: нудоти, блювання, запорів.
| Індивідуальна підвищена чутливість до сорбенту. Виразкові та ерозивні ураження шлунково-кишкового тракту у стадії загострення, шлунково-кишкова кровотеча, кишкова непрохідність.
|
| Ентеросгель
| Ентеросорбенти.
| адсорбує із вмісту кишечнику та крові (через мембрани з капілярів ворсинок слизової оболонки кишечнику) середньо молекулярні токсичні речовини, продукти незавершеного метаболізму, сприяє виведенню інкорпорованих радіонуклідів.
| адсорбуючий
| Дезінтоксикація організму при хронічній нирковій недостатності, спричиненій пієлонефритом, полікістозом нирок, нефролітіазом; при токсичному гепатиті, вірусному гепатитіА і В, гепатохолециститі, цирозі печінки та холестазі різної етіології, гастритах зі зниженою кислотністю, ентероколітах, колітах, діареї; при отруєнні алкоголем і наркотичними засобами; алергічних реакціях, шкірних захворюваннях (діатези, нейродерміти); при опіковій інтоксикації; гнійно-септичних процесах, що супроводжуються інтоксикацією; токсикозах вагітних першої половинивагітності; у комплексній терапії дисбактеріозу кишечнику.
| При перших прийомах препарату може мати місце короткочасний запор. Для його запобігання людям, схильним до запору, у перші два дні прийому на ніч рекомендується очищувальна клізма.
| Використання препарату може бути обмежене у зв’язку з непрохідністю кишечнику. Після усунення непрохідності кишечнику застосування Ентеросгелю не протипоказано.
|
| Ультракаїн (40 мг артикаїну гідро хлориду + 0,006 мг епінефрину (адреналіну
гідрохлориду)
| Засоби для місцевої анестезії. Комбінований препарат для місцевої анестезії у стоматології.
| блокада К-Na каналів, проведення нервових імпульсів
| місцевоанестезуючий
| стандартні операції, неускладнені одиночні або множинні екстракції, підготовка порожнини зуба, підготовка зуба під коронку.
| від ступору до втрати свідомості, порушень дихання аж до припинення його, тремору м’язів, мимовільних м’язових скорочень аж до генералізованих конвульсій, а також нудоти, блювання.
Часто спостерігається головний біль, зумовлений переважно наявністю епінефрину (адреналіну). Інші побічні реакції, зумовлені адреналіном (тахікардія, аритмії серця, підвищення артеріального тиску)
| підвищена чутливість до артикаїну або інших місцевиханестетиків амідного типу та складових препарату.
пароксизмальна тахікардія та інші тахіаритмії, закрито кутова форма глаукоми, гіпертиреоз, феохромоцитома, супутня місцева анестезія кінцівок, прийом неселективних b-блокаторів, таких як пропранолол; підвищену чутливістю до сульфітів, пацієнтам з гострою декомпенсованоюсерцевою недостатністю (гострою серцевою недостатністю), з порушенням серцевого ритму або провідникової системи (AV-блокади ІІ-ІІІ ступеня, тяжка брадикардія), тяжкою формою гіпертензії.
|
| Артикаїн
| Препарати для місцевої анестезії. Артикаїн – анестетик амідного типу, що належить до групитіофенів
| Артикаїн блокує проникання іону натрія через мембрани.
| місцевоанестезуючий
| для провідникової та інфільтраційної анестезії в стоматологыъ
| збудження або пригнічення; безсонням, дезорієнтацією, запамороченням, конвульсіями, втратою свідомості та можливою зупинкою дихання
| з алергією на місцеві анестетики амідного типу або на будь-які їх складники.
Його не слід вводити пацієнтам з уродженою чи ідіопатичною метгемоглобінемією.
дітям до 4 років.
|
| Настій шавлії
| В'яжучі, обволікаючі та антацидні засоби
| утворення альбумінатів, зв'язування отрути.
| протимікробний, протизапальний, вяжучий,
дезинфікуючий
| при запаленні слизових оболонок порожнини рота, ясен (стоматит, гінгівіт, пародонтоз), глотки, мигдаликів (фарингіт, ангіна), верхніх дихальних шляхів та при інфікованих ранах, порізах, опіках шкіри.
|
| Підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
|
| Відвар кори дуба
| | В'яжучі,обволікаючі та антацидні засоби
| | Засоби для застосування у стоматології.
| утворення альбумінатів, зв'язування отрути.
| вяжучий, протизапальний,
| зовнішньо у вигляді відвару при стоматитах, гінгівітах, пародонтозах, фарингітах, трахеїтах, запальних захворюваннях ротової порожнини і горла.
|
| Індивідуальна підвищена чутливість до біологічно активних речовин, що містяться в лікарському засобі.
|
| Передозування місцевими анестетиками. Може бути пов'язано з високою концентрацією препарату в плазмі крові і виявлятися судомами, різким падінням артеріального тиску, серцевими блокадами. Щоб уникнути передозування, необхідний ретельний постійний контроль стану серцево-судинної і дихальної систем. При виникненні конвульсій застосовують 50-100 мг внутрішньо венно болюсно сукцинілхолін, 5-10мг діазепаму, 50-100 мг тіопенталу, при дихальній недостатності – вентиляцію легенів, ендотрахеальну інтубацію, при гіпотензії – вазопресорні засоби.
|
| Передозування лідокаїном. Симптоми: психомоторне збудження, тремор, клоніко-тонічні судоми, колапс, пригнічення ЦНС.
Лікування: введення барбітуратів короткої дії. Діаліз неефективний. Атропін можна застосувати для усунення серцево-судинних симптомів. 0,54–1,0 мг атропінувнутрішньо венно допоможуть скоригувати брадикардію та порушену провідність. За необхідності хворого інтубують, проводять штучну вентиляцію легенів та інші реанімаційні заходи. У випадку зупинки серця необхідно провести масаж серця.
Особливості застосування. Введення Лідокаїну можуть здійснювати тільки медичні працівники! Перед початком використання розчину Лідокаїну необхідно уточнити алергічний анамнез, а також наявність таких патологічних станів, як захворювання печінки, низький артеріальний тиск, епілепсія чи порушення функції нирок. Залежно від стану здоров’я пацієнта може виникнути необхідність у зниженні дозиЛідокаїну.
При вагітності, плануванні вагітності або годуванні груддю лікар має сам вирішувати, чи можна втакому разі застосовувати Лідокаїн (оцініючи ступень ризику і користі).
|
| Передозування бензокаїном
Симптоми: метгемоглобінемія, задишка, цианоз, головокружение.
Лікування: симптоматическое та в/в введение метиленового синього.
|
| Передозування розчину аміакуможе призвести до зупинки дихання при інгаляції, отруєння й опіків слизової оболонки гортані і шлунка при застосуванні внутрішньо, подразнення й опіків при нанесенні нашкіру.
Лікування. Припинити інгаляцію, забезпечити вдихання свіжого повітря. Оксигенотерапія. При ларингоспазмі – трахеотомія. Протикашльові засоби.
При потраплянні на шкіру промивати водою (15 хв). Мазі протягом 24 годпротипоказані. Надалі лікування таке ж, як при термічних опіках.
При ураженні слизової оболонки ока промивати водою (по 15 хв через кожні 10 хв) або 5% розчином борної кислоти. Олії і мазі не застосовують.
При ураженні носа і глотки – 0,5% розчин лимонної кислоти або натуральні соки. У разі прийому внутрішньо пити воду, фруктовий сік, молоко, краще 0,5% розчин лимонної кислоти або 1% розчин оцтової кислоти до повної нейтралізації вмісту шлунка.
|
| Передозування ультракаїномякщо при введенні препарату розвиваються початкові ознаки побічної реакції або токсичної дії (наприклад запаморочення, рухове занепокоєння, ступор), слід припинити ін’єкцію і перевести пацієнта в горизонтальне положення. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів, контролювати пульс і артеріальний тиск. Рекомендується почати внутрішньо венну інфузію симптоматичної терапії, навіть у тому випадку, якщо симптоми не здаються тяжкими, для забезпечення надійного внутрішньо венного доступу. При порушеннях дихання призначають кисень залежно від тяжкості стану; за необхідності застосовують штучне дихання (рот у ніс) або інтубацію трахеї у поєднанні з контрольованою вентиляцією легенів.
Аналептики центральної дії протипоказані.
Мимовільні м’язові скорочення або генералізовані конвульсії м’язів потребують внутрішньо венної ін’єкції барбітуратів короткої або ультракороткої дії. Рекомендується вводити барбітурати повільно, залежно від виявленої дії, продовжуючи при цьому застосування кисню і спостереження за серцевою діяльністю, щоб уникнути ризику порушень кровообігу і пригнічення дихання. Введення барбітуратів повинно супроводжуватись ін фузійним введенням рідини через раніше встановлену канюлю. Протидія тахікардії і падінню артеріального тиску нерідко можлива шляхом простого переведення пацієнта в горизонтальне положення або в положення, при якому ноги підняті трохи вище голови.
При тяжких порушеннях кровообігу, а також при шоку, незалежно від причини, слід після припинення ін’єкції вжити таких заходів: забезпечити горизонтальне положення пацієнта з трохи піднятими ногами, а також прохідність дихальних шляхів, інсуфляцію кисню. Окрім того, слід налагодити внутрішньо веннеінфузійне введення збалансованого електролітного розчину: внутрішньо венне введення глюкокортикоїдів (наприклад 250 – 1000 мг метил преднізолону), заміщення рідини (за необхідності також плазмозамінники та альбумін людини).
У випадках загрозливого циркуляторного колапсу і наростаючої брадикардії - негайна внутрішньо венна ін’єкція епінефрину (адреналіну). Дляцього необхідно розвести 1 мл розчину адреналіну 1:1000 до 10 мл і ввести спочатку повільно 0,25 - 1 мл цього розчину (0,025 - 0,1 мг адреналіну). Контролювати частоту пульсу і артеріальний тиск. Не вводити більше 1 мл цього розчину (0,1 мг адреналіну) в один прийом. Якщо це дозування є недостатнім, слід додати адреналін до ін фузійного розчину (швидкість інфузії встановлювати відповідно до частоти пульсу і артеріального тиску).
|
| Передозування артикаїном.Передозування може спричинитися випадковою ін’єкцієюв судину або ін’єкцією занадто великої кількості анестезуючого розчину. Такіможливі випадки докладно описані у розділі “Побічна дія”.
Токсичні ефекти локальної анестезії вимагають симптоматичного лікування, оскільки немає специфічного лікування. У випадку появи симптомів розладу центральної нервової системи, дихальної або серцево-судинної системи необхідно вжити нижченаведених заходів.
Негайно припинити введення артикаїну.
Забезпечити відкритість дихальних шляхів.
Застосовувати штучну або контрольовану оксигенацію (100% киснем) за допомогою маски.
Продовжувати оксигенотерапію протягом кількох секунд після усунення вищезгаданих симптомів.
Пильно стежити за артеріальним тиском, частотою пульсу та розширенням зіниць.
У випадку гострого зниження або значного підвищення кров’яного тиску покласти голову пацієнта у нижнє положення і повільно внутрішньо венно ввести судинозвужувальний засіб, переважно такий, що стимулює міокард (адреналін).
Кристалоїдний (ізотонічний) розчин також слід ввести для відновлення водно-сольової рівноваги.
У випадку розвитку брадикардії необхідно ввести атропіну сульфат (0,5 - 1 мг) внутрішньовенно.
У разі зупинки серця треба вжити необхідних заходів (масаж серця, штучне дихання тощо).
Тонічно-клонічні конвульсії усуваються шляхом періодичного введення невеликих доз короткодіючих барбітуратів (натріютіопенталу по 25 - 50 мг) або бензодіазепіну (діазепаму по 5 - 10 мг на 1 кгмаси тіла) внутрішньо венно, частковими дозами аж до досягнення контрольованої ситуації.
Застосування кисню звичайно є достатнім для усунення симптомів конвульсій. Якщо конвульсії продовжуються і можна провести пацієнту інтубацію, слід проводити інтубацію, оксигенацію 100% киснем і ввести натрію тіопентал (250 мг) на суксинілхоліновій основі (1 мг/кг).
У випадку інтоксикації при локальній анестезії протипоказані анестетики, що впливають на центральну нервову систему. Отже, стоматологи, які застосовують таку локальну анестезію, повинні мати в наявності такі елементи для негайного застосування:
- реанімаційне обладнання, що дозволяє контролю вати або підтримувати дихання із 100% киснем;
- вазопресорні препарати, які стимулюють міокард (адреналін) для внутрішньо венного введення;
- атропін для ін’єкцій;
- анти конвульсійні препарати (такі як тіопентал натрію, бензодіазепін (наприклад діазепан), міо релаксанти швидкої дії (наприклад на суксинілхоліновійоснові).
|
2017-10-31
317
