Вимоги до структурних елементів пояснювальної записки

Вступна частина

Титульний аркуш – це перша сторінкакурсової роботи. оформлюється відповідно стандарту ДНУ [3]. На титульному аркуші обов'язково повинні бути підписи виконавця та керівника. Зразок оформлення наведений у додатку А.

Завдання на курсову роботу визначає керівник курсової роботи. Цей розділ повинен містити перелік питань, що підлягають розробці (умови задач з вказівкою номера завдання, номера варіанта та рекомендаціями щодо виконання завдань).

Реферат повинен містити відомості про обсяг курсової роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, використаних джерел, додатків, перелік ключових слів та текст реферату. Останній повинен відображати: об’єкт дослідження або розробки, мету роботи, методи дослідження, одержані результати, область використання.

Ключові слова (5–10 слів або словосполучень) слід друкувати після тексту реферата прописними (великими) літерами в називному відмінку в рядок через кому. Зразок оформлення реферату наведено в додатку Б.

Анотація виконується однією з романо-германських мов. Вона друкується окремою сторінкою під заголовком RESUME без номера розділу. У ній стисло викладаються призначення та головний зміст курсової роботи. Форма анотації наведена в додатку В.

Зміст включає послідовно перелічені назви усіх розділів та підрозділів (починаючи зі вступу) з наведенням номерів сторінок, на яких починаються матеріали розділу чи підрозділу. До змісту також включаються найменування додатків та номери відповідних сторінок. Назви розділів друкують великими літерами, назви підрозділів – малими літерами, починаючи з великої.

Вступ повинен розкривати суть курсової роботи, обґрунтовувати її актуальність. У вступі повинні наводитись мета та задачі, що необхідно розв’язати для досягнення поставленої мети; коротко викладатись основний зміст роботи та результати, одержані в процесі виконання курсової роботи; визначатись практична цінність результатів або рекомендації до їх використання із зазначенням галузі застосування. У вступі не слід наводити історичні відомості, загальновідомі визначення, опис мови програмування та їн. Обсяг вступу не повинен перевищувати 1 сторінку.

 

Основна частина

Текст роботи

Основна частина тексту курсової роботи складається з таких структурних елементів:

- Розділ – перший ступінь поділу тексту, позначається номером та обов’язково має заголовок.

- Підрозділ – частина розділу (також позначається номером та має заголовок).

- Пункт – частина розділу чи підрозділу, позначена номером (може мати заголовок).

- Підпункт - частина пункту, позначена номером (може мати заголовок).

- Абзац – логічно виділена частина тесту (не має номера).

Допускається поділяти текст курсової роботи на частини, поділ на частини виконується на рівні не нижче розділу [2].

Основна текстова частина роботи поділяється на окремі розділи, зміст яких зазвичай передбачає постановку задачі, теоретичну та експериментальну частину з висвітленням питань, що вказані у розділі 2 (п.7) цих методичних вказівок. Підрозділи нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: “3.2” (другий підрозділ третього розділу).

Номер пункту складається з номера розділу, номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад: “1.2.3” (третій пункт другого підрозділу першого розділу), і т.д.

Розподілення основного матеріалу за розділами та структурування за підрозділами визначаються студентом самостійно за узгодженням з керівником.

Текст роботи складається коротко та чітко з використанням загальноприйнятих термінів та визначень. З метою виділення окремих понять допускається друкувати окремі слова або частини тексту шрифтом, відмінним від основного.

В тексті роботи обов’язково необхідно робити посилання на джерела, з яких використовується інформація. Посилаючись у тексті роботи на джерело, необхідно вказувати його порядковий номер в списку використаних джерел, виділений двома квадратними дужками.

Ілюстрації

Ілюстраціями є електричні, принципові, функціональні, логічні схеми, графіки, фотографії, креслення, діаграми. Ілюстрації розміщують безпосередньо в тексті роботи або в додатках. Ілюстрації позначаються словом "рисунок" (Рис.) і нумеруються (якщо їх більше однієї) послідовно арабськими цифрами.

Номер повинен складатися із номера розділу та порядкового номера рисунка, відокремлених крапкою, наприклад: Рисунок 2.3 (третій рисунок другого розділу). У додатках ілюстрації нумерують у межах кожного додатку. У роботі ілюстрації повинні бути розміщені так, щоб їх було зручно розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Ілюстрації повинні обов'язково мати назву, наприклад, «Рис. 2.3 - Блок-схема алгоритму функції factor», а також, за необхідності, пояснювальні дані (пояснювальний текст), які розміщують під ілюстрацією. Номер ілюстрації разом з назвою розміщують після пояснювальних даних.

Ілюстрації слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті, які вказують його порядковий номер, наприклад «блок-схема алгоритму обчислення факторіалу показана на рисунку 2.3 (або на рис. 2.3)». У повторних посиланнях на рисунки необхідно писати слово "дивись" скорочено, наприклад: "...див. рис. 3.2... ".

 

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Нумерація таблиць проводиться арабськими цифрами за порядком наведення в межах розділу. Номер розміщується над таблицею і складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: "Таблиця 2.1" (перша таблиця другого розділу). Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею зразу після номера. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. Таблицю завжди розміщують після першого згадування про неї в тексті.

При перенесенні частини таблиці на другу сторінку над перенесеною частиною таблиці пишуть слово „Продовження” із зазначенням номера таблиці, наприклад: „Продовження таблиці 2.1”. Заголовок над перенесеною частиною таблиці не розміщують.

 

Таблиця 2.1 - Початкові дані для тестування функції delete

 

№	Вміст рядку s	Номер позиції n	Довжина підрядку l
	Example
	Example
	Example		-4

 

Посилання на таблицю в тексті роблять з допомогою вказування її номера без скорочення слова "таблиця", наприклад: "...в таблиці 2.1...". У повторних посиланнях на таблиці необхідно писати слово "дивись" скорочено, наприклад: "...див. таблицю 4.З...".

 

Формули

 

Набір формул здійснюється у формульному редакторі Microsoft Equation 3.0. Якщо формул більше однієї, їх нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається із номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Номер пишуть на правому боці аркуша, на рівні формули в круглих дужках.

Пояснення значень символів та числових коефіцієнтів, які входять у формулу, необхідно наводити одразу під формулою в тій же послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта необхідно писати з нового рядка. Після формули ставлять кому, а перший рядок пояснення значень починають з абзацу словом "де" без двокрапки. Наприклад:

«…елементи матриці B визначаються за формулою

 

, (2.3)

 

де А – матриця розміром n´n,

i, j =1,2,…..,n – індекси, що визначають номер рядку та стовпця відповідно.»

Посилання на формулу вказують порядковим номером формули в круглих дужках, наприклад: "...у формулі (2.3) наводиться...".

 

Заключна частина

 

Висновки – містять повні та чіткі висновки за результатами виконаної роботи, оцінку повноти виконання завдання, висвітлюють особливості функціонування або межі застосування розроблених алгоритмів та програм, рекомендації щодо їх використання. Обсяг цієї частини не перевищує одну сторінку.

Список використаних джерел є обов'язковою частиною курсової роботи. Його об'єм показує, наскільки глибоко обґрунтовані теоретичні положення, на яких базується робота. Він повинен бути оформлений відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 [5].

Список наводиться на наступній сторінці після заключної частини. У верхній частині аркуша пишуть заголовок “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”. При цьому кожному джерелу присвоюють порядковий номер, який позначають арабською цифрою з крапкою праворуч. Джерела в переліку розташовують у порядку першого звернення до джерела в тексті роботи. Допускається складання списку в алфавітному порядку.

У додатку Ж наведені зразки оформлення бібліографічного опису різних видів джерел відповідно до чинних стандартів.

Посилання на джерела, що використовуються, обов’язково повинні розташовуватись у тексті пояснювальної записки. Для оформлення посилань використовують порядковий номер джерела у списку та виділяють двома квадратними дужками.

Додатки містять додатковий матеріал до роботи: окремі рисунки, блок-схеми алгоритмів, таблиці, графіки, лістинги програм, текст допоміжного характеру і т.ін.

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних сторінках, роз­ташовуючи їх згідно з порядком посилання на них у тексті. Додаток повинен починатись з нової сторінки і мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток___" і велика літера, якою позначається додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед кожним номером розділу чи підрозділу вказують позначення додатка (літеру) і ставлять крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А, В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д.

Нумерація сторінок тексту роботи й додатків має бути наскрізною.

Посилання на додатки в тексті роботи мають бути обов’язково. При посиланні на додаток вказують його літеру без скорочення слова "додаток", наприклад: "...у додатку Б...".

Усі додатки перелічують у розділі «Зміст».