Тема №12. Типологія держави

Можливий план

 

Вступ

1. Поняття типології держави та основні критерії розподілу держав типи.

2. Формаційний підхід до типології держав.

3. Цивілізаційний підхід до типології держав.

4. Сучасна теорія держави.

Висновки

 

 

Методичні вказівки

1. Студентами має бути визначено поняття „тип держави”, що дає змогу дослідити характер і роль держави, які постійно змінюються. Звернути увагу на структуру типу держави: характеристику державної влади; аналіз цілей, завдань, функцій та механізму держави; дослідження форми держави; висвітлення проблем правової системи в державі; опис сутності держави.

Визначити критерії типологізації: за теорією модернізації (держава аграрного типу, тепер – індустріального), перехідна держава, сучасна (раніше держава індустріального типу, тепер – постіндустріального).

2. В зазначеному розділі звернути увагу на розуміння держави як системи взаємопов’язаних економічних відносин. Прихильники формаційного підходу щодо типологізації держави розглядають державу як специфічний соціальний орган, який виникає і відмирає на відповідному етапі розвитку суспільства – соціально-економічні формації.

Основними історичними типами держави, у відповідності з формаційними підходами, є держави експлуататорського типу (рабовласницькі, феодальні, буржуазні).

Окреме місце в зазначеній типологізації займає соціалістична держава, в якій на зміну приватної власності на засоби виробництва приходить власність державна.

В розділі зазначити як позитивні так і негативні риси даного підходу до типологізації держав.

3. Цивілізаційний підхід спрямований на пізнання особливостей державного розвитку через всі форми діяльності людини: трудову, політичну, соціальну, релігійну. В межах цього підходу тип держави визначається не стільки об’єктивно-матеріальними, скільки ідеально-духовними, культурними факторами.

4. 0,Охарактеризувати лібертарно-юридичний критерій типологізації держави (основоположник В.С. Нерсесянц). До цього типу належать держави етнічного типу, станового типу, індивідуального типу, природно-правового типу.

За політико-правовим критерієм типологізації охарактеризувати такі типи держав як становий, представницький і цивілізаційний.

В Росії з'явилася типологія, яка виділяла соціетальний підхід до держави (основоположник Р.Т. Мухаєв), суть якого полягає в тому, що держава може служити суспільству або навпаки. В межах цього підходу виділяють такі типи держав як поліцейська, правова і соціальна.

 

Література

1.Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник. – М.: ПРИОР, 2001. – с.464.

2.Мамут Л.С. Государство: полюсы представлений // Общественные науки и современность. 1996. №4.

3.Рожкова Л.П. Принципы и методы типологии государства и права. Саратов., 1984.

4.Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. М., 1992.

5.Тойнби А.Д. Постижение истории. М., 1991.

6.Цивилизационные модели современности и их исторические нормы // Под ред. Ю.Н. Пахомова. – К. Наукова думка, 2002. – с.632.

7.Шемишученко Ю.С., Тимошенко В.І. Типологія держав // Юридична енциклопедія. – К., 2004. - т.6. – с.65-66.

8.Якушик В.М. Государство переходного типа (вопросы теории). К.: Лыбидь, 1991. – с.199.

9.Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с.

 

Тема № 13. Законодавство України та шляхи його удосконалення

Можливий план

Вступ

1. Система законодавства: поняття, галузі, інститути.

2. Співвідношення системи права та системи законодавства.

3. Шляхи удосконалення законодавства України.

4. Систематизація нормативно-правового матеріалу в Україні, їх основні напрями та форми.

Висновки

 

 

Методичні вказівки

1. В першому питанні слід дати загальнотеоретичну характеристику поняттю «система законодавства». Так, під системою законодавства часто розуміють сукупність всіх існуючих в тій чи іншій державі нормативно-правових актів (законів і підзаконних нормативно-правових актів), які поділяються у відповідності до різних критеріїв на певні складові частини.

Необхідно проаналізувати чим викликано подібне розширення змісту цього поняття в юридичній науці і чи не знижує це значимість закону. В сучасній юридичній практиці використовується більш вузьке значення системи законодавства, з цього приводу слід звернути увагу на тлумачення даного поняття Конституційним Судом України.

Закон є основою законності правопорядку в державі, чи не нівелює значення закону обростання його різними уповноваженнями, змінами, підзаконними нормативно-правовими актами, і тим самим, деструктивно впливає на ставлення до нього суспільства?

В цьому ж питанні необхідно охарактеризувати структуру системи законодавства, як зумовлену системою права внутрішню організацію нормативно-правових актів, що виражається у їх єдності, об'єктивності, визначеності, а також у розподілі законів та підзаконних нормативно-правових актів за галузями та інститутами.

2. У даному питанні слід проаналізувати як співвідносяться система права і система законодавства. Поняття «система права» характеризує внутрішню сторону об'єктивного права, поняття «система законодавства» відбиває його зовнішню сторону – форму. Таким чином, система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма.

Щоб розкрити дане питання необхідно охарактеризувати відмінності між системою права і системою законодавства, які проявляються в їх структурних елементах, змісті та обсязі. Також слід звернути увагу на те, що система законодавства є хоч і головною, але не єдиною формою існування системи права, оскільки право може існувати як до законодавства, так поза законодавством. Чи існуюче багатоманіття понять («система законодавства», «система права», «система нормативно-правових актів», «система джерел права») не створює певних труднощів для юридичної практики?

Порівняно з системою права, яка має об'єктивний характер. Система законодавства в значній мірі ціленаправленому впливу з боку правотворчих органів. Вона не тільки створюється, але в своєму розвитку спрямовується ними, а існування і функціонування системи законодавства обумовлюється волею і нормотворчими прагненнями законодавця.

3. Питання вдосконалення законодавства України надзвичайно актуальне для української правової системи. Ми все ще стикаємось з цілим рядом проблем в цій сфері, зокрема, існують проблеми щодо стану впорядкованості та внутрішньої узгодженості українського законодавства; значна кількість формально діючих, але фактично втративших силу нормативно-правових актів, деякі з них все ще не приведені у відповідність з Конституцією і т.п.

Тому в даному розділі курсової роботи студент повинен зробити загальний аналіз проблем, характерних для сучасного законодавства України та розглянути і охарактеризувати основні шляхи удосконалення системи законодавства. Так, наприклад, це можуть бути: оптимізація правотворчої діяльності; забезпечення ефективності законотворчої діяльності Парламенту; усунення дублювання в підзаконних актах міністерств, відомств, держ.служб правових актів виконавчої влади; узгодженість дій суб'єктів законодавчої ініціативи; визначити порядок і процедуру оперативного вирішення колізій та прогалин в законодавстві і т.п.

4. Останні роки у зв'язку з потребами пришвидшення правового реагування на потреби суспільства, темпи правотворчої діяльності достатньо високі. Проте, якщо зараз не займатись впорядкування діючої нормативної бази, то в майбутньому виникнуть значні складнощі із знаходженням і застосуванням діючих норм права.

Систематизація законодавства – постійна форма розвитку і впорядкування діючої праової системи. Систематизація нормативно-правового матеріалу необхідна, по-перше, для його подальшого розвитку, а по-друге, вона забезпечує зручність при реалізації права, можливість оперативно знаходити і правильно тлумачити всі потрібні норми.

Систематизація є необхідною передумовою цілеспрямованого і ефективного правового виховання, наукових досліджень, навчання студентів. Крім того, в даному розділі слід охарактеризувати і основні форми систематизації законодавства, до яких, як правило, відносять кодифікацію, інкорпорацію, консолідацію і облік нормативно-правових актів.

Література

1.Бобровник С.В. Систематизація законодавства // Юридична енциклопедія.-К., 2003.-т.5

2.Бобровник С.В., Богініч О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку.-К., 1999

3.Бобылев А.И. Современное толкование системы права и системы законодательства//Государство и право.-1995.-№5

4.Законодавство: проблеми ефективності.-К., 1995

5.Игнатьева М.Н. Система законодательства: теоретико-правовой анализ.-Якутск, 2001

5.Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес//Право України.-2000.-№2

6.Михайлов О.В. Систематизация нормативно-правовых актов как способ их совершенствования.-М., 2003

7.Сильченко Н.В. Закон: проблемы этимологии, социологии и логики.-Минск, 1993

8.Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення.-К., Інститут держави та права ім.В.М.Корецького НАН України, 2003