Короткий теоретичний огляд теми. до практичних занять і самостійної роботи

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних занять і самостійної роботи

з дисципліни „МАКРОЕКОНОМІКА”

 

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Практичні заняття проводяться з метою закріплення теоретичних знань і набуття практичних навичок і вмінь.

На практичних заняттях студенти виконують запропоновані їм завдання під керівництвом викладача після самостійного вивчення теми, користуючись літературними джерелами і конспектом лекцій.

Розподіл часу практичних занять відповідно до кожної теми наведений у табл. 1.

Таблиця 1- Теми практичних занять

№ заняття	Тема заняття	Кількість годин
	Тема1. Макроекономіка як наука
	Тема2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків.
	Тема3. Ринок праці
	Тема4. Товарний ринок
	Тема5. Грошовий ринок
	Тема6. Інфляційний ринок
	Тема7. Споживання домогосподарств
	Тема8. Приватні інвестиції
	Тема9. Сукупні витрати і ВВП
	Тема10. Економічна динаміка
	Тема11.Держава в системі макроекономічного регулювання
	Тема12. Зовнішньоекономічна діяльність
Разом:

 

2. Методичні вказівки до практичних занять і самостійної роботи

Студентів

Заняття №1 - семінар

Тема: Макроекономіка як наука

Мета заняття:

- визначити роль і місце макроекономіки серед інших наук;

- визначити об’єкт та предмет макроекономіки;

- обговорити методи макроекономіки.

Теоретичні знання студенти виявляють шляхом виступу і дискусії на семінарі.

Питання для обговорення:

1. У чому полягає головна суперечність суспільства?

2. Як впливає на ефективність економіки зростання рівня зайнятості, раціоналізація розподілу ресурсів і підвищення ефективності ресурсів?

3. Який зв’язок існує між макроекономікою і економічною політикою?

Короткий теоретичний огляд теми

Зрозуміти роль макроекономіки у суспільстві означає з’ясувати її практичну функцію. В її основі лежить головна суперечність суспільства: суперечність між безмежними матеріальними потребами людей та обмеженими економічними ресурсами. Не будучи в змозі — з огляду на таку суперечність — повною мірою задовольняти свої потреби, суспільство, проте, може впливати на рівень їх задоволення з метою його зростання. Вирішення цієї проблеми можливе за умов підвищення ефективності використання наявних ресурсів, тобто на основі підвищення ефективності національної економіки.

Є кілька шляхів підвищення ефективності національної економіки. До основних можна віднести такі: забезпечення повної зайнятості ресурсів; досягнення найбільш раціонального розподілу ресурсів між окремими видами виробництва, а також поточними та перспективними потребами; зростання продуктивності ресурсів і мінімізація витрат на виробництво одиниці продукції.

Отже, головною метою суспільства є максимізація рівня задоволення своїх потреб, а головним джерелом її досягнення є зростання ефективності національної економіки. З цього випливає практична функція або головне завдання макроекономіки: воно полягає в необхідності забезпечення суспільства знаннями, спираючись на які можна створювати умови для підвищення ефективності національної економіки і завдяки цьому підвищувати рівень задоволення матеріальних потреб.

Із головного завдання макроекономіки випливає відповідь на питання, щó повинно бути її об’єктом. Зрозуміло, що це не окремі підприємства, а економіка як цілісна система, що функціонує на основі певних історично визначених виробничих відносин. У такому розумінні об’єктом макроекономіки є економічна система.

Є три типи економічних систем: ринкова економіка, командно-адміністративна (планова) економіка, змішана економіка. Вони різняться формою власності на матеріальні ресурси і механізмами регулювання економіки. Сучасна економіка є змішаною, в якій співіснують приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на економічні процеси.

Економічна система функціонує на основі відносин між окремими її суб’єктами. В умовах змішаної економіки її суб’єктами є домашні господарства, підприємства і держава. В економічному кругообігу вони виконують певні функції і в своїй діяльності спираються, з одного боку, на ринкові інститути, а з іншого — на правове поле, що його створює держава. В основі економічної діяльності домогосподарств і підприємств лежать приватні інтереси, які зводяться до загальнонаціональних через ринковий механізм. Економічна діяльність держави спрямована на досягнення загальнонаціональних цілей і пріоритетів, які реалізуються через її економічну політику.

З головного завдання макроекономіки випливає також її предмет. Щоб уміти впливати на економіку для підвищення її ефективності, потрібно знати механізм її функціонування. Тому предметом макроекономіки є механізм функціонування економіки. З метою його вивчення макроекономіка виконує дві функції: позитивну і нормативну. Перша спрямована на обґрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку країни; друга — на обґрунтування рекомендацій щодо подальшого розвитку національної економіки.

Щоб макроекономіка могла виконувати свої функції, вона має спиратися на певні методи, які надають їй можливість узагальнювати факти та відображати певні закономірності у функціонуванні економіки. Головним методом такого узагальнення та відображення є моделювання макроекономічних процесів.

Модель — це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки досліджуваних явищ. Застосовуються різні типи моделей: графічні, табличні, схематичні, математичні. В моделях використовуються два типи змінних: ендогенні та екзогенні. Ендогенні змінні — це внутрішні чинники моделі, які визначаються в процесі її побудови. Екзогенні змінні — це зовнішні для моделі чинники, які визначаються до початку її побудови. Модель показує, як екзогенні змінні впливають на ендогенні.

Розгляньмо, наприклад, як будується графічна модель ринку хліба. Крива попиту показує співвідношення між двома ендогенними змінними: попитом на хліб і його ціною, а крива пропозиції — між пропозицією хліба і його ціною. Точка перетину цих кривих засвідчує рівновагу між попитом та пропозицією і показує ту ціну, яка забезпечує рівновагу. Відносно такої моделі дохід домогосподарств є екзогенною змінною. Його збільшення впливає на ендогенні змінні: попит на хліб зростає, а його крива зміщується вгору вздовж нерухомої кривої пропозиції, що врівноважує ринок на умовах більш високої ціни.

При побудові моделі використовується метод припущення. Так, у нашому прикладі ми припускаємо, що інші змінні, наприклад ціна борошна, є стабільною. Це спрощує аналіз і дає можливість зосередити увагу лише на досліджуваній залежності. Багато економічних змінних характеризують певні явища кількісно. Слід розрізняти два типи кількісних змінних: запас і потік. Запас — це кількість будь-чого в даний момент часу. Потік — це кількісна визначеність зміни будь-чого. Так, наявний в економіці капітал — це запас, а інвестиції — це потік, який впливає на величину запасу капіталу.