Іх. Оформлення цитат, виносок та посилань

Загальні вимоги до цитування такі:

- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

- цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

- категорично забороняється подвійне цитування, тобто використання цитат, у середині яких автор джерела сам когось цитує;

- якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

- кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело і завершується посторінковою або внутрішньотекстовою виноскою.

Посторінкова виноска передбачає помітку цитати цифрою (скільки цитат на сторінці, стільки й цифр, хоча припускається й наскрізна нумерація виносок усієї роботи), яка після риски у лівому нижньому куті сторінки повторюється, а після крапки дається опис джерела, з якого береться цитата. Якщо далі слідує цитата з тої самої праці, опис не повторюється, після відповідної цифри пишеться «Там же. -С...».

Якщо наступна сторінка курсової роботи знову ведеться з цитування того ж самого джерела, нумерація виноски починається з цифри «1» (або чергової - при наскрізній нумерації), дається скорочений опис джерела (автор, назва праці, сторінка). Скорочений опис вживається й при повторному та наступних цитуваннях джерела на подальших сторінках курсової роботи.

Посторінкові виноски наочні, вони полегшують сприйняття тексту- не треба постійно дивитися у кінець роботи, але вони забирають інколи до третини корисної площі. Це нераціонально з економічних міркувань, тому сучасні видавництва орієнтують авторів на внутрішньотекстові виноски, котрі розміщуються безпосередньо після цитати у дужках (для рукописного тексту дужки напівкруглі, для друкованого-прямокутні). Перша цифра джерела означає номер у списку літератури, друга - після коми - номер сторінки використаного джерела.

Виноски на цитати можуть бути змішаного типу. Наприклад, студент обрав посторінкову систему виносок, але переважна більшість цитат в нього - з того самого джерела, що часто трапляється у наукових роботах. Щоб не переписувати кілька десятків разів один і той самий опис, бажано при першому цитуванні дати виноску з поясненням, на основі якого можна надалі посилатися на це джерело в тексті;

- крім виносок на цитати у наукових роботах вживаються посторінкові та внутрішньотекстові посилання, мета яких - позначити джерела, котрі не цитуються, але думки з яких використовуються. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання;

Посторінкові посилання оформлюються саме так, як і виноски на цитати, для внутрішньотекстових. Припускається два варіанти оформлення. Перший - як і для внутрішньотекстових виносок. Другий - із скороченим описом джерела, коли в дужках вказується прізвище автора, рік видання, сторінка й навіть назва праці, якщо вона не згадується у роботі. Цей варіант дещо громіздкий, особливо, якщо згадується декілька робіт одного автора, до того ж-одного року видання;

- крім внутрішньотекстових виносок та посилань існують внутрішньотекстові пояснення. Наприклад, важливе за змістом слово у цитаті підкреслюється, дається розрядкою, курсивом або жирним шрифтом. Оскільки у використаному джерелі це слово не підкреслено, у дужках дається пояснення: (курсив наш. -N.B.), (підкреслено мною - N.B.), (розрядка моя - N.B.), де N.B. є ініціалами студента. Якщо підкреслення зроблено у джерел і, дається пояснення. Ініціали студента вказують на те, що текст пояснення не належить до цитати, що його ввів автор курсової роботи.

Пояснення можуть бути й посторінковими. Вони вживаються з метою збереження цілісності тексту навіть при суцільних внутрішньотекстових виносках та посиланнях. Виноску на такі пояснення позначають не цифрою, а зірочкою.