Бюджетна класифікація, її структура та значення у бюджетному процесі

Ст. 2: бюджетна класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;

Ст 8. Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання держ та місц бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, ОМС, інших розпорядників бюджетних коштів. Центр орган викон влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, затверджує бюджетну класифікацію, зміни до неї та інформує про це ВРУ.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету: податкові надходження (загальнодерж податки і збори та місц податки і збори); неподаткові надходження (доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності, інші неподаткові надходження); доходи від операцій з капіталом;трансферти (кошти, одержані від інших органів держ влади, органів влади АРК, ОМС, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі)

2) класифікація видатків та кредитування бюджету (за бюджетними програмами - програмна класифікація видатків та кредитування бюджету;за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів-відомча класифікація видатків та кредитування бюджету; за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету- функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету)

3) класифікація фінансування бюджету (за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань; за типом боргового зобов'язання- за засобами, що використовуються для фінансування бюджету);

4) класифікація боргу (систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, АРК, територіальної громади міста; борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання).

Усі можливі доходи та видатки бюджетів відображаються та за­кріплюються у бюджетній класифікації, яка являє собою єдине сис­тематизоване групування доходів, видатків, кредитування, фінансуван­ня бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація затверджується Міністром фінансів України, про що інформується в обов’язковому порядку Верховна Рада України (це забезпечує досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків, взаємозв’язок між функціональним призначенням і еконо­мічним характером видатків бюджету). Зміни до неї також затверджу­ються Міністром фінансів.

Відповідно до наказу Мінфіну України від 14 січня 2011 р. № 11, яким затверджено бюджетну класифікацію і, зокрема, поділ доходів бюджету, до податкових надходжень віднесено:

а) податки на доходи, прибуток, збільшення ринкової вартості (по­даток на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств);

б) податки на власність (збір за першу реєстрацію транспортного засобу);

в) збори за спеціальне використання природних ресурсів (збір за спеціальне використання лісових ресурсів; плата за користування надрами; збір за спеціальне використання води; плата за землю; плата за використання інших природних ресурсів);

г) внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість; акцизний податок з вироблених в України підакцизних това­рів; акцизний податок з ввезених на митну територію України товарів; податки на окремі категорії послуг);

ґ) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне та вивізне мито; інші надходження);

д) окремі податки і збори, що зараховуються до місцевого бюдже­ту (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; збір за місця для паркування транспортних засобів; єдиний податок); та ін.

До неподаткових надходжень належать:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності (частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (дохід), нарахо­вані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капі­талах яких є державна власність; кошти, що перераховуються Нац­банком України відповідно до Закону України «Про Національний банк України»; відрахування коштів, одержаних від проведення державних грошових лотерей; плата за розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів та ін.);

б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності (плата за ліцензії, плата за утримання дітей у школах-інтернатах; надходження від оплати витрат з інформацій­но-технічного забезпечення розгляду справ у судах;кошти, одер­жані за вчинення консульських дій; виконавчий збір; надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном;державне мито; митні збори);

в) інші неподаткові надходження (кошти від реалізації майна, кон­фіскованого за рішенням суду; плата за адміністративні послуги;портовий (адміністративний) збір; доходи від операцій з кредиту­вання та надання гарантій; збори на обов ’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій).

Доходи від операцій з капіталом складаються шляхом акумуляції:

а) надходження від продажу основного капіталу (кошти від реалі­зації скарбів, майна, одержаного державою або територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, безхазяйного майна, знахідок, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі; надходження коштів від Державного фонду дорогоцін­них металів та дорогоцінного каміння; надходження від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, перебуває у кому­нальній власності); б) надходження від реалізації державних запасів товарів (матері­альних цінностей державного резерву та розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву);

в) надходжень від продажу землі та нематеріальних активів;

г) податків на фінансові операції та операції з капіталом.

До складу офіційних трансфертів Бюджетною класифікацією від­несено:

а) офіційні трансферти від органів державного управління (кошти, що надходять з інших бюджетів; дотації; субвенції);

б) кошти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій (надходження від секретаріату ООН, ОБСЄ або іншої регіональної організації за участь українського контингенту та персоналу у миро­творчих операціях; гранти; дарунки; надходження в рамках програм секторальної бюджетної підтримки Європейського Союзу).

Видатки бюджету поділяються за різними підставами, зокрема, за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитуван­ня бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету);

4) економічними ознаками.

Функціональна класифікація видатків бюджету дозволяє визначити пріоритети у діяльності держави, за допомогою бюджетного фінансу­вання забезпечити виконання всіх завдань та функцій державою та має такі рівні деталізації:

- розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

- підрозділи та групи, у яких конкретизуються напрями витрачан­ня бюджетних коштів на здійснення функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Така класифікація включає видатки на:

а) загальнодержавні функції (утримання вищих органів державно­го управління, органів місцевої влади та органів місцевого самовряду­вання; фінансова та зовнішньоекономічна діяльність; економічна до­помога зарубіжним країнам; інші функції державного управління; фундаментальні дослідження; дослідження та розробки в галузі дер­жавногоуправління; проведення виборів та референдумів; обслугову­вання боргу; міжбюджетні трансферти);

б) оборону (військову та цивільну оборону; військову допомогу зарубіжним країнам; військову освіту; дослідження та розробки в га­лузі оборони; іншу діяльність у галузі оборони);

в) громадський порядок, безпеку та судову владу (діяльність щодо забезпечення громадського порядку; боротьба зі злочинністю та охо­рона державного кордону; протипожежний захист та рятування; судо­ва влада; діяльність у сфері безпеки держави; утримання кримінально- виконавчої системи; представницькі функції в суді; дослідження та розробки в галузі громадського порядку, безпеки і судової влади; інша діяльність у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади);

г) економічну діяльність (загальна економічна, торговельна та трудова діяльність; лісове та сільське господарство, мисливство, риб­не господарство; паливно-енергетичний комплекс; інша промисловість і будівництво; транспорт; зв’язок, телекомунікації та інформатика; інші галузі економіки; інша економічна діяльність);

ґ) охорону навколишнього природного середовища (запобігання та ліквідація забруднення навколишнього природного середовища; збе­реження природно-заповідного фонду; дослідження та розробки у сфері охорони навколишнього природного середовища; інша діяль­ність у цій галузі);

д) житлово-комунальне господарство (житлове господарство; ко­мунальне господарство; дослідження та розробки у сфері житлово- комунального господарства; інша діяльність у цій галузі);

е) охорону здоров’я (медична продукція і обладнання; поліклініки та амбулаторії, швидка та невідкладна допомога; лікарні та санаторно- курортні установи; санаторно-профілактичні та протиепідемічні дії та установи; дослідження та розробки в галузі охорони здоров’ я; інша діяльність у цій галузі);

є) духовний та фізичний розвиток (фізична культура і спорт; куль­тура та мистецтво; засоби масової інформації; дослідження та розроб­ки у сфері духовного та фізичного розвитку; інша діяльність у цій га­лузі);

ж) освіту (дошкільна освіта; загальна середня освіта; професійно- технічна освіта; позашкільна освіта; програми матеріального забез­печення навчальних закладів; дослідження та розробки у сфері освіти; інша діяльність у цій галузі);

з) соціальний захист та соціальне забезпечення (соціальний захист на випадок непрацездатності; соціальний захист пенсіонерів; соціаль­ний захист ветеранів війни і праці; соціальний захист сім’ ї, дітей тамолоді; соціальний захист безробітних; допомога у вирішенні житло­вих питань; соціальний захист інших категорій населення; досліджен­ня та розробки у сфері соціального захисту; інша діяльність у цій сфері).

Економічна класифікація видатків бюджету уточнює використан­ня бюджетних коштів відповідно до їх предметних ознак (заробітна плата, оренда, капітальні витрати тощо). На підставі економічної класифікації видатків забезпечується єдиний підхід до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виділяються захищені статті ви­датків бюджету. Видатки бюджету за цим типом класифікації групу­ються в єдині блоки і становлять поточні, капітальні та нерозподі­лені видатки.

Поточні видатки включають:

а) витрати на товари та послуги;

б) виплати процентів (доходу) за зобов’язаннями;

в) субсидії та поточні трансферти;

До складу капітальних видатків входять:

а) придбання основного капіталу;

б) створення державних запасів та резервів;

в) придбання землі та нематеріальних активів;

г) капітальні трансферти.

Нерозподілені видатки становлять видатки з резервних фондів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Склад нерозпо­ділених видатків визначається законом про Державний бюджет Укра­їни чи рішенням відповідної місцевої ради.

Перелік видатків, що становлять кредитування, визначається Мін­фіном України. До них включаються:

а) надання внутрішніх кредитів за вирахуванням погашення;

б) надання зовнішніх кредитів за вирахуванням погашення.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає розподіл бюджет­них призначень за головними розпорядниками бюджетних коштів, якими у ст. 2 Кодексу визначено бюджетні установи в особі їх керів­ників, які відповідно до ст. 22 Кодексу одержують повноваження шля­хом установлення бюджетних призначень. На її підставі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр роз­порядників бюджетних коштів.

До відомчої класифікації видатків Державного бюджету України входять видатки на фінансування апарату Верховної Ради України, Державного управління справами, Господарсько-фінансового депар­таменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізо­ваного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Ви Ви­щого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, Конституційного Суду України, Генеральної прокуратури України, міністерств, державних комітетів, державних управлінь та комісій, обласних державних адміністрацій тощо. Відомча класифіка­ція видатків місцевих бюджетів визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (ч. 3 ст. 22 Кодексу).

Програмна класифікація видатків бюджету будується на розподілі бюджетних призначень за бюджетними програмами. Відповідно до ст. 2 Кодексу бюджетна програма є сукупністю заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визна­чення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Розроблення, аналіз та відбір програм на стадії планування, складання проекту проводить головний розпорядник коштів, який обґрунтовує свої пропозиції. Про­грамно-цільовий метод у бюджетному процесі має за мету встановлен­ня безпосереднього зв’язку між виділенням коштів та результатами їх використання.

Якщо функціональна класифікація бюджетних видатків лише ви­значає загальний тип видатків з бюджету, то кожна програма має чітку цільову прив’язку, що відображається у структурі кодування програм­ної класифікації видатків Державного бюджету. Код програмної кла­сифікації містить сім знаків, якими кодується інформація про головно­го розпорядника, бюджетну програму, інституційні та інвестиційні проекти, резервний фонд, капітальні вкладення, напрями діяльності бюджетної програми. Код визначається цифрами від «1» до «9».

Бюджетні правопорушення: поняття, види. Заходи впливу, передбачені бюджетним кодексом України, що застосовуються до розпорядників бюджетних коштів ІД вчиноинп бюджетних правопорушень

Стаття 116. Порушення бюджетного законодавства

1. Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме:

1) включення недостовірних даних до бюджетних запитів;

2) порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання;

3) визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників;

4) планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

5) порушення встановленого порядку або термінів подання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради);

6) порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

7) прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог цього Кодексу чи закону про Державний бюджет України (в тому числі щодо складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів);

8) порушення вимог цього Кодексу щодо затвердження державного бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом;

9) включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

10) зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, та у випадках, передбачених абзацами третім і четвертим частини другої статті 78 цього Кодексу), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

11) зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів;

12) здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог цього Кодексу;

13) прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій;

14) розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог цього Кодексу;

15) створення позабюджетних фондів, порушення вимог цього Кодексу щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів;

16) порушення порядку або термінів подання, розгляду і затвердження кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету, затвердження у кошторисах показників, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями;

16 -¹) порушення вимог цього Кодексу щодо затвердження головними розпорядниками бюджетних коштів порядків використання бюджетних коштів;

17) порушення порядку або термінів подання і затвердження паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

18) порушення встановлених термінів доведення документів про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня або одержувачів бюджетних коштів;

19) порушення порядку та термінів відкриття (закриття) рахунків в органах Казначейства України;

20) взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

21) порушення порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань, включаючи необґрунтовану відмову в реєстрації або несвоєчасну реєстрацію бюджетних зобов'язань;

22) порушення вимог цього Кодексу при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати;

23) здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов'язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Казначейства України;

24) нецільове використання бюджетних коштів;

25) порушення вимог цього Кодексу при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет);

26) надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог цього Кодексу та/або встановлених умов кредитування бюджету;

27) здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч цьому Кодексу;

28) здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету;

29) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

30) порушення вимог цього Кодексу щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету;

31) порушення встановлених вимог щодо застосування бюджетної класифікації;

32) включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

33) порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;

34) порушення встановлених порядку або термінів подання фінансової і бюджетної звітності бюджетних установ, а також подання такої звітності у неповному обсязі;

35) невідповідність даних, наведених у фінансовій і бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку;

36) включення недостовірних даних до звітів про виконання паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

37) видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;

38) здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

39) порушення вимог статті 28 цього Кодексу щодо оприлюднення та доступності інформації про бюджет;

40) інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу.

Стаття 117. Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства

1. За порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:

1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 частини першої статті 116цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу;

3) призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22-29, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) упорядку, встановленому Міністерством фінансів України;

4) зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 7 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 122 цього Кодексу;

7) безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 28 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів передбачає стягнення органами Казначейства України коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету, в тому числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів (базової дотації) місцевим бюджетам на відповідну суму, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України, - застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно із таким законом.

Стаття 118. Застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства

1. Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

2. Рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених пунктами 2-5 та 7 частини першої статті 117 цього Кодексу, приймається Міністерством фінансів України, органами Казначейства України, органами державного фінансового контролю, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів у межах встановлених їм повноважень на підставі протоколу про порушення бюджетного законодавства або акта ревізії та доданих до них матеріалів. Рішення набирає чинності з дня його підписання.

Форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодавствавстановлюються Міністерством фінансів України.

3. Не допускається застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених статтею 117 цього Кодексу, за раніше виявлені і усунені порушення бюджетного законодавства.

4. Інформація про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства оприлюднюється органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, якщо інше не передбачено законом.