Два грандіозні переходи

До Промислового Перевороту, аби забезпечити необхідне використання енергії в формі тепла, світла, і праці система споживання енергії була в повній залежності від природних джерел енергії і людської сили. Єдиною формою перетворення енергії був процес від хімічної енергії до тепла і світла, наприклад, через горіння дров, або сальні свічки. На той час споживання енергії не перевищувало 0.5 тони нафтового еквіваленту на душу населення за рік.

Два "Грандіозні переходи" відтоді сформували структурні зміни в системі енергії на всіх рівнях. Початок був введений з радикальним технологічним кінцевим використанням інновації: паровий двигун, підсилений вугіллям. Паровий цикл представив перше перетворення копальних джерел енергії в роботу.

Характерні рівні споживання енергії протягом "парового віку", приблизно середина 19-го століття в Англії, були близько 2 тони нафтового еквіваленту на душу населення за рік.

Другий грандіозний перехід був дуже збільшеною диверсифікацією як технологій використання кінцевої енергії, так і джерел постачання енергії. Першою інновацією було відкриття електрики. Другою ключовою інновацією був двигун внутрішнього згоряння.

Нафта, з'явившись в кінці 19-го століття, займала всесвітньо домінуючу позицію і протягом останніх 30 років.

Два грандіозні переходи здійснили далекосяжні структурні зміни в зайнятості, просторовому поділі праці і міжнародній торгівлі. Вони асоціюються з модернізуванням традиційних економічних і соціальних структур, і включають, зокрема:

а) індустріалізація

б) урбанізація

Важливі зміни в енерговикористанні і постачанні, що пов'язані з цими двома грандіозними переходами включають:

а) комерційна енергія.

б) зростання "якості" енергії

яка є функцією трьох основних сходинок в "драбині якості" різних енергоцінностей:

- індустріальні процеси і технології стають більш складними

- в имоги зручності зростають із підвищенням рівнів достатку

- обидва напрями ведуть до вищої "цінності якості" енергії.

в) зменшення інтенсивності енергії.

 

 

СТРАТЕГІЧНІ НАМІРИ УКРАЇНИ

Головні стратегічні цілі України визначені в прийнятій у 2006 р. Енергетичній стратегії [7] та полягають у:

· створенні умов для постійного та якісного задоволення попиту на енергетичні продукти;

· визначенні шляхів і створенні умов для безпечного, надійного та сталого функціонування енергетики та її максимально ефективного розвитку;

· підвищенні рівня енергетичної безпеки держави;

· зменшенні техногенного навантаження на довкілля та забезпечення цивільного захисту у сфері техногенної безпеки ПЕК;

· зниженні питомих витрат у виробництві та використанні енергопродуктів за рахунок раціонального їх споживання, упровадження енергозберігаючих технологій та обладнання, раціоналізації структури суспільного виробництва і зниження питомої ваги енергоємних технологій;

· інтеграції Об‘єднаної енергосистеми України до європейської енергосистеми з послідовним збільшенням експорту електроенергії, зміцнення позицій України як транзитної держави нафти і газу.

У стратегії визначено основні завдання та напрями її реалізації. Крім того, у цій Стратегії визначається, що з точки зору глобальних енергетичних процесів необхідно враховувати вигідне геополітичне та географічне становище України та пов’язану з цим роль її як транзитної держави.

Особлива увага надається питанню інтеграції української енергосистеми до європейської, що визначено як складова частина стратегічної мети України про входження до ЄС. Визначається, що на відміну від країн нової хвилі розширення ЄС, Україна має достатньо потужні та розвинуті газо-, нафтотранспортні та електричні мережі, поєднані з транспортними мережами ЄС і країн СНД, що дозволяє їй брати участь у формуванні Європейської енергетичної політики та спільного енергетичного ринку, відігравати важливу роль в енергетичній співпраці країн СНД і ЄС.

У Стратегії визначається і пріоритетність започаткованих проектів щодо участі українських компаній у видобутку вуглеводнів в інших країнах світу (Казахстан, Туркменістан, Лівія, Іран, Ірак тощо)та у будівництві електростанцій і електромереж (В’єтнам, Куба).

Визначено, що реалізація Енергетичної Стратегії має забезпечити перетворення України на впливового та активного учасника міжнародних відносин у сфері енергетики, зокрема, через участь у міжнародних та міждержавних утвореннях та енергетичних проектах. Для цього уряд має створювати умови для діяльності відповідних суб‘єктів у таких напрямах: імпорт-експорт енергопродуктів; реалізація та розвиток транзитного потенціалу; участь у розробленні енергетичних ресурсів та спорудженні енергетичних об‘єктів за межами України тощо.

У той же час сьогодні вже можна констатувати, що закладені в Стратегії цілі та завдання, у тому числі й механізми їх реалізації не реалізуються. Як зазначено в рішенні РНБОУ від 5 червня 2009 р. [9] система державного управління та регулювання у сфері ПЕР визнана такою, що не забезпечує реалізацію основних напрямів державної політики з питань національної безпеки щодо прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці держави і потребує оптимізації.

Серед інших документів, які визначають стратегічні пріоритети України, необхідно відмітити Київську декларацію щодо принципів Глобальної енергетичної безпеки [10]. Серед фундаментальних принципів Глобальної Енергетичної безпеки визначено наступні.

1. Співробітництво у сфері глобальної енергетичної безпеки повинно базуватись на принципах прозорості, взаємної довіри, взаємності та недискримінації відповідно до вимог Договору до Енергетичної Хартії.

2. Жодна країна не має права використовувати енергетику в якості політичного важеля.

3. Розвиток прозорого, ефективного та конкурентоспроможного співробітництва на глобальному рівні в енергетичній сфері – це найкращий спосіб досягнути наших спільних цілей з метою сталого розвитку та процвітання.

4. Справедливі й базовані на ринкових принципах відповіді на глобальні виклики в енергетичній сфері мають застосовуватись з метою унеможливлення дій, які б зашкоджували розвитку джерел постачання енергоресурсів, їх транзиту та споживанню, а також сприяли створенню безпечної основи для динамічного і сталого світового розвитку в довготерміновій перспективі.

5. Доступ до енергетичних ресурсів та транзитних маршрутів має бути досягнутий шляхом конструктивного діалогу, який має ґрунтуватися на принципах ринкової економіки та положеннях Договору до Енергетичної Хартії.

6. Транзит енергоносіїв має базуватись на принципах прозорості, безперебійності та недискримінації.

7. Прозорі, рівноправні, стабільні та ефективні законодавчі й регуляторні механізми, включаючи дотримання взятих на себе зобов'язань за контрактами, здійснення достатніх та прийнятних міжнародних інвестицій у галузь виробництва енергоресурсів є ключовими для глобальної енергетичної безпеки.

8. Диверсифікація енергопостачання, попиту, джерел енергії, розвиток географічних та секторальних ринків, маршрутів постачання і транспортні засоби є ключовими в питанні стабільного та безпечного функціонування системи постачання енергоресурсів.

9. Боротьба з глобальними викликами змін клімату, подальший розвиток відновлювальної та екологічно-безпечної енергетики, ядерної енергетики, підтримка заходів, спрямованих на енергозбереження та енергоефективність як на національному, так і міжнародному рівнях мають стати важливою частиною національної та світової енергетичної політики.

Крім того, як зазначено в Меморандумі Україна-ЄС щодо співробітництва в енергетичній сфері [11], ЄС та Україна мають спільні інтереси в енергетичній галузі, і як ЄС, так й Україна можуть мати користь від інтеграції своїх енергоринків, тим самим підвищуючи рівень енергетичної безпеки Європейського континенту. Але не зважаючи на значний потенціал співробітництва та наявність багатьох спільних стратегічних проектів ефективність їх реалізації дуже низька.

Як приклад можна навести реалізацію домовленостей з модернізації української ГТС, підписаних цього року в Брюсселі. Взяті Україною зобов'язання щодо створення прозорого газового ринку, а саме: забезпечення незалежності оператору з транзиту газу, забезпечення прозорості та відкритості для інвесторів, надання рівного доступу до відповідної фінансової та технічної інформації, забезпечення контролю над отриманими на модернізацію коштами, забезпечення доступу третіх сторін до підземних сховищ газу тощо реалізуються вкрай повільно [11].

Ще одним прикладом нереалізованих стратегічних намірів України є проект Одеса-Броди-Плоцьк.

Таким чином, найважливішим поточним завданням у сфері забезпечення енергетичної безпеки країни є практична та ефективна реалізація раніше визначених стратегічних цілей та механізмів їх реалізації. Для цього необхідні спільні взаємопогоджені дії всіх гілок влади, встановлення відповідальності та належного контролю.

ЗАЯВЛЕНІ ВЛАДОЮ ПЛАНИ РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ І ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ – НЕДОСЯЖНІ

Без належного обґрунтування заявлені владою плани на розвиток енергетики є недосяжними, вважають експерти „Діксі груп”. В якості прикладу вони наводять плани Міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка скоротити імпорт російського газу через 5 років на 70% за рахунок власного видобутку. Оглядачі відмічають падіння видобутку газу на родовищах, які експлуатує держава. Також Ю.Бойко зарахував Україну до п’ятірки країн-лідерів атомної енергетики, однак не згадав, що вона на 100% залежна від одного постачальникаядерного палива, вважають експерти.

У свою чергу, Президент України Віктор Янукович, заявляючи про 20% зростання фінансування вугільної галузі, не назвав механізмів зменшення корупції для спрямування коштів за цільовим призначенням.

Нагадаємо, в Державному бюджеті на 2011 рік український парламент виділив 10 млн. гривень на впровадження програми реформування й розвитку енергетичного сектора й ще 5 млн. гривень на підтримку впровадження Енергетичної стратегії до 2030 року.

 

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ – НОВИНИ

Частка найдорожчої - вітрової - електроенергії в країнах ЄС у найближчі 40 років повинна зрости з нинішніх 5% до 49%, в той час як Україна робить ставку на теплову та атомну електроенергію, пише видання. Експерти вважають, що це забезпечить країні стабільний ринок збуту, а також підвищить привабливість її електроенергетики в очах інвесторів.

 

The Financial Times опублікувала статтю з посиланням на проект доповіді Єврокомісії (ЄК) про розвиток електроенергетики в Європі до 2050 року, що опинився в розпорядженні видання. У документі йдеться про те, що споживачі будуть змушені миритися зі зростанням тарифів і витрат на електроенергію ще як мінімум 20 років. Згідно з усіма запропонованими ЄК сценаріями, в найближчі два десятиліття ціни на електроенергію будуть неухильно підвищуватися, а з 2030 року почнеться найбільш різке зростання тарифів, яке триватиме ще десять років.

До 2040 року, згідно зі звітом, електроенергія перестане дорожчати, але ціни на неї залишаться на високому рівні. Тарифи в Європі відповідно до різних сценаріїв підвищаться на 43-100%. Газета зазначає, що вже зараз електроенергія в країнах ЄС обходиться населенню в середньому в три рази дорожче, ніж в Україні. Вартість електроенергії для промислових споживачів в Україні фактично зрівнялася з аналогічними тарифами в країнах Євросоюзу.

 

Єврокомісія розглядає п'ять різних сценаріїв реформування галузі, і всі вони спрямовані на скорочення залежності від вуглеводневого палива, на долю якого нині припадає понад половини виробленої в Євросоюзі електроенергії. При цьому в ЄК роблять ставку на вітроенергетику та інші поновлювані джерела.

Зростання вартості електроенергії в країнах Євросоюзу дозволить наростити обсяг поставок з України, відзначає старший економіст аналітичного центру Бест Борис Додонов. "Виходячи із співвідношення видів електроенергії в загальному обсязі виробництва, очевидно, що українські виробники теплової та атомної електроенергії зможуть постачати її в країни Євросоюзу ще мінімум 40 років", - відзначає Додонов. На думку голови інвестстратегії ФГ БКС Максима Шеїна, в перспективі Україна зможе наростити обсяг поставок відповідно до зростання споживання електроенергії в країнах Східної Європи, тобто мінімум втричі в найближчі десять років.

(За матерiалами: КоммерсантЪ-Украина)

 

ВИСНОВОК

 

Питання змін клімату, втрати біологічного різноманіття, деградації озонового шару, доступу до чистих і доступних енергетичних ресурсів мають глобальний характер, але не можуть бути вирішеними без достатньої уваги до їх імплементації на місцевому рівні і особливо без врахування проблем бідності і ґендерної рівності.

ПРООН підтримуватиме Україну в зміцненні її потенціалу у вирішенні цих викликів на глобальному, національному та місцевому рівні, поширенні найкращих природоохоронних практик, наданні інноваційних пропозицій щодо державної енергоощадної політики і об'єднання партнерів в реалізації пілотних проектів.

Ефективний менеджмент природних ресурсів і природоохоронна діяльність є суттєвими для збереження біологічних систем життєзабезпечення, покращення якості життя та зменшення бідності в Україні.

Як і в будь-якій частині світу, існує реальний виклик запровадженню належного сталого розвитку і екологічно сприятливій практиці поєднаній з розвитком людства і економічним зростанням.

Цей баланс має підтримуватися, бо здорове навколишнє природне середовище є необхідною умовою для покращення якості життя і сталий розвиток довкілля продовжує бути пріоритетом у діяльності ПРООН в Україні.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. http://old.niss.gov.ua/Monitor/September09/12.htm

2. http://www.google.com.ua/

3. http://www.refine.org.ua/pageid-758-1.html

4. http://ep.kpi.ua/tutor/prahovnik/17-------1

5. http://ep.kpi.ua/tutor/prahovnik/20-------4-

6. http://ep.kpi.ua/tutor/prahovnik/18-------2------2050----

7. http://www.clean-ecology.ru/ekologiya/radiatsiya.html

8. http://www.refine.org.ua/pageid-759-1.html

9. http://www.4uth.gov.ua/new_books/2006_september.htm

10. http://triphilon.blogspot.com/2011/09/blog-post.html