2018-01-08
473МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
Науково-методичний центр аграрної освіти
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
для заміру залишкових знань студентів
що навчаються за ОПП підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6.080101 «Геодезія, картографія та землеустрій»
Навчальна дисципліна
«Земельне право»
Тестові завдання підготовлено на виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.08.2011 р. № 436 «Про підсумки незалежного заміру знань студентів (шляхом незалежного тестування)». Вони направлені на визначення повноти і якості відтворення студентами змісту навчання, що викладено в програмі навчальної дисципліни «Земельне право» для підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6.080101 «Геодезія картографія та землеустрій» у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України, затвердженої Департаментом аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України 10 березня 2010 р.
|
|
|
Розробка тестових завдань здійснена робочою групою складі:
Возняк Р.П. – відповідальний, Львівський національний аграрний університет;
Корецький А.В. Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва;
Кузін Н.В. Сумський національний аграрний університет.
Рецензенти:
Кандидат юридичних наук, в.о. доцента кафедри права і підприємництва Львівського національного аграрного університету В.І.Андріїв
Заступник начальника головного управління Держкомзему у Львівській області І.М.Падляк
1.Предметом земельного права є:
майнові та немайнові цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників;
+ певна група суспільних відносин, що виникають у зв’язку з розподілом, використанням та охороною земель і регулюються нормами земельного права;
земельні відносини, що регулюються нормами цивільного та господарського законодавства;
майнові та адміністративні відносини у галузі використання та охорони земель.
2. Суб’єктами земельних правовідносин є:
тільки громадяни та юридичні особи України;
тільки громадяни України та інших країн;
+ учасники земельних відносин;
тільки громадяни, юридичні особи України, органи місцевого самоврядування та органи законодавчої влади.
3. Система земельного права — це:
+ сукупність нормативно-правових актів, що регулюють земельні відносини;
сукупність правових інститутів, кожен з яких складається з групи;
сукупність юридичних норм, що регулюють тільки однорідні земельні відносини;
|
|
|
єдність принципів і функцій земельного права.
4. Інститутами земельного права є:
+ цивільно-правові та земельно-правові відносини, в які вступають громадяни, юридичні особи і держава;
історичні юридичні джерела регулювання земельних відносин;
правові норми, що регулюють діяльність сільськогосподарських підприємств;
правові норми, що регулюють діяльність лісогосподарських підприємств;
5. Закони приймає:
Президент;
Кабінет Міністрів України;
+ Верховна Рада України;
Міністерство юстиції.
6.Із наведених нормативних актів до законів України відносять:
+ Лісовий кодекс України;
Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок проведення інвентаризації земель»
Указ Президента України «Про Положення про Державне агентство земельних ресурсів України»;
Постанова Кабінету Міністрів України «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок».
7. Офіційним виданням для законів є:
Збірники постанов Уряду України;
+ Офіційний вісник України;
Газета «Дело»;
Газета «Дзеркало тижня».
8.Постанова Кабінету Міністрів з питань регулювання земельних відносин приймається:
+ якщо це передбачено Законами України;
відповідно до норм Земельного кодексу;
з будь-яких питань земельного законодавства;
якщо ці питання не врегульовані земельним законодавством.
9. Основою власності в Україні є:
Закон України «Про форми власності на землю»;
+ Конституція України;
Закон України «Про власність»;
Акт проголошення незалежності України.
10. Суб'єктами права приватної власності на землю є:
+ громадяни та юридичні особи на землі приватної власності;
територіальні громади на землі комунальної і державної власності;
держава усіх форм власності;
іноземні юридичні особи на землі усіх форм власності.11. Право власності на землю – це право:
володіння і користування землею;
володіння і розпоряджання землею;
+ володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками;
використовування корисних властивостей земельної ділянки.
12. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року, земельні ділянки:
повертаються в розмірі норм земельного законодавства;
повертаються;
+ не повертаються;
не повертаються, але компенсується вартість землі за умови представлення відповідних документів;
13. Об’єктом права власності на землю є:
+ земельна ділянка;
землеволодіння;
угіддя;
землекористування.
14. Земля в Україні може перебувати:
лише у державній власності;
лише у комунальній власності;
лише у приватній власності;
+ у державній, комунальній і приватній власності.
15. Суб’єктами права комунальної власності на землю є:
громадяни України;
держава;
землекористувачі;
+ територіальні громади сіл, селищ, міст;
16. Суб’єктами права державної власності на землю є:
громадяни України;
+ держава;
землекористувачі;
територіальні громади сіл, селищ, міст;
17. Право власності на землю в Україні іноземні громадяни:
не мають;
мають на всі землі;
мають на землі сільськогосподарського призначення;
+ мають на земельні ділянки несільськогосподарського призначення.
18. Право власності на землю в Україні особи без громадянства:
не мають;
мають на землі без забудови за межами населених пунктів для підприємницької діяльності;
мають на землі сільськогосподарського призначення;
+ мають на земельні ділянки несільськогосподарського призначення.
19. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах:
лише на поверхневий (ґрунтовий) шар;
лише на водні об'єкти;
лише на ліси і багаторічні насадження на ній;
+ на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.
20. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є:
|
|
|
громадською власністю;
+ комунальною власністю;
муніципальною власністю;
спільною власністю.
21. У державній власності перебувають:
усі землі України;
усі землі України, крім земель іноземних держав;
+ усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності;
усі землі України, в тому числі землі іноземних держав.
22. Суб’єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути:
громадяни;
юридичні особи;
+ районні та обласні ради;
сільські, селищні, міські ради.
23. Однією з форм власності на землю є:
колективна;
акціонерна;
сільськогосподарська;
+ державна.
24. У спільній частковій власності перебувають земельні ділянки:
подружжя;
співвласників жилого будинку;
членів фермерського господарства;
+ прийняті у спадщину двома чи більше особами.
25. Суб'єктами спільної сумісної власності на земельні ділянки можуть бути:
+ подружжя;
підприємства;
державні органи;
сільські, селищні, міські ради.
26. Суб’єктами права власності на землі державної власності є:
+ держава в особі органів виконавчої влади;
юридичні особи державної форми власності;
релігійні організації;
юридичні особи державної форми власності, релігійні організації.
27. Іноземні громадяни та особи без громадянства приймати земельні ділянки у спадщину:
не можуть;
+ можуть;
можуть окрім земель сільськогосподарського призначення;
можуть окрім земель сільськогосподарського призначення та земель лісогосподарського призначення.
28. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є:
+ комунальною власністю;
державною власністю;
приватною власністю;
колективною власністю.
29. Суб’єктами права комунальної власності на земельні ділянки можуть бути:
виконавчі комітети сільських, селищних міських рад;
+ сільські, селищні, міські ради;
районні та обласні ради;
Верховна Рада України.
30. Підставами припинення права державної власності є:
+ передача земельної ділянки державної власності у комунальну власність;
|
|
|
забруднення землі;
конфіскаціяземлі;
відкриття спадщини.
31. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, підлягають відчуженню:
+ протягом року;
протягом 6 місяців;
протягом 3 місяців;
протягом 2 років.
32. Право на безоплатну передачу із земель державної та комунальної власності мають:
іноземні громадяни;
+ громадяни України;
юридичні особи;
особи без громадянства.
33. Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності:
+ громадянам;
громадянам та юридичним особам приватної форми власності;
громадянам та органам місцевого самоврядування;
органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади.
34. Громадяни України можуть бути суб’єктами права власності на землю за таких обставин:
наявності у них іншого майна;
відсутності кредитів;
погашеній або знятій судимості;
+ за наявності у них цивільної дієздатності.
35. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам:
+ без відшкодування затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними;
з частковим відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними;
з повним відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними;
з відшкодуванням половини затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними.
36. У постійне користування передаються земельні ділянки:
які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств;
+ які перебувають у державній та комунальній власності;
які перебувають у власності фізичних осіб;
які перебувають у власності юридичних осіб.
37. Право оренди земельної ділянки засвідчується:
Державним актом;
усною домовленістю;
+ договором оренди;
розпорядження органу виконавчої влади.
38. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
громадяни України;
+ громадські організації інвалідів України;
іноземні громадяни;
іноземні держави.
39. До прав землекористувачів належать:
право продавати земельну ділянку;
право змінювати цільове призначення землі;
+ самостійно господарювати на землі;
передавати земельну ділянку у користування будь-яким особам на необмежений строк.
40. Право постійного користування земельною ділянкою – це право:
володіння;
користування;
+ володіння і користування;
розпорядження.
41. Форма орендної плати за земельні ділянки комунальної власності:
натуральна;
відробіткова;
+ грошова;
поєднання різних форм.
42. Орендодавцями землі є громадяни і юридичні особи, в яких перебувають земельні ділянки:
на праві повного господарського відання;
на праві довічного користування;
+ у власності;
у суборенді.
43. Довгострокова оренда земельної ділянки встановлюється терміном:
до 25 років;
+ до 50 років;
від 50 до 100 років;
більше 100 років.
44. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути:
Кабінет Міністрів України;
+ громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи в сільському господарстві;
сільські ради;
будь-які фізичні і юридичні особи.
45. Найдовший строк надання землі в оренду чинне законодавство передбачає (у роках):
до двадцяти п’яти;
до тридцяти п’яти;
+ до п’ятдесяти;
до сімдесяти п’яти.
46. Орендована земельна ділянка або її частина може передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (в суборенду):
+ за згодою орендодавця;
за вимогою органів виконавчої влади
без згоди орендодавця;
лише за згодою органів влади.
47. Форми орендної плати:
короткострокова, довгострокова;
+ грошова, натуральна, відробіткова;
строкова, безстрокова;
відсоткова.
48. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб називається:
сервітут;
концесія;
+ емфітевзис;
суперфіцій.
49. Право користування чужою земельною ділянкою для потреб будівництва називається:
сервітут;
концесія;
емфітевзис;
+ суперфіцій.
50. Охоронні зони створюються навколо таких об’єктів:
+ лінії електропередач;
джерела водопостачання;
підприємства, що виділяють шкідливі речовини;
військові частини.
51. Право земельного сервітуту виникає:
+ з моменту його державної реєстрації;
з моменту підписання сторонами договору;
з моменту прийняття рішення суду;
з моменту досягнення домовленості між сторонами.
52. Санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів:
які використовуються об’єктами транспорту;
+ які є джерелами підвищених рівнів шуму і вібрації;
збройних сил України;
уздовж державного кордону України.
53. У межах санітарно-захисних зон забороняється:
діяльність, яка може призвести до завдання шкоди відкритим джерелам водопостачання;
+ будівництво об’єктів соціальної інфраструктури, пов’язаних із постійним перебуванням людей;
будівництво гідрометеорологічних станцій;
будівництво ліній зв’язку.
Навколо особливо цінних природних об’єктів створюються
зони санітарної охорони;
санітарно-захисні зони;
+ охоронні зони;
зони особливого режиму використання.
55. Обмеження прав на земельну ділянку може бути здійснено шляхом:
встановлення огорожі;
договору з сусідами земельної ділянки;
+ заборони на проведення окремих видів діяльності;
розпорядженням Кабінету Міністрів України щодо звільнення від природоохоронних вимог використання земельної ділянки.
56. Земельний сервітут може бути:
тільки постійним;
тільки строковим;
+ постійним і строковим;
до 50 років
57. Право земельного сервітуту – це:
право власника земельної ділянки на необмежене платне користування суміжною земельною ділянкою;
право власника земельної ділянки на користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб;
право власника земельної ділянки на необмежене безоплатне користування суміжною земельною ділянкою;
+ право власника земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.
58. Встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку:
+ не веде до позбавлення права власності на неї;
веде до позбавлення права власності на неї;
веде до позбавлення права розпорядження;
веде до позбавлення права володіння;
59. Земельний сервітут може бути встановлений на підставі:
+ договору;
вказівки глави районної адміністрації;
рішення органу місцевого самоврядування;
розпорядження органу виконавчої влади.
60.Договір про встановлення земельного сервітуту обов’язково підлягає:
+ державній реєстрації;
погодження з райдержадміністрацією;
землевпорядній експертизі;
погодженню з сільськими, селищними, міськими радами.
61. У разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи, дія земельного сервітуту:
+ зберігається;
не зберігається;
зберігається протягом 1 року;
зберігається протягом 10 днів
62. Власник чи користувач земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут, вимагати відповідної винагороди за його встановлення:
не має права;
має право лише користувач;
+ має право лише власник;
має право лише в судовому порядку.
63.Особа, в інтересах якої встановлений земельний сервітут може передавати його, іншим фізичним та юридичним особам шляхом:
продажу;
+ не може передавати будь-яким способом;
застави;
дарування.
64. Підставою для припинення права власності на земельну ділянку є:
використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
систематична несплата земельного податку;
+ звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
конфіскація за рішенням органу місцевого самоврядування.
65. Земельна ділянка може бути конфіскована:
за рішенням органу виконавчої влади;
+ за рішенням суду у випадках, встановлених законом;
за рішенням органу місцевого самоврядування;
за рішенням Держземагенства;
66. Право власності на земельну ділянку виникає:
після погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі;
+ після державної реєстрації права на земельну ділянку;
після одержання державного акта на земельну ділянку.
67. Безоплатна передача земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян проводиться у разі:
+ приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
одержання земельних ділянок у спадщину;
одержання земельних ділянок, які перебувають у власності юридичних осіб;
приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні юридичних осіб на умовах оренди.
68. Нормою безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства є:
до 0,6 га;
до 1 га;
+ до 2 га;
до 3 га.
69. Нормою безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для індивідуального дачного будівництва є:
не більше 0,5 га;
не більше 0,12 га;
+ не більше 0,1 га;
не більше 1,0 га.
70. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва в таких розмірах:
+ не більше 0,12 га;
не більше 0,10 га;
не менше 0,12 га;
до 2,0 га.
71.Підставою дарування земельної ділянки є:
+ нотаріально посвідчений договір дарування земельної ділянки;
державний акт на земельну ділянку;
договір купівлі-продажу на земельну ділянку;
сертифікат на право володіння земельною ділянкою.
72. Громадяни – члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельні ділянки у розмірі:
+ земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території ради за місцем розташування фермерського господарства;
не менше 4,0 га;
земельної ділянки, що передається в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства;
не більше 10,0 га
73. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність:
сільськогосподарським підприємствам;
сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам;
релігійним організаціям та об’єднанням громадян для ведення підсобного господарства;
+ іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
74. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній чи комунальній власності, можуть вилучатися (викупатися) для відповідних потреб за:
+ постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України;
Декретом Кабінету Міністрів України;
розпорядженням органів виконавчої влади;
Указом Президента України.
75. Збитки власникам земельних ділянок і землекористувачам відшкодовують:
Мінекоресурсів України;
+ особи, що їх заподіяли;
органи земельних ресурсів;
органи місцевого самоврядування.
76. До земель комунальної власності, що не можуть передаватися у приватну власність, належать:
землі лісогосподарського призначення площею до 5 га;
+ земельні ділянки, які забезпечують діяльність органів місцевого самоврядування;
земельні ділянки водного фонду площею до 3 га;
земельні ділянки, надані для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
77. У разі проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право:
у будь-кому разі відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки;
зруйнувати сусідню земельну ділянку;
пошкодити дерева, кущі, які проникають із сусідньої земельної ділянки;
+ відрізати корені дерев і кущів, які проникають і сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
78. Навколо діючих кладовищ встановлюються:
+ санітарно-захисні зони;
зони особливого режиму використання земель;
охоронні зони;
зони санітарної охорони.
79. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка знаходиться на території населеного пункту, подає заяву до:
районної державної адміністрації;
районної ради;
облдержадміністрації;
+ відповідної сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної ділянки.
80. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі:
0,12 га;
земельної частки (паю), визначеної як середньої по району за місцем розташування земельної ділянки;
+ не більше 2 га;
не більше 2,5 га.
81. До документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відноситься:
+ договір купівлі-продажу;
договір оренди;
договір концесії;
технічний паспорт на будівлю чи споруду.
82. У разі набуття права власності на житловий будинок будівлю або споруду, що перебувала у власності іншої особи, право власності останньої на земельну ділянку, де розміщений відповідний об’єкт нерухомого майна:
+ припиняється;
не припиняється;
припиняється за рішенням сільської, селищної, міської ради;
припиняється виключно за рішенням суду.
83. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту:
видачі державного акту на право власності;
+ державної реєстрації права власності;
нотаріального посвідчення цивільно-правової угоди відповідно до якої відбувається перехід права власності на земельну ділянку;
прийняття рішення місцевої ради або розпорядження місцевого органу; держаної влади про передачу земельної ділянки у власність.
84. У разі незгоди землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування під час вирішення земельних спорів, питання вирішуються:
районною державною адміністрацію;
районною радою;
органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
+ судом.
85. Вартість земельної ділянки, відчуженої для суспільних потреб, визначається за договором на підставі:
нормативної грошової оцінки;
+ експертної грошової оцінки;
розрахунку втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
договірної ціни.
86. Майнові спори, пов’язані із земельними відносинами, вирішує:
+ суд;
сільська рада;
органи місцевої виконавчої влади;
відділ земельних ресурсів.
87. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо:
користування земельними ділянками;
розпорядження земельними ділянками;
+ меж земельних ділянок;
обмежень у використанні земель.
88. Припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним – це: рекультивація земель;+ консервація земель;вилучення (викуп) для суспільних потреб;грунтовтома.89. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
+ визнання угоди недійсною;
попередження порушника про неправильність його дій;
відшкодування вартості земельної ділянки;
обмін земельної ділянки на інше майно.
90. Збитки завдані власникам земельних ділянок:
+ підлягають відшкодуванню в повному обсязі на момент заподіяння збитків;
підлягають відшкодуванню частково;
не підлягають відшкодуванню;
підлягають відшкодуванню за рішенням органів місцевого самоврядування.
91. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють:
Кабінет Міністрів України;
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;
+ суб’єкти, що їх заподіяли;
органи місцевого самоврядування.
92. Земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів вирішує:
районна державна адміністрація;
+ орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;
районні ради;
обласні ради.
93. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності і користуванні громадян вирішуються:
+ судами;
органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;
обласними державними адміністраціями;
прокуратурою.
94. Земельні спори щодо розмежування територій сіл, селищ і міст вирішуються:
обласними державними адміністраціями;
+ судами;
районними радами;
обласними радами.
95. Земельні спори у межах населених пунктів з приводу розмежування меж районів в містах вирішуються:
органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;
судами;
органами виконавчої влади;
+ органами місцевого самоврядування.
96. Не підлягають продажу на земельних торгах земельні ділянки державної власності або права на них у разі:
будівництва автозаправочних станцій;
+ передачі громадянам земельної ділянки для ведення фермерського господарства;
створення озеленених територій промислових підприємств;
будівництва об’єктів, що здійснюються за кошти іноземних інвесторів.
97. Вилучення земельної ділянки природно-заповідного фонду комунальної власності в межах села для будівництва будинку культури здійснює:
Верховна Рада України;
Кабінет Міністрів України;
обласна державна адміністрація;
+ сільська рада за погодженням з Верховною Радою України.
98. Суб’єктами земельної плати за землю є:
органи місцевого самоврядування;
органи виконавчої влади щодо земель, які розміщені в межах населених пунктів;
+ власники земельних ділянок;
органи виконавчої влади щодо земель, які розміщені за межами населених пунктів.
99. Ставка земельного податку за 1 га ріллі складає у відсотках від її нормативної грошової оцінки:
1%;
0,5%;
0,3%;
+ 0,1%.
100. Ставка земельного податку за 1 га сіножатей складає у відсотках від її нормативної грошової оцінки:
1,5%;
1,0%;
0,5%;
+ 0,1%.
101. Ставка земельного податку за 1 га пасовищ складає у відсотках від її нормативної грошової оцінки:
1,5%;
1,0%;
0,5%;
+ 0,1%.
102. Ставки податку за земельні ділянки в межах населених пунктів встановлюється у відсотках від їх нормативної грошової оцінки:
+ 1%;
0,5%;
1,5%;
2,0%.
103. Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, використовуються для:
сплати земельного податку;
будівництва лінійних споруд (шляхів і т ін.);
складання проектів забудови;
+ поліпшення сільськогосподарських угідь;
104. Включення земельних ділянок у межі села, селища, міста, району у місті:
припиняє права власності і права користування цими ділянками; необхідне відповідне рішення органів місцевого самоврядування з визначенням їх прав;+ не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до Земельного кодексу;тягне за собою їх вилучення (викуп) відповідно до Земельного кодексу.105. Проект відведення земельної ділянки, погоджується з:
Верховною Радою України;
міськими радами;
+ територіальним органом центрального органу виконавчої влади, щоздійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин;
Кабінетом Міністрів України.
106.У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування передати земельну ділянку у власність або заяву залишено без розгляду питання розв’язує:
міські ради;
обласні ради;
Кабінет Міністрів України;
+ в судовому порядку.
107. Підставою відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути:
+ невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;невідповідність її положень інтересам діючої влади;невідповідність її положень вимогам власника земельної ділянки;відсутність вчасної оплати виконаних робіт.
108. Загальнодержавні програми використання та охорони земель затверджуються:
Кабінетом Міністрів України;
Кабінетом Міністрів за погодженням із Верховною Радою України;
+ Верховною Радою України;
Міністерством аграрної політики і продовольства за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
109.Встановлення і зміна меж міст відноситься до повноважень:
міських рад;
районних рад;
обласних рад та Верховної ради Автономної Республіки Крим;
+ Верховної Ради України.
110. Підставою юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства є:
+ вчинення порушення земельного законодавства;
вчинення злочину;
вчинення адміністративного проступку;
всі відповіді неправильні.
111. До земель України належать:
+ усі землі в межах її території, у тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії;
лише землі в межах її території, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії;
лише землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії;
всі відповіді правильні.
112. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень:
+ органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень;
органів Держземагенства України;
Кабінету Міністрів України
Верховної Ради України.
113. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою:
+ власників земельних ділянок;
орендарів земельних ділянок;
користувачів земельних ділянок;
суборендарів земельних ділянок.
114. Встановлення та зміна цільового призначення особливо цінних земель у межах населеного пункту проводиться:
рішенням сільської, селищної, міської ради за погодженням з обласною радою;
рішенням сільської, селищної, міської ради за погодженням з облдержадміністрацією;
+ рішенням сільської, селищної, міської ради за погодженням з Верховною Радою України;
рішенням сільської, селищної, міської ради за погодженням з районною радою.
115. Землі фермерського господарства можуть включати в себе:
+ земельні ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди;
земельні ділянки, що належить на праві постійного користування;
земельні ділянки загального користування населеного пункту
землі запасу.
116. До земель сільськогосподарського призначення належать:
лише сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
лише несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо);
+ сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя
всі відповіді правильні.
117. Землі, придатні для потреб сільського господарства, мають надаватись насамперед для:
консервації
залуження
лісорозведення
+ сільськогосподарського використання.
118. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі:
розпорядження районної державної адміністрації;
рішення органів місцевого самоврядування;
+ даних державного земельного кадастру;
даних державної служби родючості ґрунтів.
119. До сільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення належать:
полезахисні лісові смуги;
скотопрогони;
господарські будівлі і двори;
+ пасовища.
120. Громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства в розмірі:
не більше як 2,0 га;
не більше як 0,12 га;
не більше як 0,10 га;
+ земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної або міської ради, де міститься фермерське господарство.
121. Для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки на праві власності можуть мати:
+ лише громадяни України;
лише особи без громадянства;
лише громадяни України та іноземні громадяни;
лише іноземні громадяни.
122. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можна використовувати:
лише для закладання багаторічних плодових насаджень;
лише для вирощування сільськогосподарських культур;
+ для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо;
всі відповіді правильні.
123. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства:
+ не більше як 2.0 га;
не більше як 0,12 га;
не більше як 0,10 га;
земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної або міської ради, де міститься фермерське господарство.
124. Земельні ділянки для городництва із земель державної та комунальної власності можуть надаватись громадянам:
у власність безоплатно;
у постійне користування;
у власність за плату;
+ у користування на умовах оренди;
125. На земельних ділянках для городництва дозволяється:
закладання багаторічних плодових насаджень;
спорудження капітальних будівель і споруд;
+ зведення тимчасових споруди для зберігання інвентарю;
займатись лісорозведенням.
126. Державні та комунальні несільськогосподарські підприємства можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського призначення для:
ведення особистого селянського господарства;
ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
ведення фермерського господарства;
+ ведення підсобного господарства;
127. Земельні ділянки для сінокосіння, випасання худоби та городництва надаються:
у тимчасове користування;
+ в оренду;
у власність;
у постійне користування.
128. Державні і комунальні сільськогосподарські підприємства можуть орендувати земельні ділянки:
комунальної власності;
державної власності;
+ приватної власності;
усіх форм власності.
129. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для:
+ ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
дачного будівництва;
гаражного будівництва;
будівництва та обслуговування жилого будинку.
130. Земельні ділянки особистих селянських господарств можуть мати:
іноземні громадяни на праві власності;
громадяни України на праві постійного користування;
+ громадяни України на праві власності та оренди;
особи без громадянства на праві власності.
131. Земельні ділянки для садівництва можуть матина праві власності на землю:
+ громадяни України;
особи без громадянства;
іноземні громадяни;
юридичні особи.
132. Приватизація земельної ділянки громадянам – членам садівницького товариства здійснюється:
за згодою інших членів товариства;
+ без згоди інших членів товариства;
якщо це передбачено статутом товариства;
за рішенням виконавчого органу товариства.
133. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватись:
іноземним громадянам у власність і оренду;
громадянам України тільки у власність;
+ громадянам України у власність і оренду;
іноземним громадянам на умовах оренди для дачного будівництва.
134. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до:
проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;
+ проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
135. У разі створення фермерського господарства безоплатно у власність земельну частку (пай) можуть отримати:
лише голова фермерського господарства;
члени родини голови фермерського господарства;
+ голова фермерського господарства та члени його родини, які є членами фермерського господарства;
наймані працівники фермерського господарства
136. Землі, надані для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності відносяться до категорії земель:
+ землі сільськогосподарського призначення;
землі житлової та громадської забудови;
землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики та іншого призначення;
землі історико-культурного призначення.
137. Несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації) сільськогосподарських підприємств відносять до категорії земель:
землі лісогосподарського призначення;
землі житлової і громадської забудови;
землі сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя);
+ землі сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя);
138. Приватні несільськогосподарські підприємства, установи і організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського призначення:
для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
для ведення особистого селянського господарства;
+ для ведення підсобного господарства;
для сінокосіння та випасання худоби.
139. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку в межах визначених норм Земельним кодексом можуть:
+ передаватись безоплатно у власність громадянам України;
надаватись громадянам на умовах постійного користування;
надаватись тільки за плату у власність громадян України;
всі відповіді правильні.
140. До земель житлової та громадської забудови належать:
земельні ділянки, призначені для закладання багаторічних плодових насаджень;
+ земельні ділянки у межах населених пунктів, що їх використовують для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування;
земельні ділянки поза межами населених пунктів, що їх використовують для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування;
всі відповіді правильні.
141. До громадської забудови категорії земель житлової та громадської забудови відносяться:
кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів;
+ громадські будівлі, споруди та об'єкти закладів освіти та охорони здоров'я, торгівлі, підприємств побутового обслуговування та громадського харчування;
майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари;
немає правильної відповіді.
142. До загального користування категорії земель житлової та громадської забудови відносяться:
громадські будівлі, споруди та об'єкти закладів освіти та охорони здоров'я, торгівлі та громадського харчування;
громадські будівлі, споруди та об'єкти соціально культурних установ та підприємств побутового обслуговування;
+ майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів;
немає правильної відповіді.
143. У складі земель житлової та громадської забудови землі запасу:
+ можуть бути;
не можуть бути;
можуть бути лише в окремих випадках вказаних;
можуть бути лише в окремих випадках вказаних у Земельному кодексі.
144. Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва можуть передаватися:
за плату у власність;
безоплатно у користування;
лише в оренду;
+ безоплатно у власність або в оренду.
145. Житлово-будівельному кооперативу за рішенням міської ради земельна ділянка може:
передаватись у власність у розмірі, визначеному кооперативом;
надаватись в оренду у розмірі, визначеному рішенням загальних зборів кооперативу;
+ передаватись у власність або надаватись в орендув розмірі, відповідно до затвердженої містобудівної документації;
надаватись у постійне користування.
146. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше:
+ 0,25 га;
0,15 га;
0,50 га;
0,10 га.
147. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів – не більше:
0,10 га;
+ 0,01 га;
0,001 га;
0,15 га.
148. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва:
у разі подання заяви про виділення безоплатно земельної ділянки для відповідних потреб на підставі проекту забудови;
+ за цивільно-правовими угодами;
у разі подання заяви про виділення безоплатно земельної ділянки для відповідних потреб в іншому населеному пункту;
у будь-кому випадку безоплатно для пенсіонерів та інших пільгових категорій населення.
149. До земель житлової та громадської забудови можуть бути віднесені земельні ділянки:
+ у межах населених пунктів;
за межами населених пунктів, за умови що на них знаходяться земельні ділянки членів громади населеного пункту;
у межах і за межами населених пунктів будь-які земельні ділянки;
немає правильної відповіді.
150. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається:
органами земельних ресурсів;
рішенням органу місцевого самоврядування;
розпорядженням місцевого органу державної влади;
+ співвласниками будинку.
151. На території населеного пункту можуть виділятися:
+ всі категорії земель;
виключно землі житлової та громадської забудови;
всі категорії земель окрім земель сільськогосподарського призначення;
всі категорії земель окрім земель водного фонду.
152. До особливо цінних земель належать:
+ землі природно-заповідного фонду;
землі оборони;
землі лісогосподарського призначення;
землі рекреаційного призначення.
153. Ботанічні сади та дендрологічні парки належать до земель:
історико-культурного призначення;
+ природно-заповідного фонду;
лісогосподарського призначення;
рекреаційного призначення.
154. До земель природно-заповідного фонду відносяться ділянки, які мають цінність:
господарську;
+ екологічну;
виробничу;
ринкову.
155. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об’єкти:
+ біосферні заповідники;
що мають природні лікувальні властивості;
водоохоронні зони
захисні лісові смуги;
156. До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки:
які мають особливу рекреаційну цінність;
+ у межах яких є природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність;
прибережні захисні смуги;
ліси природоохоронного призначення.
157. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати:
у державній власності; у державній та комунальній власності; у комунальній та приватній власності;+ у державній, комунальній та приватній власності.
158. Згідно із Земельним кодексом України, до земель оздоровчого призначення належать землі:
+ що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей;
земельні ділянки віднесені до заказників;
земельні ділянки надані для дачного будівництва;
земельні ділянки туристичних баз.
159. Землі оздоровчого призначення можуть перебувати:
у державній власності; у державній та комунальній власності;у комунальній та приватній власності;+ у державній, комунальній та приватній власності.160. Курорт – це:
+ освоєна природна територія, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації, будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури;
природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови;
територія, на якій знаходяться лікувальні заклади, де відпочивають громадяни;
немає правильної відповіді.
161. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються:
санітарно-захисні зони;
зони особливого режиму використання земель;
охоронні зони;
+ округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.
162. Навколо об’єктів історико-культурного призначення встановлюються:
смуги шириною 10 метрів;
+ зони охорони пам’яток;
смуги шириною 5 метрів;
смуги шириною 15 метрів.
163. До земель лісогосподарського призначення належать:
землі під садами;+ землі вкриті лісовою рослинністю та не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства;землі під зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;землі під окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.164. До лісового фонду України належать:
+ лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара;
зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;
окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях;
окремі дерева і групи дерев, чагарники на присадибних ділянках;
165. Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати:
у державній власності;
у державній і приватній власності;
+ у державній, комунальній і приватній власності;
у державній, комунальній і колективній власності.
166. Громадяни та юридичні особи можуть приватизувати земельні ділянки лісогосподарського призначення:
безоплатно до 5 га у складі земель товариства з обмеженою відповідальністю;
за плату до 5 га у складі земель акціонерного товариства;
безоплатно до 3 га у складі земель фермерського господарства;
+безоплатно або за плату замкнені земельні ділянки площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
167. До земель лісогосподарського призначення належать:
групи дерев на сільськогосподарських угіддях;
+ нелісові землі, які надані та використовуються в лісовому господарстві;
ділянка лісу на присадибній ділянці;
окремі групи дерев на землях загального користуванняу межах міста.
168. Можливі умови і розміри площі щодо передачі громадянам у власність ділянок лісогосподарського призначення:
площею до 3 га у складі угідь селянських господарств тільки за плату.
+ земельні ділянки площею до 5 га у складі угідь фермерського господарства безоплатно або за плату;
розмір площі не визначений у складі угідь фермерського господарства безоплатно;
розмір площі не визначений у складі угідь фермерського господарства за плату.
169. Земельні ділянки лісогосподарського призначення надаються в постійне користування:
фермерським господарствам;
+ спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам;
спеціалізованим комунальним установам з переробки деревини;
громадянам України.
170. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до законодавства:
лісового;
лісового і водного;
+ земельного;
екологічного.
171. Землі водного фонду можуть передаватись у власність:
водойми і річки загальною площею до 3 га громадянам;
юридичним особам водойми і річки площею до 5 га;
+ замкнені природні водойми площею до 3 га громадянам та юридичним особам;
тільки річки площею до 3 га.
172. Уздовж річок на їх берегах виділяються:
+ водоохоронні зони і прибережні захисні смуги;
санітарно захисні і охоронні зони;
зони особливого режиму використання;
охоронні зони.
173. Землі водного фонду можуть перебувати:
у державній власності; у державній та приватній власності; у комунальній та приватній власності;+у державній, комунальній та приватній власності.174. У землекористувачів вилучаються для потреб земель річкового транспорту:
берегова смуга в межах населених пунктів;
+ смуга відведення;
берегова смуга за межами населених пунктів;
немає правильної відповіді.
175. Прибережні захисні смуги встановлюються:
за розпорядженням Кабінету Міністрів України;за розпорядженням обласної державної адміністрації;
+ відповідно до окремих проектів землеустрою;
власником чи користувачем водного об’єкта.
176. Громадяни та юридичні особи можуть набувати право власності на зімкнені природні водойми:
площею до 5 га;
+ площею до 3 га;
площею, встановленою за рішенням органів місцевого самоврядування чи за розпорядженням органів виконавчої влади;
площею, необхідною для здійснення відповідного виду діяльності.
177. Для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га прибережні захисні смуги встановлюються шириною:
25 м;
100 м;
+ 50 м;
75 м.
178. Для малих річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею до 3 га прибережні захисні смуги встановлюються шириною:
+ 25 м;
100 м;
50 м;
75 м.
179. У разі крутості схилів (менше, має бути)більше 3 градусів ширина прибережної захисної смуги:
+ подвоюється;
залишається незмінною;
потроюється;
прибережна захисна смуга не встановлюється.
180. Розміри земельних ділянок, які надаються для об’єктів земель промисловості, визначаються:
+ відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації;
не більше 100 гектарів;
не більше 50 гектарів;
відповідно до норм визначених Земельним кодексом України.
181. Снігозахисні насадження вздовж автомобільних доріг відносять до земель:
+ автомобільного транспорту та дорожнього господарства;
лісогосподарського призначення;
прибережних захисних смуг;
смуг відведення.
182. До складу земель залізничного транспорту включають:
землі під службовим житлом працівників залізниці;
+ смуги відведення та земельні ділянки що не прилягають безпосередньо до неї, але необхідні для обслуговування конкретної залізниці;
службові земельні наділи працівників залізниці;
немає правильної відповіді.
183. На приаеродромній території відповідно до закону запроваджується:
використання земель без обмежень;
+ особливий режим використання земель;
використання земель відповідно до потреб сільського господарства;
відповідно до вимог громадян, які проживають на цій території.
184. Землі атомної енергетики можуть перебувати у: у комунальній формі власності;у комунальній і державній формі власності;+ у державній формі власності;у спільній комунальній власності.
185. Землі промисловості і транспорту можуть перебувати:
Лише у державній власності;
Лише у комунальній власності;
Тільки на умовах оренди юридичних осіб;
+ У державній, комунальній та приватній власності.
186. Охоронні зони земель трубопровідного транспорту у власників чи користувачів землі:
вилучаються;
+ не вилучаються;
вилучаються в окремих випадках;
немає правильної відповіді.
187. Охоронні зони навколо повітряних і підземних кабельних ліній зв’язку:
не створюються;
створюються лише у випадках визначених Земельним кодексом;
+ створюються;
створюються за потреби.
188. Охоронні зони навколо повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі:
не створюються;
+ створюються;
створюються лише у випадках визначених Земельним кодексом;
створюються за потреби.
189. Гірничий відвід – це:
+ частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ та цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин;
земельні ділянки для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, які надані в порядку, встановленому земельним законодавством України;
земельні ділянки де знаходяться будівлі підприємств добувної промисловості;
всі відповіді правильні.
190. Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб:
+ корисні копалини місцевого значення (пісок, глина, камінь);
торф загальною глибиною розробки більше двох метрів;
прісні підземні води більше 20 метрів;
немає правильної відповіді.
191. Метою здійснення землеустрою є:
підготовка земель до їх використання;
+ раціональне використання та охорона земель;
збір даних про використання земель;
прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок.
192. Регіональні програми використання та охорони земель затверджуються:
Верховною Радою України;
+ обласними радами;
обласними державними адміністраціями;
районними радами;
Кабінетом Міністрів України.
193. На земельних ділянках, наданих для городництва, не допускається:
зводити тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від негоди;
+ закладати багаторічні плодові насадження;
посів зернових культур;
закладати парники.
194. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, підлягають відчуженню:
+ протягом року;
протягом 6 місяців;
протягом 3 місяців;
протягом 2 років.
195. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є:
+ комунальною власністю;
державною власністю;
приватною власністю;
колективною власністю.
196. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються:
в усній формі;
у письмовій формі;
в електронному вигляді;
+ у письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
197. Самовільно зайняті земельні ділянки повертають:
місцеві державні адміністрації;
Кабінет Міністрів України;
сільські, селищні, міські, районні та обласні ради;
+ за рішенням суду.
198. Земельні відносини – це:
відносини щодо регулювання ринку землі;
відносини щодо впорядкування всіх категорій земель;
+ суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею;
відносини щодо регулювання земель сільськогосподарського призначення.
199. Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюєт
