Основні теоретичні положення

Структурні карти називають ще картами підземного рельєфу, на цих картах за допомогою ліній однакових відміток (ізогіпс) зображується гіпсометричне положення опірних поверхонь. Опірними поверхнями можуть бути покрівля чи підошва стратиграфічних і маркуючих горизонтів, пластів корисних копалин, поверхонь неузгодження, зміщувачів та ін. Ізогіпси, побудовані по покрівлі або підошві стратиграфічних підрозділів і горизонтів, що мають встановлене положення в стратиграфічному розрізі, називаються стратоізогіпсами.

Структурні карти за методикою побудови близькі до топографічних, на яких рельєф земної поверхні зображений за допомогою горизонталей. Позитивні форми рельєфу (гори, пагорби) відповідають антикліналям, а від”ємні (западини, улоговини) - синкліналям.

Для побудови структурних карт використовують дані пробурених свердловин, геофізичні дані і геологічні розрізи.

На топографічну карту наносять положення свердловин (на практиці робиться точна інструментальна прив”язка). Під номером свердловини підписується абсолютна відмітка опірного горизонту; щоб її обчислити, з бурових журналів беруть абсолютну відмітку гирла свердловини (альтитуду А) і глибину (Н) до опірної поверхні, від альтітуди віднімають глибину і отримують абсолютну відмітку поверхні опірного горизонту в цій свердловині (рисунок 16.1). Якщо стовбур свердловини викривлений - вносять відповідні поправки.

Після обчислення абсолютних відміток для всіх свердловин, що пробурені на площі, їх переносять на карту. Всі пункти з”єднують прямими лініями, які складають сітку трикутників; за можливістю розбивають сітку таким чином, щоб трикутники були рівнобічними.

Після цього, в залежності від обраного січення стратоізогіпс, на сторонах трикутників відмічають певні абсолютні відмітки (рисунок 16.2). Однакові абсолютні відмітки з"єднуються плавними кривими лініями (стратоізогіпсами). Слід уважно слідкувати за тим, щоб сторони трикутників не перетинали ділянок, на яких відмітки поверхні були б вище або нижче інтервалу відміток, вказаних на кінцях відповідного боку трикутника (неправильний напрямок А-Б, правильний- В-Г).

Рисунок 16.1 - Визначення абсолютних відміток покрівлі І і ІІ опірних горизонтів за даними бурових свердловин

Рисунок 16.2 - Варіанти побудови структурної карти: а) неправильний; б) правильний

Інтерполяцію зручно проводити за допомогою “висотної арфи” - викресленої на прозорій кальці палетки (рисунок 16.3), де через однакові довільні відстані нанесені прямі паралельні лінії; відстань між двома сусідніми лініями відповідає січенню стратоізогіпс. При необхідності можна провести і проміжні лінії з більш дрібним січенням..

Рисунок 16.3 - Палетка для побудови структурної карти із січенням стратоізогіпс 20 м

В таблиці 16.1 наводяться варіанти завдань із вже обчисленими абсолютними відмітками поверхні стратиграфічного горизонту за даними 24 свердловин. На форматі А3 точки розташовуються у шахматному порядку (6 точок в ряду), біля кожної точки проставляється номер свердловини і абсолютна відмітка. Точки з”єднуються прямими лініями, утворюється сітка трикутників. На лініях за допомогою палетка з січенням стратоізогіпс 20 м відмічаються певні відмітки, точки з однаковими відмітками з”єднуються стратоізогіпсами. В розривах стратоізогіпс вписуються відповідні абсолютні відмітки.

До структурної карти додаються умовні позначення. Крім того, вздовж вказаного викладачем напрямку будується геологічний розріз. Лінія профілю проводиться горизонтально; рельєф приймається на 300 м вище найбільшої абсолютної відмітки на структурній карті. Для структурної карти і розрізу масштаб прийняти 1:20000

Контрольні запитання

1 Що таке структурна карта?

2 Що таке стратоізогіпса?

3 Як обчислити абсолютні відмітки поверхі стратиграфічного горизонту?

4 Якім структурам на рельєфі відповідають синкліналі і антикліналі?

5 Чи можуть сходитись в одній точці 3 і більше ізоліній з однаковими абсолютними відмітками?

Таблиця 16.1 - Завдання для побудови структурної карти

№№ св.

Абсолютні відмітки поверхні стратиграфічного горизонту

№№ варіантів