Лікування бактеріального вагінозу

Симптоми

Половина жінок з бактеріальним вагінозом не відчуває ніяких симптомів захворювання (безсимптомна форма хвороби) і порушення мікрофлори піхви у них виявляється випадково при профілактичних гінекологічних оглядах. Інша ж частина жінок страждає від клінічних проявів вагінозу, причому ознаки захворювання можуть посилюватися і потім мимоволі слабшати протягом тривалого періоду, іноді декількох років.

Головним проявом бактеріального вагінозу є виділення з піхви (білі) різної інтенсивності і забарвлення, частіше - біло-сірої, можливо з неприємним запахом.

Виділення посилюються за кілька днів до початку менструації і після статевого акту. При прогресуванні хвороби виділення можуть стати жовто-зеленими, густими, липкими або пінистими. Такі виділення рівномірно розподіляються по стінках піхви і при огляді за допомогою гінекологічних дзеркал легко видаляються зі слизової ватним тампоном. Характерною особливістю бактеріального вагінозу є відсутність ознак запалення (набряку, гіперемії) стінок піхви. Іноді жінки скаржаться на печіння і свербіння в області статевих органів, що посилюються при сечовипусканні і після статевого акту.

Діагностика

Стандартний мазок з піхви є достатнім для виявлення патогенної мікрофлори. При підозрі на бактеріальний вагіноз взятий при мазку матеріал зі слизової піхви досліджується під мікроскопом. При цьому зменшення кількості (іноді й повна відсутність) лактобактерій і збільшення числа інших мікроорганізмів в мазку свідчать про наявність вагінально дисбактеріозу. Крім цього, визначається кислотність виділень з піхви (вимірюється pH середовища). Підвищення рівня pH піхви більше 4,5 (тобто відсутність кислого середовища) підтверджує наявність бактеріального вагінозу. Іноді проводять "аміновий" тест: виділення з піхви змішуються з гидроокисью калію - за наявності бактеріального вагінозу з'являється характерний неприємний запах "зіпсованої риби". У випадку утруднення в постановці діагнозу можуть бути додатково проведені більш складні методи дослідження: визначення кількості молочної та янтарної кислоти у виділеннях з піхви.

Таким чином, у діагностиці вирішальне значення мають:
- зміна рН піхви;
- зменшення або відсутність лактобактерій;
- позитивний аминотест;
- велика кількість мікробної флори (особливо гарднерел);
«ключові клітини» при мікроскопії мазка;
- відсутність запальних явищ у піхву.
Якщо бактеріальний вагіноз асоційований з іншими захворюваннями, лікар призначає додаткові методи обстеження, щоб визначити тактику ведення хворої.
На підставі аналізу лабораторних даних можна зробити висновок про ступеня тяжкості бактеріального вагінозу

Лікування бактеріального вагінозу

Своєчасне грамотне лікування бактеріального вагінозу дозволяє попередити розвиток ускладнень хвороби. Терапія бактеріального вагінозу спрямована на знищення патогенних мікроорганізмів і на відновлення здорової мікрофлори піхви.

Для знищення патогенної мікрофлори використовують протимікробні і антибактеріальні препарати у вигляді таблеток (Метронідазол, Трихопол, Метрогіл) і вагінальних свічок або мазей (Флагіл, Кліндаміцин, Далацин). Найбільш успішним є поєднання антибактеріальних засобів в таблетках з місцевим лікуванням. Подібні препарати пригнічують розмноження хвороботворних бактерій і запобігають розвитку урoгенітального кандидозу (молочниці). При наявності сильного свербіння і печіння можуть використовуватися місцеві анестезуючі препарати.

Після придушення зростання патогенних мікроорганізмів необхідно відновити здорову мікрофлору піхви і збільшити в ній кількість лактобактерій. Для цього використовуються ліки з групи пробіотиків, які можуть бути призначені як для прийому всередину (Лінекс, Нормобакт), так і для місцевого застосування у вигляді вагінальних свічок (Лактобактерін, Біфідумбактерин). Вживання пробіотиків і відновлення нормальної мікрофлори піхви є необхідною умовою не тільки при лікуванні бактеріального вагінозу, але також служить відмінною профілактикою цілого ряду інших захворювань жіночої статевої сфери.

Профілактика

Профілактика бактеріального вагінозу припускає нормалізацію гормонального статусу жінки, відмова від тривалого використання гормональних оральних контрацептивів, грамотне вживання антибіотиків широкого спектру дії, дотримання правил особистої гігієни (не можна зловживати спринцеванием піхви), ведення моногамной статевого життя, своєчасне лікування дисбактеріозу кишечника.