Природно-заповідний фонд Укр

Поняття ПЗФ У структурі земельного фонду Укр. території та об'єкти ПЗФ становлять порівняно незначну площу. Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: -встановлення заповідного режиму; -організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; -проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; -додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної та проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; -запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; -здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; - встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів; - проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів ПЗФ. Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До складу ПЗФ Укр. входять території та об'єкти одинадцяти категорій: 1) природні заповідники; 2) біосферні заповідники; 3) національні природні парки; 4) регіональні ландшафтні парки; 5) заказники; 6) пам'ятки природи; 7) заповідні урочища; 8) ботанічні сади; 9) дендрологічні парки, 10)зоологічні парки; 11)парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва.

55. Правовий режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Законодавством Укр. для кожної категорії територій та об'єктів ПЗФ встановлено спеціальний правовий режим - сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів. Найбільш жорсткий режим обмеження господарської діяльності законодавством встановлений для територій природних заповідників і прирівняних до них заповідних зон біосферних заповідників і національних природних парків. На таких територіях забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме: -будівництво;-геологорозвідувальні роботи; -мисливство, рибальство. Допускається:

-виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу; -здійснення протипожежних і санітарних заходів; спорудження у встановленому порядку будівель та інших об'єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповідником завдань; збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

56. Право власності на території та об’єкти природно – заповідного фонду. За загальним правилом землі ПЗФ можуть перебувати у Д, комунальній та приватній власності.

При цьому право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар, а також на водні об'єкти, ліси та багаторічні насадження, які на ній знаходяться Спеціалізоване законодавство про ПЗФ передбачає певні винятки щодо можливостей перебування об'єктів ПЗФ у зазначених формах власності. Так, території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу, тобто не підлягають приватизації та передачі у комунальну власність. Регіональні ландшафтні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством Укр., тобто в комунальній та приватній. Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, створені до прийняття ЗУ «Про природно-заповідний фонд Укр.», не підлягають приватизації.

Відповідно до вимог земельного законодавства землі державної власності, зайняті під об'єктами ПЗФ загальнодержавного значення, не підлягають передачі ні в приватну, ні в комунальну власність.

57. Курортні то лікувально-оздоровчі Території.

Одним із типів територій, що підлягають в Укр. особливій державній охороні, є курортні та лікувально-оздоровчі території. Лікувально-оздоровча місцевість - це природна територія, яка підлягає особливій охороні як така, що має природні лікувальні ресурси, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, яка підлягає особливій охороні як така, що має природні ліку вальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури і використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань, а також для рекреації. За характером природних лікувальних ресурсів курорти Укр. поділяються на курорти державного та місцевого значення. Для курортів, які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, встановлюються округи гірничо-санітарної охорони. У разі використання пов'язаних між собою родовищ мінеральних вод, суміжних пляжів та інших природних лікувальних ресурсів декількома курортами для них може встановлюватись єдиний округ санітарної охорони.