2018-01-21
3272
Можливість виробництва (формування) туристичного продукту, надання послуг за певним обсягом та якістю вирішальною мірою залежить від рівня розвитку матеріально-технічної бази підприємства.
Матеріально-технічна база - сукупність найбільш активних елементів підприємства у наданні послуг чи виробництві туристичного продукту з додержанням певних технологій.
До складу матеріально-тезнічна базі входять всі види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у виробничих технологіях. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявляти взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів, а отже, і відповідного розвитку виробничої бази.
Засоби розміщення. Одним з найважливіших блоків у технології туристичної діяльності є засоби розміщення туристів, до яких відносять готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати та ін. Засоби розміщення туристів за міжнародними рекомендаціями поділяються на чотири групи:
- готелі й аналогічні підприємства;
- комерційні і соціальні підприємства розміщення;
- спеціалізовані засоби розміщення;
- приватні туристичні засоби розміщення.
Наведена типова класифікація засобів розміщення рекомендована Всесвітньою туристичною організацією (ВТО). Вона не єдина у всіх країнах, як і класифікація готелів.
Готель - це будинок з умебльованими кімнатами для короткочасного проживання.
Туристичний готель - це особливий тип готелю, призначений для надання туристам комплексу послуг, пов'язаних з подорожуванням. У всіх туристичних готелях передбачені чотири основні групи послуг:
- розміщення;
- харчування;
- дозвілля;
- побутове обслуговування.
Для замкнутого технологічного циклу обслуговування туристів у готелі передбачені наступні основні служби:
- служба прийому і розміщення;
- служба експлуатації номерного фонду;
- комерційна служба;
- технічна служба;
- адміністративна служба.
Це мінімальний набір служб, які забезпечують надання основних послуг. Так, наприклад, служба прийому і розміщення забезпечує прийом, реєстрацію, розміщення туристів по номерах, розрахунки, бронювання місць і організацію відправки. Як правило, службу очолює менеджер по розміщенню. В його підпорядкування входять: бюро реєстрації, адміністратори, бюро обслуговування, швейцари, робота камер зберігання, служб бронювання, гардеробів тощо.
Служба експлуатації номерного фонду забезпечує технічне обслуговування і ремонт житлових та допоміжних приміщень, підготовку їх до заселень, прибирання.
Менеджер цієї служби керує групою по ремонту і обслуговуванню номерного фонду, покоївками, прибиральницями та ін.
Комерційна служба готелю поєднує надання послуг по бронюванню місць як у власному готелі, так і по замовленню клієнтів в інших готелях, бронювання квитків на проїзд у різних видах транспорту, надання додаткових та супутніх послуг тощо.
Роботу всіх інженерних систем і комунікацій забезпечує технічна служба на чолі з технічним директором або головним інженером.
Класифікація готелів - це визначення відповідності конкретного готелю і номерів критеріям або стандартам обслуговування. Прийнята в кожній країні класифікація містить категорію розрядності, яка є якісним параметром стандарту. Розрядність готелю впливає на його престиж, формування клієнтури, вартість готельних послуг та ін.
Класифікація готелів регламентується на міжнаціональному і національному рівнях, а також у межах готельних ланцюгів, асоціацій, союзів. В теперішній час існує більше 30 різних класифікацій, в тому числі найбільш поширеними вважаються:
- система зірок (від однієї до п'яти) - на основі французької національної класифікації;
- система букв (A-B-C-D);
- система "корон" або "ключів";
- система балів;
- система розрядів та інші.
Запровадженню єдиної класифікації у світі перешкоджають сталі національні традиції, культурно-історичні відмінності країн, критерії якості та ін.
Спроби ВТО, Комітету готельної і ресторанної індустрії Європейського союзу, Міжнародної готельної асоціації запровадити єдину класифікацію готелів не привели до позитивного результату.
Завдання ускладнюється ще й тим, що, окрім готелів, існує ще багато інших засобів розміщення (кемпінги, турбази, будинки відпочинку і т.п.) зі своєю особливою специфікою.
В Україні, у відповідності з міждержавним стандартом (ГОСТ 28681.4-95), класифікація готелів ґрунтується на комплексі вимог до:
- матеріально-технічного стану;
- номенклатури і якості запропонованих послуг;
- рівня обслуговування.
Категорії зазначають символом — "*" (зірка). Кількість зірок збільшується у відповідності з підвищенням рівня якості обслуговування. Готелі класифікують по п'яти категоріях, мотелі -по чотирьох. Найвищу категорію готелю позначають - "*****"5 п'ять зірок, нижчу - "*", одна зірка.
Класифікація готелів містить мінімальні вимоги для віднесення до певної категорії.
Для поповнення місцевих бюджетів територіальними органами влади введений місцевий готельний збір (до 20 % вартості проживання).
Поряд із класичними готелями, які мають великий штат обслуговуючого персоналу і пропонують туристам широкий перелік послуг і високий рівень комфорту, останнім часом поширюється особливий тип готелю - мотель.
Мотель - підприємство готельного типу, що спеціалізується на прийомі та обслуговуванні туристів, які подорожують автотранспортом, має набір готельних послуг, повний комплекс технічного обслуговування. У мотелі, крім комфортабельних номерів, туристам надаються місця для стоянки автомашин із відповідним обслуговуванням. Звичайно в комплекс мотелю входять також ресторан, бар, зали для перегляду кіно- і відеофільмів, проведення конференцій, тренажерні та ігрові приміщення, басейн, тенісні корти і т.п. Мотелі, як правило, розташовуються уздовж основних туристичних автотрас.
Мотелі класифікують за чотирма категоріями. Найвищу категорію мотелю позначають - "****", чотири зірки, нижчу - "*", одна зірка.
Окрім рівня побутових зручностей, набору і якості послуг, підприємства розміщення розрізняють за формою власності. За цією ознакою виділяють державні, комунальні і приватні заклади. В Україні приватних закладів розміщення з кожним роком стає все більше і вони починають домінувати на ринку туристичних послуг.
В Європі швидко розповсюджується експлуатація засобів розміщення з колективною формою власності, коли декілька осіб володіють одним майном. І ця форма власності поступово проникає на вітчизняний туристичний ринок у вигладі таймшеру.
Особливість класичного таймшеру полягає в наявності сертифіката власності на певний період відпочинку, з можливістю передачі його в спадщину, є предметом застави, уступки, забезпечення кредиту та ін.
Таймшерний бізнес процвітає тільки там, де для нього створені відповідні умови і, перш за все, гарантований правовий захист споживача. В Європі права власників таймшерів закріплені в директивах Європарламенту та національних законодавствах.
Підприємства харчування Наступним активним елементом туристичного підприємства в наданні послуг та виробництві туристичного продукту є організація і технологія харчування. Туристична індустрія харчування включає в себе: ресторани, кафе, бари, їдальні, фабрики-кухні, буфети, продовольчі магазини і т.п. Ці підприємства знаходяться як у власності туристичних фірм, так і на правах оренди. Більшість з них є частиною туристично-готельних комплексів.
За формою обслуговування підприємства харчування поділяються на обслуговування за допомогою офіціантів і самообслуговування.
За режимом харчування туристів ці підприємства надають послуги у вигляді повного пансіону, напівпансіону, спеціального харчування, харчування для дітей та ін.
В ряді готелів у номерах передбачені кухні, міні-бари, а послуга харчування може бути реалізована як в номері (по виклику, замовленню), так і на підприємстві харчування.
Щодо асортименту харчування туристів поділяється на комплексне харчування, харчування по вибору, харчування по попередньому замовленню, в тому числі по обслуговуванню урочистих подій, прийомів, ювілеїв, банкетів та ін.
Залежно від ступеня технічного оснащення, якості й обсягу послуг, місця розташування, ціни, архітектурно-художнього оформлення приміщень, асортименту та інших показників підприємства харчування поділяють на категорії. У відповідності з міждержавними стандартами присвоєння категорії здійснюється сертифікаційними органами України.
Але, окрім вимог, передбачених стандартами, до туристичних підприємств харчування висувається низка додаткових, особливих для цієї сфери діяльності, вимог. Так, наприклад, територія підприємства громадського харчування повинна бути не тільки ретельно прибрана, але й покрита асфальтом або декоративною плиткою. Існують також інші вимоги до зовнішнього оформлення туристичного комплексу. Всі приміщення мають бути обладнані покажчиками, на видному місці повинна бути вивішена копія сертифікату даного підприємства харчування та ін.
Техногологічна схема забезпечення харчуванням туристів залежить від виду туру, категорії туристів, співвідношення місць розміщення і кількості місць у закладах харчування і ряду інших факторів.
Транспортні послуги - один з основних видів послуг у туризмі. На них припадає і основна частка в структурі ціни туру. Залежно від тривалості, дальності подорожі, вона (в більшості випадків) коливається від 20 до 60 %.
Різні види транспорту використовуються туристичними організаціями для перевезення туристів під час здійснення подорожі.
Транспортні подорожі - це подорожі організованих груп туристів при наявності путівок (ваучерів) по розроблених маршрутах з використанням різних транспортних засобів.
Транспортні подорожі розглядаються і як самостійний вид туризму, і як складова туристичного продукту в цілому.
При плануванні своєї подорожі турист враховує такі фактори, як швидкість доставки до місця відпочинку, комфорт подорожі, вартість, можливість перевезення багажу та його вага, можливість зупинки в дорозі, умови харчування, умови для відпочинку, рівень шуму, наявність шкідливих екологічних факторів і, звичайно, - безпека.
В Україні, як і в інших країнах СНД, ці вимоги розподіляються в такій послідовності:
- безпека подорожі;
- вартість і наявність різних пільг;
- комфортабельність;
- швидкість доставки;
- інші фактори.
Чим більший набір позитивних факторів, тим вища вартість транспортної подорожі, але жодний транспортний засіб на задовольняє весь набір вимог.
Завдання 2.
Туристична фірма «Яна» у м. Києві уклала вигідний контракт з Болгарськими партнерами щодо обслуговування дитячих груп (2 тижні) у літній період. Вартість обслуговування у Болгарії однієї особи (харчування, розміщення, екскурсійна програма) - 254 дол.США. Якщо, чисельність дітей у групі складає 40 осіб, болгарська сторона приймає на безкоштовне обслуговування двох керівників групи. Розрахуйте вартість однієї путівки перебування групи у Болгарії.
II. Інформаційне забезпечення задачі. (дол.США)
Необхідна чисельність викладачів-вихователей на групу 40 осіб, осіб - 3
Оренда автобусу, дол.США - 3500
Страховий поліс на 1 особу - 20
Витрати на відрядження 1 водія - 160
Транспортні витрати (стоянки,автобан) - 100
Митні витрати - 150
Витрати по оформленню документів на виїзд групи – 100
Витрати на відрядження вихователя групи, 1 особа - 50
Заробітна плата на 1 особу - 50
Інші витрати на 1 особу – 5
Рентабельність тура, % - 15
В розрахунках використовуйте встановлений курс долара на момент розв'язання задачі.
Порядок оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) операцій з поставки туристичних послуг було визначено статтею 8 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». З набранням з 1 січня 2011 року чинності Податковим кодексом України порядок оподаткування туристичних послуг дещо змінюється.
Так, статтею 207 розділу V Податкового кодексу безпосередньо встановлюються правила оподаткування податком на додану вартість туристичних послуг, що надаються особою, яка діє від свого власного імені, не є агентом іншої особи і використовує товари чи послуги інших осіб у процесі надання цих туристичних послуг.
Пунктами 207.2, 207.3, 207.4 визначені поняття «туристична послуга», «туристичний оператор», «туристичний агент» щодо яких застосовуються норми статті 207.
Пунктом 207.5 встановлено, що базою оподаткування в разі проведення операції з постачання туристичної послуги туристичним оператором або туристичним агентом є вартість такої послуги (без урахування податку), яка дорівнює сумі винагороди (маржі) такого туристичного оператора (агента), тобто різниці між загальною сумою, що сплачується їх покупцем (без урахування податку), та фактичними витратами туристичного оператора з проведення оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, вартість яких включається до вартості такої туристичної послуги, а для туристичних агентів - вартість туристичного ваучера (путівки), придбаного в туристичного оператора, крім туристичних агентів, які діють у цій операції як посередники.
Пунктом 207.6 встановлено, що базою оподаткування в разі проведення операції з постачання на території України туристичним оператором (агентом) туристичної послуги (туристичного ваучера (путівки)), призначеної для її споживання (отримання) за межами території України, є винагорода, а саме різниця між вартістю поставлених ним послуг (туристичного ваучера (путівки)) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором (агентом) внаслідок придбання (створення) таких туристичних послуг.
Відповідно до пункту 207.7 основна ставка ПДВ (з 01.01.2011 по 31.12.2013 – 20%, з 01.01.2014 – 17%) нараховується на базу оподаткування, визначену згідно з пунктами 207.5 та 207.6 цієї статті.
Структура ціни туристичного продукту включає такі основні елементи: собівартість, прибуток, знижки і надбавки.
Собівартість туристичного продукту містить у собі таку вартість:
- проїзд;
- проживання (в тому числі оплату бронювання);
- харчування;
- трансферт (транспортного обслуговування);
- екскурсійне обслуговування;
- оформлення візи;
- послуги турфірми.
Загальна собівартість туру =40*(3-2)*254+3500+43*20+160+100+150+ +100+3*(50+50+5) =$ 15345.
Для забезпечення рентабельності у 15% необхідно отримати дохід=15345*1,15= $ 17646,75.
Витрати по створенню туристичної послуги = 15345-40*(3-2)*254=$ 15345.
Відповідно ПДВ=(17646,75-15345)*0,2=$ 460,35.
Отже, вартість путівки з врахуванням ПДВ=(17646,75 +460,35)/40=$ 452,67.
На 27.02.12 офіційний курс НБУ становить $ =7,9868 грн.
Отже, вартість путівки з врахуванням ПДВ=452,67*7,9868=3615 грн.
Література
1. Гетьман О.О. Економіка підприємства: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.]: 2-е вид. / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. — К.: Центр учб. л-ри, 2010. — 487 с.
2. Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу: [Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Донец. держ. ун-т економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського. — Донецьк, 2006. — 223 с.
3. Економіка підприємства: підручник. / [Г. О. Швиданенко та ін.]; за заг. ред. Г. О. Швиданенко; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. закл. «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана» — К.: КНЕУ, 2009. — 598 с.
4. Павловська Л.Д. Економіка підприємства: [навч. посіб. для підгот. бакалаврів із напрямів галузі 0305 у вищ. навч. закл. II-IV рівнів акредитації Мінагрополітики України] / Л. Д. Павловська; М-во аграр. політики України, Житомир. нац. агроекол. ун-т. — Житомир: Вид-во «Житомир. нац. агроеколог. ун-т», 2009. — 639 с.
5. Свиридова Н.Д. Экономика туристического предприятия (фирмы): Учеб. пособие. / Свиридова Н.Д., Пристюк В.Н.; Восточноукр. нац. ун-т им. В.Даля. — Луганск, 2007. — 199 с.
