Місце калькулювання в економічних розрахунках. Склад і зміст калькуляції та методика їх обчислення

Калькуляція – це собівартість одиниці продукції, визначеної за статтями калькуляції. Перелік статей калькуляції може бути різним в залежності від галузі промисловості, але, в загальному, може мати такий склад:

1. Сировина і матеріали. 2.Паливо і енергія на технологічні цілі. 3.Заробітна плата виробничих робітників. 4. Відрахування на соціальні потреби. 5.Утримання і експлуатація обладнання. 6. Цехові витрати. 7.Загальнозаводські витрати. 8. Підготовка і освоєння виробництва. 9. Інші виробничі витрати. 10. Поза виробничі витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що в першому випадку враховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому – всі витрати підприємства, незалежно від того де і на які потреби вони були здійснені.

Джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме: затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок покращення використання засобів і предметів праці; затрати живоїпраці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці; адміністративно – управлінські витрати.

Факторами зниження собівартості продукції є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.

Калькулювання собівартості продукції – це процес обмеження собівартості одиниці продукції. Є такі методи калькулювання:

- нормативний – витрати на одиницю продукції встановлюються по нормах;

- параметричний – затрати на проектований виріб встановлюються, виходячи із залежності рівня цих витрат від зміни техніко – економічних параметрів виробу.

- розрахунково – аналітичний – прямі витрати на виробництво одиниці продукції розподіляють на основі діючих норм, а непрямі – пропорційно заробітній платі.