Загальна характеристика банківських кредитів

Банківський кредит класифікують за такими ознаками:

1) цільове спрямування;

2) термін кредиту;

3) вид відсоткової ставки;

4) валюта кредиту;

5) види обслуговування.

Залежно від цільового спрямування кредит може надаватися на:

٭ фінансування оборотного капіталу;

٭ фінансування основного капіталу;

٭ викуп приватизованого підприємства.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підпри­ємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльнос­ті, на формування і збільшення статутних фондів банків, для вне­сення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Не можуть отримати кредити підприємства:

* проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредиту­вання заходів фінансової санації);

*під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;

*коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий кредити.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

Позички з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі по­ки підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. За економічної нестабільності підпрємствам, як правило, надаються позички з плаваючою відсотко­вою ставкою. Ставки за такими позичками залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної обліко­вої ставки Національного банку України. Підприємства переваж­но намагаються отримати в банках позички з фіксованою відсот­ковою ставкою.

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство мусить мати відповідний дозвіл Національного банку України.

Кредитування в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тім, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть вва­жатися надійним джерелом погашення кредиту, бо можливі різкі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підпри­ємства здійснюється в іноземній валюті.

Видача підприємству позички в іноземній валюті, як і в націо­нальній, здійснюється банком тільки за браком простроченої за­боргованості за раніше виданими позичками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.

Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів у іноземній валюті. Так, банк може відмовити підприємству в по­зичці для спекулятивних операцій, оскільки такі операції мають зависокий рівень ризику.

Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуг кредитного характеру.

Строковий кредит — це кредит, який надається повністю не­гайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем наприкінці терміну Відновлювальна кредитна лінія надається на термін, який не перевищує одного року. Особливість відновлювальної кредит­ної лінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. У зв'язку з цим підприємс­тво має заставити банку основні фонди або надати якусь іншу гарантію.

Нині комерційні банки України відкривають кредитні лінії, як правило, сільськогосподарським підприємствам і підприємствам переробних галузей народного господарства.

Овердрафт — короткостроковий кредит, що надається бан­ком надійному підприємству понад залишок його коштів на по­точному рахунку (в межах заздачегідь обумовленої суми) через дебетування його рахунку.

Для підприємства в комерційному банку може бути відкритий спеціальний позичковий рахунок - контокорент (італ. conto corrente — поточний рахунок) - єдиний рахунок, на якому вра­ховуються всі операції підприємства. На контокорентному ра­хунку відображуються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з другого - кошти, які надходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції, наданий кредит та інші надходження). Контокорент — це поєднання позичкового рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.

Використання контокорентного кредиту пов 'язане з більши­ми витратами для підприємства. Відсотки за користування по­зичкою за контокорентним рахунком с найвищими у банківській практиці.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) — це коротко­строковий кредит, який банківська установа надає пред 'явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку вико­нання зобов 'язань за ними і сплачуючи пред 'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Розмір та термін дії вексельного кредиту залежать від строку пред'явленого векселя. Термін, на який видається вексель, нє може перевищувати 90 днів.

Приклад

Номінальна вартість векселя — 10 000 грн. Банк викуповує в підприємства вексель за 90 днів до його погашення за ставкою 10% річних. Підприємство сплачує банку дисконт, що розраховується за формулою:

С = К* Т * П / 365*100

де С - сума дисконту;

К - номінальна сума векселя;

Т - строк (у днях) від дня обліку до дня платежу;

П - ставка, за якою обліковується вексель.

Банк виплачує підприємству номінальну вартість векселя за мінусом дисконту, тобто 10 000 грн - 246,6 грн = 9753,4 грн.

Погашення вексельного кредиту здійснюється в день оплати векселя платником (трасантом). Коли трасант неплатоспроможний, відповідальність за зобов'язаннями несе пред'явник векселя та інші особи, що мають солідарну відповідальність за цим векселем.

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємст­вам банками, належать:

• акцептний кредит;

• авальний кредит.

Акцептний кредит — це позичка, яка передбачає акцептуван­ня банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство надає в розпорядження банку вексель до строку його оплати.

Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає під­приємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений тер­мін. При цьому банк стає першим боржником і з економічного по­гляду виконує умовне зобов'язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство не виконає своїх зобов'язань.

Авальний кредит — це позичка, коли банк бере на себе відпо­відальність за зобов'язаннями підприємства у формі поручите­льства або гарантії. Підприємство-одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримує від банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов'язання. Якщо власник векселя вносить протест у зв'язку з несплатою векселя, банк-аваліст погашає всю суму век­селя за платника.

За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких зале­жить від виду вимог, що випливають із гарантії, а також терміну дії гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками під­приємствам, належить факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство - постачальник товарів перевідступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерцій­ному банку.

Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерсь­кого обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

Класифікацію факторингових операцій:

Ø Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, його контрагент та банк перебувають у тій самій країні.

Ø Зовнішній факторинг передбачає, що одна зі сторін факторингової угоди перебуває за кордоном

Ø Конвенційний (відкритий) факторинг — це тип факторингу, коли підприємство-постачальник повідомляє підприємство-покулця (дебітора) про те, що права на одержання оплати перевід-ступлено банку або факторинговій компанії.

Ø Конфіденційний (закритий) факторинг передбачає, що ніхто з контрагентів постачальника не знає про перевідступлення ним прав на одержання оплати банкові чи факторинговій компанії.

Плата за факторингове обслуговування залежить від виду фак­торингу, фінансового стану підприємства-позичальника, масшта­бів і структури його виробничої діяльності та надійності покупців. Визначаючи плату за факторинг, ураховують відсоток за кредит і середній термін обороту коштів банку в розрахунках із покупцем.

Отримання банківського кредиту здійснюється на умовах: терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.

Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін.

Принцип повернення як найтісніше пов'язаний із принципом терміновості. Кредит має бути погашений у термін, визначений кредитною угодою. Розрізняють: строкові, пролонговані і про­строчені кредити.

Строкові кредити підприємства повертають своєчасно у ви­значений термін.

Пролонговані кредити з'являються в підприємства за тимча­сового браку коштів з причин, що не залежать від результатів його діяльності, і за згоди банку відстрочити термін погашення.

Прострочені кредити виникають тоді, коли в підприємства немає коштів для їх погашення. Наявність таких кредитів свід­чить про скрутний фінансовий стан підприємства. Джерелом спла­ти відсотків за простроченими кредитами є прибуток підприємс­тва після сплати податків.

За­лежно від цілей розрізняють:

1) кредит для фінансування оборотного капіталу;

2) кредит для фінансування основного капіталу;

3) кредит для фінансування торговельно-посередницьких операцій.

Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підпри­ємства юридично оформлених документів, що гарантують своє­часне повернення кредиту:

• заставне зобов'язання;

• договір-гарантія;

• договір-поручництво.

Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк певну плату за користування кредитом.

Відсотки, які сплачує підприємство за користування коротко­строковими банківськими кредитами, відносять на собівартість продукції.

Відсотки за кредит, узятий на капітальне будівництво чи реконструкцію, підприємства сплачують за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому вказується мета кредитування, умо­ви, порядок надання й погашення позички, спосіб забезпечення кре­дитом, відсоткові ставки за кредитом, права і відповідальність сторін та інші умови.

Кредити надаються підприємствам: у безготівковій формі — оплатою платіжних документів з позичкового рахунка як у націо­нальній, так і в іноземній валюті, переказуванням коштів на по­точний рахунок підприємства, якщо інше не передбачено креди­тним договором; у готівковій формі — для розрахунків зі здавачами сільськогосподарської продукції.

Погашення банківського кредиту підприємством - це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, части­нами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення позички можуть бути: до запитан­ня, з погашенням у відповідний термін, з довгостроковим по­гашенням.

За позичками до запитання строк повного повернення конкре­тно не визначається і погашення відбувається на вимогу банку.

Позичка може погашатися підприємством не тільки відповід­но до кредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора або на бажання підприємства).

За характером погашення кредити поділяються на такі види:

1) дисконтні;

2) позички, які погашаються поступово — щомісячно, щоквар­тально, раз на півроку, щорічно;

3) позички, які погашаються одноразовим платежем після закінчення терміну позички, тобто підприємство одночасно спла­чує банкові суму основного боргу та нарахованих відсотків;

4) амортизаційні (здійснюється поступова виплата основного боргу та відсотків рівномірними внесками).

На відміну від звичайних надання дисконтних позичок передбачає утримання позичкового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.

За погашення періодичними внесками певна частка основної суми кредиту сплачується однаковими внесками протягом термі­ну дії кредитної угоди, а більша частина його — після закінчення терміну кредиту.

За амортизаційного погашення основну суму кредиту підпри­ємства сплачують поступово. Платежі здійснюються однаковими сумами регулярно і включають відповідну частину суми основ­ного боргу і відсотків. Погашення однаковими внесками пере­дбачає, що кожен наступний платіж буде меншим за попередній, оскільки відсоткові виплати з часом знижуються.

Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством, можуть бути:

— виручка від реалізації продукції, що її отримає підприємс­тво в процесі реалізації проекту кредитування;

— виручка від реалізації продукції власного виробництва, не пов'язаного з проектом кредитування;

— інші надходження від господарської діяльності.

Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в розмірі, передбаченому кредитним договором. Сплата відсотків здійснюється за фактичну кількість днів користування позичкою.

Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає до банку недостовірну звіт­ність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку.

За несвоєчасне погашення боргу банк може стягнути з підпри­ємства штраф. У разі відмови підприємства від сплати боргів банк стягує їх у претензійно-позовному порядку. За систематич­ного невиконання кредитних зобов'язань банк може порушити стосовно підприємства справу про банкрутство.

Погашення заборгованості за кредит та оплата відсотків за користування ним здійснюються у черговості, установленій сто­ронами під час укладання угоди. Відстрочка погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у винятко­вих випадках, наприклад у разі виникнення в підприємства тим­часових фінансових труднощів з непередбачених обставин. Цю відстрочку оформляють додатковим договором між позичальни­ком та банком. Він є невід'ємною частиною основного кредитно­го договору. За несвоєчасного погашення боргу і за браком домо­вленості щодо відстрочки погашення кредиту банк застосовує до підприємства штрафні санкції.