2018-01-21
659
Аналізуючи стан власного капіталу банків, використовують різні види та методи аналізу. Серед них важливе місце посідає метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв’язок між різними статтями, класами чи групами статей балансу.
Власний капітал банку, виходячи з функцій, які він виконує, посідає важливе місце в системі показників, що характеризують фінансовий стан банку. Одним із показників, що характеризує стан власного капіталу, особливо під час створення банку, є мінімальний розмір статутного капіталу. Однак заведено вважати, що у процесі подальшого функціонування банку його статутний капітал перестає відігравати вирішальне значення як перманентна складова власного банківського капіталу, а відтак його питома вага, за інших рівних умов, в сукупному власному капіталі поступово зменшується. Натомість збільшується питома вага інших елементів власного капіталу банку. Проте нехтувати показником мінімального розміру статутного капіталу не слід: чим більший розмір статутного капіталу, тим фінансово стійкішим вважається банк.
|
|
|
Однак складність визначення достатності власного капіталу полягає в розрахунку не абсолютного, а відносного його розміру. Саме відносні показники достатності власного капіталу є провідними в системі аналізу фінансової стійкості банку.
Спочатку для оцінювання достатності власного капіталу банку використовувався коефіцієнт співвідношення власного капіталу (ВК) та залучених коштів (ЗК):
%. (1)
Порядок розрахунку коефіцієнта К1 має суттєві недоліки, які знижують його привабливість при проведенні аналізу. До них, зокрема, відносять такі: не враховується рівень ризикованості активів, у які вкладаються банківські ресурси; не беруться до уваги позабалансові зобов’язання банку та пов’язані з ними ризики; не враховується специфіка та призначення складових елементів власного капіталу, а також залучених коштів. Разом з тим цей коефіцієнт показує, скільки власних коштів вистачить для забезпечення надійного зберігання коштів вкладників та кредиторів.
Для оцінювання власного капіталу банку можуть використовуватися і такі коефіцієнти:
(2)
(3)
(4)
(5)
Зазначені вище коефіцієнти характеризують з того чи іншого боку функціональне призначення власного капіталу банку, однак їм властиві недоліки. По-перше, не враховується призначення окремих складових власного капіталу. По-друге, суб’єктивний характер оцінок та висновків, відсутність обґрунтованих та загальновизнаних значень перелічених вище коефіцієнтів. По-третє, велика трудомісткість визначення цих коефіцієнтів.
|
|
|
Значна частина вказаних вище недоліків була врахована в методиці визначення адекватності капіталу, прийнятої Базельським комітетом по банківському нагляду. Ця методика ґрунтується на взаємозв’язку структури власного капіталу і врахуванні кредитного ризику активів та позабалансових зобов’язань. Основні стандарти угоди єдині для всіх банківських установ країн, що підписали чи приєднались до Базельської угоди, а регулювальні органи мають право встановлювати деякі коефіцієнти ризику та визначати окремі складові власного капіталу.
Норматив адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного власного капіталу (РВК = основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за активними операціями банку + додатковий капітал банку - відвернення) до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів (Ар):
%. (6)
Що стосується знаменника формули, то кожний вид балансових активів банку множиться на відповідний коефіцієнт ризику (від 0 до 100 %), який відображає ймовірність неповернення даного активу. Кожний елемент позабалансових зобов’язань конвертується в активи через перевідні коефіцієнти, а потім також зважується на відповідний коефіцієнт ризику.
Норматив адекватності регулятивного капіталу відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Для його розрахунку активи поділяються на групи за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження, присвоєних для кожної групи. Усі активи банку діляться на п’ять груп за ступенем ризику з такими коефіцієнтами: перша група активів – ступінь ризику 0 %, друга – 10 %, третя – 20 %, четверта і п’ята – 50 і 100 % відповідно. Чим вище значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку, і навпаки – чим нижче значення, тим більша частка ризику, що її беруть на себе кредитори або вкладники банку. Нормативне значення для діючих банків має бути не меншим ніж 10 %. Для банків, що розпочинають операційну діяльність, К6 (Н2) має становити протягом перших 12 місяців діяльності з дня отримання ліцензії не менше 15 %, протягом наступних 12 місяців – не менше 12 %, надалі – не менше 10 %.
Нормативне значення К6 має бути (залежно від строку діяльності банку) не менше 8 %, 12 або 15 %, тобто на кожні 100 одиниць потенційних збитків банк повинен мати відповідно не менше 8, 12 або 15 одиниць власного капіталу. У випадку недостатності власного капіталу банк може довести його до мінімального нормативного значення через: збільшення розміру власного капіталу; зменшення розміру активів; зміну структури активів зменшенням частки високоризикованих активів.
Іншим коефіцієнтом, який слід використовувати при аналізі власного капіталу, є відношення власного регулятивного капіталу (РВК) до загальних активів банку, при цьому до сукупних активів банку не включається сума сформованих резервів за всіма активними операціями (
):
%. (7)
Коефіцієнт К7 визначає достатність власного регулятивного капіталу, зважаючи при цьому на загальний обсяг банківської діяльності, незалежно від розміру різних видів ризиків. Нормативне значення показника К7 (Н3) має бути не менше 9 %.
Зауважимо, що Національний банк України при розрахунку нормативу адекватності основного капіталу К7 тепер використовує в чисельнику формули замість РВК основний власний капітал банку (капітал 1-го рівня), а в знаменнику загальні активи, зменшені на суму коштів за окремими рахунками, зокрема недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями банків.
|
|
|
Залежність банку від його засновників (акціонерів, учасників) характеризує наступний коефіцієнт:
(8)
де СК — сплачений статутний капітал банку,
БВК — балансовий власний капітал банку.
Якісну оцінку власного капіталу банку дає співвідношення:
(9)
де БВК — балансовий власний капітал, або як іноді його називають брутто-капітал, який містить як відвернений (іммобілізований) власний капітал, так і фактичні залишки власного регулятивного капіталу (РВК), які можна використати для здійснення активних операцій. Від’ємне значення РВК свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких приносить дохід, а й про використання залучених та позичкових коштів не за цільовим призначенням.
Коефіцієнт захищеності власного капіталу розраховується за формулою:
(10)
де ОЗ — основні засоби,
ВК — власний капітал банку.
Коефіцієнт К10 характеризує захищеність власного капіталу від інфляції через вкладення коштів у нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи. Однак таке одностороннє використання капітальних ресурсів може призвести до погіршення ліквідності та платоспроможності банку. Слід враховувати існуючі законодавчі обмеження. Зокрема, банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 % капіталу банку (це обмеження не поширюється: на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують банківські операції; майно, яке перейшло до банків у власність на підставі реалізації прав заставодержателя; майно набуте банком з метою запобігання збиткам за умови відчуження його банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього).
Ефективність використання власного капіталу характеризує коефіцієнт його рентабельності:
%, (11)
де ЧП — чистий прибуток банку;
ВК — власний капітал банку.
Визначити ефективність використання коштів власників та доцільність їх вкладання до банку можна за допомогою коефіцієнта рентабельності статутного капіталу:
|
|
|
%, (12)
де ЧП — чистий прибуток банку;
СК — сплачений статутний капітал банку.
Важливим показником, який характеризує власний капітал банку є мультиплікатор капіталу. Він відображає фінансовий важіль або політику в галузі фінансування: вибір джерел формування банківських ресурсів (боргові зобов’язання чи акціонерний капітал). Мультиплікатор (М) капіталу обчислюється як відношення суми загальних активів (А) до власного капіталу банку (ВКБ):
(13)
Отже, мультиплікатор капіталу є прямим показником фінансового важеля банку. Він показує, яку кількість гривні активів повинна забезпечувати кожна гривня власного капіталу (тобто коштів власників банку) і відповідно яка частка банківських ресурсів може бути сформована у формі боргових зобов’язань. Оскільки власний капітал повинен покривати збитки за активами банку, то чим вищий рівень мультиплікатора, тим вищий ступінь ризику банкрутства банку. Водночас чим вищий мультиплікатор, тим вищий потенціал банку для більш високих виплат своїм власникам (акціонерам).
Аналіз власного капіталу ПАТ «______________» за 20__-20__ роки
| Показник | 2011/2008 | 2010/2009 | 2010/2008 | |||
| К1 | ||||||
| К2 | ||||||
| К3 | ||||||
| К4 | ||||||
| К5 | ||||||
| К6 | ||||||
| К7 | ||||||
| К8 | ||||||
| К9 | ||||||
| К10 | ||||||
| К11 | ||||||
| К12 | ||||||
| М |
| Показник | ||
| К1 | %.
| Підсумок 3 розділу балансу / Підсумок 2 розділу балансу |
| К2 |
| Підсумок 3 розділу балансу / Сума 2 і 3 розділів балансу |
| К3 | (3)
| Підсумок 3 розділу балансу / Підсумок 1 розділу балансу |
| К4 |
| Підсумок 3 розділу балансу / |
| К5 |
| Підсумок 3 розділу балансу / |
| К6 | %.
| Регулятивний капітал / Активи, зважені коефіцієнтами ризику (Норматив адекватності регулятивного капіталу) |
| К7 | %.
| (Норматив достатності регулятивного капіталу) |
| К8 |
| Баланс рядок Статутний капітал / Підсумок 3 розділу балансу |
| К9 |
| Регулятивний капітал / Підсумок 3 розділу балансу |
| К10 |
| Примітка Основні засоби та нематеріальні активи рядок 27 (ст. Усього-Нематеріальні активи) / Підсумок 3 розділу балансу |
| К11 | %,
| Звіт про фін результати рядок 22 / Підсумок 3 розділу балансу |
| К12 | %,
| Звіт про фін результати рядок 22 / Баланс рядок Статутний капітал |
| М |
| Підсумок 1 розділу балансу / Підсумок 3 розділу балансу |
РОЗПОДІЛ АКТИВІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА ГРУПИ РИЗИКУ
| № | Групи активів | Коефіцієнт ризику |
| 1 група | ||
| 1.1 | Банкноти, монети, дорожні чеки та банківські метали | |
| 1.2 | Кошти до запитання в НБУ | |
| 1.3 | Термінові депозити в НБУ | |
| 1.4 | Боргові цінні папери, які рефінансуються в НБУ | |
| 1.5 | Боргові цінні папери центральних органів державного управління | |
| 2 група | ||
| 2.1 | Короткострокові кредити, надані центральним органам державного управління | |
| 2.2 | Довгострокові кредити, надані центральним органам державного управління | |
| 2.3 | Прибутки, нараховані за кредитами, наданими центральним органам державного управління | |
| 2.4 | Прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими центральним органам державного управління | |
| 3 група | ||
| 3.1 | Короткострокові кредити, надані місцевим органам державного управління | |
| 3.2 | Довгострокові кредити, надані місцевим органам державного управління | |
| 3.3 | Нараховані доходи за кредитами, наданими місцевим органам державного управління | |
| 3.4 | Прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими місцевим органам державного управління | |
| 3.5 | Боргові цінні папери місцевих органів державного управління | |
| 4 група | ||
| 4.1 | Кошти до запитання в інших банках | |
| 4.2 | Термінові депозити, розміщені в інших банках (за винятком простроченої заборгованості) | |
| 4.3 | Нараховані доходи за борговими цінними паперами у портфелі банку для продажу і на інвестиції | |
| 4.4 | Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами у портфелі банку для продажу і на інвестиції |
| 5 група | ||
| 5.1 | Кредити, надані іншим банкам | |
| 5.2 | Сумнівна заборгованість інших банків | |
| 5.3 | Дебіторська заборгованість за операціями з іншими банками | |
| 5.4 | Кредити, надані суб'єктами господарської діяльності | |
| 5.5 | Сумнівна заборгованість за кредитами, наданими суб'єктами господарської діяльності | |
| 5.6 | Пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами, наданими центральними органами державного управління | |
| 5.7 | Пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами, наданими місцевими органами державного управління | |
| 5.8 | Сумнівна заборгованість за кредитами, наданими органам вищого державного управління | |
| 5.9 | Кредити, надані фізичним особам та на поточні потреби і на інвестиційну діяльність | |
| 5.10 | Сумнівна заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам | |
| 5.11 | Кредити, надані за рахунок бюджетних коштів та позабюджетних фондів | |
| 5.12 | Дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами | |
| 5.13 | Сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами | |
| 5.14 | Операції з цінними паперами | |
| 5.15 | Основні кошти, капітальні вкладення і товарно-матеріальні цінності | |
| 5.16 | Дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку | |
| 5.17 | Дебіторська заборгованість за податками і обов'язковими платежами | |
| 5.18 | Дебіторська заборгованість за операціями банку з фінансовими інструментами | |
| 5.19 | Дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку | |
| 5.20 | Нараховані та прострочені інші нараховані доходи | |
| 5.21 | Сумнівна дебіторська заборгованість | |
| 5.22 | Дебіторські суми до з'ясування |
| Групи активів (позабалансові рахунки) | ||
| Зобов'язання з кредитування, видані банкам і клієнтам | ||
| Валюта і банківські метали, куплені але не отримані | ||
| Активи до отримання | ||
| Гарантії, поручительства, акредитиви й акцепти, надані банком | ||
| Гарантії, надані клієнтам | ||
| Сумнівні гарантії і поручительства | ' 100 | |
| Сумнівні вимоги за операціями з валютою і банківськими металами | ||
| Вимоги за андеррайтингом цінних паперів | ||
| Сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну |
