Розділ 1. Повірить у мету

НОСТАЛЬГІЯ

Я так давно вже не з’являвся вдома…

Що й говорити… Слів таких немає.

Набридло все чуже і невідоме -

Із мене досить… З суму помираю.

Бо так кортить побачити те місце,

Де все знайоме, пройдене роками,

Де батько й мати, родичі і бли́зькі

Вже так давно на мене всі чекають.

І в кожній миті я сумую більше,

Думки мої безмежно йдуть по колу…

Усе, що треба, ніби є поки що,

Жаль, те ніколи не замінить дому.

Та вірю я, що все ж таки настане

Ця мить… Така жадана й заповітна…

Чи пізно станеться, чи, може, рано,

Все ж відчуваю, що є стимул жити.

Мені щоночі світле місце сниться,

Що з кожним разом усе дужче сяє -

Там батько й мати, родичі і бли́зькі

Вже так давно на мене всі чекають…

06.10.2006

ПЛАСТИР

Любов мені віддайте, Вас благаю!

Зігрійте душу лагідним теплом -

Я смуток на частини розламаю,

У ритм ввійти примушу серце знов.

Даруйте ласку - почуття відомі,

Відкривши двері у чарівний світ,

Збагну, що не один в безлюднім домі -

В моєму серці вмить розтане лід.

Верніть утрачені години щастя,

До них додайте п’ять хоча б хвилин -

Без зайвих слів зніму із себе пластир,

Зітру єдину помилку тих днин…

13.10.2006

ЗАПАМ’ЯТАЙ

Запам’ятай такого, як сьогодні,

Можливо, завтра буде пізно вже…

Впиши в свою сторінку світле слово

І не стирай ніколи, хай живе!

Не думай хибне - я не у заслузі.

В душі лежить тепло подяки всім.

Слова мої для когось і не друзі,

Та це слова… Не завжди віриш їм.

Пробач мені всю правду і неправду,

Я грішний. Так. Не буду те ховать.

Своїх діянь багато постирав би,

Та що тепер із того буду мать?

Візьми за руку і поглянь у вічі -

Тобі я розкриваю власну суть…

Запам’ятай мене собі навічно -

Такої миті може більш не буть…

23.02.2007

ЗАЛИШ

Залиш мені про себе щось на пам’ять,

Не йди так, мов нічого не було…

Хай провели ми час лиш до світанку -

Та це для мене термін все одно.

Тобі ніщо це, може, не говорить…

Підеш, знайдеш нового, знов підеш…

Шукаєш берег свій, мов човен в морі,

І байдуже, куди вже припливеш.

Як йдеш - то йди, в обіймах не тримаю,

Тобі вирішувать подальшу суть…

Ми є чужі, тебе я не кохаю -

Лиш просто хочу радість не забуть.

Залиш хоч щось про себе ти на пам’ять,

Я покладу те вдома, хай лежить…

Колись, можливо, стрінемось, не знаю -

Одразу ж поверну. Як буду жить…

24.02.2007

МIЙ ШЛЯХ - ТЕПЛО

Ідіть… Я якось сам… Так буде краще.

Кажіть, що схочете - вже все одно.

Надайте спокій, врешті, бо не бачу

Я інший шлях, анiж своє тепло.

Зійдіть iз тiнi, бачити не хочу,

Подайтесь десь далеко й зникніть там…

Я покажу вам шлях, що найкоротший,

Аби не звести лiк своїм слiдам.

Ідіть без слiв… Вже годi, зупиніться!

Втомивсь від спорожнілих ваших вуст.

Iз них удосталь зміг сповна напиться

Усього того, що виходить з нужд.

Візьміть-бо в руки спокій, схаменіться!

Я ладен все зробити у цей час…

Не можу більше бачить ваші лиця,

Якщо не ви, то сам піду від вас!

Ідіть… Я якось сам… Так буде краще.

Кажіть що схочете - вже все одно.

Надайте спокій, врешті, бо не бачу

Я інший шлях, анiж своє тепло…

10.04.2007

БАЧИШ, ТА МОВЧИШ

Жорстка людина ти, здається, як на мене.

Ховаєшся від правди десь в своїм куті…

На людях ввічлива, зі мною - мов химера,

Так складно зрозуміть, що маєш на меті.

Ти прикриваєшся від світу темним светром,

Його я зняти хочу, ти лиш не даєш…

Дозволь мені почути стукіт твого серця…

Відкрийся вже нарешті, ну чого ти ждеш?!

А я тебе люблю і ти про теє знаєш,

Сама все добре бачиш, та, чомусь, мовчиш…

На відповідь твою вже задавно чекаю…

Допоможи з грудей холодний вийнять ніж!..

10.01.2008

НАША МОЛОДІСТЬ

І

На жаль, усе колись свій шарм втрачає…

Із року в рік нас змінює життя…

З минулого багато пам'ятаєм,

Та тільки без натхненного тепла.

Альбомні призми різних фотографій

Примушують збагнути головне:

Все, що тоді було - не наздогнати,

А все, що буде - швидко промине.

ІІ

Віддаємо в нікуди молодість свою,

Не сміємо задуматись про те…

Ти, друже, зараз тут, я там собі стою -

І тіло підсвідомості легке…

Вчорашні будні залишилися в душі

Під дахом міста, що нас всіх звело.

Я їх вкладаю нині у свої вірші -

А іншого і бути не могло…

31.08.2008

СПОКУСА

Він знов програв, нема йому пошани,

До болю складно все під себе пригорнуть.

Хоч скільки не бери - усе замало,

Та стрілки часу зупинитись не дають.

Натхненна пристрасть довгий корінь має

І зводить поглядів чимало нанівець…

Бува, здається, ніби всього вистачає,

Та, спокусившись, уривається терпець.

Жагу мети нічим не зупинити,

Це наукові факти, піддані усім.

Як звик до цього - так і будеш жити,

Збираючи усе корисне звідусіль.

Сьогодні він програв, а завтра переможе -

Не завжди чесністю заковується мідь…

Ось тільки нам, простим, ніхто не допоможе -

Поки надія є, то й будем якось жить…

01.09.2008

ЗАМКНЕНЕ КОЛО

Реалії сучасного у світі…

Що далі? Невідоме і пусте?!

А ми усі так сильно хочем жити!

Жаль, „ нагорі” свої думки на це…

Пішло чимало молодих і зрілих,

Лишивши посмішки на каменях…

І скільки ж їх вродилося щасливих,

Подібно обираючи свій шлях?!

Ми замикаєм коло всі по черзі,

Світ безкінечний - нам не перейти…

І в ньому місць стає усе мізерно -

Приходять люди все нові й нові.

І завтра нам ніщо поки не світить -

Зникаємо безслідно в пустоті…

А ми усі так сильно хочем жити!

Жаль, пізно віддаємся доброті…

06.09.2008

ПОКРИТТЯ

Прийдіть - мені Вас так не вистачає,

Самотності полон уже дістав…

Ввійти я хочу в ритм, а як - не знаю,

Допоможіть, бо до землі припав…

У порожнечі кожен день сумую,

Секунди надто довго щось летять…

Лише до Вас я у думках прямую,

Вони мені не дозволяють спать…

Мені так складно - то не передати,

Ще трішки - і програю я життя…

Потрібно кардинально щось міняти,

Для мене Ви єдине покриття…

03.12.2008

ВОГОНЬ НАДІЙНОГО ТЕПЛА

Ти стала жінкою блідіш печалі,

Здала своє кохання зраді у полон…

Невірний шлях сама собі обрала,

Зійти тепер з якого важко буде знов.

Для тебе він найкращий, як здавалось,

Наївно вірила зі щирістю всьому…

Та почуття, мов струни, обірвались,

Коли уперше віддалася ти йому.

Він хутко зник і більше вже не прийде -

Йому однаково, що плачеш нині ти…

Для нього це забави геноцидні -

Пряме підтвердження нахабної мети.

„ Як бути?,- запитанням біль ламаєш, -

Як знати правду і куди по неї йти?..”

Таке життя, його не переграєш -

Потрібно вміти виправляти помилки.

Настане час і ти про все забудеш,

Знов запала вогонь надійного тепла…

Прийде́ один, який тебе полюбить -

Здійснитись має все, що доля нарекла!

01.11.2007

ВЛЮБЛЮСЬ…

У серці виключили світло…

Останній запалив-таки сірник…

Влюблюсь, поки хоч трішки видко -

У темряві я бачити не звик.

Влили у мозок темну воду…

Ковток повітря ледь устиг зробить…

Влюблюсь, поки ще на свободі -

Не можу я проґавити цю мить.

Замок повісили на душу…

Ключа мені такого не знайти…

Чекать одне тепер я мушу -

Коли його відчиниш зовні ти…

08.10.2008

БЕЗЛІЧ КІЛОМЕТРІВ

Я тут, ти там і, значить, ми окремо.

Сумую, звісно, що лишився знову сам.

Нас розділяють безліч кілометрів,

Мені не сниться дім, бо я іще не спав…

Так склалась доля. Ми у тім не винні.

Лишається чекати зустріч, теплу мить.

Я житиму бажанням цим віднині

І серце ще не раз відверто затремтить.

Так лаконічно і несправедливо

Відношення лягають у подальшу суть.

Тебе побачити поки не в силі,

Та ти в моїх думках - це головне, мабуть.

Я тут, ти там і, значить, ми окремо.

Сумую, звісно, що лишився знову сам.

Нас розділяють безліч кілометрів,

Мені не сниться дім, бо я іще не спав…

09.01.2008

РЕНЕСАНС

У щасті хтось живе, радіє,

Один лиш я нікого не люблю,

Живу в своїй безґлуздій мрії -

Таке незрозуміле щось роблю.

ПР: Та час, мов плинний ренесанс,

Сміливо, швидко змінює буття…

І значить, маю все ж я шанс -

Нехай малий, та з вірою в життя.

Для когось карта випадає

З фартової колоди на столі,

Моя ж надія помирає -

Не хоче піддаватися мені.

ПР: Та час, мов плинний ренесанс,

Сміливо, швидко змінює буття…

І значить, маю все ж я шанс -

Нехай малий, та з вірою в життя.

08.10.2008

ПОЗИТИВОНЕГАТИВ

Я не люблю, коли несуть неправду,

Хоча, від правди голова болить…

Та й сам, буває, інколи лукавлю -

Та це не вихід. Так не можна жить.

Я не люблю, коли хтось б'є тривогу,

Але і спокій часом дошкуля…

Мені те все до болю вже відоме,

Та в тиші розум більше дозволя.

Я так люблю, коли всі розуміють,

Хай маячня нерідко виплива…

А тим приємніше, сказать посмію,

Які не є - то все одно слова.

Я в захваті, коли мене чекають,

Жаль, спізнююсь бува… Не в тому річ.

Є головне, я думаю, всі знають -

Без позитиву гра не варта свіч.

10.01.2008

МЕНІ Б ТВОЄ…

Звідкіль ти взявся з власною бідою?

У мене, віриш, досхочу проблем…

Немов дитя, стоїш переді мною

У оргії заплутаних дилем…

Забудь і не нав’язуй катастрофу -

То тимчасовий задушевний стан.

Тебе він не знівечить анітрохи

І не спричинить ваговитих ран.

Багато, друже, ти не розбираєш -

Життєву школу навіть не почав…

Мені б твоє… Не помилився б, знаєш -

Усім цього блаженства б позичав.

Так близько не бери усе до серця,

В дрібниці пориватися не смій.

Як дійсно щось серйозне відізветься -

Я підкажу. А поки не дурій…

30.10.2008

ПЛАТФОРМА

Я маю місце для наступних кроків -

Моя платформа рівна, колоритна.

Майбутнє провокує шлях широкий,

Вельми таємний, невідомий, скритний.

Мене чекають радості, печалі,

Піднесення мети, розчарування…

Я не візьмусь гадати що надалі -

То привід до незбутнього бажання.

Я жити намагатимуся чесно -

Не так, як звикли завше ми робити…

Минулі негаразди перекреслю

І зрушу непідступні моноліти.

З’явився шанс почати все з початку,

Я більш не маю права на провину…

У щирості повинен, у достатку

Ступити на платформу. Як людина.

15.11.2008

ПРИЙДИ. ПРОБАЧ

Лягають навхрест паралельні риски…

Рука тремтить і серце завмирає…

Де ти тепер? Я знаю, що не близько…

Прийди. Пробач. Одну тебе кохаю…

Ти нині вільна. Жаль, що не зі мною…

Надія є, та по́малу зникає…

Не відвертайся, не ставай чужою…

Прийди. Пробач. Мій сором не змовкає…

Я знов не сплю. Моя про тебе думка…

Що буде далі? - в неба запитаю…

Напитися б міцним в’їдливим трунком…

Прийди. Пробач. Молю тебе! Благаю!..

21.04.2009

НЕ ДУЖЕ

Зашелестіло за вікном пожовкле листя,

Затріпотіло у душі моїй ігристій -

Сьогодні відлітаєш назавжди від мене,

Колишні миті вже ніхто нам не поверне.

ПР: Усе скінчилося…

Усе колись проходить, друже…

Ми не зустрінемось…

Напевно прагнули не дуже…

Перегорнуло літо сонячні сторінки,

Переламала осінь дружності коринку.

„ Бувай, - тобі скажу, - щасливої дороги!

Не забувай мого привітного порогу…”

ПР: Усе скінчилося…

Усе колись проходить, друже…

Ми не зустрінемось…

Напевно прагнули не дуже…

22.12.2008

ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

Будуєм грандіозні плани на майбутнє

І тимчасово поринаємо у спокій…

Бажання обираємо чіткі, посутні,

Однаково непогрішимі та високі.

Квітучі очі молодого покоління,

Веселі посмішки, карбовані промови…

Всі нині рівні у достатку і сумлінні,

Немов здається, кожен ще своє уловить.

Шлях до мети занадто нелегкий, примхливий,

Багато хто зарано опускає руки…

Непереможна тінь і безкінечні зливи

Підштовхують до негативу запоруки.

На жаль, не всім вдається досягнути цілі,

Масивні перешкоди опір вимагають…

Слабкий ніколи підійнятися не в силі,

А дужі часто про підтримку забувають.

04.01.2009

ПОВІРИТЬ У МЕТУ

В кімнаті блідо, тихо і самотньо,

Без зайвих рухів у кутку сиджу…

Закривши очі, мрію про зворотне -

Колись, можливо, щастя породжу.

Набитий мозок зайвими речами,

Я утомився, в дусі занепав…

Позаду, за вразливими ночами,

Багато сірих залишилось справ…

Усе віддам, щоб знову народитись,

Серцевих травм не витримаю більш…

Волію із відвертістю зустрітись,

Переписати знову перший вірш…

В кімнаті тісно, мляво і порожньо,

В душі так само - сліз не відібрать…

Повірить у мету, звичайно, можна,

Себе, ось тільки, жаль переламать…

11.01.2009

ОХТИРКА-ЛЬВІВ

Йди з миром! Я за тебе помолюсь.

Нехай твоя дорога буде чиста.

Услід тобі сердечно уклонюсь,

Сльозу не витираючи іскристу.

Як що не так - кажи не таячись?!

Не забувай відвертим бути, друже!

Нехай в’їдлива правда точить ніж,

Аніж брехня солодка потім душить.

У іншій стороні не загубись,

Хоча, Охтирка–Львів не так далеко…

І ніби випадково повернись,

Як навесні, в своє гніздо лелека…

19.09.2008

ПРИЙМИ, ЛЮБОВ

Я є таким, як є сьогодні

І залишатиметься так завжди.

Навік світогляд буде в моді,

Його не перегляну - і не жди.

Мене зламати, знай, не вдасться,

Мій стан незмінно має привілей.

Я не приховуюсь у масці,

Не зачиняю вікон і дверей.

Прийми мене, любов, до себе,

Усе візьми - і тіло, і душу́.

Мені багато, вір, не треба -

Лише краплину спокою прошу…

06.12.2008

ТАЛАНТ - ІЩЕ НЕ ВСЕ

Актор маловідомого театру,

Як завжди, блискавично грає роль.

Майстерність та не матиметься в кадрі -

В пустому залі сам собі король…

Достукатись до цілі вельми складно,

Сучасний лад підкупний і німий…

Якщо не „ свій” - тобі то непідвладне,

Хіба характер маєш бойовий…

Талант - іще не все, потрібно більше…

Знайди можливість - покажи себе!

Надії віддавайся сміливіше -

Сама вона ніколи не позве…

16.02.2009

СВОЇ ДУМКИ

Я буду краще жити сам,

Ні друзів, ні братів не мати,

Аби комусь не набридати,

При цьому більше часу мати,

Спокійно, вільно поринати

В свої думки…

Ах, скільки їх було б тоді

Таких безмежних і крилатих,

І споконвічних в майбутті…

Я буду ліпше жити сам,

Нікого в світі не кохати,

Щоб в серці спокій-тишу мати

І власну долю не зламати,

А потім просто не втрачати

Своїх думок…

Ах, скільки в них є сторінок,

У кожній можна щось вбачати,

Земний проживши вільно строк…

Я буду краще жити сам,

Ні друзів, ні братів не мати,

Нікого в світі не кохати,

Щоб тихо-вільно поринати

В свої думки…

14.07.2005

ДО ЦЬОГО

В твоїх словах лише одна неправда

І більш нічого… Та облиш сумне…

Не те є головним в тобі насправді -

Ти ще до цього зрадила мене.

В твоїх очах скляних немає сяйва

І посмішка єхидна видає…

Ти не дивись на мене, як на зайве -

Тепер я не ображений на те.

Себе не раз такою приховала,

Я дечого не чув… Пробач за те…

Одне тепер собі напевно знаю -

Ти ще до цього зрадила мене…

22.02.2007

ЦЕ УСЕ

Ранковим полощу повітрям груди,

Солоні сльози тре утомлена рука -

Ту чорну мить ніколи не забути,

Що так нахабно нас з тобою розвела.

„ Іди. Це все”- луна в душі болючій

І голосніше з кожним разом сум несе…

Нема страшніш нічого за колючий

Один лише єдиний вислів - „ Це усе”.

Лягаю спати з відчаєм і сумом,

Благаю Господа про милості - без зла…

Очисть, Всевишній, грішні мо́ї думи

І виведи на шлях безмежного тепла!

12.10.2007

ЄХИДНА

Ти узяла мене з собою,

Ти обіцяла сонця схід -

Я захлинувся вщент водою

І зараз просто йду під лід.

Чому так довго зволікала,

Чому ти все це почала?

До себе щільно підпускала,

А потім взяла та пішла.

Звідкіль навчилась цьому хисту,

Звідкіль з’явилась взагалі?

В моїх словах немає змісту -

Один лиш відчай у душі.

За що мені така покара,

За що сумую нині я?

Мене так легко переграла -

Змела самотнього в сміття.

Куди тепер повернеш очі,

Куди єхидною підеш?

Комусь життя знов заморочиш,

А потім підло і втечеш…

Невже тебе не мучить совість,

Невже Насущний не їси?

То знай - хоча б і перед Богом,

Та все одно відповіси.

12.06.2007

ОМАНА

Так довго ми сюди ішли… Все марно…

Так важко нам було долати миті сліз…

Вважали, що тут небо є безхмарним,

А з'ясувалося - зайшли у темний ліс.

Все так прекрасно, ніби, починалось -

Обіцяні сліди до сонця всіх вели.

Ми, як один, Вам вірить намагались -

Зробити все зуміли, що Ви нам рекли.

Всі ми чекали на рушійні зміни,

Надіялись на Ваші не пусті слова…

Зловили… На гачок Ви нас зловили…

Оманою своєю вились не дарма!..

14.08.2007

У САМОТІ

Часу вдосталь є, та нікуди піти…

Я лягаю спати знов о п’ятій…

Прокидаюсь спозаранку в самоті

У німій, безпомічній кімнаті…

ПР: Шукаю дивним поглядом опору -

Нічого не знайду. Даремно все.

Натуру вкрай невиліковно хвору,

Здається, скоро зовсім рознесе…

Часу вдосталь є, та нікуди піти…

Пролітають дні, за ними ночі…

Я укотре прокидаюсь в самоті

І мовчу, прикривши пледом очі…

ПР: Шукаю дивним поглядом опору -

Нічого не знайду. Даремно все.

Натуру вкрай невиліковно хвору,

Здається, скоро зовсім рознесе…

11.03.2005

НА ЖАЛЬ…

Ніхто не зробить крок i не заплаче -

Весна самотньо зникне без прощань…

Посидимо ще трішки у кімнаті

I підемо окремо по стежках…

Ніхто не помовчить, не заговорить -

Мов взагалі нічого й не було…

I вийти почуттям бiльш не дозволить,

Хоча кохання в серцi не пройшло.

Ми розiйшлись так вiльно i уперто…

Чому? На те лиш Бог один суддя.

Тепер одне ми знаємо напевно -

Назад, на жаль, немає вороття.

05.05.2007

ГЛУХА СТІНА

Ти сидиш удома, як завжди, одна,

Дивишся на стіну, де немає скла,

Обіймаєш міцно іграшку м'яку,

Що для тебе стала сонцем у пітьму.

Прогортаєш мляво свій фотоальбом -

В спогадах заплачеш над пустим столом,

Повернутись схочеш в ті чудові дні,

Де тепло кохання грало у душі.

Вкотре зрозумієш, що усе дарма -

На основі думки створяться слова…

Підеш у кімнату, де я гостем був,

І зачиниш двері, щоб ніхто не чув…

Як завжди, сьогодні ти заснеш одна -

Непідступна поки та глуха стіна…

Обіймеш щосили іграшку вві сні,

Що колись з любов'ю дарував тобі…

24.10.2007

РОЗБИТІ МРІЇ

Усе минає й пропада безслідно,

Немов у сні, побаченім навпіл…

Я часом бачу те, чого не видно

І чую постріли тривожних сил.

Контраст життя змальовує самотність,

Вона ж така гірка - не передать…

Це гірше, аніж бути на свободі,

Не краще за надію щось чекать.

Себе я покажу десь у сторонці…

Хтось розуміти схоче, може, ні…

Так важко почуватись в оболонці,

Яка, бува, зникає лиш вві сні.

Навіщо я посмів таке зробити,

Навіщо так мені відповіла?

Як складно зараз все це пережити…

Розбиті мрії вщент мого тепла…

23.08.2008

НЕ СУДИЛОСЯ

Нам не судилось бути разом аж ніяк.

Ти дуже гарна. Жаль, краса та не мені…

Десь із середини отримую я знак -

Остерігаючись, душа горить в вогні.

Ціну собі ти набиваєш без підстав,

Знущаєшся над серцем. Що тобі сказать?

А я тебе любить іще не перестав,

Та попри сильні болі мушу відступать.

Ти не сестра мені, а я тобі не брат,

Ми дещо схожі зовні, та не у душі…

Заради світлих мрій я не впаду до втрат -

Занадто дорого це коштує мені…

05.09.2008

ПОЧАТИ ЗНОВУ…

Мій тихий океан зів’ялого кохання,

Тебе наповнюю укотре я водою…

Її так звично ллю, без зайвого вагання

У чистій суміші з солоною сльозою.

Мої човни ти вже давно лишив на скелі,

Бажання віри потопив, і так сміливо…

Мені не вистачить у світі акварелі

Щоб передати те… Ну що ж ми наробили?

Бездонний океан зомлілого кохання,

Перепливти тебе не зможу я ніколи…

Ти надто легко перекреслюєш бажання -

Я дуже заслабкий, аби почати знову…

12.11.2008

ТЮХТІЇ

Убогі, тихі і нікчемні…

Таких отут сповна - юрба!

Боюся, кращого нема

У цьому краї… А дарма!

Говорять, їх - одна друга́…

Якщо вже справді - кожні два

У тому решеті. Ганьба!

Тоді навіщо ж навчання,

Жага до пристрасті уся?

Навіщо вам тоді життя?

Убогі, тихі і нікчемні…

Боюся, кращого нема…

03.04.2005

СИЛЬНО ДО НЕСТЯМИ

Мені сказала ти: „ Люблю

Так сильно до нестями”.

Я був подібний журавлю,

Що линув над лісами…

„ Ми разом будемо навік, -

Душевно промовляла, -

Ти той єдиний чоловік,

Якого так чекала”.

Нас познайомила весна

Спонтанно перед літом,

Я вірив серцю: це вона

Моя єдина в світі!

Немало часу провели

В обіймах перед Богом,

Мов діти бавились малі,

Одне на одне схожі.

Та ось скінчилася весна

Так швидко й ненароком…

Від мене постаттю пішла

Твоя любов глибока.

Я пам’ятаю всі слова,

Якими лоскотала:

„ Тебе люблю одно́го я

Так сильно до нестями”.

„ Ми разом будемо навік, -

Душевно промовляла, -

Ти той єдиний чоловік,

Якого так чекала”…

17.09.2008

НАВІТЬ НЕ ЛЮБОВ

Ми різні люди, вірити посмію,

Тобою переймався я занадто,

Нав’язував собі безґлузді мрії,

Охайно ухиляючись від втрати.

ПР: Це не кохання, навіть не любов -

Даю я звіт словам, які сказав.

Не треба закулісних нам розмов,

Бо кожен вже давно усе пізнав.

У нас нема майбутнього з тобою,

Ти і сама це добре розумієш.

Якщо лиш крок між ладом і війною,

То що надалі? Душу не зігрієш…

ПР: Це не кохання, навіть не любов -

Даю я звіт словам, які сказав.

Не треба закулісних нам розмов,

Бо кожен вже давно усе пізнав.

24.09.2008

ІСТОРІЯ МОГО КОХАННЯ

У небі сокіл пролітає

Широким змахом на світанні…

І блискавицею зникає,

Моє відносячи кохання…

Він знає все про нас з тобою,

Надію-жертву поїдає…

Як лють холодною зимою,

Тепло у прірву проводжає.

Нічого вже не повернути,

Бо ми не ті, що бу́ли вчора…

Ключем замок не відімкнути,

За вікнами усюди шори…

До мене, знаю, ти не вийдеш,

Дарма тебе стою чекаю…

У серці відчуваю кривду -

Безґлуздо совістю кохаю.

У небі сокіл пролітає…

Тримає крила без вагання…

За ним тихесенько спливає

Історія мого кохання…

14.10.2008

ЧОРНА КІШКА

Аби ти знала, як мені огидно

В твою дивитись сторону, повір…

Як міг тебе вважати я за рідне?

Ти не людина, а звичайний звір.

Яка там совість… Ти її не знаєш…

Себе заради грошей продаси.

Мов чорна кішка, корисне шукаєш,

Усе, що пахне, жадібно їси.

Нехай наочно висловився грубо,

Але ж це правда… Маємо, що є.

Я вибачатись й трішечки не буду,

Бо не пробачить серденько моє.

Так прикро, що на помилках вчимося…

Не на чужих, а тільки на своїх…

Коли за розум пізно беремося,

Тоді стає вже точно не до втіх…

22.10.2008

ВИНУВАТЦІ ДОЛІ

Ми ходили по темним тунелям,

Ми шукали серцевий вогонь…

Досить довго вдивлялись у стелі,

Відчуваючи холод долонь.

Заблукали у хижому світі,

Загубили потрібний контроль…

Наші сльози по чашах розлиті -

Кожен грає однакову роль.

Ми вагалися втримати сили,

Від тяжких ухилялися ніш…

Та нічого зробить не зуміли,

Бо проґавили все ще раніш.

Дуже рано у со́бі зламались,

Надто пізно за розум взялись…

Винуватцями долі зостались -

Ми отруєних сліз напились…

29.10.2008

НА ПЛАВУ

Мої розбещені слова,

Мої захоплюючі мрії

Пливуть в нікуди задарма -

Я в них повірити не смію.

Терпке кохання і полон

Чекають вірності без льоду…

Мені утома є прокльон -

Я підігріти маю воду.

Постійні вивихи душі

Бажають відгулу блаженства…

Я не зламаюсь у собі -

Віддам усе, що заманеться.

Нелегко гратись наяву,

Так складно прихопити вічне…

Рідке кохання на плаву -

Воно, насправді, не зустрічне…

06.11.2008

МІЖ РОЗВЕДЕНИХ МОСТІВ

Вона пішла в історію, а значить - назавжди…

Мої слова скінчилися - я їй усе сказав…

І відтепер цю дівчину плекати будеш ти.

Ах, як же боляче мені… Я так її кохав…

Я залишився сам. Нехай їм стане Бог суддя.

На груди гаряч поливають сльози воскові…

Я так її кохав… То навіть більше за життя…

Навіщо ви мене зустріли, миті рокові?..

Безґлуздо лихослів’ям нагнітатися тепер,

Нічого не змінити вже. Що сталося, те є.

З своєї пам’яті минулі дні я не зітер,

Ще трохи - і назовні серце вискочить моє…

Вона пішла в історію, а значить - назавжди…

Мене спіткала зрада між розведених мостів…

На груди гаряч поливають сльози воскові…

Її утримати не зміг, а може, не схотів…

07.12.2008

НЕ ТАК

Усе не так, як нам того хотілося,

Закривши очі, ми іде́мо уперед…

Сьогодні учорашнє знов наснилося…

І так завжди… Із невідомим тет-а-тет.

Одне й те ж саме розбиває голову,

Ніяких зрушень. Примітивне валить з ніг.

Нема чого ділити нині порівну…

Минулі звершення залишились для втіх…

Усе не так, як нам того хотілося…

Минає день за днем, приходить котра ніч…

В житті для нас такого не судилося…

Усе не так. Хтось заподіяв, певна річ.

26.12.2008

ТЕРПКЕ ВИНО

Скінчилась муза. Гості розійшлись.

Один-однісінький лишився знов…

Терпким вином дві чарки налились -

За мене - перша, інша - за любов.

Єдина тема, фарба і листок -

Занадто складно передать цей стан.

Натиснути простіше на курок,

Аніж розкрити бісовий капкан.

У тиші поміркую, сум збагну -

Ударить хміль у голові моїй…

Життєву нить під себе підігну -

І стріли полетять у ціль надій…

А завтра вранці зміниться усе -

Прозірний погляд, тонкощі розмов…

І правду розповість сумне лице,

Що зайвою була та - за любов…

29.01.2009

БАЧИТИ УСЕ

Я бачу все - прикрий прозорі очі шаллю,

Багато зайвого підносить це життя…

Дуріть втомився беззмістовною печаллю -

Не коштують твої бажання співчуття.

Наскрізна прикрість часто бавиться зі мною,

Буденні ритми розвертають до стіни…

Я хочу знати - хто у цьому є виною,

Прошу, Владико Праведний, скажи мені.

Нелегко зовсім на усе махнуть рукою,

Від себе не втекти, коли душа горить…

Не осушити сльози, що течуть рікою,

Не заспокоїть серце… Як воно болить!!!

03.02.2009

ІНКРИМІНАЦІЯ

Нам доля не всміхалася ніколи -

Іще з початку відчував біду…

Ти часто удавалась до розколу,

Я ж вірив, що ту прірву обійду.

Не вийшло втримати в своїх обіймах…

Пішла… За мною валиться стіна…

Тобою звинувачений у діях…

Невже моя у всьому є вина?

Усе ж, можливо, десь і помилявся…

Не ідеал. Та де його узять?

Дарма у вічній вірності я клявся -

Себе не раз за це буду карать.

Ти не жалкуй про те, що мало місце,

Не говори - мов, помилку знайшла.

Мене ти обирала, як годиться,

А тому добре знала на що йшла…

20.02.2009

ТИ БУЛА…

А ти була, як квітка навесні…

Я ж був такий щасливий, що летів до хмар.

Немов то відбувалось уві сні -

За мить одну з тобою все, що є, б віддав.

Сказавши, що вже досить, ти пішла…

Усі мої надії слідом понесло…

Мовляв, зі мною щастя не знайшла,

Бажаєш самостійності. Мені на зло.

Мій біль не передати. Я тремчу.

Хоч знаю - час лікує і проходить сніг.

Та нині від реалій не втечу -

Мене твій образ досі звалює із ніг.

Не таланить в коханні. Що сказать?..

Не вперше відчуваю смуток і печаль…

Цікаво, скільки ж можна ще чекать?

І чи потрібно взагалі? Не знаю… Жаль…

11.10.2007

ОДНЕ ПИТАННЯ

(логістичний погляд)

Усі ми щось втрачаємо поволі…

Буває жаль, а часом, навіть зле…

Наївно розмальовуємо долю,

Не знаючи, що день новий пошле.

Чи рано трапиться, чи, може, пізно -

Нема різниці як, де і коли…

Річ не у тім, що сковує нас крига,

А в тім, що зупинить не в силі ми.

Одне питання в мене виникає:

Навіщо в світі всі ми живемо?

Бо достеменно кожен, мабуть, знає -

Усе колись скінчиться все одно…

26.02.2005

Я ІДУ…

Побач мене востаннє - я іду…

Життя - непередбачений сюжет.

Не плач у сво́ю зачіску руду -

Нічого не змінити, пізно вже…

Мене ти зрозумій і не вини,

Я мушу обірвати спільну нить…

Не свій серед чужої далини -

Повір, так непомірно складно жить…

У протилежних стоїмо кутах -

Не в змозі ти залишити свій край…

Кохання вікуватиме в листах -

Хоч інколи мені їх надсилай…

Побач мене востаннє - я іду…

06.02.2009

МАВКИ

(ілюзія)

Десь там, де усіма забуті тропи,

В місцях, в яких буваю дуже рідко,

Вікують мавки в озері глибокім -

Доводилось стрічати їх улітку…

Красуні дивовижні, загадкові

Заманюють у пастку потаємно,

Обходять завше будь-які розмови,

Поводяться на перший погляд чемно.

Їх ложа непідступна, ефемерна,

Бажання максимальні і кмітливі.

Вони - натура жадібно-химерна,

Що здатна відчувати неможливе.

Мене не раз до себе притуляли -

В якусь-то мить я ледве не піддався…

Зіркими поглядами лоскотали,

Ще трішечки - і точно б засміявся.

Туди я заявлятись більш не смію,

Мій інтерес окутався журбою.

У спогадах душевно тільки млію,

Тремчу, страшуся, гріюся собою…

13.12.2008

БЛЕР (аномалія)

В осіннім темнім лiсi, вкрившись,

Є те, що зводить з ґлузду всiх.

Хто був там - з жахом не барився,

Назад вертався без утіх,

А хтось і зовсім загубився…

Говорять: „ Там дух пекла дiє”,-

Не мають більше що казать.

А інші взагалi не вiрять,

Що може щось їх там злякать,

Аж доки йти туди посмiють…

Дива там творяться щоночі -

Там Мiсяць хмарами вкрива…

Лунає хрускiт… Крик дівочий

До себе зве й не відпуска

Того, хто не заплющив очі…

Були, що звідти повертались,

Та не такими, як пiшли…

Щоночі хутко прокидались,

На допомогу все звучи -

Забуть до смерті намагались…

В осіннім темнім лiсi, вкрившись,

Є те, що зводить з ґлузду всiх.

Хто був там - жаху вщент напився,

Назад вертався без утiх,

А хтось i зовсім загубився…

…За фільмом Д.Міріка та Е.Санчеса „ Відьма з Блер”…

05.05.2007

БУКЕТ ГВОЗДИК

„ Прощайте”, - я до Вас звернусь востаннє

І проведу із сумом в невідому путь…

Ще може стрінемось колись із Вами,

Зробити зможем те, що не устигли тут.

Ми розлучились… Мабуть, воля Божа…

Не нам вирішувать як довго маєм жить…

Ні плач, ні крик - ніщо не допоможе,

Бо то пусте… Воно нікому не болить.

Сказали наостанок, пам’ятаю,

Потиснув руку: „ До побачення”… Й пішли…

Я відповів зустрічно Вам те саме

І отже, може, ще побачимося ми.

А поки, стоячи на мокрім ґрунті,

Я покладу з уклоном Вам букет гвоздик.

Щоб пам’ятали Ви, що є ті люди,

Які любили Вас й любитимуть повік.

…Пам’яті В.М.Сизикова…

21.02.2005

ТАМ, ДЕ ПОХИБКА МЕТИ

Вже рік минув… А ми все поруч.

Мене, здається, ти не покидав…

Зі мною щойно ти пліч-о-пліч,

Немовби, знову у життя пірнав.

Вже рік минув… Щось надто швидко,

Аби до тями серце привести…

Я не збагнув, мов на підпитку,

Що ти вже там, де похибка мети.

Вже рік минув… А я не вірю.

Куди пішов, мене не запитав?

Ні перед ким не мав провини

І так завчасно долю поховав.

Вже рік минув… А ми все поруч.

Мене, здається, ти не покидав…

Зі мною щойно ти пліч-о-пліч,

Немовби, знову у життя пірнав…

…Пам’яті М.Г.Довгаля…

02.02.2007

ЕПІЛОГ

Усе скінчилося навіки…

Життя пішло й не повернеться,

У грудях вже не буде серце

Так звично і бурхливо битись -

Хтось наказав йому спинитись,

Забрав без дозволу на те…

Тобі зі мною більш не бути…

Для тебе в світі все чуже,

І місце тут вже не твоє.

Усе в твоїй змінилось суті,

Шлях обірвався на розпутті,

До сонця хмари понесло…

Минули нишком дні щасливі -

Їх пам’ятати вічно буду,

Навряд чи те тепло забуду,

Що від душі так ніжно, щиро

Мені ти дарувати сміла,

Якого вже не повернуть…

Ось так все просто закінчилось…

Занадто складно, щоб збагнуть

Хто з нас який тримає путь.

Кому сьогодні дати милість?

Щоб завтра мати в собі сили

Аби чекати на свій час…

Усіх помилуй, Боже, нас…

…Пам’яті Г.Ю.Косарєвої…

13.07.2007

LADY EYES BLUE

Чарівна жінка із блакитними очима,

Я в захваті безмежнім… О, краса!

Без тебе не вбачаю я життя віднині

І все зроблю, щоб ти була моя.

Ти сколихнула кров в моїх холодних жилах,

Вселила в тіло світло і тепло,

Для себе в ньому вільне місце породила -

Зі мною не робив того ніхто.

Жадана жінка із блакитними очима,

Звідкіль з’явилась - зовсім не збагну…

Мені так відчайдушно двері відчинила…

І я в цю мить розтанув чарівну.

Ти є усе, що у житті мені потрібне

Віднині і на вічне майбуття…

Для щастя докладу усі свої зусилля

І все зроблю, щоб ти була моя!

26.10.2006

ТРОЯНДА

Тримай троянду - це тобі від серця,

Воно бажає, щоб було між нами

Лиш тепле місце і відкриті дверці,

Що втілюють кохання без омани.

Нехай вона нагадує про ласку,

Про наші почуття, палку наснагу.

Я все віддам за тебе, мо́я казка!

Усе, на що лиш вистачить відваги.

Тримай троянду - це тобі від мене,

Постав її в порожню вазу на столі.

Вдихай чарівний аромат із неї

Аж доки не зів’януть стиглі пелюстки…

13.11.2006

МЕТРОПОЛІТЕН

Там дух життя у вирії невпиннім,

Там ти побачиш хоч кого завгодно,

Там сміх і відчай змінюють хвилини,

Узимку там мені не прохолодно.

Там щось нове відчуєш і пізнаєш,

Там зрозумієш, в чому суті справа.

Ходім туди, посидимо, товариш,

Вбік скинемо буденні окуляри.

Там ти забудеш про усі невдачі,

У новий світ поринеш з головою…

Умить збагнеш та, власне, і побачиш,

Що тільки там не холодно зимою…

14.11.2006

ІСТИННИЙ ПЕРЕГЛЯД

Зберімо в купу всі свої думки,

Приймімо світ по всій діагоналі,

Я буду ти, а ти, як навпаки -

Дійдемо в безкінечності до краю.

Ходім туди, звідкіль усі прийшли,

Аби збагнути хто ми і навіщо…

Давай нові залишимо сліди

І дім збудуємо на поверх вище.

Потиснем руки кожному окремо

І все про себе скажемо у вічі,

Вдихнем у груди чистий подих неба,

Відкриємо нові в собі обличчя.

Змінімо наш стереотип на інший,

Введімо в мозок зовсім новий код -

В собі ми сильні, навіть трохи більше…

Нам до снаги підкорення висот!

23.03.2007

НI ТРIШКИ

Ти у неспокої, що не з тобою

Укотре зустрічаю сонця схід.

Вважаю не своєю, а чужою

Й душа моя нi трiшки не болить.

Мене шукаєш подумки усюди,

Тремтяче серце змушуєш пливти.

I прикро, що з тобою я не буду,

І гірше, що звернуся не на „ ти”.

Ти переймаєшся щодо удачi,

Вщент впертої моєї до кінця.

Я знаю, що мене волієш бачить

Так само, як тебе не хочу я.

Пробач мене, звичайно, за образу,

Я ж не хотiв поганого вчинить…

Хiба тепер я винен, що в лік часу

Душа моя нi трiшки не болить?!

18.04.2007

ГІПНОЗ

Я утомився… Знаєш, мабуть, досить…

Бо, бачу, ти втомилася також…

Навіщо ж нам життя своє морочить,

Навіщо ще вдаватися в гіпноз?..

Наш час навік забрав чарівні ночі,

Провівши стрілкою минулi дні…

Назад піти тепер уже не схоче -

Йому однаково, що ми одні.

Немає ґлузду далi йти пліч-о-пліч,

Немає сенсу долю руйнувать…

Тому іди, а я лишусь, аж доки

Настане час нове щось відкривать.

05.05.2007

ПАРАЛЕЛЬНIСТЬ

Я піду на захід, ти іди на схід,

Щоб не зрозуміти, де зникає слід.

Забери з собою сво́ї почуття,

Обігрійсь сльозою, щоб забуть, як я.

ПР: Подивись на небо, як сама на себе,

Запитай у нього, де твоя дорога,

Занури у воду чарівную вроду,

На своїй долоні намалюй свободу.

Ти іди уранці, я піду вночі,

У безодню темну викину ключі.

Я тебе даремно серцем покохав,

Вже не повернуся - я усе сказав.

ПР: Подивись на небо, як сама на себе,

Запитай у нього, де твоя дорога,

Занури у воду чарівную вроду,

На своїй долоні намалюй свободу.

Я піду весною, ти йди восени,

Щоб нас із тобою ріки не звели.

Ти мене забудеш - раз запам’ятай

І назад ніколи краще не вертай.

ПР: Подивись на небо, як сама на себе,

Запитай у нього, де твоя дорога,

Занури у воду чарівную вроду,

На своїй долоні намалюй свободу.

05.05.2007

СКАЖИ

Про що ти думаєш? Скажи вiдверто.

Я хочу знати все - з початку i в кінець.

Признайсь i не таї нiчого вперто,

Для тебе таємниця - то не є взірець.

Не мруж очей i не дивись на стіну,

Збагни - вона не в змозi приховати їх,

Поглянь на мене, як на ту людину,

Що потребує тво́ю щирiсть бiльше всiх.

Вiдкрий словами душу, не соромся -

Насправді, боязнь не така вже і страшна.

Про що в своїй ти думаєш сторонці?

Скажи мені усе, а потім ска́жу я…

03.06.2007

ВНУТРІШНЯ РОЗМОВА

М’який осадок неба. Вільна зірка

Із-поміж хмари чітко виступає,

Собі під нею думку ловить місяць

І так мене привабливо дурманить…

Десь там удалині гуляє вітер,

Так швидко мчить - мені не наздогнати,

Крізь нього галас чути не то звіра,

Не то людський… Як складно розпізнати.

Абстрактний погляд маю недаремно -

Цікавість вабить, жадібно чарує…

Укотре довести собі приємно -

Прекрасніш миті просто не існує.

Ударить грім і зажене додому,

Дощ у слова обернеться у хаті…

Моя скінчиться внутрішня розмова,

Думки втечуть далеко… Не спіймати.

19.06.2007

ТИ ЦЬОГО ХОТІВ!

Фонтан блищить, немов жага любові,

Навколо подих повен чаш тепла,

Ми плинемо довільною ходою,

По диво-місту імені Франка.

Помірний вітер сонце затуляє,

Жахлива спека інде зичить тінь.

Приємні миті, друже, зараз маєм,

Поглянь довкола - ти цього хотів.

Привітні люди руки щиро тиснуть,

Для них немає меж у доброті,

Не поділяють всіх на нижчих, вищих -

Не так усе, як звикли я і ти.

Спокійне місто, що там говорити,

Пейзажі гнуть свідомість навпаки,

Хто тут не був - не зможе зрозуміти,

Даремно втратить прожиті роки.

Будівлі зведені майстрів рукою…

І вулиць затишок зове митців…

А там внизу… Понад горою тою…

Поглянь довкола - ти цього хотів!

02.07.2007

ПОРІГ МОЄЇ СУТІ

Я йду, тримаючи за руку

Тебе. Ти так мені потрібна,

Що навіть небу очевидно -

Ти є поріг моєї суті.

ПР: Будь вічно зі мною, жадана,

Тебе я кохатиму скрізь,

Сховай своє гроно чекання,

Майбутній любові вклонись,

Поглянь-но в мої світлі очі -

Вони у тобі розлились,

Відкрий мені душу дівочу

І серцем своїм підкорись.

І ми самотні в пори люті

Не будем. Нас вже двоє стало,

Мені тебе ніяк не мало,

Бо ти поріг моєї суті.

ПР: Будь вічно зі мною, жадана,

Тебе я кохатиму скрізь,

Сховай своє гроно чекання,

Майбутній любові вклонись,

Поглянь-но в мої світлі очі -

Вони у тобі розлились,

Відкрий мені душу дівочу

І серцем своїм підкорись.

21.06.2007

І ЦЕ ПРЕКРАСНО!

Відвертість аромату почуттів

Даруєш безтрепетною душею,

Спонтанністю коротких ніжних слів

Утворюєш чарівну епопею.

На дотик до баских своїх долонь

Мої штовхаєш губи запопадно,

Пульсацією невідкритих скронь

Заманюєш в тенета невідкладно.

Мінливістю нечуваних думок

Керуєшся логічно і виразно,

Легітно закладається рядок -

„ Тебе одну люблю! І це прекрасно!”

10.12.2008

Я І ТИ

Який чудовий вечір - подивися!

І часу обмаль залиши́лось в нас…

Ти підійди поближче, пригорнися -

Сьогодні доля нам дарує шанс.

Чіткий безмежний краєвид в тумані…

Ми двоє поринаємо у світ…

Позич своє тепло мені яскраво,

Залиш червоної помади слід.

Сховати серце сором не посміє -

Між нами відстань щирість дозволя.

Давай життю кохатися на милість,

Сьогодні буду твій, а ти - моя!

Твої вуста… Вони такі солодкі…

Їх ладен пізнавати безліч раз…

Як тільки жаль, що мить ця закоротка,

Та я не в змозі зупинити час…

29.11.2007

ВЧАСНО

Зустрів тебе, що, навіть, і не думав,

Вмить вітер сонцю очі затулив,

Його прийняв і я, мов поцілунок -

Свою укотре сутність полюбив.

Мов квітка, ти мене зачарувала,

В моїх очах порожньо - тільки ти.

Спасибі долі, що подарувала -

Змогли ми одне одного знайти.

Тобі скажу без зайвого - „ Кохаю!”

І ти те ж саме вмить відповіси.

Тебе я ні на що не проміняю,

Мене як не покинеш, вірю, ти.

Весела, пильна і в собі прекрасна -

Такою, власне, я тебе пізнав…

Як добре, що зустрілися ми вчасно,

Бо я б цього вірша не написав…

09.01.2008

АМБІЦІЇ

Незбутнього щиросердечно хочу!

Надмірного безповоротно жду.

Інтуїтивність жаху не наврочить -

Без допуску затримає біду.

Стабільного природно обіцяю,

Осічки сторонюсь насамперед,

До слави неупинно повертаю,

Падіння перетворюю на злет.

Щасливого свідомістю бажаю,

Незмінного планую перейнять,

Думками мозок вільно заряджаю,

Страху не намагаючись пізнать.

Незбутнього щиросердечно хочу!

Надмірного безповоротно жду.

Інтуїтивність жаху не наврочить -

Без допуску затримає біду.

29.08.2008

НАМАЛЬОВАНА

Твоє намисто, перстень, карі очі

Мене заводять - я не зупинюсь!

Тебе до себе пригортати хочу,

Краси тієї доки не нап’юсь.

Мої бажання набули реальність -

Ти та, яку собі намалював.

Так довго я маячив в задзеркаллі

І ось, нарешті, стрінув, що чекав.

Втрачаю розум, дивлячись на тебе,

Занадто гарна - це не передать!

Мені нічого більшого не треба,

Ти та межа, що мушу подолать.

Твоє намисто, перстень, карі очі

Спинили сон, хоча я і не спав…

Тієї вічнопам'ятної ночі

Тебе колись собі намалював…

14.09.2008

КОЖЕН БИ ХОТІВ…

Красуня - слова не сказати…

Із нею кожен би хотів

Світ, щедрий на дари, пізнати

І застудитись серед злив.

Повільні жести, склад статури

Знімають всі питання вмить.

Від усевладної натури

Так серце гаряче болить!

Це міф, це вигадка, омана…

Такого, вмри, не може буть…

Хтось переплутав щось місцями -

Усього просто не збагнуть.

Немає сил. Я шаленію…

Зробив би вічний їй уклін…

Жаль, підійти лише не смію -

Повір, такий я не один.

Красуня - слова не сказати…

Із нею кожен би хотів

Світ, щедрий на дари, пізнати

І застудитись серед злив.

16.10.2008

ПРИВАТИЗАЦІЯ

Продай себе - у мене купа грошей,

Я думаю, їх вистачить на все…

Назви ціну, яку за ніч ти хочеш,

Не переймайсь, бо зараз так несе…

Віддай мені свою якусь частинку,

Її я потребую саме вмить…

До тебе наближаюсь нині стрімко -

Навряд мене можливо зупинить.

Тобі ж усе одно з ким час приспати,

Мені, тим паче, то не грає роль…

Дозволь тебе шалено покохати -

Відкрий свій передбачений пароль.

21.10.2008

АЛМАЗНА

Алмазна з присмаком весни,

Клич апетитний поясни.

Ти - непрочитані вірші,

Ти - муза чистої душі.

ПР: Алмазна, алмазна,

Серцю непоказна,

Тендітна, виразна,

Будь мені люб’язна -

Поцілуй…

Алмазна з ароматом трав,

Духмяний запах упізнав.

Без тебе щиро не кохав,

Без тебе молодість проспав.

ПР: Алмазна, алмазна,

Серцю непоказна,

Тендітна, виразна,

Будь мені люб’язна -

Поцілуй…

Ти поцілуй…

Лиш поцілуй…

22.10.2008

УБИВЧА ВРОДА

Штовхни мене - я хочу впасти в воду,

Врятуй мене - без тебе не живу.

Закоханий в твою чарівну вроду…

Якщо ти не зі мною - я помру…

Убий мене - не в змозі далі грати,

Збагни мене - я місця не знайду.

З тобою лиш устиг тепло пізнати…

Ні метра сам надалі не ступлю…

Штовхни мене - я хочу впасти в воду,

Збагни мене - я місця не знайду.

Закоханий в твою убивчу вроду…

Якщо ти не зі мною - я помру…

19.11.2008

ПОЕТ ВЕЛИКОГО ТАЛАНТУ

Душевні пише нам вірші

Поет великого таланту -

Вони не вміщують іржі

І мають ціну діаманту.

Свою вкладає доброту,

Таємні додає родзинки.

Ми відчуваєм простоту,

Нові гортаючи сторінки.

Своєї справи майстер він,

Таких людей у світі мало.

Зробімо всі йому уклін,

Аби натхнення не минало!

Душевні пише нам вірші

Поет великого таланту -

Вони не вміщують іржі

І мають ціну діаманту…

26.10.2008

ТОБІ

Тобі - моя рука блаженства,

Тобі - мої слова подяки,

Своє я довіряю серце,

Душевні таїни всілякі.

Дарую погляд непохитний,

Лелію щирістю виразно,

Тобою невід’ємно ситний,

Тобою хворий надто вразно.

Тобі - моє палке кохання,

Тобі - порядності натура,

Важливий спокій без вагання,

Вірші, зачитані де-юре.

Спиваю красоту, мов ліки,

Торкаюсь поглядом дурману,

Тобою мрітиму довіку,

Тобою жить не перестану…

18.12.2008

СИНХРОННІСТЬ

Серед ночей чарівно темних

Синхронність піддалася нам…

Я із очей своїх блаженних

Побачив світ, як чудний лан.

Серед думок усіх невдячних

Синхронність піддалася нам…

Я їм не зичу більше здачі

І жити ліпше буду сам.

Серед ночей чарівно темних,

Серед думок, що зичу вам,

Так тихо, тонко і безпечно

Синхронність піддалася нам.

12.01.2005

КОЛІЗЕЙ

Із-поміж міст усіх на мапі світу,

Куди ведуть усі дороги з навмання,

Розкинувся у коло, скривши вітер,

Величний Колізей - історії знання.

Безстрашний свідок горя і блаженства,

Покажчик витворів за всі людські часи.

Відвічний син епохи верховенства -

Ніде подібної не знайдеться краси!

Іскриться око, серце завмирає…

Тут розкриваються секрети неземні.

Душа немов з’являється у Раї -

Приходить благодать в середину її.

Із-поміж міст усіх на мапі світу,

Куди ведуть усі дороги з навмання,

Розкинувся у коло, скривши вітер,

Величний Колізей - історії знання!

10.03.2005

ЯКЩО ВЖЕ ЧЕСНО

Ми знову разом. А ніхто не вірив…

Та і самі, якщо вже чесно, теж.

Мабуть-таки, існують в світі сили,

Що змушують виходити із меж.

Ці світлі очі… Я їх розумію…

Так само, як мої читаєш ти -

Без тебе далі жити не посмію,

Ми є підґрунтям спільної мети.

А кажуть - вороття назад немає,

Все, що було, ніхто не поверне́…

Я заперечу те, бо точно знаю -

Якщо живий, то зможеш ти усе.

Складний зробити крок собі посміли,

Він унікальний, навіть не збагнеш…

Адже ніхто свідомо в нас не вірив,

Та і самі, якщо вже чесно, теж.

23.09.2008

ЯК КОЛИСЬ…

Посидимо без слів… Нас так давно не видно…

Помовч, благаю, не стривож цю мить…

Ти нині, як колись, мені лишилась рідна,

Як весь цей час зумів без тебе жить?

Посидимо без слів… Візьми мене за руку…

Втомився обіймати самоту…

Пробач мені, що допустити зміг розлуку,

Пробач, що інше ставив за мету.

Посидимо без слів… Я так тебе кохаю…

Не треба фраз, щоб теє передать…

Віднині будем разом - точно обіцяю!

І долі не дозволю розлучать.

Посидимо без слів… Нас так давно не видно…

Помовч, благаю, не стривож цю мить…

Ти нині, як колись, мені лишилась рідна,

Як весь цей час зумів без тебе жить?..

24.08.2008

ЗДІЙСНИЛОСЯ

Прозорі, чесні, сильні почуття,

Мов казка, що в дитинстві нам читали…

Тепер вона приходить у життя -

Як довго щастя ми своє шукали…

Ходили осторонь чимало літ,

Повірити боялись у прийдешнє…

Зробить посміли відчайдушний хід

І все-таки перемогли нарешті.

Ти - ніби, скрипка, я - її струна,

Ми неподільні - ми єдине ціле,

Із нас одна мелодія луна,

Все чорне перетворюючи в біле.

Знайшов нас спокій. Де раніше був?

Здійснилося. І дякувати Богу…

А статися могло: той не почув,

А інший переплутав би дорогу…

12.01.2009

МЕГЕРА

Мегера ти, а я тебе кохаю…

Без тебе світла просто не вбачаю…

Невже-таки в собі я збожеволів?

Ми ж надто різні, мила, із тобою.

Окутався таємними нитками…

Чужими охолонув я плітками…

Та відступить наважитись не смію -

Лише з тобою серце підігрію.

Я у полоні тихім, непідвладнім…

Тебе, мов сік спиваю виноградний…

Мене самотнього собі украла,

Я був наївним - ти це добре знала…

11.11.2008

У МІРУ ХОЛОДУ Й ТЕПЛА

Сумлінний вечір, колорит -

Я пам’ятаю зустріч нашу…

До тебе липнув, мов магніт,

Вином наповнюючи чашу.

Тримав за руку й говорив

Слова відверті, легковірні…

Чуттєвий жадібний порив

Глумився з мене неймовірно.

У очі падала лиш ти,