Роль та структура капіталу підприємства

 

Одним з факторів виробництва та джерелом інвестицій є капітал.

Капітал можна визначити як сукупність активів, залучених підприємством для проведення господарської ді­яльності з метою отримання прибутку.

Формування активів супроводжується такими операціями:

ü операції з придбання активів;

ü одержання активів на умовах оренди;

ü залучення активів з використанням механізмів кредитування;

ü розподілу доходів від власної діяльності;

ü використання коштів з фондового рин­ку та ін.

Тому капітал можна розглядати як з погляду складу активів, так і джерел їх мобілізації.

Формування активів підприємства, з одного боку, відобра­жає джерела їх фінансування, а з іншого — це зобов'язання підприємства перед інвесторами та кредиторами. До активів належать ресурси, що контролюються підприємством, раціо­нальне використання яких приводить до одержання доходів.

Активи підприємства поділяються на дві частини: необо­ротні активи і оборотні активи.

ü необоротні активи охоплюють активи, призначені для використання на строк більше одного року або одного операційного циклу.

ü оборотні активи призначені для реалізації чи споживання

ü протягом операційного циклу або одного року.

Рис. 11.4 Активи підприємства.

Капітал можна визначити як сукупність активів, залучених підприємством для проведення господарської ді­яльності, метою якої є отримання доходів.

Капітал поділяється на власний капітал підприємства, за­безпечення майбутніх витрат і платежів та залучений капітал.

 

У складі власного капіталу розрізняють дві основні частини:

ü фінансові ресурси, внесені до фондів підпри­ємства засновниками і учасниками;

ü капітал, отрима­ний у результаті здійснення підприємством господарської діяльності.

Власний капітал є власністю підприємства і не підлягає поверненню засновникам, за винятком випадків ліквідації під­приємства. Оскільки він потенційно належить акціонерам, то його ще на­зивають капіталом акціонерів, або акціонерним капіталом.

 

Довідково: Варто звернути увагу на те, що в нормативних документах (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" і З "Звіт про фінансові результати") є й інше визначення власного капіталу підприємства. Власний капітал розглядають як частину вартості активів підприємства, що за­лишається після виключення зобов'язань. Але в такому випад­ку увага звертається не на джерела фінансування активів (па­сивний капітал). Таким чином визначається співвідношення між величиною власного капіталу та сумою вартості активів, що є їх забезпеченням. У разі, якщо активи перевищують вар­тість власного капіталу (як пасиву), такий показник свідчить про позитивний розвиток підприємства з погляду акціонерів. Перевищення зобов'язань величини активів є наслідком погір­шення діяльності підприємства. [11]

 

Залучений капітал — це капітал, який формується на підпри­ємстві на умовах позики. Це фінансові ресурси, які мають бути по­гашені в установлені терміни і за умов, передбачених способа­ми фінансування. Позиковий капітал ма­є важливе значення у забезпеченні діяльності суб'єктів гос­подарювання і мобілізується з метою додаткового фінансування підприємства.

 

Власний і позиковий капітал мають різну структуру.

Так, власний капітал охоплює такі основні елементи:

ü статутний ка­пітал;

ü пайовий капітал;

ü додатковий та інший додатковий капітал;

ü резервний капітал;

ü нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

ü неоплачений капітал;

ü вилучений капітал.

 

Кожен з них має різні джерела фінансування. До­датковий капітал — це капітал, який залучається як додатко­вий до статутного. У складі додаткового капіталу можна виокремити окремі складові: емісійний дохід, дооцінка активів, вартість безкоштовно отриманого майна та ін. Під емісійним доходом розуміють дохід, отриманий акціо­нерним товариством шляхом продажу акцій за цінами, вищи­ми за їх номінальну вартість.

Резервний капітал — це капітал, який формується на під­приємстві з метою фінансування можливих збитків.

Нерозподілений прибуток — це прибуток підприємства, який залишається після виплати податків, процентів і диві­дендів кредиторам і акціонерам.

Нерозподілений прибуток використовується з ме­тою:

ü формування фондів погашення позикового капіталу;

ü при­дбання основних засобів, поповнення оборотних активів;

ü здійснення інвестиційної діяльності (довгострокових і короткострокових фінансових вкладень);

ü формування фондів економічного стимулювання тощо.

 

Структуру власного капіталу підприємства відображено на рис. 11.5

 

Позиковий капітал поділяється на дві частини:

ü довгостро­кові зобов'язання;

ü поточні зобов'язання.

Під зобов'язаннями підприємства розуміють заборгованість підприємства, яка ви­никла внаслідок попередніх подій та погашення якої має приз­вести до зменшення його активів. До поточних зобов'язань на­лежить заборгованість строком до одного року, до довгостро­кових — більше одного року.

Статутний капітал підприємства є одним із найважливіших елементів його власного капіталу. Статутний капітал відобра­жає вартість матеріальних ресурсів, нематеріальних активів, фінансових вкладень і грошових коштів, які засновники і учас­ники передали у власність або розпорядження підприємству.

Величина статутного капіталу акціонерного товариства фіксується у статуті і підлягає зміні тільки після перереєстра­ції статуту. Рішення про внесення змін до статуту акціонерно­го товариства, включаючи ті, що пов'язані з величиною статут­ного капіталу, приймаються вищим органом управління ак­ціонерного товариства — загальними зборами акціонерів.

 

		В Л А С Н И Й К А П І Т А Л

 

Рис. 11.5 Структура власного капіталу акціонерного товариства [10].

 

Статутний капітал на першому етапі заснування підпри­ємства формується за рахунок внесків засновників. Такими внесками можуть бути:

ü будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цін­ності, цінні папери;

ü права користування, включаючи інтелектуальну влас­ність;

ü грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

 

Величи­на вкладу оцінюється в гривнях і становить частку (пай) учас­ника у статутному капіталі.

 

Формування статутного капіталу акціонерного товариства проводиться згідно з вимогами, передбаченими чинним зако­нодавством.

 

До основних вимог належать такі:

 

1. Статутний капітал акціонерного товариства формується тільки за рахунок випуску і розміщення акцій. Мінімальний обсяг статутного капіталу становить 1250 мінімальних за­робітних плат.

2. Статутний капітал формується шляхом розміщення ак­цій за установчим договором, за підпискою і на фондовому ринку. При цьому засновники повинні бути власниками акцій на суму не менше 25 % від величини статутного капіталу і стро­ком не менше двох років.

3. До скликання установчих зборів засновники і учасники повинні внести до фондів акціонерного товариства не менше 30 % від номінальної вартості акцій, на які вони здійснили підписку.

4. Якщо акції розподіляються тільки між засновниками (тобто за установчим договором), вони повинні внести в фонди підприємства до скликання установчих зборів не менше 50 % від вартості акцій (розрахунок проводиться за номінальною вартістю).

5. Акціонер у строки, визначені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, по­винен оплатити повну вартість акцій, на яку він підписався.

6. Якщо підписка перевищує величину статутного капі­талу, засновники можуть відхилити або прийняти зайву під­писку.

7. Привілейовані акції можуть бути випущені на суму, яка не має перевищувати 25 % від величини статутного капіталу.

8. Акції не можуть випускатися для покриття збитків, пов'язаних з діяльністю акціонерного товариства.

9. Юридична особа може випустити облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або вели­чини забезпечень, що надаються третіми особами, і тільки після повної оплати вартості всіх випущених акцій. Випуск облі­гацій в цілях формування статутного капіталу, а також для покриття збитків акціонерного товариства не допускається.

10. Вторинний випуск цінних паперів дозволяється тільки після повної оплати всіх цінних паперів, які були випущені підприємством.

 

Величина статутного капіталу акціонерного товариства може змінюватись. Рішення про прове­дення зміни статутного капіталу приймаються загальними зборами акціонерів або правлінням.

 

Збільшення статутного капіталу переслідує відповідні цілі. До них належать такі:

 

ü залучення додаткових фінансових ресурсів з метою за­безпечення діяльності підприємства;

ü проведення реструктуризації власного капіталу акціо­нерного товариства;

ü проведення реструктуризації зобов'язань підприємства.

 

Джерелами фінансування збільшення статутного капіта­лу є:

 

ü додаткові внески учасників;

ü прибуток підприємства, якщо він призначений для збіль­шення статутного капіталу шляхом проведення виплати диві­дендів акціями (в цьому випадку має місце реструктуризація власного капіталу акціонерного товариства);

ü реструктуризація боргових зобов'язань підприємства
(переведення боргових зобов'язань у власний капітал);

ü індексація необоротних активів.

 

З метою збільшення статутного капіталу акціонерного то­вариства використовуються такі способи:

ü випуск нових акцій існуючої номінальної вартості;

ü збільшення номінальної вартості однієї акції (за їх не­змінної кількості).

 

У випадках, коли підприємство має збитки і джерела їх покриття відсутні, збори акціонерів можуть прийняти рішен­ня про зменшення величини статутного капіталу.

 

Величина статутного капіталу акціонерного товариства може бути зменшена такими способами:

ü зменшенням номінальної вартості акцій (проведеннями їх деномінації);

ü зменшенням кількості акцій (за їх незмінної номіналь­ної вартості) шляхом викупу їх в акціонерів і анулювання.

 

5. Фінансові результати діяльності підприємств

 

У процесі діяльності підприємства формуються фінансові результати – дохід, чистий дохід, валовий прибуток, прибуток. Усі доходи поділяються на декілька груп: доходи від операційної діяльності; фінансові доходи; інші доходи від опе­раційної діяльності та надзвичайні доходи.

Доходи від операційної діяльності — це дохід (виручка) від реалізації продукції та інші операційні доходи.

Дохід (ви­ручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — це за­гальний дохід, виручка від реалізації продукції.

Інші операційні доходи включають всі доходи від операційної діяльності, крім доходу від реалізації продукції. До них, зокрема, відносять:

ü доходи від реалізації іноземної ва­люти;

ü доходи від продажу оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

ü доходи, одержані від операційної оренди активів;

ü доходи від операційної курсової різниці за операціями в іно­земній валюті;

ü суми одержаних штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів;

ü доходи від списання кредиторської заборгованості;

ü відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні);

ü суми одержаних грантів та субсидій;

ü інші доходи.

Фінансовими доходами є доходи, отримані в процесі прове­дення інвестиційної та фінансової діяльності. Це, зокрема, до­ходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи.

Дохід від участі в капіталі відображає доходи, одержані від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства.

До інших фінансових доходів належать доходи, що виникають у процесі фінансової діяльності підприємства. До них відносять:

ü дивіденди одержані;

ü відсотки одержані;

ü інші доходи від фінансових операцій.

 

До надзвичайних доходів зараховують доходи, що отримує підприємство в надзвичайних умовах. Це можуть бути такі до­ходи: відшкодування, одержані від страхових організацій з метою покриття надзвичайних витрат; суми, перераховані під­приємству на фінансування втрат з інших джерел.

 

Схему формування доходів підприємства зображено на рис. 11.6.

 

Усі витрати підприємства поділяються на дві групи:

ü витра­ти, що здійснюються в процесі проведення звичайної діяль­ності;

ü витрати, які мають місце за умов виникнення надзвичайних подій.

 

 

 

 

Рис. 11.6 Доходи підприємства.

 

 

Практикум по темі.