Методика 1. «Соціометрія»

Спілкування. Міжособистісні стосунки

Соціометрічний опит – один з найпоширеніших методів, що використовується в психології. Створення і розвиток соціометрічної методики пов'язано з ім'ям американського дослідника Дж. Морено, який бачив основну задачу свого методу у вивченні емоційних зв'язків, стосунків, симпатій і антипатій в групі.

Термін «соціометрія» походить від латинських слів socius – друг, товариш і metrum – вимірювання, міра.

Методика дозволяє здійснити кількісну оцінку міжособистісних стосунків індивідів в групі.

 

Мета: використання методу соціометрічного опиту для виявлення соціально-психологічної структури обстежуваної групи.

 

Обладнення: список членів групи, маленькі листочки паперу, зошит, лінійка.

Хід роботи. Групова форма роботи.

Социометрічний метод передбачає відповіді досліджуваних на питання про бажані сумісні акції з членами групи. Питання ставлять відповідно до певного критерію, який буває:

емоційним – наприклад: «З ким би ти хотів відсвяткувати свято (день народження)?»

діловим – наприклад: «З ким би ти хотів виконати (яке-небудь) завдання?» (підготуватися до контрольної роботи, зробити домашнє завдання тощо).

 

Існуючі модифікації виборів:

- непараметричний – без обмеження кількості виборів для всіх учасників групи;

- параметричний – число виборів обмежують, зазвичай, трьома або п'ятьма.

 

Експериментатор (викладач) формулює питання всій групі. Кожному студенту пропонується підписати свій листок паперу і на ньому написати прізвища вибраних їм одногрупників в порядку переваги (під першим номером указуються найпереважніші особи, далі – менш переважні і т.д. в порядку ослаблення переваги). На листочку зверху справа указується прізвище того, хто вибирає, зліва – прізвища тих, кого вибирали. Кожний член групи може зробити стільки виборів, скільки вважає необхідним (при необмеженому виборі) або певну їх кількість, наприклад, не більше трьох (якщо вибір обмежений). Слід уникати відповідей типу: «будь-кого», «всіх».

Іванов Саша Котов Євген Петрова Ольга Сидоров Владимір

Листочки здаються викладачу. Необхідно гарантувати збереження таємниці відповідей.

Вимоги до проведення дослідження:

· Межі групи, в якої проводиться дослідження, повинні бути чітко позначені (всі учасники повинні знати один одного як членів однієї групи).

· Всі вибори члени групи роблять самостійно (необхідно виключити груповий тиск і дати хоча б тимчасову свободу від групових норм і правил).

· Питання повинні біти зрозумілими всім членам групи.

· Група повинна мати досвід спільної діяльності. (Цю вимога можно порушити лише тодіі, коли метою дослідження є вивчення самого процесу становлення групової структури).

 

Перед дослідженням треба виявити «ведучий», найбільш значущий для групи вид діяльності, відповідно до якого ставиться питання.

 

Обробка. За результатами опиту складається соціометрична матриця (соціоматриця), де кожний досліджуваний представляється як у вертикальному, так і в горизонтальному рядку (табл.1) (приклад соціоматриці – табл.2).

 

Табл.1

Соціоматриця

 

№ п/п	Хто вибирає   (п.і.б.)	Кого выбирают
					…	….	….	Сума
			+			+
			+
								+
			+			+
				+
…
Кількість виборів
Кількість взаємних виборів

 

Вибори в соціоматриці позначаються хрестиком, взаємні вибори – хрестик обводиться кружечком.

 

 

Табл.2

Соціоматриця (приклад)

 

 

 

На основі соціоматриці можливо побудувати соціограму – карту соціометричних виборів (рис.3). Соціограма дозволяє графічно, наочно представити структуру відносин в групі. Вона будується з 4-х концентричних кіл.

В першому, центральному колі, розташовуються досліджувані – лідери («соціометричні зірки»), що набрали 6 і більш виборів;

в другому – «переважні» ті, хто набрав 5-3 голоси,

в третьому – «відтіснені» («напівпереважні»), що набрали 2-1 вибір;

в четвертому – «знедолені» (аутсайдери), що не набрали жодного голосу.

 

Дівчатка розташовуються в лівій частині соціограми, хлопчики – в правій.

Номери формальних лідерів заштриховують.

 

 

 

- дівчата - однобічний вибір

- хлопці - двобічний вибір

 

Рис. 3. Соціограма

 

Таким чином, дається наочне уявлення про положення кожного досліджуваного в структурі взаємостосунків, зокрема, про відносини між лідером і рештою членів групи, між хлопчиками і дівчатками.

 

При аналізі колективних соціограм можна виділити наступні типові структури (рис.4):

 

а) колесо або зірка; в) коло; д) тетради (ядра).

б) ланцюг; г) трикутник;

 

Рис.4. Типові схеми (структури) внутрішньогрупових стосунків між членами групи.

 

 

За даними дослідження обчислюються соціометричні індекси -

які дають кількісну оцінку положення індивіда в групі, а також оцінку групи в цілому.

Індивідуальний індекс – соціометричний статус.

Величину індивідуального соціометричного статусу (S_i) будь-якого члена групи можна визначити за формулою:

 

∑ R₁

S_i =

N - 1, де ∑ R₁ – сумма отриманих виборів даним індивідом

 

N - число можливих виборів

(кількість членів групи)

 

Чим Si ближче до 1, тим вище статус.

 

Підрахувати Si для кожного члена групи.

 

Групові індекси.

1) Індекс групової згуртованості (C_гр ) – показує ступінь взаємозв'язку індивідів, тісноту їх емоційних зв'язків:

∑ R₂

C_гр =, де R₂ - кількість

½ N (N – 1) взаємних виборів

 

 

2) Індекс групової інтеграції (I_гр) – характеризує здатність групи інтегрувати членів в єдине ціле:

1

I_гр =, де R₃ - кількість ∑ R₃ ізольованих в групі

 

Вимоги до оформлення звіту:

1) дати письмовий висновок за результатами дослідження: визначити лідера даної групи, виявити кількість підгруп і їх взаємозв'язкі;

2) побудувати соціоматрицу, підрахувати суму зроблених і отриманих виборів з урахуванням порядку вибору;

3) накреслити соціограму, виділити підгрупи усередині групи;

4) підрахувати індивідуальний індекс;

5) провести аналіз групи переважених, виділивши позицію «лідера» (якщо він є в групі); провести аналіз групи відтіснених, виділити позиції «ізольованих членів» групи;

6) підрахувати групові індекси, результати проаналізувати;

7) зробити загальний аналіз і висновки.