ІІІ. Виклад нового навчального матеріалу

Юнацький вік поділяється на молодший (старші школярі) і старший (студентський) вік. Студентський вік — це час фізичного розквіту особистості, коли завершується фізичний розвиток, тому молоді люди мають значні можливості для серйозної фізичної праці. Організм студента зберігає відносно високу працездатність, а також високий рівень функціональної активності. До 18-20 років завершується формування вегетативних функцій, досягається значний рівень їх взаємодії. Витривалість як одна з важливих для реальної діяльності людини рухових якостей сягає високого рівня, тому на її формування слід звернути більше уваги у процесі фізичного виховання.

Юність — час максимального розквіту особистості. Дослідження пере­конують, що вік з 18 до 25 років є найбільш придатним для формування багатьох психічних функцій і особливо для розвитку інтелектуальних можливостей людини. Важливою умовою для успішного і всебічного розвитку особистості є розуміння самим студентом неповторності своєї людської індивідуальності, можливостей її самовдосконалення.

Для успішного навчання у ВНЗ необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, зокрема сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, ерудованості, широти пізнавальних інтересів, рівня володіння певним колом логічних операцій і т. д. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, посидючості, старанності й акуратності в навчальній діяльності. Але є і межа такого зниження, при якому компенсаторні механізми не допомагають і студент може бути відрахований.

Для успішного оволодіння гуманітарними професіями людина повинна мати яскраво виражений вербальний тип інтелекту. Гуманітари повинні характеризуватися широтою пізнавальних інтересів, ерудованістю, добре володіти мовою, мати багатий словниковий запас, уміти правильно його використовувати, точно співвідносити конкретні й абстрактні поняття і мати в цілому високорозвинуте абстрактне мислення. Фахівці гуманітарного профілю постійно живуть, образно висловлюючись, "у світі слів", у той час як фахівці технічного і природничого профілю відносно частіше звертаються до предметного і конкретного світу речей.

Студентська пора характеризується інтенсивною роботою над формуванням своєї особистості, виробленням стилю поведінки. Це—час пошуків молодими людьми відповідей на різні морально-етичні, естетичні, наукові, політичні й інші питання. У юнацькому віці проблема становлення характеру тісно пов'язана з формуванням світогляду. У цей період завершується формування спрямованості особистості і характеру людини.

Щодо психічних якостей у студентства спостерігається найбільша пластичність і переключення у виробленні складних психомоторних та інших навичок. У цьому віці динаміка збудження у своєму розвитку зростає, але й динаміка гальмування при цьому також посилюється. Оптимального рівня розвитку досягають зір, слух, моторні реакції.

У студентів першого курсу порівняно з їхнім шкільним навчанням і життям виникає ряд труднощів. їх можна об'єднати у три групи: дидактичні, соціально-психологічні і професійні.

Дидактичні труднощі пов'язані з подоланням у процесі навчання новизни, з новими методами і організацією навчання, з відсутністю навичок самостійної роботи та ін. Соціально-психологічні труднощі викликані входженням індивіда в нове середовище (умови життя, оточення людей, норми поведінки у студентському колективі, незвичний режим діяльності, відсутність спочатку добре налагоджених стосунків в групі, на курсі, на факультеті, новизна великого міста і особливості самостійного життя у відриві від сім'ї для приїжджих, необхідність самостійного ведення бюджету і подолання можливих матеріальних труднощів, самообслуговування, невміння раціонально використовувати і розподіляти час та ін.). Професійні труднощі пов'язані з набуттям професії. Це — невміння побачити педагогічну спрямованість самого процесу навчання, нерозуміння, що треба вчитися працювати з людьми, виховувати в собі організаторські вміння, що процес формування майбутнього педагога розпочинається з першого дня навчання у вищому навчальному закладі. Ці труднощі переживаються студентами тижнями, місяцями і довше. Але поступово студент пристосовується до нових умов і може всі свої сили спрямовувати на здобуття знань.

У старшому юнацькому віці формується морально-психологічний ідеал людини, який регулює її навчання і поведінку. За даними нашого дослідження, з опитаних нами 364 студентів першого курсу 16,6% мають чітке уявлення про ідеал і прагнуть до самовдосконалення відповідно до нього. У 33,2% студентів ідеал ще нестійкий і поняття про нього нечітке. На жаль, 50% студентів не задумувались над своїм ідеалом і конкретного уявлення про нього не мають.

Старшому юнацькому віку притаманна любов, яка позначається на всьому житті і діяльності студентства. Любов, з одного боку, відвертає від навчання, а з іншого — виконує важливі психологічні функції — робить людину благороднішою, мрійливою, чуйною, спонукає до самовдосконалення.

На сучасному етапі розбудови нашої держави неабияке значення має проблема формування політичної культури підростаючого покоління взагалі і студентської молоді зокрема.

У результаті набуття нового соціального статусу—студента вищого закладу освіти — у молоді виразно формується почуття відповідальності за свою поведінку, навчальну діяльність і громадську роботу. Поступивши до вищого закладу освіти, обравши шлях самостійного життя, молоді люди особливо цікавляться майбутнім. Погляди на майбутнє, в основному, оптимістичні, але багато залежить від того, чи вдало обрана професія.

У цьому плані важливим є ставлення майбутніх вчителів до отримання нових знань у процесі навчання.

За характером педагогічної спрямованості усіх студентів першого курсу можна розділити на чотири групи.

Перша з них (34,7%) — юнаки і дівчата з чітко вираженим позитивним ставленням до професії вчителя. Вони проявляють інтерес до професії вчителя, його діяльності як викладача-предметника і як класного керівника. Провідні мотиви вибору професії у них — інтерес до роботи з дітьми, спілкування з ними та зацікавлення предметом викладання. Студенти цієї групи проявляють вищу, аніж усі інші, поінформованість про різні напрямки діяльності вчителя, їхнє ставлення до професії ґрунтовно аргу­ментоване.

Друга група (19,2%) — студенти з позитивним ставленням до професії вчителя. При цьому на перший план вони висувають лише один аспект ді­яльності вчителя—викладання, навчання, проведення уроків. Провідним мотивом вибору ними професії є любов до предмета, бажання його вивчати, а згодом і викладати. Як і в студентів першої групи, любов до предмета в них поєднується з любов'ю до дітей. Любов до дітей виступає на фоні основного — любові до предмета, до викладацької роботи. Вже на першому-другому курсах такі студенти помітно розширюють коло своїх інтересів, проявляючи при цьому послідовно зростаючу активність у виконанні завдань з практики на громадських засадах та інтерес до дисциплін психолого-педагогічного циклу.

Третя група (26,4%)—студенти з позитивним ставленням до одного з профілюючих предметів факультету. Вони вибирають насамперед не професію вчителя, а предмет, який треба вивчати. Провідним мотивом вступу до вищої с педагогічного закладу освіти у них є прагнення вивчати улюблений предмет, працювати за обраним фахом. Під час навчання більшість з них не проявляють належного інтересу до педагогічних дисциплін, не читають наукової і науково-популярної психолого-педагогічної літератури. Вони мало і без бажання працюють у школі, стороняться учнів, рідше за інших відвідують школу або взагалі ухиляються від роботи з учнями на громадських засадах, хоча заліки та іспити з інших дисциплін навчального плану складають успішно.

До четвертої групи (14,5%) відносяться ті, хто не виявляє якоюсь мірою професійно-педагогічної спрямованості. У педагогічному закладі їх захоплює, передусім, життя в середовищі студентської молоді (11,4%), а також те, що вищий педагогічний заклад дає широкий вибір майбутньої роботи (11,6%). У них частково неправильне уявлення про значення і деякі сторони педагогічної професії. Формування професійно-педагогічної спрямованості цієї групи студентів—справа складна і на практиці, як засвідчують спостереження, малоефективна.

У процесі професійної підготовки майбутніх педагогів важливо враховувати їхні професійні плани. Наявність такого плану у кожного студента засвідчує його здатність до самовдосконалення. Показниками активного характеру і дієвості життєвої програми особистості виступають система інтересів, побажань і прагнень, здатність до виконання намічених цілей; комплекс основних ділових якостей; єдність слова і діла, самостійність, ініціативність, відповідальність, працездатність, уміння доводити розпочату справу до кінця і т. д.

У характеристиці майбутнього педагога важливим компонентом є рівень самооцінки, який виражає його ставлення до себе. Вона показує, як студент оцінює себе: соматичний облік, фізичні можливості, розумові здібності, вчинки, мотиви поведінки, моральні якості і т. д. За своїм рівнем самооцінка може бути високою, середньою і низькою. З точки зору адекватності, тобто відповідності фактичним даним особистості, вона буває неадекватно високою або завищеною, неадекватно низькою або заниженою. Така невідповідність часто призводить до психологічних зривів, внутрішніх і зовнішніх конфліктів особистості самої з собою і з іншими членами колективу. Особистість із завищеною самооцінкою часто низько оцінює інших людей, а із заниженою — переоцінює їх.

Відповідно до "Положення про вищий навчальний заклад" особи, які навчаються у них, мають право на: вибір форми навчання; безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту; трудову діяльність у позанавчальний час, додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням; користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу; участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій; участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення; надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання; участь в об'єднаннях громадян; обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом; участь у формуванні індивідуального навчального плану; моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи у навчанні й активну участь у науково-дослідній роботі; захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства; безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального закладу; канікулярну відпустку тривалістю не менше восьми календарних тижнів. Окрім того, студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Студенти вищих навчальних закладів мають також право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.

Особи, що навчаються у вищих навчальних закладах, зобов'язані: додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.