Методика «Неіснуюча тварина»

 

Метод дослідження особистості за допомогою проективного тесту "Неіснуюча тварина" побудован на теорії психомоторного зв'язку. Для реєстрації стану психіки використовується дослідження моторики (зокрема, моторики рисуючої домінантної правої руки, зафіксованої у вигляді графічного сліду руху, малюнка) За І. М. Сеченовим, будь-яке уявлення, яке виникає в психіці, будь-яка тенденція, пов'язана з цим уявленням, закінчується рухом (буквально- “Будь-яка думка закінчується рухом”). Якщо реальний рух, інтенція з якоїсь причини не здійснюється, то в відповідних групах м'язів накопичуєтся певне напруження енергії, необхіднє для здійснення зворотнього руху (на уявлення - думка). Так, наприклад, образи і мислі-уявлення, які викликають страх, стимулюють напругу в групах ножної мускулатури і в м'язах рук, що виявилося б за необхідне у разі відповіді на страх втечею чи захистом за допомогою рук - вдарити, заслонитися. Тенденція руху має напрям у просторі: віддалення, наближення, нахил, випрямлення, підйом, падіння. При виконанні малюнка аркуш (або полотно картини) представляє собою модель простору й, крім стану м'язів, фіксує ставлення до простору. Простір, у свою чергу, пов'язан з емоційним забарвленням переживання і часовим періодом: дійсним, минулим, майбутнім. Пов'язано воно також дейовістю чи ідеально-мислительним планом роботи психіки. Простір, розташований позаду і зліва від суб'єкта, пов'язан з минулим періодом і бездіяльністю (відсутністю активного зв'язку між мислею-уявленням, плануванням і його здійсненням). Права сторона, простір попереду і вгорі пов'язані з майбутнім періодом і дійовістю. На аркуші (моделі простору) ліва сторона і низ пов'язані з негативно забарвленими і депресивними емоціями, з непевністю і пасивністю. Права сторона (відповідна домінантною правої руці) – з позитивно забарвленими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії. Окрім спільних закономірностей психомоторного зв'язку та відношення до простору при тлумаченні матеріалу тесту використовуються теоретичні норми оперування з символами і символічними геометричними елементами і постатями.

 

За своїм характером тест “Неіснуюча тварина” належить до проективних. Для статистичної перевірки чи стандартизації результат аналізу може бути представлений у описових формах. За складом цей тест – орієнтовний і як єдиний метод дослідження зазвичай не використовується, і вимагає об'єднання з іншими методами як батарейного інструмента дослідження. Інструкція: “Придумайте і намалюйте НЕІСНУЮЧУ тварину і назвіть її НЕІСНУЮЧОЮ назвою”.

 

Показники і інтерпретації:

 

РОЗМІЩЕННЯ МАЛЮНКА НА АРКУШІ. У нормі малюнок міститься на середній лінії вертикально поставленого аркуша. Аркуш паперу найкраще взяти білий чи злегка кремовий, неглянцевий. Користуватися олівцем середньої м'якості; ручкою і фломастером малювати не можна.

-Розміщення малюнка ближче верхнього краю аркуша (чим ближче, тим виразніше) трактується як висока самооцінка, як невдоволення своїм становищем в соціумі, недостатністю визнання з боку оточуючих, як претензія на просування і визнання, тенденція до самоствердження.

-Розмішення малюнка у нижній частині – зворотна тенденція: невпевненість у собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, незацікавленість своєму становищі в соціумі, визнанні, відсутність тенденції до самоствердження.

 

ЦЕНТРАЛЬНА ЗМІСТОВА ЧАСТИНА ФИГУРИ (голова чи замінююча її деталь).

-Голова повернена праворуч – стійка тенденція до діяльності, дієвості: майже все, що обмірковується, планується – здійснюється чи принаймні починає здійснюватися (якщо навіть і не доводиться до кінця). Досліджуваний активно переходить до реалізації своїх планів, схильностей.

-Голова повернена ліворуч – тенденція до рефлексії, до міркуваннь. Це не людина дії: лише незначна частина задумів реалізується, або хоча б починає реалізуватися. Нерідко також страх перед активною дією та нерішучість. (Варіант: відсутність тенденції до дії чи страх активності – слід вирішити додатково.)

-Становище “анфас”, тобто голова спрямована на людину, яка малює (на себе), трактується як егоцентризм.

----На голові розташовані деталі, відповідні органам почуттів – вуха, рот, очі.

-Значення деталі “вуха” – пряме: зацікавленість в інформації, значимість думки оточуючих. Додатково з інших показників та їх поєднання визначається, робить випробовуваний щось для завоювання позитивної оцінки, чи лише продукує на оцінки оточуючих відповідні емоційні реакції (радість, гордість, образа,) не змінюючи своєї поведінки.

-Відчинений рот у поєднанні з язиком при відсутності промальовування губів трактується як велика мовна активність (балакучість), у поєднанні з промальовкою губ – як чуттєвість; іноді й те й те разом. Відкритий рот без промальовування язика і губ, особливо – закресленний, трактується як легкість виникнення побоювань і страхів, недовіри. Рот з зубами – вербальна агресія, в більшості випадків – захисна (огризається, задирається, грубить у відповідь на звернення до нього). Для дітей і підлітків характерний малюнок зачерченного рота округлої форми (боязкість, тривожність).

-Особливого значення надають очам. Це символ властивого людині переживання страху: підкреслюється різкою прорисовкою райдужної оболонки. Зверніть увагу на наявність чи відсутність вій. Вії – істероїдно-демонстративні манери поведінки; для чоловіків: жіночні риси характеру з прорисовкою зіниці і райдужної оболонки збігаються рідко. Вії – також зацікавленість в захопленні оточуючих зовнішньої красою і манерою вдягатися, надання цьому великого значення.

-Збільшенний (відповідно до фігури в цілому) розмір голови свідчить про те, що досліджуваний цінує раціональне начало (можливо, і ерудицію) у собі і оточуючих.

-На голові також бувають розташовані додаткові деталі: наприклад, роги – захист, агресія. Визначити по поєднанню з іншими ознаками – кігтями, щетиною, голками – характер цієї агресії: спонтанна чи захистно-відповідальна. Пір’я – тенденція до самоприкраси і самовиправдання, до демонстративності. Грива, вовна, подоба зачіски – чуттєвість, підкреслення свого статі, іноді, орієнтування на свою сексуальну роль.

 

ОПОРНАЯ ЧАСТИНА ФИГУРИ (ноги, лапи, іноді – постамент). Розглядається грунтовність цієї частини відносно розмірів всієї тварини і за формою:

 

а) Грунтовність: обдуманість, раціональність ухвалення рішення, шляху до висновків, опора на значиму інформацію;

 

б) Зменшені розміри: поверховість суджень, легкодумство в висновках і необґрунтованість суджень, іноді імпульсивність ухвалення рішення (особливо відсутності чи майже відсутності ніг). Зверніть увагу на характер з'єднання ніг з корпусом: з'єднання точно, старанно чи недбало, слабо з'єднані, не з'єднані зовсім – це характер контролю за своїми міркуваннями, висновками, рішеннями. Однотипність і односпрямованість форми ніг, лап, будь-яких елементів опорної частини – конформність суджень у прийнятті рішень, їх стандартність, банальність. Розмаїття у формі і положенні цих деталей – своєрідність установок і суджень, самостійність і неконформність; іноді навіть творче начало (відповідно незвичайність форми) чи інакомислення (ближче до патології).

 

ЧАСТИНИ, ЩО ЗДІЙМАЮТЬСЯ НАД РІВНЕМ ФИГУРИ. Можуть бути функціональними чи прикрашаючими: крила, додаткові ноги, щупальці, деталі черепашки, пірья, банти на кшталт завитушек-кудрей, функциональні деталі – енергія охоплення різних областей людської діяльності, впевненість у собі, “саморозповсюдження” з неделікатним і нерозбірливим притисненням оточуючих, або допитливість, бажання співучаствувати у якомога у більшому числі справ оточуючих, завоювання собі місця під сонцем, захопленість своєї діяльністю, сміливість дій (відповідно значенням деталі-символа – крила чи щупальці, тощо). Прикрашаючи деталі – демонстративність, схильність звертати на себе увагу оточуючих, манерність.

 

ХВОСТИ. Виражають ставлення до власних дій, рішеннь, висновків, до своєї вербальної продукції – судячи по тому, повернені ці хвости праворуч (на аркуші) чи ліворуч.

 

Хвости повернені праворуч – ставлення до своїх дій та поведінки.

 

Ліворуч – ставлення до своїх думок, рішеннь; до пропущених можливостей, до власної нерішучоісті. Позитивне чи негативне забарвлення цих відносин виражена напрямом хвоста вгору (впевнено, позитивно, бадьоро) чи падаючим рухом вниз (невдоволення собою, сумнів у власній правоті, провиназ з приводу зробленого, сказаного, каяття тощо.). Звернути увагу на хвости, з кількох, іноді півторюючихся, ланок, на особливо пишні хвости, особливо довгі, іноді розгалужені.

 

КОНТУРИ ФИГУРИ. Аналізуються наявності чи відсутності виступів (типу щитів, панцирів, голок), промальовування і затемнення лінії контуру. Це захист від оточуючих, агресивна – якщо вона виконана в гострих перехрестях; зі страхом і тривогою – якщо має місце затемнення, “забруднення” контурів ліній; з побоюванням, підозрою – якщо поставлені щити, “заслони”, лінія подвоєна. Спрямованість такого захисту – відповідно просторовому розміщенню: верхній контур фігури – проти вищих, проти осіб, які мають можливість накласти заборони, обмеження, здійснити примус, тобто проти старших за віком, батьків, учителів, начальників, керівників; нижній контур – захист від глузувань, невизнання, відсутності авторитету у нижчестоящих підлеглих, молодших, страх осуду; бічні контури – недиференційоване побоювання і готовність до самозахисту будь-якого порядку і в різних ситуаціях; те саме – елементи “захисту”, розташовані не по контуру, а всередині контуру, на корпусі тварини. Праворуч – в процесі діяльності (реальної), зліва – більше захист своїх думок, переконань, смаків.

 

ЗАГАЛЬНА ЄНЕРГІЯ. Оцінюється кількість зображених деталей – лише необхідна кількість, щоб дати уявлення про придуману неіснуючу тварину (тіло, голова, кінцівки, хвіст, крила тощо.): з заповненим контуром, без штрихування і додаткових ліній і частин, просто примітивний контур, – чи має місце щедре зображення не тільки необхідних, але «ускладнюючих конструкцію додаткових деталей». Відповідно, чим більше складових частин і елементів (крім найнеобхідніших), тим більша енергія. У протилежному випадку – заощадження енергії, астенічність організму, хронічні соматичне захворювання. (Те ж підтверджується характером лінії – слабка паутиноподібна лінія, “возить олівцем по паперу”, не натискаючи на нього.) Зворотний ж характер ліній – жирна із натиском – не є полярним: це не енергія, а тривожність. Слід звернути увагу на різко продавлені лінії, видимі навіть на зворотному боці аркуша (судорожний, високий тонус м'язів рисуючої руки) – різка тривожність. Зверніть увагу також на те, яка деталь, який символ, виконано таким чином (тобто. до чого прив'язана тривога). ОЦІНКА ХАРАКТЕРУ ЛИНІЇ (дубляж лінії, неакуратність сполученнь, “острівці” із заходячих одна на одну ліній, зачернення частин малюнка, “запачкування”, відхилення від вертикальної осі, стереотипності ліній тощо.). Оцінка здійснюється так само, як під час аналізу піктограми. Те саме – фрагментарність ліній і форм, незакінченість, обірваність малюнка. Тематично тварини діляться на загрозливих, нейтральних та тих, яким погрожують (подоби лева, бегемота, вовка чи птиці, равлики, муравья, або білки, собаки, кішки). Це ставлення до власної персони, до свого “Я”, уявлення про своє становищє в світі, ніби ідентифікація себе за значимістю (з зайцем, комашкою, слоном, собакою тощо.). У даному випадку тварина, що намальована – представник самого малюючого. Уподіблення намальованої тварини людині, починаючи з постановки тварини в становище прямоходження, на дві лапи, замість чотирьох або понад, і закінчуючи одяганням тварини в людський одяг (штани, спідниці, банти, пояса, сукню), включаючи схожість морди на обличчя, ніг і лап на руки, – свідчить про інфантильность, емоційну незрілість, відповідно рівня вираження “підвищення людяності” тварини. Механізм схожий (і рівнобіжний) алегоричному значенню тварин та характерів в казках, притчах тощо. Рівень агресивності виражений кількістю, розташуванням і характером кутів в малюнку, незалежно від їхніх зв'язків з іншими деталями зображення. Особливо вагомі в цьому плані прямі символи агресії – пазурі, зуби, дзьоби.. Слід звернути увагу також на акцентування сексуальних ознак – вимені, сосків, грудях при людиноподібній постаті та ін. Це ставлення до статі, аж до фіксації на проблемі сексу. Фігура кола (особливо – нічим не заповненого) символізує і висловлює тенденцію до скритності, замкнутість, закритість свого внутрішнього світу, небажання постачати дані про оточуючим, нарешті, небажання піддаватися тестування. Такі малюнки зазвичай дають дуже обмежене число даних для аналізу. Зверніть увагу на випадки монтування механічних частин в тіло “тварини” – постановка тварини на постамент, тракторні чи танкові гусениці, триног; прикріплення до голови пропелера, гвинта; вмонтування в очі электроламп, в тіло і кінцівки тварини – рукояток, клавиш і антен. Це спостерігається частіше у хворих на шизофренію і глибоких шизоїдів. Творчі можливості виражені зазвичай кількістю поєднуються у фігурі елементів: банальність, відсутність творчого початку приймають форму “готового”, існуючого тварини (люди, коні, собаки, свині, риби), яким лише прикріплюется “готова” існуюча деталь, щоб намальована тварина стало неіснуючим – кішка з крилами, риба з пір'ям, собака з ластами тощо. Оригінальність виражається у формі побудови фігури з елементів, а не з цілих заготовок. Назва може висловлювати раціональне поєднання значеннєвих частин (літаючий заєць, “бегекот”, “мухожер” тощо.). варіант – словотвір з книжньо-науковим, іноді латинськім суфіксом чи закінченням (“ратолетиус” тощо.). Перше – раціональність, конкретна установка при оріентуванні і адаптації; друге – демонстративність, спрямована головним чином на демонстрацію власного розуму, ерудиції, знань. Зустрічаються назви поверхнево-звукові, без будь-якого осмислення (“лялие”, “лиошана”, “гратекер” тощо.), які означають легковажне ставлення до оточуючих, невміння враховувати сигнал небезпеки, наявність афективних критеріїв основі мислення, перевага естетичних елементів в судженнях над раціональними. Спостерігаються іронічно-юмористичні назви (“риночурка”, “пузыренд” тощо.) – при відповідно іронічному ставленні до оточуючих. Інфантильні назви мають зазвичай повторювані елементи (“тру-тру”, лю-лю”, “кускус” тощо.). Схильність до фантазування (частіше захисного характеру) виражена зазвичай подовженими назвами (“аберосинотиклирон”, “гулобарниклета ” тощо.).

 

Тренінг корекції ТРИВОЖНОСТІ у підлітків

 

Заняття 1

Перш з а все треба зазначити, що до корекційної програми були залучені ті учні, у яких згідно із результатами попереднього дослідження було виявлено підвищену тривожність. Причому враховувалися результати і тестування і проективної методики, і на основі їх співставлення було виявлено учнів, яким необхідна корекція.

Тобто корекцію було здійснено у 12-ти учнів 7В класу. Кожне із занять тривало 45 хвилин і проводилося за відповідною схемою:

• Ознайомлення учасників із темою тренінгу;

• Вправа для розминки;

• Корекційний блок вправ; „ • Прощання.

Також було виділено три напрямки за якими буде здійснюватися корекція протягом всіхтренінгів:

• навчання прийомів оволодіння своїм емоційним станом;

• розширення можливостей формуванням умінь і навичок, необхідних для успішного виконання діяльності;

• перебудова самооцінювання і структури мотивів підлітка.

Метою першого заняття було знайомство з учасниками, створення позитивної атмосфери взаємодії, довіри, зниження психологічного дискомфорту, емоційної напруженості, а також підвищення самооцінки учнів, їх самопізнання, виховання бажання до самовдосконалення. Тому його тема звучить: „Пізнаю себе".

Це заняття складається із чотирьох вправ: „Австралійський дощ", „П'ять добрих слів", „Сильні і слабкі сторони", „Усмішка по колу". А також із представлення правил гри, знайомства, бесіди та прощання (див. Додаток Г).

На початку тренінгу учнів було ознайомлено із тим, що таке тренінг та повідомлено його тему. Наступним кроком було ознайомлення учнів із правилами роботи в тренінговій групі.

Знайомство, що полягало у виготовленні бейджиків представлені себе та своїх, відмінних від всіх рис, пройшло у позитивному тоні, учасникам подобалося розказувати про себе. Проте, деяким з них робити це було важко, тому необхідно було підтримувати їх у бажанні щось розказати про себе.

Під час висловлювань своїх очікувань від тренінгу багато учасників говорили про те, що хочуть дізнатися щось нове, поспілкуватися, корисно провести час. Тобто, спостерігалося те, що серед висловлених очікувань не було очікувань щодо усунення тривожності. Це можна пояснити тим, що учасники по-перше, не хочуть говорити про свої проблеми на загал, довіритися, по-друге, жоден з них ще ніколи не брав участі у тренінгу, тому вони не знають чого можна від нього очікувати.

Наступним йде блок корекційних ігор і перша з них „П'ять добрих слів". У її виконанні виникали такі труднощі, як те, що деяким учасникам було важко охарактеризувати своїх однокласників, але при зачитуванні труднощів у відгадуванні за написаними рисами труднощів не виникало. Це свідчить про те, що кожен з них писав щиро, це допомогло їм при відгадуванні. Під час рефлексії учасники висловлювались, що їм було приємно прочитати про себе те, що написали інші і не сподівалися на такі гарні характеристики.

Вправа „Сильні і слабкі сторони" показала те, що для більшості учасників, особливо хлопців, легше було писати свої негативні риси, ніж позитивні, що є дуже характерним для тривожних підлітків, у яких занижена самооцінка. Цікаво те, що всі учасники хотіли позбутися такої риси як лінь. Серед інших названих були: невпевненість, неприязнь до світу, образливість, хвилювання.

Гра „Усмішка по колу" проводилась як елемент прощання. В деяких учасників виникали забруднення у її виконанні через невпевненість та деяку несформованістьтренінгової групи.

Аналізуючи дане заняття можемо говорити про те, що мета заняття в ході виконання вправ була реалізована. Труднощі, які виникали не можна вважати якимись недоліками в досягненні мети, враховуючи те, що для тривожних підлітків характерно проявляти страх, невпевненість, певну скутість та недовіру, що й проявлялося під час тренінгу. Крім того треба зважати на „ маски тривожності", зокрема агресію, яка спостерігалася в одного з учасників тренінгу (Царика Святослава) і створювала труднощі у взаємодії між учасниками. Та незважаючи на все це тренінг пройшов у позитивному настрої і готовності на подальшу співпрацю.

 

Заняття 2

Тема другого заняття - „Подолаємо тривожність". Основний акцент у цьому занятті робиться саме на конкретних стратегіях подолання тривожності. Тому метою заняття є допомога у пошуку шляхів подолання тривожності, формування впевненості у собі, усвідомлення своїх позитивних і негативних рис.

Структура заняття складається із таких вправ: „Плутанка", „Чарівний Ярмарок", „Подолаємо тривожність", „Хвиля по колу" (див. Додаток Г).

Тренінг розпочався із пригадуванням правил групи, з метою актуалізувати їх і нагадати про важливість дотримування. Для формування активності учасники виконали вправу „Плутанка", якав кінцевому результаті завершилася формуванням трьох незалежних кіл. Це може бути свідченням того, що учасники не проявили згуртованості і зумовлене це певними стосунками у класному колективі.

Гра „Чарівний ярмарок" мала на меті усвідомлення своїх негативних і позитивних рис. Особливих труднощів у її виконанні не виникало.

Важливим елементом даного тренінгу була гра „Подолаємо тривожність", де учасники повинні були запропонувати свої шляхи подолання тривожності, а поті, спільно з тренером, який допомагає учасникам проаналізувати запропоновані шляхи, скласти перелік стратегій подолання тривожності.

Ось запропоновані учасниками стратегії:

1. Репетиція - самому програвати складну тривожну ситуацію і відпрацьовувати способи поведінки;

2. Зміна негативних думок на позитивні:

1. звернення до своїх прав: „Я невдаха" - „Я маю право на помилку";

2. звернення до позитивного досвіду: „Я нерішучий" - „Є ситуації, у яких мені вдається швидко приймати рішення";

3. заміна прикметників: „Я негарна" - „У мене приємна посмішка";

3. Обрати собі героя для наслідування;

4. Контролювати голос і жести через тренування перед дзеркалом;

5. Згадати щось приємне, ситуацію повного спокою;

6. Опиратися в діяльності на те, що виходить найкраще;

7. Забути про минулі невдачі;

8. Налаштувати себе на позитивний результат. Сказати собі: „Я можу, я досягну свого!".

Після цього учасники висловлювали свої думки, що їм сподобалося найбільше, а що найменше. Більшість із них говорили про те, що їм сподобалося складати стратегії подолання тривожності, негативних думок учасники висловлювати не хотіли.

Вважаємо, що основна мета даного тренінгу - пошук шляхів подолання тривожності, була досягнута. Учасники тренінгу брали активну участь у складанні стратегій.

 

 

Заняття З

Темою даного заняття є емоції, їх прояви. Дана тема була нами вибрана, оскільки вважаємо, що одним із основних напрямків корекції тривожності у підлітків є формування у них вміння оволодівати своїми емоціями. Відповідно метою тренінгу є усвідомлення учасниками свого емоційного стану, формування вміння оволодівати своїми емоціями та розуміти емоційний стан інших.

Перша проведена вправа „Вибери емоцію" була спрямована на формування вміння контролювати свої емоції. При виконанні цієї вправи всі учасники зуміли зобразити емоції і у відгадуванні особливих труднощів не виникало. Важливо є те, що серед емоцій, які вибирали, була виявлена тенденція до надання переваги негативним. Оскільки в учасників негативного настрою не спостерігалося, то ми можемо припустити, що оскільки в цих учнів тривожність підвищена, їм притаманна фіксація саме на негативних емоціях і саме це вплинуло на їх вибір. Міні-лекція „Емоції" підвела учасників до розуміння важливості емоцій в житті людини та її місце у проявах тривожності.

Наступною була вправа „Намалюй емоції", де учасникам пропонувалося зобразити свою емоцію певним кольором та у вигляді малюнку.

Серед вибраних кольорів були:
1-оранжевий, 3-жовтий, 2-зелений,

1-червоний, 4-синій, 1 - фіолетовий.

Якщо проаналізувати вибрані кольори можна говорити, що у більшої половини учасників був позитивний настрій, це видно по виборі таких кольорів, як червоний, оранжевий, жовтий, які вважаються позитивними. Відповідно і учасники, які вибрали ці кольори характеризували свій настрій як „радісний", „веселий", „гарний".

Нейтральним є зелений колір, він несе в собі якогось негативу. Учасники, які вибрали цей колі говорили, що у них настрій „добрий", „енергійний". Інші кольори - синій і фіолетовий, скоріше мають більш негативне забарвлення, так синій колір часто трактують як тривожний. Учасники так характеризували свій настрій: „спокійний", „нормальний". Малюнки, що були зображені учасниками відповідно співпадають із позитивним чи негативним вибраними кольорами.

Остання вправа „Подарунок по колу" формувала розуміння емоційних станів інших учасників. Для цього потрібно було подарувати своєму сусідові такий подарунок, який на його думку, сподобався б йому. Вправа пройшла в позитивному настрої, хоча деяким учасника було важко зобразити подарунок.

Під час даного заняття було успішно здійснено формування в учасників вміння розуміти свої емоції, оволодівати ними. Поведінка тренінгової групи була вільною та відкрито, що вважаємо великим успіхом.

Заняття 4

Тема і мета останнього колекційного заняття була спрямована на створення цілісного образу всіх тренінгів, формування в учасників позитивної мотивації та усвідомлення значущості своєї особистості в контролі за власним життям, в тому числі за страхами, хвилюванням та настроєм.

Тренінг складається із вправ „Господар, будинок, землетрус", „Ми творимо", „Хочу. Мушу. Вирішую" та „Дякую", а також притчі „Все залежить від тебе" (див. Додаток Г).

Для того, щоб активізувати учасників нами була запропонована вправа „Господар, будинок, землетрус". Учасники активно приймали в ній участь та успішно взаємодіяли під час її виконання.

Вправа „Ми творимо" дала можливість учасникам побачити наскільки вони різні, бо у кожного з них кінцевий результат виконання цієї вправи був різним, незважаючи на те, що вказівки для всіх були однаковими. Це помітно підняло настрій тренінговій групі, принесло їм емоції здивування і переживання власної оригінальності.

Як підкріплення цього стану була використана бесіда „Все залежить від тебе". Помітно було, що учасники уважно слухають та роздумують і під час обговорення бесіди висловлювались про те, що в житті справді багато речей залежать від людини, проте є й речі, які від нас незалежні. Тренер, пояснив, що треба вміти такі речі приймати і бути готовим їм протистояти.

Для закріплення образу була проведена вправа „Хочу. Мушу. Вирішую". За її допомогою учасника давалася можливість усвідомити свої найбільші цінності та прагнення, сформулювати готовність до їх здійснення. Під час обговорення гри багато учасників говорило про те, що їм найважче давалися речення, які розпочиналися із слів „Я мушу..." та „Я вирішую...", пояснювали це тим, що важко робити такі рішучі кроки. Тренер пояснив учасникам, що через їх тривожність їм може бути притаманна нерішучість, але вони повинні боротися із цим і більш впевнено ставити перед собою цілі.

Остання вправа, суть якої полягала у висловлюванні подяк за все, в чому допомогли один одному під час тренінгу, дала можливість висловити свої почуття кожному із учасників. Багато з них дякували за те, що змогли відкритися, довіритися, стати ближчими між собою.

Завершення даного тренінгу було позитивним, учасники висловлювали своє бажання ще взяти участь у таких заняттях.

 

Повторне діагностування

Кінцевою ланкою даного дослідження є повторне діагностування тривожності за тестом Філіпса. Для того, щоб виявити результативність здійсненої корекційної програми повторне діагностування було проведено наступного дня після останнього, четвертого, заняття.

Отримані результати наведені в Таблиці 3 (див. Додаток Д). Так ми можемо побачити, що у більшості учнів рівень тривожності знизився в межах 2-9% відсотків та в одного учня показник залишився на тому ж рівні, що при першому діагностуванні. Крім того у двох учасників корекційної програми показник тривожності залишився на підвищеному рівні, незважаючи на те, що у відсотках він зменшився.

Якщо порівняти ці результати із результатами, наведеними в Таблиці 1, видно, що у таких учнів як Б. Анна, К. Олена, С. Олена підвищений рівень тривожності знизився до низького. Іншим важливим моментом є те, що учні, в яких був менший показник тривожності за першим тестуванням, в повторному показали, що відсоток зменшення тривожності в них значно більший, ніж у тих, у кого рівень тривожності був вищим. Тобто корекція в них пройшла більш успішніше, ніж у тих, у кого тривожність була підвищеною. Це можна пояснити тим, що тривожні діти менше схильні до відкритості, довіри, менше впевнені у собі, тому й тяжче на них вплинути зовні.

Отримані результати свідчать про те, що здійснена нами корекційна програма мала значний вплив на формування впевненості у собі, подолання хвилювання, та внутрішніх конфліктів в учасників. Відсоток зниження тривожності також вказує на те, що для того, щоб тривожність значно зменшилась корекція повинна бути більш глибшою та тривалішою, а також має включати себе і корекцію стосунків в класному колективі, де підліток має знаходити підтримку і не боятися змінюватися. Особливо це стосується учнів із значно підвищеною тривожністю, які можуть не виділятися серед інших, але при цьому мати суттєві особистісні проблеми.

Тому можна вважати, що результати повторного діагностування є підтвердженням того, що мету даного дослідження досягнуто, здійснена корекція показала позитивний результат на користь зниження тривожності.