Сов партизанское движ

Культура КР

КР достигла ↑ур-ня культуры.На ее разв-е огром.влияние оказ.принятие христ-ва.Как атрибуты христ-ва из Византии в КР были принес.школа и письмен-ть.1-ые школы на КР были в 11в (Киеве, Новгороде)Целью обуч-я явл.расшир-е свед-й о христиан.у-ч-и,возмож-ть преуспевать в благочестии.Б-во уч-ков не шло в науке дальше ум-я читать.Все сведенья черпались из переводн.византийск.учебников.Изуч-е греч.яз.было высш.степенью науки.При храмах строил.библ-ки(1-я при Софий.соборе,950томов)на их базе разверн-сь летопис-е.Арх-ра: памят-ки арх-ры:Золот.ворота,Софий.собор в Ки-еве(глав.храм,явл.жемчужиной древнерус.архит-ры),Успен.собор Печерск.монастыря. Живоп.:древнерус.живоп. и рисунок дошли до нас в виде фресок, икон, книж.миниа-тюр, мозайки.Они показ.↑ур-нь худож-ва,выразит-ти достигнутым древнерусскими монастырями.Большое разв-е получ.ист лит-ра,сохр.она в виде летописн.компиляций: 30 произвед-й 11в и 65-12в. «повесть врем.лет», «слово о законе и благодати»(иллари-он), «поуч-е детям»(в.мономах), «слово о полку Игореве». Музыка: народ любил песни,танцы,играть на свирелях, гуслях, бубинах. Устное твор-во: представ.песнями, былинами,легендами,загадками,сказаниями.В них отраж-сь важней.события жизни КР, прославлялась защитниками отечества.Любим.героями были богатыри.Развив-сь реме-слен.профессии:коваль,гончар..Уваж-сь ювелиры.Одежда:традиционно в КР б.внима-ние уделяли одежде.Представ.знати носили дорог.тулупы,обшитые мехом и украш.золот.пуговицами,широк.шаровары,шапки с шовковым мехом,раз.укращ-я. Представители черных людей нос.одежду из льна,шкуры,на ногах-кожаные сапожки.Традиц.были вишивки на летн.и тепл.одежде.Украш-ми были изделия из стекла,меди,керамики и в некот.случаях из серебра.

43.Надніпрянська Украіна

На початку XIX ст. Наддніпрянська Україна входила до складу Ро­сійської імперії. У зазнач-й період в Україні домінувало поміщицьке землеволодіння. Щоб збільшити свої прибутки, поміщи­ки значно посилили експлуатацію залеж­них від них селян, які, згідно з переписом 1810 року, становили 60,5% населення підросійської України. Селяни вважалися власністю дворян і цілком залежали від їхньої волі. Поміщики розпоряджалися са­мими селянами та їхніми господарствами, переселяли їх в інші маєтки, продавали або обмінювали їх, регламентували сімей­ний побут. Хоч закон 1797 року офіційно встановив триденну панщину, фактично во­на становила 4-6 днів на тиждень. Крім панщини, селяни змушені були відробляти й додаткові повинності, сплачувати натуральний і грошовий податки. в 1817 році були створені так звані військові поселення, де селяни, перетворені на військових поселенців, ставали фактично довічни­ми солдатами. В умовах зростання невдоволення селян і загрозливої кризи феодально-кріпосницької системи царський уряд був змуш-й у 1857році ліквіду­вати військові поселення. У 1801 році Олександр І видав указ, який давав право купцям, міщанам і державним селянам купувати незасе-лені землі та вести на цих землях господарство, викорис­товуючи найману працю. Указ порушував монополію дво­рян на володіння землею. Через 2 роки цар видав указ про «вільних хліборобів», що надав поміщикам право відпускати селян на волю з землею, якщо при цоьму досягнута взаємна згода. Звільнені селяни, згідно із цим указом, переводилися до нового стану, який займав проміжну позицію між державними та поміщицькими селянами.

В ответ на зверство фашистов в Укр развернулось движ «Сопротивл-е».Оно сосостояло и здвух сил:1.сов партизаны и подпольщики.эта сила ставила задачу-изгнание оккупантов с тер-рии Укр. 2.ОУН УПА. Она ставила задачу-создание укр независим гос. За годы войны было создано 46партизанский соедин-й,2000партиз. отрядов,особенно отличились партиз соедин-я под командыванием: Ковпака, Фёдорова, Сабурова, Наумова, Медведева, Карноухова. Наиболее эфективным средством борьбы партизан была рельсовая война. Влад партизан в победу над фашистскими захватчиками: 1. уничтожены 500 тыс. Оккупантов. 2. взорвали 5 тыс. Вражеских эшелонов,91 бронепоезд; 3. уничтожили 1,5 тыс. Танков и 211 самолётов. 4. 820 пушек и миномётов. 5. взорвали около 100 тыс. Складских помещ-й. 6. партизаны срывали отправку молодёжи в германию. Для борьбы с партизанским движ-ем вынуждено было отвлекать с фронт аболее 10-ти% своих войск. За мужество и отвагу 95 партизан и подпольщиков удостоились звания героя советского союза, а командиры соедин-й Ковпак и Фёдоров награждены дважды. Организация украинских националистов (ОУН), лидер – Евг-й Коновалец, создана в 1929 году. До войны действовала в галичине, которая входила в состав польши. В 1938 году Коновалец был убит. В организации произошёл раскол. Образовалось 2 направл-я: 1. Умеренное, в оглаве с Мельником. ОУН(м). 2. радикальное, в оглаве с Бэндэрой ОУН(б). Первые дни войны националисты надеялись, что германия поможе твоссоздать украинскую государственность. 30 июня 1941 года бандэровцы во львове провозгласили «Акт восстановл-я украинского государства». Но гитлеровское руководство не признало этого акта. Активных националистов фашисты отправляли в тюрьмы и концлагеря. После чего украинцы начал исоздавать вооружённый отряд, которые объед-лись 14 октября в 1942 году. В повстанческую партию. Численность УПА доходила до 100 тысяч. Армию возглавлял Шухевич. Армия боролась на два фронта: против немецкой армии и против красно йармии.

14. Феодал.раздробленность КР.Её причины и послед-я.

1-ые признаки пол.раздробл-ти появ.после смерти ЯМ.Любленский съезд(1097) хотя и имел в целях прекратить княжеские ссоры, еще больше рассоед.КР.Верхов-во среди удел.князей все-таки было за Велик.князем Киевс.,власть кот.базировалась на воен,полит и эк верхов-ве в Киеве.Так.отн-я м/ду велик. Киев.князями,удель.князями и боярами,историки наз.феодал.раздробл-тью.Причины раздр-ти:1.усил-я и обособл-я укр.земель.2.ослабл-е центра-Киева.3.натуральный х-р хоз-ва,кот.обусловливал слабые связи между княжествами.4.огромные территории К.Р, кот.затрудняли управл-е г-вом.5.княж. междоусобицы.В результате К. Р. распалась на 1,5 десятка самостоят. княжеств. Из трех сыновей Ярослава (Изяслав, Святослав, Всеволод), занимавших киевский престол, особенно младший Всеволод (1078-1093) ловкой и осторожной политикой успел собрать значительную часть отцовских земель: ему принадлежало ядро Киевского гос-ва (Киев, Чернигов, Переяслав) вместе со Смоленском и Поволжьем, т.е большая часть наследия Ярослава. Осторож.пол-ку Всеволода продолжил его сын Владимир Мономах. После смерти отца он уступил Киев своему старш.двоюрод.брату Святославу, и только в 1113г.(уже после его смерти) занял Киевский престол, приобрел ряд др.земель, утратив Черниговскую землю.В общем, влад-я Мономаха уступали отцовским, хотя его господарство над оставшимися землями было более прочным, особенно после разгрома половцев. Мстислав(1125-1132) стал последним киевским князем, поддерживавшим старые традиции, сумел держать прочих князей если не в повинов-и, то в границах почт-я. Зам-вший Мстислав на Киевском престоле его брат Ярополк(1132-1136)уже не имел такого престижа. Вопрос о преемнике киевского престола посеял раздор между потомством Мономаха и вызвал борьбу м/ду детьми Мстислава и младш.его братьями. Пользуясь этой распрей, чернигов.династия-потомство Святослава Ярославича- подняла голову после долговремен.подчин-я авторитету династии Всеволода и предъявила также притязания на Киевский престол. Др.династии не хотели допустить,чтобы Мстиславичи обратили Киев исключ-но в св.влад-е. Киев и Киев.земля вообще в продолж-е XIIв.быстро пришли в упадок. Мн.причин способств.этому.Тюркск.миграция подорв.благосост-е Полянск.земли.За искл-ем сев.угла она неск.раз превращ.в пустыню,нас.убывало,х-во расстраив-сь,что привод.к ухудш-ю сост-я стар.столицы.

44.Граждан.и нар.движ-е в Наднепрянской Укр. о 2пол.19 века разверн.в У.общ-пол.дв-е,причём одноврем.развив-сь нац.и общерос.осв.дв-е.Нац.дв-е раз-вив-сь в форме громад.Громады – самодеятельн.орг-ции дем.интеллиг-ции.В громады вход.:писатели,худ, журналисты,преподыВУЗов и студенты.Громады в на.60-х гг.были созд.в Харьк.,Киеве,Одессе и др.Грома-ды вели больш.культурно-образоват.д-ть среди широк.культур.масс,развивали сеть бесплат.воскрес.школ. Члены громад заним.науч.д-тью:изуч.ист,философ.и филолог.Они созд.журналы,учебн.Изд.укр.журнал «основа»(Кулиш,Костомаров,Белозерск)На стр.журнала впервые увид.свет пр-ния Шевы.Культ-просвет.д-ть вызв.недов-во цар.власти.В 1863 министр внутр.дел издал Валуев.циркуляр,в соотв.с кот.запрещ.изда-вать книги на укр.языке,после эт.громады были распущ,воскрес.школы закрыты, громад.дв-е на некот.вре-мя приостан-сь.Но,в 79-х громады возобнов.св.д-ть.В 1876г.издан Энский указ,кот.запрещ-сь писать,петь, играть на сцене на укр.языке.Эт.указ затруд.укр.нац.дв-е,но остановить его он уже не смог.В обществ.дв-и особ.знач-е им.дв-е народников.Идеолог.и организатором эт.дв-я была рев.-дем.интел-ция.Нар-ки боролись за сверж-е самодерж-я,ликвид.помещ.землевлад-я и за переход к соц-му ч/з крестьян.общину.Дв-е нар-ков прошло ряд этапов:1 этап(в 1870-х гг.время орг-ции народнич.кружков); 2 этап – 1874г,х-ся вхожд-ем в на-род.Цель:поднять крестьян на восст.против царя и помещиков.След-но,совершить переход к соц-му.Вхожд-е в народ потерп.неудачу.Она заверш-сь масс.арестами рев-ров.3 этап – 1875-1877,время посел-я рев-ров в народе,эта тактика также не дала ожидаем.рез-тов.4 этап – 1877-81 х-ся переходом к тактике индивид.террора.1.03.81г.царь Ал-др 2 был убит бомбой,брошен.Гриневинским,царём стал Ал-др 3.

4.Діяльність ОУН-УПА в роки Другої світової війни. українській історіографії у висвітленні ролі і місця ОУН-УПА у визвольному русі в Україні під час війни і після неї вирують нині чи не найзапекліші політичні пристрасті, суперечки, дискусії, обстоюються непримиренні позиції. У новітніх, як правило, політизованих публікаціях, передачах радіо і телебачення переважають схематично-містифіковані уявлення і емоції щодо ОУН-УПА, а не вагомі аргументи і обгрунтовані висновки, запроваджується думка про те. Що ніби окрім ОУН-УПА в Україні й не було організованих сил, які активно протидіяли агресорам. Навряд чи е підстави надмірно героїзувати учасників оунівського руху, однозначно зображати їх у вигляді ледве не єдиних "рятівників нації". рганізація українських націоналістів в умовах окупаційного режиму дійсно намагалася активно відігравати роль "третьої сили". Після невдалої спроби 30 червня 1941 р. проголосити без погодження з німцями створення Української держави та сформувати уряд на чолі з Ярославом Стецьком, німці заборонили діяльність уряду, заарештували і розстріляли багатьох керівників ОУН. Бандерівці, збагнувши, що Німеччина розглядає Україну як колонію, кинули клич до самооборонної боротьби як єдиного шляху збереження й захисту народу. Вже у жовтні 1942 р. вони створили власні збройні сили - Українську Повстанську Армію (УПА) Вона стала значною силою, яка повела боротьбу як проти німецьких загарбників, так і проти радянських партизанів 1943 р. значні терени Волині та Полісся були очищені від окупантів. Для загального керівництва було створено Головне командування УПА на чолі Романом Шухевичем під псевдонімом Тарас Чупринка. рихід на західноукраїнські землі радянських військ супроводжувався продовженням боротьби ОУН-УПА протии більшовистської влади в Україні, за самостійну Українську державу. Бої УПА з регулярними військами тривали й після проходження основних сил діючої армії через західноукраїнську територію. тилу Червоної Армії, на щойно очищеній від фашистів українській землі, розгорнулася справжня партизанська війна. У багатьох селах нелегально діяла влада ОУН, тобто фактично існувало двовладдя. Курс ОУН-УПА на масовий опір населення радянській владі дорого обійшовся західноукраїнському народу. Він дав підстави радянській каральній машині на повну силу розгорнути боротьбу проти повстанського руху. В ході каральних операцій загинуло багато мирних жителів краю

15.Главная идея «Слова..»и пути его реализации.

«Слово..»-памятник лит-ры КР,лирико-эпический рассказ о походе Новгород-северского князя Игоря Святославича на половцев в апр-мае1185. оно написано в к12в.автор неизвестен.к12в-период феод раздробленности, когда князья враждовали между собой, была междуусобица, чем и пользовались соседние народы-половцы. они осущ набеги, грабели, разоряли княж-во КР. народ страдал.В запеве автор говорит, что посвящается произвед-е действительным событиям, далее идет речь о подготовке «храбрых русичей» и о пораж-и их на следующий день в битве на р.Каяле. В основу сюжета был спец положен неудачный поход Игоря,когда было разгромлено войско и Игорь попал в плен половцам,откуда вскоре ему удалось выбраться, много воинов было убито и т.п. неудачу автор объясняет отсутствием единства действий отдельных княжеств.прославляется киевский князь Святослав Всеволодович как выразитель идеи един-я всех земель Руси для борьбы с общим врагом.Заключит часть произвед-плач Ярославны-жена Игоря. Жанр «слова» первые издатели определили как героическую песню,более поздние исследователи условно наз произвед-е поэмой, потому что произвед наполнено множеством метафор и сравн-й, богатой символикой. Главная идея «Слова»-идея единства Руси, объедин-е всех княжеств. Автор «Слова»сторонник сильной централизован власти, кот имела рычаги воздействия на князей. произвед-е было написано на кануне татаро-монгольского нашествия. И в нем автор указал на все неправельные ходы воинов и надеялся,что они это учтут в дальнейшем, но такого не случилось.

45.Соціально-економічний розвиток укр земель у складі австро-угорської імперії

Унаслідок першого (1772 рік) і третього (1795 рік) поділів Речі Посполитої та згідно з Константинопольською австро-турецькою конвенцією (1775 рік) до бага­тонаціональної Австрійської імперії віді­йшла вся територія Руського воєводства (без Холмської землі) та майже вся Буко­вина (без Хотинської землі). Під владою цієї імперії в складі Угорського королів­ства ще з XVII ст. перебувало Закарпат­тя. Умовною межею між українською (східною) та польською (західною) частинами Галичини стала р. Сян. В адміністративному плані королівство Галіції та Лодомерії поділялося на 19 округів, 12 з яких становили рфаїнську Східну Галичину.1786 року на правах окремого округу до Галичини була приєднана Бу­ковина з центром у Чернівцях. У 1795-1809 рр. також була приєднана Холмщина. Закарпаття, як і раніше, залишалося в складі Пожонського (Братиславського) намісництва. Марія-Терезія започаткувала реформи Ивдусі політики освіченого абсолютизму, які передбачали посилення дер­жавної централізації, осучаснення аграрних відносин, обмеження місько­го самоврядування й цехових привілеїв, удосконалення системи освіти, запровадження єдиного кримінального кодексу, звуження впливу церк-I ви. Результати реформ:. уніфіковано судову систему;. створено постійну армію;. запроваджено загальну військову повинність; І • установлено прибутковий податок; скасовано внутрішні митні кордони й збори;створено бюрократичний апарат;упорядковано системи обліку й контролю;проведено перший перепис населення й земельних угідь;скорочено панщину з 5-6 до 3 днів на тиждень (законами 1771 і 1775 рр.);звужено юрисдикцію поміщиків над селянами;дозволено викуп селянами права на спадкове володіння земельними наділами; підпорядковано церкву державі;усі релігійні конфесії одержали рівні права;надано право всім жителям краю здобувати освіту, а в початковій шко­лі дозволено навчатися рідною мовою;відкрито широку мережу світських шкіл державним коштом. Реформи Марії-Терезії перейняв її син Йосиф II. За його рішенням:у 1782 році уряд ліквідував особисту залежність селян у Галичині, Чехії, Моравії, Угорщині;німецька мова стала офіційною на всій території імперії;посилилося онімечування окремих земель держави;замінено панщину й натуральні повинності грошовою рентою;зроблено спробу ввести єдиний поземельний податок. Намір не був уті­л-й у життя через сильний опір дворянства;надано сільським громадам право самоврядування;у 1784 році відновлено діяльність Львівського університету, у якому з 1787 року діяв окремий факультет для українських студентів, назва­ний «Зикііит КігЬепит». Під час здійснення реформ радикальні зміни відбулися майже в усіх сферах суспільного життя.