2013-12-28
696
Предмет і завдання курсу "Історія України" та його місце в системі гуманітарних наук. Джерела та історіографія української історії.
Рим в 4-5 вв. н.э.
IV–V века н.э. в истории Античности характеризуются глубоким кризисом культуры и общества античного типа, охватывающим все сферы жизни — от религиозной до политической. Попытки выйти из него предпринимаются многими императорами Римской империи, которые трансформируют систему управления, делают христианство государственной религией, но всё это лишь на некоторое время отдаляет падение античного мира. На границы империи с каждым десятилетием усиливается натиск варварских племён, пока в V веке н.э. не начинается «Великое переселение народов», уничтожившее Западную Римскую империю.
Европейские варвары регулярно вторгались в Империю. В 378 г. готы разгромили римскую армию, в 410 г. они во главе с королем вестготов Апарихом (около 370-410) ограбили Рим, в течение предыдущих 800 лет не доступный для завоевателей. Готы сожгли многие дворцы и храмы, переплавили на металл замечательные произведения древних мастеров. В 445 г. вандалы из Северной Африки еще более жестоко, чем готы, разграбили Рим. Их вождь Гензерих приказал своим воинам уничтожить то, что они не могли унести. В 476 г. полководец-варвар Одоакр (около 431-493) отнял у последнего римского императора достоинства власти и отправил их в Константинополь, бывший столицей Восточной Римской империи, называвшейся позднее Византией (в 395 г. император Феодосии перед смертью разделил Римскую империю между сыновьями на Западную с Римом и Восточную с Константинополем). Однако заявил, что на земле должен быть один император, как одно солнце на небе. Сам он стал править Италией, приняв древний титул "рекс", отказавшись от претензий на все прочие владения Империи.
Так и закончилась 12-вековая история великой Римской Империи
Предметом навчального курсу "Історія України" є вивчення розвитку людського суспільства в укр. землях з найдавніших часів до сучасності, визначення провідних тенденцій утногенезу укр. народу, його діяльності у всіх сферах суспільних відносин на всіх етапах історичного розвитку.
Мета вивчення курсу - формування наукового світогляду, визначення місця історії України в історії світової цивілізації.
Вивчення гуманітарних наук складає важливу частину загальноосвітньої і світоглядної підготовки сучасних спеціалістів. До того ж воно сприяє розвиткові індивідуальності та виробленню нею творчого підходу до вирішення виробничих проблем. До найважливіших суспільних наук відноситься історія, зокрема історія України.
Історія - це наука про минуле людського суспільства та про його сучасність. Це також наука про закономірності розвитку суспільного життя в конкретних формах, в просторово-часових вимірах. Минуле є активним фактором змін, які відбуваються сьогодні. Змістом історії взагалі є історичний процес, який розкривається в подіях життя людини, дані про які збереглися в історичних пам'ятниках і джерелах. Події ці надзвичайно різноманітні. Вони стосуються розвитку господарства, внутрішньої і зовнішньої політики держави, міжнародних стосунків, діяльності історичних осіб.
Історичні джерела - це різноманітні памятки певного історичного періоду в житті суспільства, що використорвуються в процессі дослідження соціально-економічного, політичного і культурного розвитку суспільства.
Історичні джерела поділяються:
1. предметні джерела - знаряддя і предмети праці, будівлі (археологія)
2. прикладні - мапи, малюнки, креслення, твори прикладні мистецтва, прекраси
3. етнографічні - звичаї і звички людей, особливості побуту
4. лінгвістичні джерела - топоніми (назви нас. пунктів), мова
5. усні джерела - іст. пісні, казки, прислівя та приказки
6. писемні джерела - літописи, законодавчі акти
Історіографія (від історія і грецького – пишу) – письмова розповідь про минуле України, тобто сукупність літератури з проблем історії України, а також – суспільна історична дисципліна, яка вивчає стан та розвиток української історичної науки. До історіографії історії України відносять усі праці, що були написані чи опубліковані з вітчизняної історії з часу первісного суспільства на території України і до сьогоднішнього дня.
Палеоліт - камяний вік від 1млн. до 10 тис. до н.е. Поділяється на мезоліт, неоліт, енеоліт. Еволюція архантропа - первісної людини. Не був оседлий. Переходить до сідлого, освоює печери, освоює полювання. Виживає в несприятливих умовах. Общіни. Соціальний спосіб життя. Правила поведінки. Синкретичні - неподільні.
Енеоліт - мідно-камяний вік, 4-3 тис до н.е. Неолітична революція - від збиральництва до відтворюючого господарства. Трипільська культура 1896р. Хвойко - польск. археолог біля с.Трипілля 190 тис км. Перехід від матріархату до патріархату. Язичництво. Землеробство. Тварини - приселещний характер. Велика сімья. Гіганські протоміста 12-20 тис. мешканців. Будинки 1-2 поверхи.
Трипільська культура охоплює період з 4 по 3 тис. до н.е. Трипільці були землеробами, на стадії суспільних відносин був перехід від матр. до патр. Зародження міжплеменних обьєднань, існувала велика сімья. Виготовляли плоскодонну кераміку. Елементи Трип. культури такі як топографія поселень, декоративний розпис будинків, мотиви орнаменту на керамиці, стали частиною сучасної У. культури. Причини зникнення цієї культури на рубежі 2000р. до н.е. до кінця не зьясовані, їй стали загрожувати зї степу войовничі кочовники.
