2013-12-28
673
| Дата проведення уроку | К-ть годин | Зміст навчального матеріалу | Примітки |
| ВСТУП Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Розподіл території України між двома імперіями на Східну (Російську) і Західну (Австрійську). Україна в умовах загальноєвропейської кризи аграрно-ремісницької цивілізації. Утвердження індустріального суспільства. Українське національне відродження. | |||
| Тема1.ФОРМУВАННЯ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. ТЕОРІЯ ТА СУСПІЛЬНІ ВИКЛИКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст. Від етносу до нації; від Малоросії та Галицької Русі до України. «Українське питання» — проблема панівних націй. «Український проект». Чим поняття «українська нація» відрізняється від понять «українська народність» або «український етнос». Які характеристики їх визначають. Староукраїнство і українство Нового часу. Історична пам’ять — найсуттєвіший чинник формування національної свідомості. Значення фольклору та етнографії в дослідженні національних ознак українців. Пошук науково-історичних підвалин української окремішності. Початок академічного (наукового) етапу українського визвольного руху. Російська панславістська, польська федеративна і українська слов’янофільська теорії. Шляхи мобілізації української нації в умовах модернізаційних трансформацій суспільства. Ідея соборності українських земель. Релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні. | |||
| Узагальнення | |||
| Резервний час | |||
| Тема 2. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІХ ст. Українські землі у складі Російської імперії: адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ. Національне та соціальне становище українського населення. Проникнення буржуазних рис повсякденного життя у побут мешканців міста і села. Життя великих міст. Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії: адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ. Політика австрійського уряду щодо українців. Національне та соціальне становище українського населення. Змiни у побуті, стилі та традиціях життя міста і села. Вплив міжнародних відносин на розвиток українських земель в першій третині ХІХ ст. Україна в Російсько-турецькій війні 1806—1812 рр. та Російсько-французькій війні 1812 р. Азовське козацьке військо. Початок національного відродження. Національна ідея в суспільно-політичному русі України. «Історія русів». Українська автономістська ідея. Новгород-Сіверський гурток. Українське культурне відродження на Слобожанщині. Поширення ідей Просвітництва у Західній Україні. Пробудження національного життя. Українська національна ідея в середовищі греко-католицьких священиків. «Руська трійця». Масонство в Україні. Україна в програмних документах декабристів. Повстання Чернігівського полку. Польське повстання 1830—1831 рр. і Україна. | |||
| Узагальнення | |||
| Резервний час | |||
| Тема 3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ НАРОДУ ТА УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст. Сільське господарство. Початок промислової революції. Формування фабрично-заводської промисловості. Міста. Розвиток внутрішньої торгівлі. Одеса. Місце України в зовнішній торгівлі Російської імперії. Повсякденне життя. Соціально-економічне становище українського населення під владою Австрійської та Російської імперій і соціальні рухи. Форми й характер протесту козаків, селян та військових поселенців. Селянські виступи під проводом У.Кармелюка. «Київська козаччина» 1855 р. Селянські виступи в Галичині, Буковині, Закарпатті. Утворення Кирило-Мефодіївського братства. Програмні документи й громадсько-політична діяльність братчиків. Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні. П. Куліш. М. Костомаров. Риси ментальнісних установок, що відрізняли українців від сусідніх національних спільнот: поляків і росіян. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії. Зв’язки діячів українського руху Наддніпрянщини з лідерами чеського і південнослов’янського відродження. Утворення та діяльність Головної руської ради. Українське питання на Слов’янському з’їзді у Празі. Участь українців у виборах до австрійського парламенту. | |||
| Узагальнення | |||
| Резервний час | |||
| Тема 4. КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст. Особливості розвитку культури. Капіталізація і її вплив на культуру. Освіта. Київський та Харківський університети. Гімназії. Рішельєвський та Ніжинський ліцеї. Наука. Видатні вчені. Нова українська література і театр як відображення тенденцій суспільного розвитку. Т. Шевченко, І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський, Є.Гребінка. Музика, образотворче мистецтво і архітектура в пошуках українського мистецького стилю. Традиційно-побутова культура у селі та місті. Релігійне життя. Доля української жінки. | |||
| Узагальнення | |||
| Резервний час | |||
| Тема 5. МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В СЕРЕДИНІ — У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст. Вплив аграрної реформи уряду Франца-Йосифа 1848 р. на розвиток економіки у західноукраїнських землях. Селянська реформа 1861 р. у Наддніпрянській Україні. Зміни в сільському господарстві. Капіталізація. Ринкові відносини. Поширення вільнонайманої праці. Розвиток промисловості. Особливості індустріалізації в Україні. Розвиток міст і сіл. Розширення внутрішнього ринку. Торгівля. Українські підприємці. Родини Яхненків і Симиренків. Реформи адміністративно-полiтичного управління 60—70-х років ХІХ ст. у підросійській Україні. Зміни у соціальній структурі суспільства. Суперечливі процеси модернізації повсякденного життя. Початок трудової еміграції. | |||
| Резервний час | |||
| Тема 6. НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ. УКРАЇНОФІЛЬСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЦЬКИЙ І ПОЛІТИЧНИЙ ЕТАПИ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ Зіткнення російської, польської, німецької і австрійської національних ідей на українських землях. Українське питання, його головні засади і принципи. Україна в геополітичних стратегіях Росії, Німеччини, Австро-Угорщини. Хлопомани і народовці. Москвофільство і малоросійство. Подвійна лояльність української еліти. Український соціалізм. М. Драгоманов. Націонал-демократична течія — галицькі народовці і київські старогромадівці. Ідея територіалізму — патріотизму землі та концепт «українська політична нація». Національний соціал-демократизм. Участь представників різних етносів в українському визвольному русі. | |||
| Тема 7. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст. Початок громадівського руху наприкінці 50-х — у 60-х роках ХІХ ст. Київська та інші громади. Журнал «Основа». В. Антонович. Валуєвський циркуляр. Основні течії суспільно-політичного руху в 50—60-х роках ХІХ ст. на західноукраїнських землях: москвофіли та народовці. Культурно-освітнє товариство «Просвiта». Польське повстання 1863—1864 рр. і Україна. Відродження громадівського руху в 70—90-х роках. Громадівський рух. «Південно-Західний відділ Російського географічного товариства». «Київський телеграф». Емський указ. Російський громадсько-політичний рух народників в українських землях. Діяльність галицьких народовців у другій половині 70-х—90-ті роки ХІХ ст. Розгортання руху народовців на Буковині та в Закарпатті. Радикальний рух у Галичині. «Новоерівська» політика народовців. О. Барвінський та О. Кониський. Утворення першої політичної партії в Україні (РУРП). І. Франко. Утворення УНДП та УСДП. Самостійницька позиція партій Західної України. Українці в Галицькому сеймі та Австрійському парламенті.Українці-самостійники (М. Міхновський і Ю. Бачинський). | |||
| Узагальнення | |||
| Резервний час | |||
| Тема 8. КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст. Особливості розвитку української культури. Освіта. Недільні школи в Наддніпрянській Україні. Вищі навчальні заклади. Новоросійський університет. Наука. Наукові товариства. М. Грушевський. Література. Драматургія. Архітектура та містобудування. Живопис. Музика. Музеї. Українські підприємці-благодійники. Родини Терещенків та Харитоненків. Фольклор та декоративно-ужиткове мистецтво. Повсякденне життя: звичаї, традиції, побут. Зміни у житті українських жінок. Особливості релігійного життя. | |||
| Тематичне оцінювання | |||
| Тема 9. НАШ КРАЙ НАПРИКІНЦІ XVIII — у XІX ст. Особливості модернізації регіону і краю в другій половині ХVІІІ — поч. ХХ ст. Вплив адміністративно-територіальних реформ 60—70-х років ХІХ ст. на систему управління краю. Етнічний і соціальний склад мешканців. Міграція. Господарське життя. Духовне життя: вірування, звичаї, традиції, побут. Вплив визвольного руху на свідомість місцевого населення. Особливості розвитку культури. Повсякденне життя різних верств місцевого населення. | |||
| Підсумкове оцінювання | |||
| Резервний час |
АБСОЛЮТИЗМ (абсолютная монархия), форма феодального гос-ва, при которой монарху принадлежит неограниченная верх. власть. При А. феодальное гос-во достигает наивысшей степени централизации, создается разветвлённый бюрократический аппарат, постоянная армия и полиция; деятельность органов сословного представительства, как правило, прекращается.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
АВТАРКИЯ, политика обособления отдельной страны.
АВТОКРАТИЯ, форма правления с неограниченным бесконтрольным полновластием одного лица (деспотии Древнего Востока, имп. Римская и Византийская, Рос. имп.).
АВТОНОМИЯ (самоуправление), в праве в широком смысле определенная степень самостоятельности к.-л. органов, орг-ций, тер. или иных общностей. Нац.-культурная автономия – свободное, самостоятельное функционирование и развитие нац. культур отд. этнических сообществ.
АВТОРИТАРИЗМ (власть), одна из форм недемокр. полит. режима. Отличительные черты А. – сильная личная власть (диктатура), концентрация властных полномочий в руках узкой группы лиц, приближенных к диктатору. А. чаще всего устанавливается в условиях полит., экон. кризисов, гос. переворота, гражданской войны (напр., фаш. режимы в Германии, Италии).
АВТОХТОНЫ (родящиеся из самой земли), коренные жители.
АГРАРНОЕ ПЕРЕНАСЕЛЕНИЕ, недостаток земли у крест-н, несоответствие её размеров трудовым ресурсам деревни и необеспеченность осн. массы крест-н в их жизненных потребностях землей. Кол-во излишних работников в с. х. белорус. губ. в кон. XIX в. − 2039,8 тыс. чел.
АГРАРНЫЙ КРИЗИС 80–90-х XIX в., мировой кризис с. х., проявившийся в трудностях сбыта с.-х. продукции, снижении цен на неё, разорении мелких производителей. В большей степени затронул страны Европы. Причина: приток на европ. рынки дешевого зерна из США, Канады, Австралии. А. к. привел к перестройке с. х. Беларуси, осн. отраслью к-рого стало молочное жив-во. За гг. А. к. в белорус. губ. поголовье скота увеличилось в 2,3 раза. Беларусь стала регионом ввоза зерна.
АДМИНИСТРАТИВНО-ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ РЕФОРМА В БЕЛАРУСИ (1924−38), проводилась постепенно в соответствии с пост. СНК БССР от 20.08.24: вся тер. БССР вместо б. губ. и уездов делилась на 10 округов по 10 р-нов в каждом. После 2-го укрупнения БССР (нояб. 1926) в дек. в состав БССР включили еще 2 округа. В апр. 1927 в результате борьбы с бюрократизмом 4 округа упразднили и включили их в состав оставшихся 8 округов. В февр. 1938 все округа ликвидировали в связи с введением обл. деления БССР.
АДМИНИСТРАЦИЯ (служба), 1) в широком смысле вся деятельность гос-ва по управлению. Общегос. А. составляют исполнительные и распорядительные органы; 2) А. также наз. должностных лиц управления, руководящий персонал учреждений, пр-тий.
АНДРУСОВСКОЕ ПЕРЕМИРИЕ 1667, завершение рус.-польской войны 1654−67 (подписано 30.01.1667, д. Андрусово в р-не Смоленска). Речь Посполитая (РП) возвратила России Смоленскую и Черниговскую земли, признала воссоединение с Россией Левобережной Украины.
АННЕКСИЯ (присоединение), вид агрессии, насильственный захват всей или ч. тер. др. гос-ва или народа, а также насильственное удержание народа в границах чужого гос-ва.
АНТАНТА («Тройственное согласие»), воен. блок Великобритании, Франции и России, оформленный в 1904−07. Во время Первой мировой войны в неё вошли более 20 гос-в (среди них США, Япония, Италия). В 1918−20 осуществила интервенцию в Россию, после чего распалась.
АНТИСЕМИТИЗМ, форма нац. и религ. предрассудков и нетерпимости, враждебное отношение к евреям (термин «А.» в 1870−80-х гг.). А. принимал разл. формы: от заведомо ложных обвинений и всякого рода дискриминации до массовых депортаций, кровавых погромов и геноцида. Крайнюю форму приобрёл в политике германского фашизма (см. Холокост).
АНТИТРИНИТАРИИ (ариане), приверженцы сект, течений в христ-ве, не принимающих один из осн. догматов христ-ва – догмат Троицы. До Никейского собора 325 христ-не в своей значительной ч. были А. В Средние века в ряде случаев их взгляды выражали свободомыслие, они являлись представителями радикально-реформистского движения в Беларуси, Украине, Литве, Польше во вт. пол. XVI − нач. XVII вв. Существовало 2 теч.: умеренное и радикальное. Отрицали божественную природу Христа. Единый Бог отождествлялся с мировым разумом и природой.
АНТИЧНОСТЬ (древний), термин в узком смысле используемый для обозначения греко-римской древности: истории и культуры; в широком смысле – любая древность.
АНТЫ, назв. славянских племен, обитавших между Днестром и Днепром, известны в византийских и готских источниках VI–VII вв.
АНШЛЮС, насильственное присоединение Австрии к Германии 11−12.03.1938.
АПРЕЛЬСКИЙ КРИЗИС 1917, полит. кризис в России после Февральской рев-ции. Возник в связи с опубликованием 20.04 (03.05) обязательства Временного пр-ва продолжать войну. Массовые демонстрации начались 20 апр. стихийно, 21-го продолжились по призыву большевиков с требованием мира и передачи власти Советам (100 тыс. чел.). Эсеро-меньшевистское руководство Советов поддержало Временное пр-во, создав правительственную коалицию.
АРЕАЛ (площадь, пространство), обл. расселения этнических общностей.
АРМИЯ КРАЙОВА, в 1942–1945 действовала под руководством польск. эмигрантского прав-ва в оккупированной фаш. Германией Польше. Руководство А. К. организовало и начало Варшавское восст. 1944.
АРМИЯ ЛЮДОВА, созд. 01.01.1944 в результате реорганизации Гвардии Людовой, действовала под рук. Крайовой Рады Народовой в оккупированной фаш. Германией Польше. В июле 1944 объединилась с 1-й Польской армией в Войско Польское.
АРТЕЛЬ (сельхозартель), коллективное крест. х-во, форма объединения крест-н для совместного ведения кр. х-ва коллективными средствами. В Беларуси впервые была созд. в июле 1918. Кроме сельхозартели, существовали такие формы коллективных х-в, как коммуны и товарищества по совместной обработке земли (ТОЗы).
АРХЕОЛОГИЯ, наука, изучающая историю по материальным остаткам жизни и деятельности людей, по вещественным (археол.) памятникам.
АРШИН (тюрк.), мера длины в ряде стран, в России с XVI в., равна 16 вершкам (71,12 см).
«БАРБАРОССА », кодовое назв. плана войны фаш. Германии против СССР. Разработку плана начали 21.07.1940, утвердили 18.12.1940. Назв. дано по имени германского короля и имп. Священной Римской имп. Фридриха I Барбаросса (XII в.), стремившегося путем войны подчинить себе соседние гос-ва. Предусматривал молниеносный разгром осн. сил Красной Армии зап. рр. Днепр и Зап. Двина, а затем выход на линию Архангельск–Волга–Астрахань. Войну предполагалось выиграть в теч. 2−3 месяцев. Героическая борьба народов СССР сорвала осуществление этого плана.
БАРСКАЯ КОНФЕДЕРАЦИЯ, в 1768–72 вооружённый союз польской шляхты против короля Станислава Понятовского и России. Образовалась в г. Бар (Подолье). Подавление королевскими войсками Б. к. создало почву для 1-го раздела (1772) РП.
БАРЩИНА, форма феодальной земельной ренты, даровой принудительный труд феодально-зависимого крест-на, работавшего собственным инвентарём в х-ве феодала (отработочная рента). В Зап. Европе распространилась с VIII–IX вв., с XII–XIII вв. начала вытесняться оброками и к XIV–XV вв. исчезла. На Руси появилась во времена Киевского гос-ва. Широко распространилась в Европе, России во вт. пол. XVI – пер. пол. XIX вв., после отмены крепостного права (1861) сохранилась для временнообязанных крест-н как издольщина. Юридически отменили в 1882, фактически существовала до Окт. рев-ции в виде отработок.
БЕЖЕНЦЫ, лица, покинувшие страну постоянного проживания в результате воен. или иных конфликтов и не получившие гражданства др. гос-ва. С нач. Первой мировой войны тыс. жителей зап. ч. Беларуси стали Б., числ. их документально не фиксировалась, но к осени 1917 составила ок. 1,5 млн. чел.
БЕЛАЯ ГВАРДИЯ, неофициальное наим. рус. воен. формирований, боровшихся в Гражданскую войну против сов. власти. Происхождение термина связано с традиционной символикой белого цвета как цвета сторонников законного правопорядка. Её ведущая воен. и полит. сила: монархисты (в осн. ч. офицерства бывшей царской армии); рук-во: воен.-монархические верхи (Л. Г. Корнилов, А. В. Колчак, А. И. Деникин, М. В. Алексеев, Н. Н. Юденич, Е. К. Миллер, П. Н. Врангель и др.). После краха установленных с помощью Антанты белогвардейских режимов – в эмиграции.
БЕЛАЯ РУСЬ, назв. нек-рых земель сев.-вост. Руси в XII–XVI вв. Впервые Б. Р. упоминается в Раскольничьей и Ростовской летописях под 1135 в отношении Ростово-Суздальского кн-ва. Так наз. до XV в. и Московско-Владимирское кн-во. Московский кн. Иван III во вт. пол. XV в. официально ввёл термин «Б. Р.» для обозначения Рус. гос-ва (термин не прижился). Относительно белорус. земель это назв. впервые появилось в XIV в. в Ипатьевской летописи.
БЕЛОРУССКАЯ КОММУНИСТИЧЕСКАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ (БКО), действовала в янв.–авг. 1920 на терр. Минской и Гродненской губ. Возникла на основе орг-ции «Молодая Беларусь» (Минский учительский ин-т, май 1917). Объединяла уч-ся молодежь, интеллигенцию, крест-во, стояла на эсеровских позициях. В 1919 в БКО оформилось лев. крыло, к-рое активно вкл. в борьбу с польской интервенцией. 01.01.1920 инициативная группа в составе В. Игнатовского, И. Кореневского и др. создала ц. БКО, заявивший о признании программы и тактики РКП(б) и выразивший надежду на возможность создания Белорус. Сов. Респ. в федерации с РСФСР. БКО создавала партиз. отр., поддерживала связь со штабом Зап. фр. Участвовала в подписании Декларации о провозглашении независимости БССР (31.07.1920). В авг. 1920 БКО распустили, её чл. вошли в КП(б)Б.
БЕЛОРУССКАЯ КРАЕВАЯ ОБОРОНА (БКО), воен.-фаш. националистическое формирование, созд. на оккупированной терр. Беларуси в марте 1944 для борьбы с партизанами и войсками Красной Армии.
БЕЛОРУССКАЯ КРЕСТЬЯНСКО-РАБОЧАЯ ГРОМАДА (БКРГ), легальная, массовая рев.-демокр. орг-ция в Зап. Беларуси (1925−27), деятельность к-рой возглавлял ЦК во гл. с Б. А. Тарашкевичем. В нач. 1927 ок. 2 тыс. орг-ций БКРГ объединяли более 100 тыс. чл. В янв. 1927 польские власти начали массовые аресты её активистов. 21.03.1927 БКРГ официально запретили. Позднее прошли суд. процессы над её участниками («процесс 56-ти» и др.).
БЕЛОРУССКАЯ НАРОДНАЯ ГРОМАДА, орг-ция под таким назв. реально существовала в 1917 – 18. В 1933 такое назв. следователи ОГПУ дали придуманной ими орг-ции для возбуждения уголовных дел, ставших продолжением дела «Союза освобождения Беларуси». Рук. орг-ции были назв. Ф. Кунцевич и К. Езовитов. Осудили более 60 чел., писателей, учителей, студентов и др.
БЕЛОРУССКАЯ НАРОДНАЯ РЕСПУБЛИКА (БНР), гос. образование, фактически провозглашенное 09.03.1918 второй Уставной грамотой. Независимость БНР провозгласили 25.03.1918 на заседании её Рады и в третьей Уставной грамоте. Инициаторы созд. – чл. БСГ (А. Луцкевич, Я. Лёсик и др.). Пр-во БНР провозгласило полную независимость Беларуси от России, отмену декретов СНК Зап. обл., демокр. свободы. В окт. 1925 приняли решение о самоликвидации органов БНР.
БЕЛОРУССКАЯ НАРОДНАЯ САМОПОМОЩЬ (БНС), орг-ция, созд. в окт. 1941 с разрешения генерального комиссара В. Кубе. Занималась вербовкой и вывозом населения на принудительные работы в Германию, орг-цией воен. дела, а также деятельностью культурных учреждений и школ, технических уч-щ и учительских семинарий.
БЕЛОРУССКАЯ НАСТУПАТЕЛЬНАЯ ОПЕРАЦИЯ 1944, одна из кр. стратегических наступательных операций («Багратион»), проведенная 23.06−29.08 войсками 1-го Прибалтийского (И. Х. Баграмян), 3-го Белорусского (И. Д. Черняховский), 2-го Белорусского (Г. Ф. Захаров), 1-го Белорусского (К. К. Рокоссовский) фр. В операции участвовала 1-я армия Войска Польского (С. Г. Поплавский) и Днепровская воен. флотилия. Замысел: одновременный прорыв обороны врага на 6 участках, окружение и уничтожение фланговых группировок в р-нах Витебска и Бобруйска, разгром оршанской и могилевской группировок. Затем планировалось сходящимися ударами трех Белорусских фр. в общем направлении на Минск окружить и уничтожить осн. силы группы армий «Центр». В дальнейшем сов. войска должны были выйти к зап. границе Советского Союза. На 1-м этапе, с 23.06 по 04.07, провели Витебско-Оршанскую, Могилевскую, Бобруйскую и Полоцкую операции и завершили окружение минской группировки (св. 100 тыс. чел.). На 2-м этапе, с 05.07 по 29.08, фр. осуществили Шяуляйскую, Вильнюсскую, Каунасскую, Белостокскую и Люблин-Брестскую операции. Сов. войска завершили освобождение БССР, освободили ч. Литвы и Латвии, вступили на тер. Польши и подошли к границам Вост. Пруссии, форсировав рр. Нарев и Висла. Итог: разгромили гл. силы группы армий «Центр» (17 див. и 3 бригады были полностью уничтожены, 50 див. потеряли более пол. состава, уничтожено ок. 2 тыс. самолетов).
БЕЛОРУССКАЯ РАДА, орган гос. власти в Беларуси (июль 1917 − янв. 1919, Минск). В марте 1918 образовала пр-во БНР и объявила об отделении Беларуси от России. Установила контакт с украинской Центр. радой. После янв. 1919 действовала за пределами респ. В окт. 1925 объявлено о самороспуске рады.
БЕЛОРУССКАЯ РЕВОЛЮЦИОННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ (БРО), выделилась из лев. крыла Белорусской партии социалистов-революционеров
и в июле 1922 оформилась в самостоятельную орг-цию. Выступала за конфискацию помещичьей земли, социальное и нац. освобождение, воссоединение Зап. Беларуси с БССР. 30.12.1923 было принято решение о вступлении орг-ции в Коммунистическую партию Зап. Беларуси (КПЗБ).
БЕЛОРУССКАЯ СОВЕТСКАЯ СОЦИАЛИСТИЧЕСКАЯ РЕСПУБЛИКА (БССР), гос-во, образованное 1.01.1919. Зап. Бел. по Рижскому договору 1921 отошла к Польше. В 1922 БССР вошла в состав СССР. В нояб. 1939 Зап. Бел. воссоединилась с БССР. 27.07.1991 ВС БССР принял Декларацию о гос. независимости респ. В дек. 1991 руководители Беларуси, РСФСР и Украины подписали Беловежские соглашения о прекращении существования СССР и провозгласили создание Содружества Независимых Государств (СНГ).
БЕЛОРУССКАЯ СОЦИАЛ-ДЕМОКРАТИЧЕСКАЯ РАБОЧАЯ ПАРТИЯ (БСДРП), осн. в сент. 1917 частью лев. крыла БСГ из состава её Петроградской орг-ции. Примыкала к большевикам. В апр. 1918 чл. БСДРП вошли в РКП(б).
БЕЛОРУССКАЯ СОЦИАЛИСТИЧЕСКАЯ ГРОМАДА (БСГ), первая белорус. нац. партия левонароднического направления с 1902. В 1907 самораспустилась. Возродилась после Февральской рев-ции 1917. Лидеры: бр. А. и И. Луцкевичи, А. Пашкевич (Тетка), А. Бурбис, К. Кастровицкий (К. Каганец), В. Ивановский, Ф. Умястовский и др. На I и II съездах БСГ (1903, 1906) приняли программу партии: борьба за свержение самодержавия, установление социалистического строя, образование Рос. федеративной демокр. респ. с культ.-нац. автономией. Агр. программа колебалась от эсеровской идеи социализации земли до меньшевистской программы муниципализации земли. Орг-ции БСГ: в Петрограде, Москве, Киеве, Саратове, Казани, Тамбове, Одессе, Хельсинки. Центр. орган – «Вольная Беларусь», «Громада». Поддерживала бурж. Временное пр-во, Белорус. Раду. Летом 1918 распалась. Ч. чл. приняли сов. власть.
